Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Функціональна структура господарств регіонів

Функціональна структура регіону представлена різними видами господарської діяльності. У функціональній структурі регіону виділяють головні, супутні, додаткові й обслуговуючі та місцеві галузі (види діяльності).

Рисунок 3 - Функціональна структура господарств регіонів

 

Головні галузі або це виробництва, що відіграють провідну роль в економіці регіону, визначають його місце в державному поділу праці й складають основу регіонального комплексу.

Супутні галузі регіону покликані здійснювати диверсифікованість головних виробництв на основі паралельної або наступної переробки сировини, відходів виробництва, а також для досягнення технологічної завершеності й повноти основних циклів виробництва й послуг.

Додаткові галузі (види діяльності), як правило, не пов'язані технологічно з головними галузями, вони вирішують місцеві соціально-економічні завдання, але в певних умовах можуть стати і галузями спеціалізації.

Обслуговуючі галузі (інфраструктурні) поставляють господарству регіону воду, електроенергію, будівельні матеріали, забезпечують потреби в ремонті, транспортно-комунікаційних засобах, підготовці кадрів, охороні здоров'я, організації відпочинку й т. ін.

В основі розподілу галузей регіону на галузі спеціалізації й галузі місцевого значення лежить аналіз народногосподарського значення галузі. Галузі, що мають більш ніж місцеве значення і беруть участь у загальнодержавному розподілі праці, відносять до галузей спеціалізації. Матеріальним вираженням міжрегіонального значення галузі є вивезення її продукції за межі регіону.

Для великого міста аналогом поняття галузі спеціалізації є поняття містоутвірної галузі. Діяльність належить до містоутвірної галузі тоді, коли зовнішні господарські зв'язки зайнятих нею підприємств і установ превалюють над внутрішніми за масштабами і роллю в забезпеченні збалансованого відтворення на території міста. Ознакою цього є використання продукції містоутвірних галузей переважно іногородніми споживачами і її виробництво із застосуванням сировини, комплектуючих виробів тощо, які переважно надходять ззовні.

Проявом орієнтації іншої частини економіки міста є випуск продукції або надання послуг, споживаних переважно всередині міста, або забезпечення зайнятості його населення як основної функції.

Таким чином, основні властивості, що характеризують галузі спеціалізації, — це наявність вивезення продукції даної галузі за межі регіону й високий ступінь концентрації виробництва галузі в даному регіоні. Для аналізу й оцінки ознак галузей спеціалізації використовують дві групи показників.

Найбільш універсальним і інформативним є індекс рівня спеціалізації або коефіцієнт локалізації, що розраховується на основі зіставлення галузевої структури господарства регіону з аналогічною структурою господарства країни в цілому. Якщо відношення питомої ваги галузі в регіоні до питомої ваги цієї галузі в господарстві країни перевищує одиницю, то дана галузь вважається галуззю спеціалізації. Але індекс рівня спеціалізації відображає лише одну зі сторін територіальної спеціалізації, показуючи ступінь сконцентрованості виробництва даної галузі в даному регіоні, що не завжди пов'язано з вивезенням і міжрегіональним значенням продукції. Вивізна концепція найбільш послідовно відбита коефіцієнтом рівня розвитку галузі в регіоні, що являє собою відношення обсягу зробленої в регіоні продукції даної галузі до обсягу її споживання в даному регіоні. Якщо коефіцієнт більший за одиницю, тобто продукції виробляється більше, ніж необхідно для місцевого споживання, пропонується вважати дану галузь галуззю спеціалізації.

За ознакою ефективності розміщення безліч галузей спеціалізації може бути поділено на 4 групи:

· галузі сформованої (фактичної) спеціалізації, у яку вміщені всі галузі спеціалізації, розміщені в цей момент у регіоні;

· галузі ефективної спеціалізації, у яку вміщені ті галузі, розміщення яких у регіоні доцільно за народногосподарськими критеріями;

· галузі перспективної спеціалізації — ті галузі ефективної спеціалізації, які поки не розміщені в регіоні;

· безперспективні галузі спеціалізації — ті галузі, розміщення яких у регіоні не виправдане з народногосподарських позицій.

Рисунок 4 - Класифікація галузей спеціалізації за ознакою ефективності розміщення

 

У теорії регіональної економіки, крім розглянутої нами вище класифікації галузей, існує ще декілька систематизацій функціонального розподілу галузей і виробництв у сфері матеріального виробництва.

Так, у радянський час одержав розвиток функціональний поділ галузей матеріального виробництва на групу А — виробництво засобів виробництва й групу Б — виробництво предметів споживання.

Рисунок 5 - Функціональний поділ галузей матеріального виробництва у радянський час

 

У статистичних довідниках використовується поділ галузей промисловості на видобувну й обробну. Видобувна промисловість враховує галузі гірничодобувної індустрії, лісозаготівлі, розроблення будівельних матеріалів, морський і мисливський промисел, гідроенергетику, магістральні водоводи. До обробної промисловості відносять підприємства з ремонту машин і промислового устаткування, теплоелектростанції, галузі й вироб­ництва для переробки сільськогосподарської сировини.

Класифікація галузей і видів діяльності, виконана за принципом послідовності переробки первинних продуктів, знаходить своє відбиття в секторній моделі структури народного господарства.

Рисунок 6 - Секторна модель структури народного господарства

 

До первинного сектору відносять галузі й виробництва, у яких суспільство безпосередньо привласнює природні ресурси або ж за допомогою природних способів виробництва (земля) одержує первинну продукцію. Первинний сектор виробництва охоплює сільське господарство (землеробство й тваринництво), гірничодобувну промисловість, лісове господарство, рибний і мисливський промисел, заготівлю природних продуктів (гриби, ягоди, лікарські трави й ін.).

Вторинний сектор економіки враховує галузі переробної промисловості, а також будівництво. Третинний сектор представлений сферою послуг. Сферу управління й інформації відносять до четвертинного сектору господарства регіону.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Галузева структура господарства регіонів | Соціальна інфраструктура регіону
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 2899; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.015 сек.