Тема: „Гроші та їх функції. Грошовий обіг”

Лекція 5.

План.

1. Форми мінової вартості.

2. Суть грошей та їхні функції.

3. Грошовий обіг, його закони та методи регулювання.

4. Сучасна інфляція: суть, причини та особливості.

На відміну від споживної вартості, яка являє собою по суті товарне тіло, вартість матеріально виявити не­можливо. Вона є нематеріалізована у товарі праця, історично суспільна форма праці. Для того щоб до кінця з'ясувати вартість, дати наукове пояснення сучасних її форм, необхідно знову повернутися до аналізу обміну форм вартості або до мінової вартості. Виявити вартість можна лише у суспільному відношенні одного товару до іншого.

У розвинутому товарному господарстві всі товари при­рівнюються до грошей, що виражають вартість усіх інших товарів. Але перед тим, як вартість того чи іншого товару знайшла свій вираз у грошовій своїй формі, вона пройшла тривалий і складний шлях розвитку.

Вперше наукове його дослідження зроблено А. Смітом. Пізніше велику увагу вивченню цього питання приділив К. Маркс. Він установив, що вартість у своєму історичному розвитку набувала таких форм:

· проста;

· поодинока, або випадкова;

· повна, або розгорнута;

· загальна;

· грошова.

Кожна наступна форма характеризує вищий ступінь роз­витку товарного виробництва й обміну.

Виходячи з того, що перша з названих форм вартості виникла разом із зародженням обміну й містить у собі таєм­ницю всіх інших форм вартості, розглянемо її детальніше.

Отже, просте мінове відношення, в якому х товару А обмі­нюється на у товару В, має такий вигляд:

х товару А = у товару В.

У такій послідовності товар А виражає свою вартість у товарі В, перебуває в активній відносній формі вартості, а товар В, який виражає вартість товару А, фігурує в пасивній еквівалентній формі вартості. Але на цій стадії розвитку обміну роль еквівалента не закріплюється за одним якимось товаром. Як бачимо, відносна форма вартості та еквівалентна форма взаємно обумовлюють й одночасно виключають одна одну, тобто є полюсами одного й того ж виразу вартості, причому відносна форма вартості характеризує як якісну сторону обмінюваних товарів (внутрішню однорідність згустків абстрактної праці), так і кількісну (відповідну кількість пред­метів, які містять у собі рівні кількості абстрактної праці).

Особливості еквівалентної форми:

а) споживна вартість товару-еквівалента В стає матеріалом для виразу вартості товару А іншої споживної вартості;

б) конкретна праця як творець еквівалента виступає формою вияву абстрактної праці;

в) приватна праця, яка втілена в товарі-еквіваленті, стає формою виразу протилежності — суспільної праці.

Як бачимо, товар В не тільки задовольняє відповідну потребу, а й виконує суспільну функцію — роль еквівалента.

З розвитком виробництва і суспільного поділу праці від­бувається швидке зростання товарних мас. Обмін набуває регулярного характеру, визначаються місця, де зустрічаються товаровиробники. Перехід до регулярного обміну зумовив перехід від простої до повної форми. Характерним для цієї форми обміну є те, що вартість одного товару може бути виражена в багатьох інших товарах, а кількість випадкових пропорцій скорочується. Але внаслідок появи все нових видів товарів збільшується ряд еквівалентів, і відносний вираз вартості товару залишається незавершеним. Сам безпосередній обмін товарів ускладнюється. І тому това­ровиробники вдаються до третіх товарів, які найчастіше зустрічаються на ринку як посередники. У цьому випадку із загальної маси товарів вирізняються головні товари (товари-посередники), до яких прирівнюються всі інші. Цим самим вартість ординарних товарів стала виражатися в споживній вартості товару-посередника. Поступово останні перетвори­лися в межах місцевих ринків у загальні еквіваленти, а без­посередній обмін товарів переріс у їх обіг.

Зародження цих мінових відношень означає перехід до загальної форми вартості.

х товару А =

z товару С = у товару В

k товару D =

Поява загального еквівалента вирішила суперечність за­гальної форми обміну тією мірою, що кожен продавець товару вже мав можливість обміняти свій товар на інший за допомо­гою товару — загального еквівалента, що значно стимулювало обмін товарів, а через нього і виробництво.

На тій стадії, коли роль загального еквівалента закріпилася за одним якимось товаром, виникла грошова форма вартості. Тут не мала значення споживна вартість товару-еквівалента. У ролі грошей виступали різні товари. Лише на високій стадії розвитку товарного виробництва й обігу, з розвитком уже світової торгівлі роль загального еквівалента міцно закріпи­лася за золотом.

х товару А =

у товару В =

z товару С = 2 унціям золота

k товару D =

Дата добавления: 2014-01-04