Реалізація соціально-виховної функції в тимчасовому колективі дітей

На думку Є. Сисоєвої, дитині необхідне середовище, у якій вона може максимально виявити себе, взаємодіяти із собі подібними. Вона шукає спільність, яка б компенсувала незадоволені потреби, претензії, інтереси. Таку компенсаторну функцію може виконувати тимчасовий колектив.

У тимчасовому об'єднанні є великі можливості для реалізації потреби дитини у спілкуванні. У нових умовах, де відмінні від школи традиції, визначені норми, інша система взаємовідносин: «я — інші»; «я — старші товариші», своєрідний ритм і характер життя, значно збагачується соці­альний досвід дитини.

Реалізація виховної функції актуалізації здійснюється здебільшого за рахунок автономності тимчасового колективу. Внаслідок обмеженого контакту з навколишнім світом формується своєрідне педагогічно керо­ване мікросередовище, що дає змогу актуалізувати позитивний життєвий досвід і закріпити його протягом визначеного часу.

Уся діяльність дитячого табору заснована на самоврядуванні. Його становлення відбувається поетапно.

Перший етап. Етап організаційно-діагностичний зазвичай збіга­ється за часом з організаційним. На ньому передбачається діагности­ка мотивів приїзду дітей до табору, визначення їхніх загальних інтер­есів, спільних цілей. Мета діяльності може бути сформульовані» педагогами, але вона тільки тоді перетворюється на груповий мотив, коли діти розуміють, що задоволення їхніх потреб неодмінно зале­жить від досягнення цієї мети. На першому етапі, відповідно до по­ставлених цілей, здійснюється пошук оптимальної організаційної структури колективу.

Другий етап. На етапі становлення джерелом розвитку є супереч­ність між метою діяльності, визначеною дитячим колективом, і став­ленням дітей до її змісту. Вирішується ця суперечність шляхом ши­рокого залучення дітей до подолання труднощів у ході вибору рішень, що дає змогу досягти групової мети.

У цьому випадку формується груповий мотив, у якому відображається погляд на найбільш сприятливі досягнення поставленої мети форми роботи.

Третій етап. На завершальному етапі дуже важлива продуктивна рефлексія, тобто глибокий самоаналіз самоуправлінської діяльності дітей, що дає змогу визначити ступінь досягнення ними особистих цілей.

Для педагогів важливо здійснювати протягом зміни стимулюван­ня лідерства в дитячому середовищі, тобто створення умов, за яких діти виявляють реалізовану готовність до домінування над іншими дітьми. Важливо створення педагогами ситуації (зовнішньої і вну­трішньої), яка стимулює прояв лідерського потенціалу вихованців — своєрідне «поле лідерства» (термін А.Л. Уманського), що розуміється нами як особлива інтегральна властивість ситуації вихованця, ство­рювана педагогом для стимулювання його лідерського потенціалу. На наш погляд, це найважливіша, центральна умова забезпечення педагогічного стимулювання лідерства.

Розвиток дитячого самоврядування багато в чому залежить від пошуку діяльності. Педагоги повинні подбати про створення «поля соціальної діяльності» для дітей, розвивати здатність бачити, кому необхідна їхня допомога, де вони можуть бути корисними. Пошук — це розвиток організаторських здібностей у дітей, виховання в них почуття господаря свого табору. До організаційних форм по­шукової колективної діяльності можна віднести аналіз справ, творчі завдання пошукового характеру, пошукові десанти тощо. Ще одним фактором розвитку дитячого самоврядування є плануванням колек­тивної діяльності. Педагогам необхідно відмовитися від сформовано­го планування значної кількості однотипних заходів, обов’язкової участі в них дітей, організації заходів без урахування думок та інтер­есів дітей. Роботу з розвитку організаторських здібностей варто планувати за допомогою методики колективного творчого планування. Додаткове використання таких методів, як мозковий штурм, "шка­тулка пропозицій", "аукціон ідей" дозволяють створити конкретні плани, що дають дітям можливість самостійно формулювати і вирі­шувати без нав’язування готових правил дорослих конкретні завдан­ня, що сприяють формуванню в дітей гнучкого мислення, соціально­го досвіду, розумінню відношень у колективі. Третім фактором є форма організації колективної діяльності. Головним засобом колек­тивної організаторської активності дітей у життєво важливій для них діяльності є створення творчих груп, лабораторій, клубів за інтереса­ми — конкретних форм інтеграції різноманітної за своїм змістом і функціями добровільної й усвідомленої діяльності. Перераховані умови також стимулюють самоуправлінську активність дітей, пере­борюють їх відчуження від загальних проблем колективу, формуюють готовність до реалізації лідерських функцій.

Наявність органів самоврядування, зміст їхньої діяльності в табо­рі залежить від завдань, які визначає колектив. Усі органи само­врядування об’єднує діяльнісний підхід. Спочатку треба зацікавити дітей суспільно значущою справою, а потім створити відповідний орган самоврядування для її реалізації. Якщо виникне нова робота, сформується і новий орган самоврядування, тобто для вирішення проблеми створюється орган самоврядування.

У таборі діють як постійні, так і тимчасові вищі і виконавчі ор­гани самоврядування. Найважливіше значення має перетворення зборів у дійсні органи самоврядування. Це можливо тільки тоді, коли діти намагаються колективно розв’язати управлінську проблему.

У процесі приймання рішень педагоги мають пам’ятати, що:

- рішення повинні бути конкретними і зрозумілими;

- рішення не повинні бути громіздкими;

- формулювання має бути стислим і чітким;

- не увесь колектив може бути згоден з рішенням, тому варто під­готувати аргументи для переконання незгодних;

обов’язково потрібно уточнити конкретні терміни виконання рі­шень, і звітностісті перед дитячим колективом.

Дата добавления: 2014-01-04