Соціологічні погляди Г.Зіммеля

Соціологічні погляди Т.Парсона та Р.Мертона.

Георг Зіммель (1858-1918)

Німецький філософ і соціолог Г. Зіммель відомий як один з провідних представників модної на межі ХІХ-ХХ ст. філософії життя і як автор вельми оригінальної концепції формальної соціології.

На думку Зіммеля, є два значення поняття суспільства, які слід чітко розрізняти. В одному випадку суспільством називають певну множину соціалізованих індивідів, які утворюють спільноту на грунті певної історичної дійсності. У цьому відношенні предметом соціальних наук є все, що відбувається всередині суспільства і з ним самим у цілому. В другому випадку йдеться про систему форм відносин між індивідами, завдяки якій проста множина їх перетворюється на спільноту. Тут предметом соціальних наук виступають сили, відносини і форми, завдяки яким індивіди соціалізуються, залучаються до суспільного життя.

У рамках першого значення соціологія не знаходить у суспільстві об'єкта, який не вивчався б уже якоюсь з існуючих соціальних наук. Тому вона повинна конституюватися нетрадиційним для соціальних наук способом - не шляхом пошуку не «зайнятого» іншими науками предмета, а як метод. У такому розумінні соціологія постає не як окрема наука про суспільство, а як науковий метод, котрий застосовується до усієї сукупності суспільних проблем. Отже, соціологія конституюється насамперед як соціологічне дослідження, що використовується в якості особливого методу в усіх науках, що досліджують явища суспільного життя.

Разом з тим Зіммель вважає, що інтерес соціології повязаний передусім з другим значенням поняття суспільства. У цьому разі метою соціологічного дослідження стає виокремлення в традиційних предметах різних соціальних наук особливої низки фактів, які і є власне предметом соціології, а саме - «чистих» форм соціації, або соціальної взаємодії. Як граматика відділяє чисті форми мови від змісту, в якому живуть ці форми, так і соціологічний метод, за Зіммелем, вичленовує із досліджуваних явищ чисті форми соціації.

Соціація - це та форма, завдяки якій індивіди на грунті різноманітних інтересів утворюють єдності, де вони реалізують ці інтереси. Зіммель підкреслює, що ні голод, ні кохання, ні праця, ні техніка, ні інтелект самі по собі не є соціацією. Однак вони утворюють її, як тільки Ізольоване співіснування індивідів стає взаємодією, набуває характерних ознак сумісного буття.

Отже, головний обєкт зіммелівської соціології - соціація, соціальна взаємодія. Форми соціації, соціальної взаємодії первинні щодо суспільства в цілому, тому соціологія, за Зіммелем, повинна займатися дослідженням зазначених форм раніше, ніж приступати до аналізу суспільства як такого. Причому форми соціації повинні досліджуватися самодостатньо, самі по собі, а не як функціональні елементи суспільного цілого. Власне, такого цілого, котре існувало б поза формами соціації і незалежно від них, просто не існує. В будь-якому суспільстві, вважає німецький соціолог, діє безліч таких форм. Якщо одна з них зникне, то суспільство.залишиться. Проте коли зникнуть усі форми со-ціації, то зникне і суспільство.

Дата добавления: 2014-01-04