Контрольні питання. Г. А. Надсонвивчав роль мікроорганізмів у кругообігу речовин в природі та їх геологічну діяльність

Г. А. Надсонвивчав роль мікроорганізмів у кругообігу речовин в природі та їх геологічну діяльність. У 1925 р. разом з Г. С. Філіпповим вперше під дією рентгенівських променів одержано стійкі мутанти дріжджів і цільових грибів. Ці дослідження відкрили нову галузь природознавства – радіаційну біологію.

BOX

План

1. Предмет, мета та завдання дисципліни “Електронний документообіг”.

2. Понятійно-категоріальний апарат.

3. Документообіг. Етапи документообігу в організації.

4. Зміст електронного документообігу.

5. Законодавче регулювання електронного документообігу.

Література:

1. Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг”: Офіц. текст прийнятий Верховною Радою України 6 жовтня 1998 р. зі зм. та доп. станом на 1 вересня 2003 р. –– К.: Видавничий дім “Ін Юре” 2003. –– 10 с.

2. Закон України “Про електронний цифровий підпис” від 22 травня 2003 р.: Офіц. текст прийнятий Верховною Радою України 22 травня 2003 р. –– Офіц. вид. –– К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. –– 14 с.

3. Закон України “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки” // Відомості Верховної Ради. –– 1992. –– № 48. –– 102 с.

4. Закон України “Про інформацію” // Відомості Верховної Ради. –– 1992. –– № 48. –– С. 658.

5. Діловодство та архівна справа. Терміни та визначення: ДСТУ 2732:2004 / розроб.: О. Загорецька, Л. Драгомірова, Л. Кузнєцова та ін. – на зміну ДСТУ 2732-94. –– К.: Держспоживстандарт України, 2005. –– 32 с. –– (Національний стандарт України).

6. Асеев Г. Г. Электронный документооборот: учебник / Г. Г. Асеев. –– К.: Кондор, 2007. –– 500 с.

7. Курташова І. В. Електронний документообіг і його особливості / І. В. Курташова / Актуальні проблеми економіки. –– 2009. –– № 3 (93). ––С. 231–237.

8. Матвієнко О. В. Основи організації електронного документообігу: навч. посіб. для студ. ВНЗ / О. В. Матвієнко, М. Н. Цивін. –– К.: Центр учбової л-ри, 2008. –– 112 с.

1. У навчальних планах спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”, поміж інших навчальних курсів професійного спрямування, наявний навчальний курс “Електронний документообіг”. Необхідність впровадження та функціонування електронного документообігу та електронного документа сьогодні визнається на державному рівні – прийняті відповідні Закони України та інші нормативно-правові акти. Отже, вивчення навчального курсу документознавцями є не тільки професійно зумовленим, а й нормативно підкріпленим.

Основною метою вивчення курсу є набуття теоретичних знань і практичних вмінь з організації електронного документообігу, оволодіння основними методами створення, зберігання та роботи з електронними документами і зі спеціалізованими системами управління документами, принципами побудови та функціонування систем електронного документообігу, механізмом електронного цифрового підпису, формування навичок із створення інформаційної моделі організації як основи для реалізації функцій електронного документообігу.

2. Базові категорії електронного документообігу:

Діловодство – це сукупність процесів, що забезпечують документування управлінської інформації і організацію роботи зі службовими документами.

Документообіг – це рух службових документів з часу їх створення або одержання суб’єктом документаційного забезпечення управління до часу завершення виконання, надсилання або знищення.

Документування – це процес створення і оформлення документів.

Електронний документообіг (обіг електронних документів) – сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

Документ – інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі.

Електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.

3. Етапи документообігу в організації:

1. експедиційна обробка документів, які надходять в організацію;

2. попередній розгляд документів службою документаційного забезпечення управління;

3. реєстрація документів;

4. організація раціонального руху документів всередині організації, в т.ч. доведення документів до виконавців, контроль за їх виконанням, проходження узгодження і підпису проектів документів;

5. обробка виконаних документів і їх відправлення.

4. Згідно із Законом України “Про електронні документи й електронний документообіг”, електронний документообіг – це сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які використовуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

Отже, в класичному розумінні електронний документообіг включає: створення документів, їх обробку, передачу, збереження, вивід інформації, яка циркулює в організації чи на підприємстві, на основі використання комп'ютерних мереж. Під управлінням електронним документообігом у загальному випадку прийнято розуміти організацію руху документів між підрозділами підприємства або організації, групами користувачів чи окремими користувачами. При цьому під рухом документів мається на увазі не їх фізичне переміщення, а передача прав на їх застосування із повідомленням конкретних користувачів і контролем за їх виконанням

5. Відносини, пов’язані з електронним документообігом та використанням електронних документів, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законами України “Про інформацію”, “Про захист інформації в автоматизованих системах”, “Про державну таємницю”, “Про телекомунікації”, “Про обов’язковий примірник документів”, “Про Національний архівний фонд та архівні установи”, “Про електронні документи й електронний документообіг”, “Про електронний цифровий підпис”, а також іншими нормативно-правовими актами.

Постанови Кабінету Міністрів України:

· від 26.05.04 № 680 “Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу”;

· від 28.10.04 № 1451 “Про затвердження Положення про центральний засвідчувальний орган”;

· від 28.10.04 № 1452 “Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності”;

· від 28.10.04 № 1453 “Про затвердження Типового порядку здійснення електронного документообігу в органах виконавчої влади”;

· від 28.10.04 № 1454 “Про затвердження Порядку обов’язкової передачі

· документованої інформації”.

Золота книга медицини Пастер – відкрив світ мікробів, що дозволило встановити природу інфекційних хвороб, їх попередження та лікування. Ерліх – синтезував перший антимікробний хіміопрепарат, заклав основи хіміотерапії інфекційних хвороб. Кох – відкрив Mycobacterium tuberculosis. Мєчніков – показав матеріальний субстрат імунітету. Лістер – зробив хірургічні операції безпечнішими від інфекційних ускладнень. Пірогов – заклав класичні основи клінічної та військово-польової хірургії. Павлов – заклав методики нової експериментальної фізіології, вчення про вищу нервову діяльність. Рентген – зірвав покриви з таємниць хвороб. Майнот – відкрив спосіб лікування перніціозної анемії, яка в 100% призводила до смерті. Бартінг, Берст – відкрили інсулін. «Доля обдаровує тільки підготовлений розум» (Л.Пастер) «Потрібні абсолютно виняткові обставини, щоби ім’я вченого потрапило з науки в історію людства» (О.Бальзак)

УСПІХИ МІКРОБІОЛОГІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

Вивчаючи праці Пастера, англійській хірург Джон Лістер (1827-1912) прийшов до висновку, що причина високої смертності після операцій пов’язана із зараженням ран бактеріями. Він запропонував стерилізувати медичні інструменти та приміщення карболовою кислотою, тим самим суттєво знизив післяхірургійний сепсис.

Велике значення для розвитку мікробіології мали роботи німецького вченого Роберта Коха (1843-1910), який відкрив збудників туберкульозу (паличка Коха, Mycobacterium tuberculosis), холери (Vibrio cholerae), дослідив збудника сибірської виразки (Bacillus antracis). Кох розробив ряд спеціальних методів дослідження мікроорганізмів: виділення бактерій у чисту культуру на твердому поживному середовищі, забарвлення мікробних препаратів аніліновими барвниками, метод макрофотографування.

На основі спостережень Генле розробив критерії встановлення патогенності мікроорганізмів (тріада Коха).

Роботи Пастера і Коха дали значний поштовх розвитку медичної мікробіології. За наступні 25 років була відкрита та описана більшість хвороботворних бактерій, одержані ефективні вакцини проти багатьох збудників захворювань.

Значний вклад у розвиток медичної мікробіології вніс російський вчений І. І. Мєчніков. Він розробив фагоцитарну теорію імунітету, досліджував антагонізм мікроорганізмів, зокрема молочнокислих бактерій і гнильної мікрофлори кишечника людини.

Значний внесок у розвиток вітчизняної та світової науки зробили Д. К. Заболотний, А. М. Безредка, Л. О. Тарасевич.

Великий внесок у розвиток загальної мікробіології зробив російський вчений С. Н. Виноградський і голландський мікробіолог Бейерінк. Виноградський відкрив здатність деяких мікроорганізмів використовувати енергію окиснення неорганічних сполук (явище хемосинтезу). Виноградський та Бейерінк виділили з ґрунту мікроорганізми – фіксатори молекулярного азоту – Clostridium pasteurianum (анаероб) і Azotobacter chroococcum (аероб).

Для виділення окремих фізіологічних груп мікроорганізмів із природних умов вони розробили метод елективних середовищ, який дозволяє шляхом створювання специфічних умов виділяти з мікробних популяцій певні групи мікроорганізмів.

Розвиток екології ґрунтових мікроорганізмів пов’язаний з ім’ям В. Л. Омелянського, який дослідив нітрифікувальні, азотфіксувальні, пектин- та целюлозоруйнуючі бактерії.

Подією в науці стало відкриття в 1892 р. Д. Й. Івановськими вірусу тютюнової мозаїки (ВТМ) – представника нової групи мікроскопічних істот. З того часу встановлена вірусна природа багатьох захворювань рослин, тварин і людини, а віруси стали об’єктом дослідження нової науки – вірусології.

РОЗВИТОК МІКРОБІОЛОГІЇ В ХХ СТ.

ХХ ст. характеризується великими відкриттями в галузі фізіології, біохімії та генетики мікроорганізмів.

Порівняльне біохімічне дослідження різних груп мікроорганізмів дозволило А. Клюйверу і К. Ван-Нілю в 1954 р. сформулювати теорію біохімічної єдності життя. Вони писали, що «всі біохімічні процеси, цілком незалежно від роду організмів, які вивчаються, можуть бути зведені до ланцюгів елементарних реакцій, що належать до невеликої кількості типів».

Дослідження В. С. Буткевича в галузі фізіології грибів привели до розробки мікробіологічного способу одержання лимонної кислоти.

С. П. Костичев при вивчення хімізму дихання та бродіння показав зв’язок між цими процесами.

Геологічну діяльність мікроорганізмів досліджували вчені М. Г. Холодний, Б. Л. Ісаченко, В. О. Таусон.

Визначним досягненням ХХ ст., яке мале визначне значення для медицини, було відкриття шотландцем О. Флемінгом у 1928 р. пеніциліну, вторинного метаболіту міцеліального гриба Penicillum notatum. Але лише в 1940 р. Г. Флорі і Е. Чейн одержали перші чисті препарати пеніциліну. Р. notatum був вперше знайдений шведським фармакологом Вестлінгом на гісопі, який загнив (гісоп – це лікарська рослина, напівчагарник, містить велику кількість ефірних олій). Псалом 50, у якому говориться: «Окропи мене ісопом - і очищуся, обмий мене - стану білішій від снігу» - можливо, перша згадка про пеніцилін.

Пізніше (1940-1944 р.р.) Зельман Ваксман виділив культури актиноміцетів – продуцентів стрептоміцину та інших антибіотиків.

У 40-50 – ті роки формується новий напрямок мікробіології – генетика мікроорганізмів.

Дослідження О. Ейвері, К. Мак-Леода, М. Мак-Карті довели, що передачу спадкових ознак у прокаріот здійснює ДНК. Роботи Дж. Леденберга, Е. Татума, Н. Ціндлера дозволили встановити статеву диференціацію у бактерій. Дослідження Ф. Жакоба і Е. Вольмана (1958) призвели до відкриття плазмід. Успіхи генетики мікроорганізмів обумовили появу нового розділу біології – молекулярної генетики.

Багатоплановість досліджень, які проводяться у сучасній мікробіології пояснюють необхідність її диференціації на ряд самостійних наукових дисциплін: загальну, медичну, ветеринарну, сільськогосподарську, промислову, водну, геологічну, космічну мікробіології, вірусологію, генетику мікроорганізмів.

1. Причини які призвели до появи предмету БЖД.

2. Що вивчає БЖД

3 Основні поняття БЖД

4. Проблеми, які вирішує БЖД

5. Принципи, опираючись на які, БЖД вирішує проблеми

Дата добавления: 2014-01-04