Оптимізм

Варіативність

Систематичність

Наукові дослідження і багатовікова практика виховання дітей показали, що процес виховання ефективний лише тоді, коли він систематичний, коли всі елементи налагоджені і включені в процес взаємодії. Назвемо деякі ефективні педагогічні системи взаємодії: «школа як виховна система», «система методів і педагогічних прийомів», «система учнівського самоврядування» і т. д.

«Людина постійно робить вибір з маси існуючих можливостей, яка з них буде приречена на неіснування, а яка буде актуалізована». (Австралійський психотерапевт В. Франкл).

Так, організовуючи діалектичний процес виховання, педагог постійно стоїть перед вибором: парадигм виховання, концептуальних ідей стратегічних і тактичних завдань, засобів, методів і прийомів їх найбільш ефективної реалізації; певних педагогічних технологій та організаційних форм. Знаменням нашого часу стала тенденція зростання кількості (і якості) авторських концепцій виховання, авторських шкіл, цікавих і перспективних творчих колективів. Поступово в теоретичному осмисленні науки виховання та практичної діяльності педагог розвиває свою професійну педагогічну позицію. І чим вище майстерність, тим унікальніший й неординарні, яскравіше ця позиція.

Роблячи вибір між «краще - гірше», «чудово - бридко», «добро - зло», «можна - не можна»»... педагог, як будь-яка людина, незмінно стикається з проблемою«здорового глузду»й постулатами науки про виховання. Парадоксально, але багато-багато позитивних наслідків іноді призводять до негативного результату: улюблене, але балувані дитя, виростає егоїстом; гора розвиваючих іграшок - і байдужість до гри. Чому так?

У психології є психології теорія асиміляції. Вона-то й допоможе вдумливому педагогу зробити вибір засобів, методів і прийомів, і так їх інструментувати, щоб позитивні, і негативні впливи навколишнього світу позитивно впливали на розвиток дитини, формуючи СТАВЛЕННЯ: до позитивного - позитивне прийняття їх, а до негативного - відторгнення, неприйняття.

Знання цих законів допоможе правильно вибудувати логіку виховання, враховуючи впливи середовища.

Процес виховання логічно будуватися як процес оптимістичний, що базується на вірі в безмежні можливості зростаючої людини, його високе призначення.
Світ чудовий, радісний, але і суперечливий - буває важким, незрозумілим і часом жорстоким. У місію виховання входить навчити дитину життя. Для цього необхідно створити умови, в яких би діти жили і розвивалися, оптимістичним баченням і прийняттям навколишнього світу і себе самого в цьому світі. І лише на тлі оптимізму і любові до життя зростаючої людини можна навчити і привчити долати життєві труднощі, перешкоди, позбавлення.

У практиці нашої виховної роботи склалося п'ять точок опори: вони і мета виховання (до речі, доступна сприйняттю та розумінню дітей будь-якого віку), і засіб, і зміст виховання, і процес (відбувається протягом усього життя), і результати виховання (якість і виховання). Ці п'ять точок опори такі: природа, культура, справа, що оточують люди, «Я сам (а)» - як найвища цінність.

А.С.Макаренко сформулював основні положення педагогічної логіки:
а) «Жодна дія педагога не повинно стояти осторонь від поставлених цілей;
б) Ніякий педагогічний засіб не може бути оголошений постійним - завжди корисним або шкідливим, що діє завжди точно; окреме засіб може бути і позитивним і негативним, вирішальним є всієї системи засобів;
в) Ніяка система виховних засобів не може бути встановлена ​​раз і назавжди, вона змінюється відповідно до розвитку дитини і поступальним рухом суспільства; г) всякий засіб має бути педагогічно доцільним, що перевіряється дослідним шляхом».

2. Виховання і розвиток особистості.

Мета виховання – допомогти людині пізнати себе, розвинути свої задатки, самореалізуватись і соціалізуватись.

Програма виховання.

К (код Всесвіту)

[(генетичний, наперед задана програма)]

С (середовище) Діяльність особи:

Пізнавальна, трудова, громадська, художньо-естетична, спортивно-оздоровча і т. і.

Середовище:

1. Макрофактори: Космос, планета, епоха, НТП демографічна ситуація, держава, соціально-економічна система, суспільна психологія, свідомість.

2. Мезофактори: природно-культурні та релігійні традиції та норми, соціальна група, засоби комунікації.

3. Мікрофактори: оточення, сім’я, колективи, групи, друзі, матеріально-побутові умови.

Дата добавления: 2014-01-04