Комерційна класифікація товару

Товар як об’єкт комерційної діяльності.

Тема:Об’єкти комерційної діяльності

Лекція №4.

План.

1. Товар як об’єкт комерційної діяльності

2. Комерційна класифікація товару.

3. Послуги і вимоги до них.

Об'єктом комерційної діяльності є товар — продукт виробничо-еко­логічної діяльності або природне багатство, яке має вартість і обмі­нюється на ринку в грошовій формі. До товару належать як матеріальні речі, так і нематеріальні фізичні об'єкти, послуги, робочі технології, енер­гія, ідеї та ін.

Товар – це продукт праці, що виготовлений для продажу і задовольняє певну потребу людини.

Товар – продукт виробничо – економічної діяльності, або природне багатство, яке має вартість і обмінюється на ринку у грошовій формі.

Товар пропонується на ринку у вигляді об'єктів, послуг та ідей.

Для того, щоб товар продавався на ринку, він повинен задовольняти такі вимоги:

- мати відповідні характеристики (з точки зору якості) і бути корисним для особистого і суспільного використання (наприклад, трактор).

- відзначатися конкурентоспроможністю, щоб придбання саме цього товару являлось для покупця більш вигідним, зручнішим, ніж такий самий товар іншого виробника.

Кожен товар має 2 сторони:

- споживчу вартість

- мінову вартість.

Споживча вартість - це здатність товару задовольнити певну потребу людини, колективу, суспільства завдяки своїм властивостям.

Мінова вартість — це здатність товару обмінюватись на інший у певній кількості і пропорціях.

У ринковому середовищі всі продукти праці визнаються потенційним товаром, і на них розповсюджуються товарно-грошові відносини. Номен­клатура товарів на внутрішньому ринку охоплює мільйони видів і різно­видів. При цьому вона з кожним роком розширюється, тому виникає не­обхідність класифікації величезної маси товарів та послуг.

Класифікація товарів

1. За призначенням товари як об'єкт комерційної діяль­ності можна поділити на два класи: товари широкого вжитку і товари виробничого призначення.

Товари широкого вжитку служать для задоволення власних та сімейних потреб. Існують різні класифікації цього виду товарів — товарознавча, торговельна, статистична, митна, міжнародна. Кожна з них має свою конкретну мету. З позицій майбутньої професії комерсанта найбільший інтерес становить торговельна класифі­кація.

Товарна група — це укрупнений поділ номенклатури товарів залежно від їх призначення. До товарної групи, наприклад, відносять м'ясо і м'ясо­продукти, молоко і молокопродукти, кондитерські вироби, тканини, швейні вироби. На базі товарних груп у торговельній практиці формують груповий асортимент.

Товарну групу можна поділити на підгрупи, для яких характерно об'єд­нання видів товарів за такими ознаками, як призначення, склад, стать, вік та ін. Так, група "Тканини" поділяється на підгрупи: бавовняні, вов­няні, шовкові, лляні.

Товарна підгрупа служить основою для створення видового асортимен­ту в торгівлі. Поглиблений поділ підгруп, тобто видів товарів за стилем, фасоном, моделлю, кольором дає змогу виділити різновиди, а в торгівлі — внутрішньовидовий асортимент. Практична цінність такої класифікації полягає не тільки у перетворенні виробничого асортименту на торговель­ний, а й в можливості ефективної товарної спеціалізації роздрібної ме­режі.

Товари простого асортимен ту налічують 5—6 різновидів (сіль, цукор, сірники), а товари складного асортименту — сотні, а інколи тисячі вну­трішньовидових найменувань (одяг, електротовари, кондвироби).

Товари широкого вжитку за характером пред’явлення попиту поділяються на:

1) товари повсякденного попиту, (постійного) які споживач, звичайно, купує часто, без особливих роздумів та з мінімальними зусилля­ми щодо порівняння їх між собою; (хліб, мило, цукерки, цигарки)

2) товари попереднього вибору (альтернативного), які споживач порівнює між собою в процесі вибору та придбання за показниками придат­ності, якості, ціни та зовнішнього оформлення;(одяг, взуття, посуд)

3) товари особливого попиту — товари з унікальними харак­теристиками або окремі марочні товари, для придбання яких значна частина покупців ладна докласти додаткових зусиль; (автомобіль, відеоапаратуру, предмети антикваріату)

4) товари пасивного попиту, що їх споживач не знає або знав, але, як правило, не задумується, чи варто їх купувати.(страхові послуги, потрібні зусилля з боку продавців).

5) товари імпульсивного попи ту – це товари, які купують без попереднього плануваня

6) товари екстреного попиту - це товари які купують, коли в них є гостра потреба..

Товари повсякденного попиту (мило, зубна паста, молоко, хліб), періо­дичного попиту (одяг, культтовари, будматеріали) і особливого попиту (автомобілі, меблі, електронні системи) відрізняються частотою попиту.

Складність асортименту і частота попиту широко використовуються у класифікації товарів для формування асортиментної політики, терито­ріального розміщення асортименту в малих, глибинних поселеннях, се­лах, райцентрах, містах.

Класифікація товарів залежно від задоволення потреб — фізичних, матеріальних, соціальних, духовних — потрібна для аналізу і оцінки соці­альної ролі торгівлі, її впливу на формування і задоволення власних по­треб.

Фізичні потреби обмежені їжею, звичайним одягом, теплом. Матеріальні потреби виникають у процесі життєдіяльності людини і охоплюють усі матеріальні блага. Група духовних потреб спрямована на забезпечення духовного відтворювання за допомогою аудіо-, відеозаписів, книг, преси, культурних цінностей.

Товари виробничого призначення становлять другий значний клас об'єктів комерційної діяльності. Ці товари мають такі особливості:

- використовують у сфері виробничого споживання;

- переносять свою вартість повністю або частково на готовий продукт у процесі виробництва;

- відрізняються надзвичайно широкою і складною номенклатурою.

Товари виробничого призначення можуть бути поділенні на п’ять груп

Класифікація продукції виробничого призначення
Сировина, матеріали	Машини, обладнання, устаткування	Виробничі засоби	Напівфабрикати	Інвентар

На промисловому ринку товари класифікують на підставі того, яку участь вони беруть у виробничому процесі, якою є тривалість їх використання і відносна вартість.

Сировину й матеріали використовують у процесі виробниц­тва як предмети праці. До них належать:

— природна і сільськогосподарська сировина;

— основні матеріали (наприклад, залізо, пряжа, цемент);

— допоміжні матеріали (для технічного обслуговування і ре­монту тощо);

— комплектуючі вироби, які входять у кінцевий продукт як його складові.

Капітальне майно використовують у процесі виробництва як засоби праці. Ця група охоплює: будівлі і споруди; основне обладнання; допоміжне обладнання.

Специфіку кожної класифікаційної групи треба враховувати при визначенні стратегії і тактики комерційної діяльності.

Дата добавления: 2014-01-04