Необхідність, завдання і принципи експертної оцінки вартості підприємства

Тема 7. ДІАГНОСТИКА МАЙНА І РИНКОВА ЦІНА ПІДПРИЄМСТВА

7.1. Необхідність, завдання і принципи діагностики вартості підприємства.

7.2. Вартість капіталу підприємства.

7.3. Методичні підходи до оцінки вартості підприємства

7.3.1. Дохідний підхід в оцінці вартості підприємства

7.3.2. Майновий (витратний) підхід

7.3.3. Оцінка вартості підприємства на основі ринкового підходу

Вартість бізнесу — це вартість діючого підприємства або вартість 100% корпоративних прав у діловому підприємстві. Необхідність оцінки вартості підприємства виникає в основному у таких випадках:

• під час інвестиційного аналізу у ході прийняття рішень про доцільність інвестування коштів у те чи інше підприємство, у т. ч. при здійсненні операцій М&А (поглинання і приєднання);

• у ході реорганізації підприємства (мета оцінки — визначення бази для складання передавального чи розподільного балансу, а також для встановлення пропорцій обміну корпоративних прав);

• у разі банкрутства та ліквідації підприємства (оцінка прово­диться з метою визначення вартості ліквідаційної маси);

• у разі продажу підприємства як цілісного майнового ком­плексу (мета оцінки — визначення реальної ціни продажу майна);

• у разі застави майна та при визначенні кредитоспроможності підприємства (мета оцінки — визначити реальну вартість креди­тного забезпечення);

• у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спроможності (оцінка вартості майна проводиться з метою роз­рахунку ефективності санації);

• під час приватизації державних підприємств (метою оцінки є визначення початкової ціни продажу об'єкта приватизації).

Оцінка вартості підприємства, його майна належить до найскладніших питань фінансів підприємств. Особливо відзнача­ються оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплексу та оцінка корпоративних прав суб'єкта господарю­вання, якщо дані права не котируються на біржі. Хоча вартість підприємства інколи може дорівнювати ринковій вартості його активів, слід розуміти, що ці поняття є різними. У першому випадку йдеться насамперед про вартість, що може бути ство­рена в результаті функціонування бізнесу. Оцінка підприємст­ва здійснюється, як правило, на базі ринкової вартості — ймо­вірної суми грошей, за яку можливі купівля-продаж об'єкта оцінки на ринку.

Організаційне, методичне та практичне забезпечення прове­дення оцінки вартості підприємств здійснюють особи, що займа­ються професійною оцінною діяльністю — оцінювачі та суб'єк­ти оцінної діяльності.

З метою вироблення уніфікованих підходів до методології та порядку проведення оцінювання в 1981 р. був створений Міжна­родний комітет зі стандартів оцінки вартості майна. Ним було розроблено ряд стандартів оцінювання.

Вітчизняним законодавством при оцінці вартості майна та підприємства в цілому рекомендовано керуватися Законом України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оці­ночну діяльність в Україні», методикою оцінки вартості майна під час приватизації, положеннями (національними стандарта­ми) експертної оцінки, нормативними актами Фонду держав­ного майна.

У літературних джерелах, нормативних актах наводяться чис­ленні принципи, яких слід дотримуватися при здійсненні оцінки вартості підприємства. До основних з них слід віднести такі:

• принцип заміщення — полягає в тому, що покупець не за­платить за об'єкт більше, ніж існуюча мінімальна ціна за майно з аналогічною корисністю;

• принцип корисності — зводиться до того, що об'єкт має вартість лише тоді, коли він є корисним для потенційного влас­ника (корисність може бути пов'язана з очікуванням майбутніх доходів чи інших вигод);

• принцип очікування — інвестор, плануючи вкладати кошти в об'єкт сьогодні, очікує отримати грошові доходи від об'єкта в майбутньому;

• принцип зміни вартості — говорить про те, що вартість об'єкта оцінки постійно змінюється в результаті зміни внутріш­нього стану та дії зовнішніх факторів;

• принцип ефективного використання — полягає в тому, що з усіх можливих варіантів експлуатації об'єкта обирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціональ­них характеристик, а отже, приносить найбільшу вартість;

• принцип розумної обережності оцінок — зводиться до то­го, що під час оцінки оцінювач повинен критично (із розумним упередженням) ставитися до всієї інформації, що стає йому відо­мою від адміністрації об'єкта оцінки, і, по можливості, перевіря­ти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел;

• принцип альтернативності оцінок — полягає у необхідності використання різних методів оцінки та порівняння показників вар­тості, отриманих у результаті застосування альтернативних методів.

Дата добавления: 2014-01-05