Модуль 2

План

Лекція №2

Модуль 1

Тема: «Фізична культура нового часу. Особливості розвитку спорту нового часу».

1. Фізичне виховання як частина загального виховання. Історія видів спорту.

2. Педагогічні основи буржуазної системи фізичного виховання.

3.Розвиток національно-буржуазних гімнастичних і спортивно-ігрових систем фізичного виховання.

4.Виникнення робочих спортивних рухів «Сокольська гімнастика».

5.Фізична культура в період першої російської революції.

Мета лекції:ознайомити студентів з розвитком фізичної культури у перший період нової історії.

Завдання лекції: дати знання студентам з питань історії виникнення видів спорту, розвитку національно – буржуазних гімнастичних і спортивно – ігрових систем фізичного виховання.

Ключові слова: фізичне виховання, фізична культура, види спорту, гімнастичні системи, спортивно – ігрові системи, сокольська гімнастика,вправи на снарядах, вправи з снарядами.

По засвоєнню матеріалу лекції, студенти повинні знати історію видів спорту, педагогічні основи буржуазної системи виховання

Виникнення фізичного виховання, як частини загального виховання припадає на середину XIX століття. На цей час в Європі затверджується капіталістичний лад.

К. Маркс розглядає виховання як поєднання праці, навчання й фізичного виховання. Він вважає, що це підвищує продуктивність праці й готує всебічно розвинену людину.

Під виховання К. Маркс розуміє три речі:

1) Розумове виховання.

2) Фізичне виховання.

3) Технічне навчання.

У своїх працях він доводить, що сполучення оплачуваної продуктивної праці, розумового виховання, фізичних вправ і політехнічного навчання підніме робітничий клас вище рівня аристократії й буржуазії.

Ф. Енгельс і К. Маркс розробили вчення про особистість і про її всебічний розвиток в умовах соціалістичного суспільства. Вони вважають фізичне виховання невід'ємною частиною гармонійного розвитку молоді, тобто всебічно розвинутої особистості.

Марксисти розробили основи наукової теорії фізичного виховання. З появою марксизму фізичне виховання працюючих мас ставиться на наукову основу. Теорія й практика фізичного виховання отримали міцний науковий фундамент.

Зародження деяких видів спорту припадає, в основному, на середину XIX століття. Так, перші змагання із плавання, проводилися в Англії в 1877 році. По тенісі (від англ. «галявина») Уімблдонський турнір проводиться з 1877 року, Кубок Девіса - з 1900.

Змагання з фехтування (від нім. «боротися») у Франції починаються з кінця XVII століття. У Росії перші змагання проводяться з 1860 року.

Легка атлетика, у звичному нам виді, зародилася у Великобританії в 18 столітті. У програму Олімпійських Ігор сучасності включена з 1896 року.

Волейбол зародився в США в 1895 році.

Футбол - Англія, середина XIX століття. В 1863 році в Англії створюється перша футбольна ліга. У програму Олімпійських Ігор футбол входить в 1900 р.

Баскетбол зародився в США в 1891 році. У програму Олімпійських Ігор сучасності включений з 1936 року.

Перший період нового часу охоплює час від середині XVII в. до

Паризької комуни (1871 з 18 березня до 28 травня). Після Паризької комуни починається другий період нового часу (загострення протиріч капіталізму й переростання його в імперіалізм).

У перший період нового часу на розвиток основ фізичного виховання значний вплив зробили:

- матеріалістична філософія XVII-XVIII.

- природознавство, фізкультура, гігієна, біологія, анатомія.

- педагогічні теорії.

Найбільше значення для розвитку теорії й практики фізичного виховання мають роботи англійського філософа й педагога Дж. Локка, французького просвітителя Жан-Жака Руссо, шведського педагога І. Песталоцци й французьких філософів матеріалістів Ламерти, Кондорсэ.

Дж. Локк (1632-1704) сучасник англійської буржуазної революції доводив необхідність виховання молодих людей - енергійним, сильними тілом і духом, здатними пробити собі дорогу в житті. Найголовнішим у виховання Локк вважав - виховання сили волі, твердості характеру, фізичного загартування й витривалості. Необхідно добре володіти зброєю, їздити верхи, плавати, керувати вітрилами, веслувати. Він вважав: чим сильніше й загартованіше тіло, тим легше людина справляється з лінощами, страхом та іншими недоліками, тим міцніше її сила волі.

Жан-Жак Руссо (1712-1778) розвивав ідею про вирішальну роль зовнішнього середовища у формуванні особистості людини. Оскільки тіло народжується раніше душі, тому першою повинна бути турбота про тіло. Спочатку загартовування, потім ігри й фізичні вправи зміцнюють тіло дитини, сприяють формуванню його характеру й допомагають легше пізнавати навколишній світ. Він доводили важливу роль фізичного виховання в розумовому розвитку людини.

Іоганн Песталоцци (1746-1827) шведський педагог, його заслуга в галузі фізичного виховання це розробка аналітичного методу. Він вважав, що кращий шлях для навчання рухам і діям - це оволодіння елементарними формами рухів з яких складаються більше складні, виділяв частини, а потім навчав у цілому. Він розділив вправи на елементарні - рухи в суглобах плеча, стегна. Виділив складні - біг, стрибки, метання, лазанья, плавання, верхову їзду, танці й ігри. Така система одержала назву “Суглобної гімнастики” Песталоцци.

Під впливом реформ того часу педагогічних і просвітніх ідей Локка Руссо, Песталоцци фізичне виховання все впевненіше займає своє місце в шкільних системах виховання й освіти. Викладання в школах починає будується на сполученні розумового й фізичного виховання, а також доповнюється ручною працею.

Виникнення й розвиток національно-буржуазних гімнастичних і спортивно-ігрових систем фізичного виховання.

Формування цих систем проходить на початку XIX ст. на основі розвитку капіталістичних економічних відносин буржуазії. Зростання промисловості, науки, техніки, військової справи вимагає поліпшення системи виховання й освіти молоді. Боротьба за ринки збуту вимагає посилення ролі армії. Це стало головною причиною виникнення гімнастичних і спортивно-ігрових систем фізичного виховання. Також істотний вплив на це створюють дослідження анатомів, гігієністів, фізіологів, педагогів.

Гімнастичні системи переважно створюються в країнах Європи, таких як Німеччина, Франція, Швеція.

Наполеонівські війни XIX ст. вимагали великої кількості фізично підготовлених людей. Для армії починають розвиватися гімнастичні системи. Так німецька гімнастика починає розвиток з XIX сторіччя. Германія тоді не була централізованою державою й була захоплена Наполеоном. У Німеччині почався рух за звільнення країни. Тому в 1808 р. організовується таємне політичне суспільство, але французи забороняють його. Починаються пошуки нових форм із метою об'єднання сил опору.

В 1810 створюється перший кружок аматорів гімнастики. Організовує його Фрідріх Ян, який в 1811 р. під Берліном створює гімнастичну площадку (турнплац) з поперечиною, брусами, конем і іншими снарядами. Після розгрому Наполеона турнерскі організації виступають проти феодалів Німеччини, і в 1819 році їх формально забороняють, а в 1840 році, коли зміцніла буржуазія цей рух знову відродився. Турнери займаються німецькою гімнастикою, туризмом, екскурсіями, військово-ігровими вправами, розвивають волю, фізичну силу, витривалість, дисципліну. Але в їхніх методиках немає визначення навантаження, дозування, педагогічного, лікарського контролю. Тому П. Ф. Лесгафт піддає німецьку гімнастику критиці, що вона не була пристосована для поширення в школах.

У цей час у Швеції зароджується своя гімнастика. Засновником шведської гімнастики був Петр Лінг (1776-1839). За його пропозицією в 1813 р. у Стокгольмі створюється гімнастичний інститут існуючий і в цей час.

Вправи шведської гімнастики ділилися на 4 групи:

1. Педагогічна гімнастика - гармонійний розвиток здорових дітей починаючи зі шкільного віку.

2. Військова гімнастика - вправи військової й фізичної підготовки шведського війська.

3. Лікарська гімнастика - вправи корегую чого характеру, застосовувані при лікуваннях захворювань.

4. Естетична гімнастика - розвиток досконалих форм людського тіла й виховання почуття прекрасного за допомогою пластичних рухів.

Урок у шведській гімнастиці будувався так - спочатку давалися вправи для ніг, спини, рук, черевного преса, грудної клітки, а потім вправи в рівновазі, ходьбі, бігу, стрибках і дихальні вправи.

Якщо в німецькій гімнастиці перевага віддавалася вправам на брусах і коні, то у шведській гімнастиці найчастіше використовувалися стінка, лава й колода.

До недоліків шведської гімнастики можна було віднести: відсутність індивідуального підходу, незграбність і статичність виконуваних вправ. Шведська гімнастика отримує поширення в багатьох країнах Європи й Америки.

У північних Скандинавських країнах крім гімнастики популярними були також лижний і ковзанярський спорт.

На початку XIX століття виникає французька гімнастика. Це викликано прагненням буржуазії відродити колишню військову міць своєї армії.

Так, творцем французької гімнастики був Франциско Аморос (1770-1848) - офіцер, іспанець за походженням. Аморос вивчив погляди Песталоцци й в 1817 році в Парижу відкрив приватний гімнастичний заклад. А в 1820 році відкривається державна гімнастична школа по підготовці офіцерів - вчителів гімнастики.

В 60-і роки XIX століття у Франції поширюється також велосипедний спорт, що виник у Європі в 1860-их роках; ігри в гольф, крокет, теніс; стрільба з пістолетів, рушниць, лука.

Німецькою гімнастикою займаються також в Австро-Угорщині, Італії, США, Швейцарії, Данії, Голландії. Шведська гімнастика знайшла більше застосування у Фінляндії, Норвегії й Росії.

Спортивно-ігрові системи створювалися поряд з гімнастичними, їхню основу складали вправи, що містять елементи змагання й спрямовані на досягнення кращих результатів.

На міських і сільських святах виступають борці, кулачні бійці, акробати, фехтувальники, аматори біга, стрибків, метань і підняття тягарів. Жителі північних країн змагаються в бігу на лижах, ковзанах. Багата знать змагається у верховій їзді, фехтуванні, іграх у гольф, крокет, стрілянині з лука й пістолетів. Починають проводитися зустрічі професійних борців і боксерів, гирьовиків і акробатів.

У багатьох країнах відкриваються навчальні заклади (школи, коледжі, університети й ін.) у які заохочується розвиток академічного спорту й спортивних ігор. Так, ігрові види вперше поширюються в Англії. Це футбол, гольф, крокет і ін.

В 50-70 роках у США створюються перші ігрові й атлетичні спортивні клуби, і в них проводяться змагання. Спорт, в основному, стає привілеєм буржуазного суспільства.

В Америці спорт розвивається за прообразом Англії. Найбільше поширення одержує бейсбол. Перші бейсбольні матчі відбувся 19 червня 1846 року. В 1858 році створюється національна асоціація цього виду спорту.

Спортивно-ігрова система в США носить еклектичний характер. Вона створюється на базі спорту й ігор, завезених із країн Європи.

В 1864 році приймається устав аматорів спорту, по якому людям фізичної праці забороняється брати участь у спільних спортивних змаганнях з багатіями. Тільки наприкінці XIX сторіччя робочу молодь стали допускати, з багатьма застереженнями й обмеженнями, до змагань.

В статут буржуазних спортклубів Англії, Франції, Німеччини й інших країн записувалося, що кожний причетний до політики, виключається із клубу. В умовах буржуазного суспільства гімнастичні й спортивно-ігрові системи носять класовий характер.

Другий період нової історії охоплює події від Паризької комуни до жовтневої революції. Це час загострення протиріч капіталізму, які породили робочий спортивний рух, мілітаризацію фізичного виховання, військово-фізичну підготовку молоді.

У процесі боротьби робітничий клас створював свої класові організації. Це гімнастичні організації.

Перший спортивний кружок створений в 1850 році - робітничій турнферейн у Німеччині. Його члени відвідували лекції, займалися фізичними вправами, здійснювали масові виїзди за місто й організовували змагання.

Побоюючись росту робочих спортивних організація капіталісти багатьох підприємств стали самі створювати спортивні й гімнастичні кружки для робітників, залучаючи їх на свою сторону й відволікаючи від політичної боротьби.

В 1913 році в Бельгійському місті Генте скликана нарада робочих спортивних організацій п'яти країн: Англії, Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччині й Франції. Це поклало початок міжнародній єдності робочих спортсменів. В 1914 р. перша Світова війна перервала діяльність цього об'єднання. Нові міжнародні спортивні організації виникли після Великої жовтневої Революції й закінчення першої світової війни.

У другій половині XIX століття велику популярність отримав сокольський рух у Чехії. Багато слов'янських народів у той час перебували в складі Австро-Угорської імперії.

У боротьбі проти гніту активність проявляла Чехія. Не маючи можливості створювати воєнізовані організації, керівники цього руху ставили метою згуртувати слов'янські народи, щоб підготується до боротьби. Так виникла організація «Сокіл». Її творцем був чех Мирослав Тирш. Вона створювала різні кружки самодіяльності, добровільні пожежні команди, але головними були гімнастичні суспільства.

Організація «Сокіл» розробила свою систему гімнастичних вправ. Замість німецької системи багаторазового повторення вправ, вони ввели комбінацію різних вправ, звертаючи увагу на чіткість і чистоту рухів, тобто спортивна гімнастика.

«Соколи» ввели єдиний гімнастичний костюм (сокілка й рейтузи), музичний супровід для вільних вправ і вправи із предметами.

Всі вправи в сокольській системі поділялися на 4 групи:

1) вправи без снарядів;

2) вправи на снарядах (поперечина, бруси, кінь) і із предметами (ціпка, булави, шарфи для дівчин, макети холодної зброї для чоловіків);

3) групові вправи (піраміди, вправи акробатичного характеру);

4) бойові вправи (прийоми фехтування, боксу).

Заняття проводилися за наступною схемою: спочатку стройові, потім вільні, вправи зі снарядами і бойові, потім вправи на снарядах у підгрупах, потім загальні вправи (наприклад, піраміди) і, нарешті, знову стройові, після чого заняття закінчувалося.

Завдяки своїй привабливості сокольська система поширилася в інших країнах і замінила стару німецьку гімнастику навіть у Німеччині. Хоча в німецьких школах заняття фізкультурою проводилися вже до трьох годин на тиждень.

Але буржуазія прагне розширити вплив на молодь і створює нові спортивні об'єднання й клуби. Так, у США створюється Союз християнської молоді. В 1902 році починає діяти сіоністська спортивна організація Всесвітній союз «Маккабі», що проводить змагання для єврейської молоді світового масштабу (маккабіади).

В 1911 р. виникає міжнародна ліга католицьких клубів фізичного виховання.

На початку ХХ століття, спочатку в Англії, а потім і в інших країнах отримали розвиток організації бойскаутів (хлопчиків розвідників), які заснував англійський полковник Баден Пауель. Скаути - школа фізичного розвитку й військово-націоналістичного виховання юнаків і дівчат.

Скаути проводили літні канікули у воєнізованих таборах, вчилися орієнтуватися на місцевості без компаса, надавати першу допомогу, готовити їжу. Носили напіввійськову форму, озброювалися «ціпками» для стрибків у довжину, висоту із жердиною, перетягання тичини, гімнастичних вправ.

Скаути здавали нормативи на значок атлета, плавця, моряка, туриста, велосипедиста - носилися значки на рукаві.

Розвиток спорту й поява професіоналізму.

В умовах великих міст спорт стає засобом розрядки постійної нервової напруги, стає одним із хвилюючих видовищ.

Якщо в перший період Нового часу переважним засобом фізичного виховання була гімнастика, то вже не меншого значення набуває спорт - уміння мобілізувати фізичні й вольові зусилля в найкоротший строк.

З'являється професійний спорт серед боксерів, бігунів, велосипедистів. Влаштовуються великі змагання. Спортсмен отримує гроші за участь у змаганнях. Починається продаж і самих спортсмени.

Незважаючи на негативні сторони в галузі спорту прогресивні діячі бачать у ньому засіб фізичного й морального виховання, засіб зміцнення дружніх зв'язків між народами. З'являються нові форми фізичного виховання. Великий розвиток отримали види загально-розвиваючої гімнастики. З'явилася гімнастика для жінок, для дітей молодшого віку. Розвивається художня гімнастика. Використовуються вправи з партнерами: партнер не тільки підтримує займаючогося, але й активно діє, або пручаючись, або роблячи вправу разом.

При стрибках застосовується потоковий метод (один стрибає, інший розбігається, третій виходить на старт). Моторна щільність уроків доводить до межі.

У період переростання капіталізму в стадію імперіалізму буржуазія підсилює використання гімнастики й спорту не тільки для допризовного вишколу молоді, але й для відволікання її від політичної діяльності. Пролетаріат створює свої спортивні організації, з'являються міжнародні робочі спортивні рухи.

Розвиваючися біологічні й педагогічні науки, накопичений досвід, сприяють поліпшенню фізичного виховання й розвитку спорту.

Питання для самоконтролю:

1.Ідейно-теоретичних основи фізичних виховань.

2.Виникнення й розвиток національних систем фізичного виховання в країнах Європи й Росії.

3.Соціалісти-Утопісти про фізичні виховання.

4.Вчення про фізичні виховання, як про частину загального виховання.

5.Причини, які лежали в основі виникнення самостійних робочих спортивних організацій.

6.Які історичні умови зумовили появу гімнастичної організації «Сокіл»?

7.Які форми й методи роботи скаутських організацій?

8.Як відбувався розвиток аматорського й професійного спорту в другий період нового часу.

Література:

1. Столбов В.В. История физической культуры / Учебник для педагогических институтов, М., 1989.

2. История физической культуры / Учебник для институтов физической культуры / Под ред. Столбова В.В., М.: ФиС, 1983.

Дата добавления: 2014-01-05