Лекція 6

Тема: Україна в олімпійському русі.Спортивний рух української діаспори.

План

1.Україна в олімпійському русі.

2.Спортивний рух української діаспори.

Мета лекції: ознайомити студентів з участю України в олімпійському русі, досягненнями українських спортсменів на Олімпійських іграх, спортивним рухом української діаспори.

Завдання лекції: дати студентам знання з питань участі України в олімпійському русі, досягнень українських спортсменів на Олімпійських іграх, визначити значення спортивного руху української діаспори.

Ключові слова: фізична культура, спорт,біг, плавання, боротьба, види спорту, учасники змагань,переможець змагань, медалі, рекорд

По рівню спортивних результатів останні 40 років Україна входить в двадцятку країн, спортсмени яких найбільш успішно виступали на світовому рівні. З 1952 року українські спортсмени (у складі збірної команди СРСР), приймали участь у літніх і зимових Олімпійських іграх. Так, наприклад, в олімпійську команду, що виступала у 1972 році у Мюнхені, входив 71 представник УРСР. Тоді українські спортсмени внесли в загальну скарбницю збірної команди СРСР 20 золотих, 8 срібних, 13 бронзових нагород. А в загалі українські майстри спорту завоювали більше 400 олімпійських нагород, з них 180 золотих.

Серед перших українських спортсменів, що отримали світову відомість, була спортсменка з Донеччини Поліна Астахова. На протязі 15 років вона входила до складу збірної СРСР,приймала участь у трьох Олімпіадах і стала володаркою 9 (в тому рахунку 5 золотих) нагород.

Один з кращих українських яхтсменів Валентин Манкін з Житомиру за свою спортивну кар’єру завоював 3 золотих і 1 срібну медаль. Президент Міжнародного парусного союзу доктор Беппе назвав Валентина Григоровича “великою легендою серед олімпійських переможців”. Видатний гімнаст Борис Шахлін за 18 років виступів на самому високому рівні завоював два десятки медалей різного ґатунку.

Вісімнадцять разів піднімалась на олімпійський п’єдестал Лариса Латиніна – видатна гімнастка XX століття. Спортсменка з Херсону приймала участь у трьох Олімпіадах(1956, 1960, 1964 р.р.) і встановила рекорд по кількості завойованих медалей серед спортсменів світу за всю історію Олімпійських ігор: 18 медалей, з них 9 золотих. Ім’я Латиніної внесено у Книгу рекордів Гінеса. А на Алеї зірок, що знаходиться у самому центрі Києва, у її честь закладена зірка.

Відомий майстер спортивної ходьби на 20 кілометрів сумчанин Володимир Голубничий приймав участь у п’яти Олімпіадах і завоював 2 золоті, 1 срібну і одну бронзову медалі. Його спортивна кар’єра дій2сно унікальна, адже ні одному спортсмену – ходоку не вдавалось протриматись у цьому виді спорту на протязі п’яти Олімпіад. Міжнародна федерація легкої атлетики назвала Володимира Степановича “скороходом XX століття”.

До світової легкоатлетичної еліти належить і видатний український бігун, уродженець Чернівців Валерій Борзов – триразовий олімпійський чемпіон, восьмиразовий переможець європейських першостей. Необхідно відзначити, що він до сих пір залишається одним з білошкірих атлетів, що виграли забіги на двох спринтерських дистанціях на одній Олімпіаді. Це відбулось у Мюнхені у 1972 році. Після Олімпіади Валерій Пилипович розповідав про свою перемогу: “Вісім років підготовки і десять секунд реалізації… Спортсмен, який біжить з швидкістю дванадцять метрів на секунду, перші тридцять метрів зовсім нічого не бачить і не чує. На трибунах щось кричать, а до нього доноситься тільки фоновий шум…” Ось такими зверх людськими зусиллями дається перемога у спринті.

Дев’ятнадцять світових рекордів встановив запорізький важкоатлет, дворазовий олімпійський чемпіон Леонід Жаботинський. На протязі десятиріччя український богатир був самою сильною людиною планети. Цікаво, що він довго не міг визначитись у своїх спортивних пріоритетах: займався боксом, боротьбою, волейболом, хокеєм,футболом, баскетболом. Юнак, що важив біля ста кілограмів, приймав участь у велогонках і навіть спробував себе у бігу на спринтерських дистанціях. Значних успіхів він досяг у метанні диску і штовханні ядра. Навіть звання майстра спорту Леонід отримав як легкоатлет, але у підсумку зупинився на важкій атлетиці. На XVIIIОлімпійських іграх у Токіо “ людина - скеля”, як називали його японці, підняв у сумі трьох рухів 572,5 кг.

Вихованець луганської і донецької шкіл легкої атлетики Сергій Бубка дев’ять разів завойовував золото світових чемпіонатів. Він став олімпійським чемпіоном,встановивши 35 світових рекордів у стрибках з жердиною, був удостоєний звання “Кращий атлет світу” і нагороджений Почесним орденом МОК. 13 червня 1985 року Сергій Бубка на змаганнях у Парижі подолав планку на висоті шість метрів. Одна з французьких газет назвала це досягнення “стрибком у століття”. Висота 6 м 14см і до сих пір не підкорилась нікому, крім нього. Бубка став спортивним символом України, при вході на стадіон “Локомотив” у Донецьку Сергію Назаровичу встановлено бронзовий пам’ятник. Крім нього такої честі удостоєні лише три спортсмени.

Є романтична і разом з тим героїчна легенда про виникнення п’ятиборства. Одного разу воєначальник оточеної армії наказав ординарцю доставити командуванню пакет з важливим донесенням. Безстрашний офіцер скочив на коня і поскакав, долаючи круті пагорби, струмки, ріки. Коли коня під ним наздогнала куля, він витяг шпагу і пробирався крізь ряди противника. Потім офіцер влучно стріляв по ворогам, а коли його оточили, вплав перетнув річку. Останній відрізок шляху він подолав бігом. Так народилось п’ятиборство, яке у 1912 році офіційно було призначено видом спорту.

Львів’янин Павло Ледньов приймав участь у чотирьох Олімпіадах і завоював 7 олімпійських нагород у п’ятиборстві. Цей вид спорту вимагає від спортсмена різноманітної підготовки, адже включає в себе п’ять окремих видів спорту.

В усьому світі відоме ім’я форварда київського “Динамо”Олега Блохіна. У 1975 році він став кращим футболістом Європи і отримав приз “Золотий м’яч”. Зараз Олег Володимирович є головним тренером національної збірної України з футболу.

Спортивну славу України умножали гімнасти І.Дерюгіна, Б.Шахлін; веслувальники В.Морозов, С.Чухрай; легкоатлети А.Бризгіна, В.Крепкіна, Ю.Сєдих; борці О.Копчинський, С.Бєлоглазов; штангіст Т.Таймазов; велогонщиця І. Кириченко; волейболісти А.Пименов, Ю.Поярков; стрілки В.Романенко, Я.Желізняк; фехтувальник Г.Крис.

Серед командних видів спорту самим популярним в Україні є футбол, а найбільш прославленою командою – київське “Динамо” тринадцяти разовий чемпіон СРСР. Довгий час цю команду очолював видатний тренер Валерій Лобановський. Це єдина у світі клубна (а не збірна) команда, яка в повному складі виступала за збірну країни на самому високому рівні. Тільки три радянських футболіста отримали “Золотий м’яч” (кожного року “Кращий футболіст Європи”), і серед них два українця – Олег Блохін і Ігор Бєланов.

У 2006 році під час чемпіонату світу з футболу збірна України пройшла у чвертьфінал. Це був великий успіх наших футболістів.

На порозі нового тисячоліття газета “Український футбол” провела загальнонаціональне опитування по визначенню символічної збірної 20 –го тисячоліття. У список одинадцяти кращих гравців під № 1, який призначається голкіперу, увійшов Євген Рудаков – легендарний воротар київського “Динамо”. На протязі 15 років він стояв на сторожі воріт своєї команди і збірної СРСР. По відношенню пропущених м’ячів до кількості зіграних матчів він мав один із самих високих у світі “коэффициентов непробиваемости”. У символічному списку Клубу воротарів Льва Яшина ім’я Рудакова стоїть на першому місці.

Гандболістки київського “ Спартака ” під керівництвом беззмінного тренера Ігоря Турчинова і капітаном команди Зінаїди Турчиної 13 разів ставали володарками Кубка європейських чемпіонів. Зінаїда Турчина і Лариса Карлова признані кращими гандболістками світу і Європи XX століття. Заслуговує уваги і успіх баскетбольної збірної України, яка стала переможницею чемпіонату Європи 1995 року.

Високий авторитет української школи художньої гімнастики, яка дала світу таких відомих спортсменів,як І.Дерюгіна, О.Тимошенко, О.Скалдіна. Успіх на світовому рівні досягли і українські шахісти А.Бєлявський, О.Романішин, В.Іванчук, Р.Пономарьов. У 2001 році уродженець Краматорська Руслан Пономарьов був нагороджений орденом Ярослава Мудрого. Самий молодий в історії шахів гросмейстер (Пономарьов отримав це звання у 14 років) у 18 став чемпіоном світу.

У 1992 році Україна в останній раз приймала участь в Олімпійських іграх разом з іншими республіками бувшого СРСР (на Зимовій Олімпіаді у французькому Альбервіллі команда виступала під прапором СНД). Великий зал аплодував новому олімпійському чемпіону в одиночному катанні – Віктору Петренку. Мало хто очікував, що він стане чемпіоном, адже фаворитом, не дивлячись на успіхи одесита (бронзова медаль на Олімпіаді в Калгарі, 1988 рік), вважався канадець Курт Браунінг. В.Петренко став першим олімпійським чемпіоном у чоловічому одиночному катанні в історії радянського спорту і залишається єдиним українським фігуристом, що отримав перемогу у таких престижних змаганнях.

Українські спортсмени приймають участь у багатьох міжнародних змаганнях і досягають значних успіхів. У 1993 році Національний Олімпійський комітет України і федерації окремих видів спорту стали повноправними членами міжнародних організацій. У 1994 році наша країна вперше прийняла участь у зимових Олімпійських іграх в Лиллєхаммері (Норвегія) як суверенна країна. Першою олімпійською чемпіонкою в історії незалежної України стала Оксана Баюл – переможниця в одиночному фігурному катанні. Перемога юної спортсменки (на момент олімпіади Баюл було 16років і 4 місяця) із Дніпропетровська була дуже несподіваною, з’ясувалось, наприклад, що організатори XVIII Олімпійських ігор навіть не попіклувались про те, щоб приготувати для церемонії нагородження запис гімну України. Тільки через 30 хвилин після об’яви переможців під сводом льодового палацу залунав гімн нашої країни, і на першу сходинку п’єдесталу піднялась Оксана – сама молода чемпіонка за всю багаторічну історію Олімпіад.

Через два роки на літній Олімпіаді в Атланті (Америка, 1996р.) українська команда, завоювавши 23 медалі, в тому числі 9 золотих, у загальнокомандному заліку зайняла почесне дев’яте місце серед 197 країн – учасниць. Особливих успіхів досягли гімнастки Катерина Серебрянська і Лілія Підкопаєва, які стали абсолютними чемпіонками (відповідно, у художній і спортивній гімнастиці) Олімпійських ігор. Необхідно сказати, що багато спортсменів, які завершили свою спортивну кар’єру, докладають значні зусилля для розвитку українського спорту. Так, Лілія Підкопаєва кожного року проводить у Донецьку міжнародний турнір по спортивній гімнастиці під назвою “Золота Лілія”, приймає участь в організації нових гімнастичних шкіл у донецькій області. А восьмиразова чемпіонка світу з художньої гімнастики Катерина Серебрянська з 2002 року є організатором “ Міжнародних ігор ”, у рамках яких проводяться змагання з художньої гімнастики, вільної боротьби, професійному боксу, спортивної аеробіки і таєквондо. Вона також є президентом названого в її честь Благодійного фонду. Цей фонд надає допомогу здібним молодим спортсменам і дитячо – юнацьким спортивним школам.

На XVII літніх Олімпійських іграх у Сіднеї (Австралія) українці завоювали 23 медалі. Героїнею Олімпіади стала Яна Клочкова. Вона завоювала дві золоті медалі в комплексному плаванні на дистанціях 200 і 400 м (світовий рекорд), і срібну – на дистанції 800м.

Увесь світ захоплюється грою зірки українського футболу Андрія Шевченка і спортивними успіхами непереможних богатирів - братів - боксерів Віталія та Володимира Кличко. Віталій, якого за кордоном називають “королем нокаутів”, “залізним кулаком”, досяг самих високих вершин у професійному боксі і вже залишив свою кар’єру, а молодший брат Володимир, який завоював на Олімпіаді в Атланті золоту медаль в суперважкій ваговій категорії (за цю перемогу він був нагороджений орденом “За мужність” і отримав іменну шаблю), продовжує свої виступи і теж став чемпіоном в одній із престижних категорій.

Спортивний потенціал України, не дивлячись на економічні проблеми, дуже великий. У нашій країні нараховується 1000 стадіонів, 16 000 спортивних залів, 26 палаців спорту з штучним льодом, 59 легкоатлетичних манежів, 580 плавальних басейнів, 60000 спортивних майданчиків. Цифра, на перший погляд, внушаюча. Однак в Україні все рівно відчувається недостача спортивних споруд, тим більше, що більша частина вище перерахованих об’єктів знаходиться у плачевному стані, тому відомі спортсмени дають перевагу тренуванням за кордоном, і надь інколи стають громадянами інших країн. Звичайно, що це незадовільно впливає на спортивний рівень українських команд. Але спортсмени достойно представляють Україну за кордоном.

Молодь має можливість навчатись і удосконалювати свою спортивну майстерність у 1500 дитячо – юнацьких спортивних школах, 13 училищах фізичної культури і олімпійського резерву, 28 школах вищої спортивної майстерності.

Але у дитячо – юнацьких спортивних школах можуть навчатись менше 10% дітей шкільного віку, тому у нас немає віри в те, що у відомих спортсменів у майбутньому з’явиться така ж славна зміна. Але у країні поступово відроджуються популярні у радянські часи дитячі і молодіжні змагання “Золота шайба”, “Шкіряний мьяч”, “Біла тура”, - однак у цілому рівень підготовки спортивного резерву ще не високий.

В останній час активно розвивається теніс, який раніше вважався елітним видом спорту. Єсть і перші успіхи: сімнадцятелітня тенисистка Катерина Бондаренко перемогла в юнацькому розряді на самому престижному у світі тенісу турнірі в Уімбілдоні.

Через 108 років після відновлення олімпійського руху XXVIII літня Олімпіада повернулась на батьківщину – в Грецію (Афіни). З одної тони бронзи, одної тони срібла і 13 кг золота були виготовлені медалі для нагородження переможців. В іграх прийняли участь представники 202 країн світу. У склад української збірної входили 243 спортсмени. Почесне право нести на церемонії відкриття Ігор прапор України було надано срібному призеру XXVII Олімпійських ігор, чотирьохразовому переможцю Кубку світу плавцю Денису Силантьєву – людину, яку за її видатні успіхи журналісти прозвали “містер Баттерфляй”.

За 16 днів змагань українці завоювали 23 нагороди і в загальнокомандному заліку зайняли 12 – е місце. (Місця розподіляються відносно кількості золотих медалей).

№	Країна	Золото	Срібло	Бронза	Разом
1.	США
2.	Китай
3.	Росія
4.	Австралія
5.	Японія
6.	Німеччина
7.	Франція
8.	Італія
9.	Корея
10.	Великобританія
11.	Куба
12.	Україна

Першу нагороду у скарбничку української збірної приніс Владислав Третьяк, який виграв третє місце у фехтуванні на шаблях. Відмітилась і юна Олена Костевич. Вона змагалась у стрільбі з пневматичного пістолета на десятиметровій дистанції. Після останнього пострілу вияснилось, що у українки і спортсменки з Сербії і Чорногорії однакова кількість очків. Судді назначили їм повторну серію пострілів, в якій Олена показала кращий результат і виграла золоту медаль, яка стала першою золотою медаллю України у цьому виді спорту.

Порадував земляків своїм успіхом молодий двадцятирічний дзюдоїст з Івано – Франківська Роман Гонтюк. Він переміг всіх своїх суперників і поступився лише греку Іліасу Іліадісу, завоювавши срібну медаль.

Порадувала золотою медаллю і спортсменка з Чернігова Наталя Скакун. Вона стала олімпійською чемпіонкою з важкої атлетики у ваговій категорії до 63 кг, піднявши по сумі двох підходів 242,5кг (107,5 + 135,0). А важкоатлет Ігор Разорьонов з Одеси спочатку отримав бронзову нагороду, але так як спортсмен, що зайняв друге місце, був дискваліфікований за вживання допінгу, в підсумку срібна медаль була віддана українцю.

Кращим штовхачем ядра став український атлет переможець Кубку Європи -2002 сумчанин Юрій Білоног. Він переміг у неймовірно напруженій боротьбі з американцем Адамом Нельсоном, штовхнув ялро на один сантиметр дальше суперника (21м 16см), але ціною цього сантиметра була золота медаль.

Дві золоті медалі для України завоювали борці вольного стилю – львів’янка Ірина Мерлені (у вазі до 48 кг) і киянин, бронзовий призер Олімпіади в Атланті, Ельбрус Тадєєв

(у вазі до 66 кг). Ірина до того ж стала першою українкою, що завоювала золото в цьому виді спорту.

На вищу сходинку п’єдесталу пошани вийшов і гімнаст Валерій Гончаров. Свою перемогу у вправах на брусах він присвятив пам’яті свого друга (який трагічно загинув) гімнаста Олександра Береша. Золотом був відмічений і виступ Юрія Нікітіна з Миколаєва, якому не було рівних у стрибках на батуті.

Серед спортсменів,що зайняли друге місце, легкоатлетка киянка Олена Красовська (біг на 100 м з бар’єрами, особистий рекорд – 12,45), жіночий екіпаж в класі “Інглінг”у складі Руслани Таран, Ганни Калиніної Світлани Матеушевої, а також чоловічий екіпаж Родіона Луки і Георгія Леончука у класі “49” (вітрильний спорт).

Бронзові нагороди завоювали: екіпаж чоловічої парної четвірки в академічному веслуванні (Сергій Гринь, Сергій Белущщенко, Олег Ликов, Леонід Шапошніков), жіноча четвірка байдарочниць (Ірина Осипенко, Тетяна Семикіна, Ганна Балабанова, Олена Череватова), легкоатлети Тетяна Терещук – Антипова (біг на 400 м з бар’єрами) і Вікторія Стьопіна (стрибки у висоту), чоловіча команда лучників (Віктор Рубан, Олександр Сердюк, Дмитро Грачьов). На жаль не оправдались надії на високі місця в художній гімнастиці. В активі українських гімнасток лише одна бронзова медаль, яку завоювала Ганна Безсонова у вправі зі стрічкою. Зате бронзу жіночої гандбольної збірної можна порівняти з золотом, тому що це була перша командна олімпійська перемога України.

Одною з багато кількісною була українська команда з плавання – більше 30 спортсменів. Змагання в цьому виді спорту принесли країні три нагороди:одну бронзову (Ігор Сердінов,100м брасом) і дві золоті медалі, які завоювала Яна Клочкова (дистанція 200 м і 400 м комплексним плаванням). Тепер “золота рибка України” (так Яну називають журналісти) стала чотирьохразовою олімпійською чемпіонкою. Яна Клочкова народилась у 1982 році у Симферополі. Спочатку вона займалась спортивною гімнастикою, але зустріч з відомим тренером Ніною Федорівною Кожух визначила її майбутню судьбу – юна спортсменка “захворіла” плаванням.В день вона пропливала 10 – 15 км, а за місяць близько 330 км. Яна не тільки володарка п’яти олімпійських нагород, вона також є багаторазовою рекордсменкою світу, Європи, України. Вона нагороджена орденами “За заслуги” ІІІ ступеню, княгині Ольги І ступеню, являється лауреатом премії Комітету молоді України за вклад у розвиток країни, лауреатом премії ” Людина року – 2000 ”, двічі лауреатом конкурсу “ Спортсмен року ”. За видатні заслуги перед країною Яні Клочковій було присвоєне звання Героя України. Цією вищою нагородою України за час з дня її впровадження (1998) були удостоєні більше 70 людей, серед них і декілька спортсменів, дякуючи яким нашу країну знають у всьому світі.

Але спорт високих досягнень – це не тільки блиск медалей і слава. Це дуже важке випробування для людського організму. Але при цьому спортом можуть серйозно займатись і інваліди та досягнути на своєму рівні значних перемог. Для спортсменів – інвалідів раз у чотири роки проводяться так звані Пара олімпійські ігри. В їх програму входять різні види спорту, в тому числі заїзди на інвалідних колясках, теніс, плавання та стрільба з луку.

Вперше збірна України прийняла участь у Параолімпійських іграх у 1996 році в Атланті. У складі команди – дебютантки було лише шість спортсменів, які виступали в легкоатлетичних видах. Але, не дивлячись на таке мало чисельне представництво, наші спортсмени завоювали три нагороди – золоту, срібну і бронзову медалі.

Легка атлетика для інвалідів розвивається практично в усіх регіонах України. Цим видом спорту займаються інваліди по зору, люди з порушенням опорно – рухового апарату та іншими фізичними вадами. З інвалідами працюють більше ста тренерів – викладачів. Більше всього серед легкоатлетів – пара олімпійців представників Дніпропетровської, Донецької і Харківської областей.

В XI літніх Параолімпійських іграх, що проходили у 2000 році у Сіднеї, приймали участь 22 легкоатлета, які представляли Дніпропетровську, Донецьку, Миколаївську, Луганську, Черкаську,Одеську, Київську, Харківську і Житомирську області. На цих іграх українські спортсмени – пара олімпійці завоювали 37 медалей.

А ось на XII Параолімпійські ігри, у вересні 2004 року в Афінах, поїхали вже 90 спортсменів, які приймали участь у змаганнях по дев’яти видам спорту: з лука, легкій атлетиці, футболу, пауерліфтингу, волейболу, дзюдо, настільному тенісі, фехтуванню. По кількості завойованих нагород наші атлети у командному заліку зайняли шосте місце (всього 55 медалей – 24 золотих, 12 срібних, 19 бронзових). Це, без перебільшення, був тріумф української параолімпійської команди. Олімпійськими чемпіонами стала збірна України з футболу, яка перемогла у фіналі футболістів Бразилії з рахунком 4: 1. А Тарас Дутка, який забив в ворота суперників вісім мьячів, став кращим бомбардиром футбольного турніру. Неможливо не відмітити і досягнення Лідії Соловьйової, яка виступала у змаганнях по пауерліфтінгу у ваговій категорії до 40 кілограмів. Вона підняла 105 кг, що на 15 кг більше, чим рекорд здорових спортсменок. Двократним призером Параолімпійських ігор став рапірист Андрій Комар. Але дійсною сенсацією ігор став виступ українського пловця Віктора Смирнова, який завоював п’ять золотих нагород. Вперше за всю історію спорту для інвалідів на XII Параолімпіаді в українській команді з фехтування на колясках разом з чоловіками - Андрієм Комаром і Сергієм Шенкевичем – виступала і дівчина – Ірина Лукьяненко.

Для підтримки параолімпійського та дефлимпійського (змагання для глухих інвалідів) РУХІВ В Україні на базі бувшого дитячого санаторію “ Юний ленінець” в Криму в 2003 році почалось будівництво нового центру для підготовки і реабілітації інвалідів. Фінансування цього проекту взяли на себе Національний комітет спорту інвалідів України і Фонд підтримки параолімпійського руху. Подібного центру в Україні ще не було. На території в 60 га розмістяться чотири плавальних басейни, багатопрофільний футбольно - атлетичний комплекс, спортивні зали, стадіон для стрільби з луку, спеціальний тренажерний комплекс для всіх видів спорту, зал для важкоатлетів, стадіон для метання снарядів, додаткове тренувальне футбольне поле і центр вітрильного спорту.

Ще до закінчення будівництва цей центр використовувався для адаптації і підготовки українських параолімпійської та дефліпійської збірних до Параолімпіади – 2004 в Афінах і Дефліпійським іграм – 2005 в Австралії. Тут також будуть проходить реабілітацію і підготовку за рахунок бюджетних кошт і ті інваліди, які не мають великих спортивних досягнень

Дата добавления: 2014-01-05