Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Поняття про особистість, індивід, індивідуальність




План

Лекція 4.

Тема. Психологія особистості.

4.1. Поняття про особистість, індивід, індивідуальність.

4.2. Теорії особистості.

4.3. Структура особистості.

4.4. Активність особистості та її джерела.

4.5. Типології особистості.

4.6. Риси особистості.

4.7. Розвиток і виховання особистості.

 

Мета:сформувати знання про особистість як соціальну істоту, показати значущість саморозвитку особистості для самореалізації в майбутній професійній діяльності.

Вивчивши цей матеріал, Ви повинні:

знати:

· Сутність понять: особистість. індивід, індивідуальність;

· Структуру особистості ;

· Теорії особистості.

вміти:

· аналізувати поняття «особистість», «індивід» та «індивідуальність»;

· аналізувати теорії особистості;

· характеризувати структурні компоненти особистості.

Ключові слова та терміни:

Бажання (wish) – один із структурних компонентів розвитку вольового процесу: переживання людиною своїх актуальних потреб.

Ідеал (ideal) –взірець досконалості, образ бажаного і уявлюваного майбутнього, приклад, взятий особистістю за зразок поведінки. Ідентифікація— 1) пізнання чого-небудь, кого-небудь; 2) уподібнення, ототожнення з ким-небудь, чим-небудь.

Індивід (individual)– біологічний організм, носій загальних спадкових якостей біологічного виду людина; представник людського роду – homo sapiens.

Індивідуальність (individuality) – неповторне співвідношення особистих рис та особливостей людини (характер, темперамент, здібності, особливості протікання психічних процесів, сукупність почуттів тощо), що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. І. – особлива і не схожа на інших людина в повноті її фізичних та духовних якостей.

Інтерес (interest) — одна з форм спрямованості особі, забарвлена позитивною емоцією, пов'язана з проявом пізнавальної потреби. Мотив (motive) спонукальна причина дій і вчинків людини. Особистість (personality) – соціально-психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння індивідом суспільних форм свідомості і поведінки, суспільно-історичного досвіду людства. Особистістю ми стаємо під впливом суспільства, виховання, навчання, взаємодії, спілкування тощо. О.– ступінь привласнення людиною соціальної сутності. О. – соціальний індивід. Переконання (convictions) усвідомлювані мотиви, які спонукають людину діяти відповідно до своїх поглядів і принципів; у педагогіці – метод виховання, який передбачає цілеспрямований вплив на свідомість вихованця з метою формування в нього позитивних морально-психологічних рис, спонукання до суспільно-корисної діяльності або подолання негативної поведінки. Потреба — основне джерело активності людини і тварин; внутрішній стан потреби, що виражає їх залежність від конкретних умов існування.



Потяг (appetence)- — інстинктивне бажання, що спонукає индивида діяти у напрямі задоволення цього бажання. Світогляд — система поглядів, що склалися, на навколишній світ і своє місце в нім. Самоактуалізація особистості (self-actualization of personality) в теорії А. Маслоу процес та результат повної реалізації талантів, здібностей і можливостей людини. Самооцінка особистості (self-evaluation of personality) – оцінка людиною своїх якостей, себе, рівня успішності власної діяльності, сприйняття своєї особи іншими людьми, виходячи з системи цінностей людини. Самосвідомість (self-awareness) усвідомлення людиною себе самої як особистості: своєї діяльності як члена суспільства, стосунків з іншими людьми, рис характеру, власних дій та вчинків, їх мотивів, цілей, розумових, моральних, фізичних якостей тощо. Соціалізація людини (socialization of personality) процес перетворення людської істоти на суспільного індивіда, утвердження її як особистості, включення у суспільне життя як активної сили. Соціально-психологічна адаптація (social and psychological adaptation)процес та результат взаємодії особистості із соціальним середовищем, який характеризує стан особистості і соціального середовища, при якому особистість без тривалих зовнішніх і внутрішніх конфліктів продуктивно включається в діяльність, задовольняє свої соціальні потреби та самостверджується. Спілкування (communication) взаємодія людей, яка полягає в обміні інформацією, діями та у встановленні взаєморозуміння. Спрямованість — сукупність стійких мотивів, орієнтуючу поведінку і діяльність особи відносно незалежно від конкретних умов. Характеризується домінуючими потребами, інтересами, схильностями, переконаннями, світоглядом. Суб’єктивність (subjectivity) ставлення до когось або чогось, яке зумовлюється, визначається особистими поглядами, інтересами, смаками, уподобаннями суб’єкта. Схильність (inclination)стійка орієнтованість людини на щось, бажання виконувати певну діяльність. Установка— неусвідомлений стан готовності людини певним чином сприймати, оцінювати і діяти по відношенню до людей, що оточують його, або об'єктів. Ціннісні орієнтації — система відносин особи до соціально-політичних і етичних норм суспільства.“Я” (ego) – в психоаналізі визначається як свідомість, розумна, раціональна частина психіки. “Я” формується під впливом суспільства, яке висуває свої вимоги до людини.

У психологічній науці існує декілька понять для позначення людини: суб’єкт, індивід, особистість.

По-перше, психологія завжди розглядає людину як суб'єкта (учасника, виконавця) історичного і суспільного процесу в цілому, суб'єкта конкретної діяльності, виступаючого джерелом пізнання і перетворення об'єктивної дійсності. Сама ж діяльність при цьому виступає формою активності людини, що дозволяє йому удосконалювати навколишній світ і самого себе.

По-друге, психологія розглядає людину як індивіда, зазвичай маючи на увазі під цим, що він:

• є своєрідним представником інших живих істот, що відрізняється від тварин специфікою філо- і онтогенетичного розвитку особливого вигляду;

• є окремим представником людської спільності, що має властиві тільки йому особливості психіки і поведінки.

Обидва значення поняття взаємозв'язані і описують людину як істоту своєрідну. Найбільш загальними характеристиками індивіда є: цілісність і своєрідність його психофізіологічної організації; стійкість всіх його зусиль в процесі взаємодії з навколишнім середовищем. У буденному житті, коли говорять про індивідуальність людини, то мають на увазі його оригінальність. Зазвичай словом «індивідуальність» визначають яку-небудь главен ствующую особливість конкретної людини, що робить не його схожим на тих, що оточують. Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних виявляється дуже яскраво, інших — малопомітно.

По-третє, психологічна наука розглядає людину як особистість. У особистості виділяється, перш за все, її суспільна суть. Поза суспільством, поза соціальною і професійною групою людина не може стати особою, у нього не сформується людська зовнішність: тобто створює людину природа, а формує його суспільство.

Особистість людини як члена суспільства знаходиться у сфері впливу різних відносин, що складаються перш за все в процесі виробництва і споживання матеріальних благ.

 

Людина
Індивід — окрема жива істота, представник біологічного виду.   Індивідуальність — особистість у її своєрідності.   Особистість — людський індивід як суб'єкт міжособистісних і соціальних відносин і свідомої діяльності.

 

Особистість знаходиться також у сфері політичних відносин. Від того, вільна вона або пригноблювана, має політичні має рацію чи ні, може реально обирати або бути вибраною, обговорювати питання суспільного життя або бути виконавцем волі пануючого класу, залежить психологія особи.

Особистість знаходиться у сфері дії ідеологічних відносин. Ідеологія як система ідей про суспільство робить величезний вплив на особу, багато в чому формує зміст її психології, світогляд, індивідуальні і соціальні установки.

На психологію особистості разом з тим впливають і відносини людей в групі, в яку вона входить. В процесі взаємодії і спілкування люди взаємно впливають один на одного, унаслідок чого формується спільність в поглядах, соціальних установках і інших видах відносин до суспільства, праці, людей, власних якостей. В той же час в групі особу завойовує певний авторитет, займає певне положення, грає певні ролі.

Особистість не тільки об'єкт суспільних відносин, але і їх суб'єкт, тобто активна ланка. Вступаючи у відносини з людьми, особи творять історію, але творять її не по свавіллю, а з потреби, під впливом об'єктивних суспільних закономірностей. Проте не історична обходимость не виключає ні самобутності особи, ні її відповідальності за свою поведінку перед суспільством.

Таким чином, особистість — це конкретна людина що є представником певної держави, суспільства і групи (соціальною, етнічною, релігійною, політичною, статево-віковою і т. д.), усвідомлює своє відношення до людей, що оточують його, і соціальної дійсності, включений у всі відносини останньою і що займається своєрідним видом діяльності і наділений специфічними індивідуальними і соціально-психологічними особливостями.

Розвиток особистості обумовлений різними чинниками. До них зазвичай відносять: своєрідність фізіології вищої нервової діяльності, анатомо-фізіологічні особливості, навколишнє середовище і суспільство, суспільно-корисну діяльність. Від того, наскільки ми їх знаємо і зважаємо на специфіку їх прояву, залежить ефективність правильного розуміння всіх індивідуальних і соціальних дій і вчинків людини.

Особистість — це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Особистість виникла й розвинулася у процесі суспільно-історичного розвитку людства, у процесі роботи. Належність особистості до певного суспільства, до певної системи суспільних відносин визначає її психологічну та соціальну сутність.

Особистість— соціальна істота, суб’єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку. Характерними ознаками особистості є наявність у неї свідомості, виконувані нею суспільні ролі, суспільно корисна спрямованість її діяльності. Особистість - системна соціальна характеристика індивіда, що формує предметну діяльність та спілкування і зумовлює причетність до суспільних відносин. Багатство індивіда як особистості зумовлене сукупністю її зв'язків з іншими членами суспільства, її активною життєвою позицією. Особистість у суспільстві перебуває під постійним впливом багатьох факторів: економічних, політичних, культурних, національних тощо. При цьому вона водночас виступає як об'єкт і як суб'єкт суспільних відносин.

Однією з найяскравіших характеристик особистості є її індивідуальність, під якою розуміють своєрідне, неповторне поєднання таких психологічних особливостей людини, як характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам’яті, мислення, мовлення, почуттів, волі), особливості її мотиваційної сфери, спрямованості.

Індивід (individual)– біологічний організм, носій загальних спадкових якостей біологічного виду людина; представник людського роду – homo sapiens.

Індивідуальність (individuality) – неповторне співвідношення особистих рис та особливостей людини (характер, темперамент, здібності, особливості протікання психічних процесів, сукупність почуттів тощо), що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. І. – особлива і не схожа на інших людина в повноті її фізичних та духовних якостей.

 

 





Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 1590; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:

  1. IV. Права людини: поняття та структура
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. V. Поняття юридичного обов’язку
  4. Базові категорії психології особистості: індивід, особистість, індивідуальність
  5. Будова і основні функції нейронів і нервів. Загальні поняття про подразливість, збудливість, провідність, біоелектричні явища
  6. Визначення не повинно утворювати кола, тобто визначуване поняття не може визначатись через себе самого.
  7. Визначення поняття, його загальна характеристика
  8. Визначте поняття та предмет трудового права.
  9. Власне лінгвістичний (функціональний) аспект вивчення звукових одиниць. Фонологія. Основні поняття
  10. Діаграма № 2.1. Відношення часткового збігу між поняттями.
  11. Для. аналізу доходів підприємства (фірми) викорис­товують такі поняття.
  12. Друге навчальне питання.Поняття бойових можливостей аеромобільних (парашутно–десантних) підрозділів. Складові та показники бойових можливостей




studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.225.19.255
Генерация страницы за: 0.086 сек.