Умови і напрями гармонізації товаропросування

В логістичних каналах і ланцюгах товаровиробники стикаються з двома типами споживачів (кінцевими споживачами продукції; посередниками, котрі доводять продукцію до конкретних споживачів), які вимагають різних варіантів організації руху матеріалів за видами тактики відвантажування.

Виділяють три основні види тактики відвантажування продукції споживачеві:

Пряме відвантаження із заводських запасів.

Пряме відвантаження з виробничої лінії.

Відвантаження через складську мережу.

Вибір тактики відвантаження залежить від обсягів партій реалізовуваної продукції: якщо партія достатньо великого розміру, то відвантаження проводять безпосередньо із заводських запасів або ж з виробничої лінії; якщо обсяг відвантаження конкретному споживачеві є меншим за оптимальний для прямих поставок, то застосовується система постачання через склади.

Складська мережа є одним з елементів макрологістичної системи. Склади є ланками логістичного ланцюга, що забезпечує просування товарів в напрямку від виробника до споживача. Відповідно до принципів системного підходу будь-які питання, що стосуються складської мережі або окремих складів, по­винні розглядатись у плані реалізації загальної мети макрологістичної системи.

Завдання вибору оптимального розташування складу (розподільчого центру) постає і вирішується в тому випадку, коли на певній території функціонує декілька споживачів матеріального потоку. При цьому необхідною і достатньою умовою можливості застосування логістичного методу є наявність потокового процесу і певна системна цілісність об¢єкта. Це означає, що споживач матеріального потоку, а також розподільчий центр, що є для нього джерелом, повинні складати єдину систему, тобто бути організаційно, економічно, технологічно і технічно інтегрованими.

Відповідно до концепції системного підходу при виборі варіанта розташування розподільчого центру застосовується така послідовність дій:

Вивчається кон¢юнктура ринку, визначаються стратегічні цілі системи, розробляється прогноз розміру матеріального потоку, який проходитиме через всю систему, а також на окремих ділянках товаропровідного ланцюга.

Розробляється система товаропостачання.

Розробляється схема розподілу матеріального потоку всередині системи.

Здійснюється вибір варіанта місця розташування розподільчого центру, який відповідав би критерієві мінімуму приведених витрат.

При розподілі товарів народного споживання задача розташування розподільчого центру може вирішуватись з допомогою матеріального моделювання макрологістичної системи, в котрій здійснюється розподіл.

Одна із основних проблем фізичного розподілу пов’язана з визначенням місця знаходження центрів консолідації, в яких здійснюється щось з нижче наведеного: 1/ групування товарів з метою отримання крупніших вантажних одиниць, що дозволяє скорочувати витрати на зберігання, завантажування-розвантажування і перевезення; 2/ операції з розукрупнення партій вантажів на частини з тим, щоб отримана одиниця вантажу відповідала потребам споживачів і в кінці логістичного ланцюга була придатна до споживання. Одним із підходів до вирішення цієї проблеми є організація транспортування якомога дальше і якомога частіше найбільш крупних із можливих виробничих або транспортних одиниць, і у цьому виявляється тенденція до розташування центрів консолідації в районах споживання.

На всій довжині логістичного ланцюга необхідно також забезпечувати су­міс­ність і неперервність матеріального потоку незалежно від одиниць ви­мі­рю­ван­ня продукції чи видів транспортних і тарних одиниць, які задіяні в процесі пе­реміщування. Тому в розподільчій логістиці вирішуються також пи­тання гар­мо­нізації і стандартизації розмірів та конструкцій тари, транс­порт­них засобів, ро­бочих органів відповідного технологічного обладнання. Основою такої гар­мо­нізації є стандартні піддони (палети) та контейнери, які роз­гля­да­ють­ся як еле­ментарні обліково-договірні одиниці продукції і тари. Завдяки цьому вирі­шу­ються проблеми забезпечення балансу між можливостями транс­порт­них за­со­бів (вантажопідйомність, об’єм кузова, вагона) і оптимальністю їх фак­тич­но­го використання (коефіцієнти використання вантажопідйомності, об’єму тощо).

Загалом у фізичному розподілі сформульовані т.зв. “ золоті правила” збутової логістики:

1. Для найефективнішого задоволення споживачів дистрибутивна логістична мережа повинна простягатись якомога глибше до точок кінцевого збуту, використовуватися якомога частіше і здійснювати транспортування на якомога більшу відстань шляхом використання вантажних одиниць продукції і вантажних транспортних одиниць, які б забезпечували отримання якомога більших ємкостей.

2. Для найефективнішого вирішення задачі фізичного розподілу в логістичному ланцюзі потрібно використовувати мінімальну кількість обліково-договірних одиниць вимірювання продукції і мінімальну кількість обліково-договірних одиниць транспорту незалежно від їх ємкості.

3. Якщо неможливо уникнути створення стаціонарного складу, то він повинен організовуватися на логістичному ланцюзі: а/ в центрі консолідації, розташованому якомога ближче до кінцевих торгових пунктів, якщо вирішується проблема фізичного розподілу в плані транспортування; б/ в центрі консолідації, розташованому якомога ближче до вихідного виробничого процесу, якщо вирішуються питання фізичного розподілу в плані сортування.

Дата добавления: 2014-01-05