Хронологія громадських комунікаційних систем

Громадська комунікаційна система (ГКС) є структурованою (упорядкованою належним чином) сукупністю комунікантів, реципієнтів, смислових повідомлень, комунікаційних каналів і служб, які мають матеріально-технічні ресурси і професійні кадри. Якщо культура являє собою сукупність матеріальних і нематеріальних культурних, тобто штучних соціальних, смислів, то ГКС – це частина матеріальної культури, що забезпечує рух культурних смислів в соціальному просторі та часі. Іншими словами, ГКС в цілому та її елементи – це матеріалізована комунікційна культура в різні історичні епохи.

Дерево комунікаційних каналів, розглянуте в розділі 4.5, представляє собою еволюцію одного з елементів ГКС. Тепер спробуємо уявити еволюцію систем суспільних комунікацій в цілому. Направлення цієї еволюції досить очевидно: від усної комунікації до документної комунікації і далі – до електронної комунікації. Ясно також, що еволюція соціальних комунікацій органічно пов'язана з еволюцією культури, яка представлена у вигляді п'яти стадій: пракультура – археокультура – палеокультура – неокультура – постнеокультура. Звідси випливає, що стадії еволюції культури збігаються зі стадіями розвитку ГКС і можуть слугувати основою при розробці хронології ГКС.

Послідовна зміна ГКС відбувається не стихійно, а в силу кризи комунікаційних каналів, яка полягає в тому, що ці канали перестають задовольняти комунікаційні потреби окремих людей і суспільства в цілому. Вихід з кризи досягається шляхом біфуркації (поділу) перевантажених каналів. На рис. 4.7 представлені чотири біфуркації, які відбувалися на стику археокультури і палеокультури (III тис. до н. е.), на стику палеокультури і мануфактурної неокультури (1440-і рр.), на стику мануфактурної та індустріальної неокультури (початок XIX століття), нарешті, у наш час – перехід від неокультури до постнеокультури (кінець XX століття). «Точки» біфуркації – це межі між різними ГКС. Звичайно, в історичному часі «точка» – це не моментальна зміна, а досить тривалий проміжок, тому біфуркацію потрібно розуміти як перехідний період між різними ГКС.

Комунікаційна культура визначається панівними в суспільстві нормами і способами фіксації, збереження і поширення культурних смислів, тобто родом соціальної комунікації. Розрізняються такі рівні комунікаційної культури: словесність – книжність – мультимедійність. Причому, книжність підрозділяється на три покоління: палеокультурне (рукописна книга), мануфактурне неокультурне (мануфактурне книгодрукування), індустріальне неокультурне (машинна поліграфія). Рівні комунікаційної культури відповідають різним видам ГКС. Враховуючи цю відповідність, можна уявити хронологію громадських комунікаційних систем у вигляді табл. 5.1. Треба зауважити, що хронологія зміни ГКС для різних географічних регіонів не однакова через нерівномірність їх культурного розвитку. У табл. 5.1 представлений регіон, іменований «західна цивілізація» (Західна Євpoпa і Близький Схід), який завжди був лідером культури.

Таблиця 5.1.

Хронологія розвитку громадських комунікаційних систем у Західній Європі та на Ближньому Сході

Назва ГКС	Рівні комунікаційної культури	Хронологічні рамки	Тривалість (роки)	К-ть комунікаційних каналів
І. Общинна ГКС	Панування іконографічних документів. Панування археокультурної Господство археокультурної словесності. Біфуркація I	40-15 тис.р.назад 15-5 тис. р. назад	25 тис. 10 тис.
ІІ. Рукописна ГКС	Сочетание словесности и палеокультурной книжности. Бифуркация II	ІІІ тис. до н.е. – I пол. XV ст. н.е.	4,5 тис.
III. Мануфактурна ГКС	Мануфактурна неокультурна книжність; панування мануфактурного книгодрукування. Біфуркація III	II пол. XV -XVIII ст.
IV.Індустріальна ГКС	Індустріальна неокультурна книжність, панування машинної поліграфії. Біфуркація IV	XIX ― I пол. XX ст.
V. Мультимедійна ГКС	Панування мультимедійних телевізійно-комп’ютерних каналів	II пол. XX в. ―?	?

Звернемо увагу на те, що внаслідок закону кумуляції комунікаційних каналів (закон ККК) більш пізні ГКС включають комунікаційні канали попередньої системи, правда, в технічно модернізованому вигляді. Так, рукописна ГКС зовсім не скасувала канали словесності; індустріальна книжність модернізувала канал книговидання, відкрите мануфактурним книгодрукуванням, і ввела в обіг новий документами канал – пресу; мультимедійна ГКС акумулює можливості як словесності, так і книжності, включаючи їх в мультимедійне середовище. Рівень комунікаційної культури визначається пануючими засобами комунікації.

Словесність – такий рівень комунікаційної культури, коли всі культурні смисли передаються в соціальному просторі і часі за допомогою усної комунікації. Книжність – такий стан культури, коли основні (не всі!) культурні смисли передаються за допомогою документної комунікації. Мультимедійність досягається тоді, коли основні культурні смисли передаються за допомогою електронної комунікації.

Пракультура – це час становлення комунікаційних каналів, коли про існування громадських комунікаційних систем говорити не доводиться, бо не склалася основа для їх формування. Тому в табл. 5.1 стадія пракультури не врахована. Рання археокультура (епоха палеоліту) пройшла під знаком пріоритету символьно-іконічних документів у вигляді палеолітичного живопису і скульптури; в неоліті пріоритет перейшов до усної комунікації, і в первісних громадах землеробів і скотарів почали ви никати общинні ГКС, де панувало усне слово. Розглянемо більш детально взаємозв'язок між рівнями комунікаційної культури (словесність – книжність – мультимедійність) і стадіями людської культури (архео-, палео-, нео-, постнеокультура).

Дата добавления: 2014-01-05