Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Сутність внутрішньої платіжної системи Державного казначейства




Платіжна система

Технологічнаінфраструктура


Нормативно правові засоби
Допоміжна інфраструктура Засоби телекомунікації Організація експлуатації
Адміністративно організаційні засоби

Ефективна платіжна система, що передбачає визначені права й обов'язки користувача, має зменшити фінансовий ризик. В ідеалі правила функціонування платіжної системи слід укласти таким чином, щоб вони спонукали учасників цієї системи зводити ризик до мінімуму. Хоча в певний момент може виникнути конфлікт між витратами на впровадження цих правил та очікуваними втратами від ризику.

Існує кілька підходів до вирішення проблеми обмеження фінансового ризику. Найбільш розповсюдженими у платіжних системах розвинутих країн є два підходи:

- перший - спрямований на обмеження обсягу розрахунків;

- другий - на забезпечення надійності розрахунку.

Крім цих двох підходів, що безпосередньо спрямовані на управління масштабами ризику, існує також можливість регулювання ймовірності настання ризику за допомогою попереднього відбору учасників системи. При цьому можна виходити не лише з критеріїв фінансової позиції учасників. А й з їх технічних та операційних можливостей і обсягу їх розрахункових платежів. Ще одна альтернатива, що може вплинути на організацію системи, пов'язана з можливістю нагляду за платіжною поведінкою учасників, чий критичний фінансовий стан відомий. Таким чином, політика управління ризиками в окремій платіжній системі тісно пов'язана із загальною політикою банківського нагляду.

З метою створення умов для більш ефективного управління коштами державного бюджету шляхом консолідації рахунків органів Державного казначейства в Національному банку Кабінетом Міністрів України і Національним банком затверджено постанову від 15 вересня 1999 року № 1721 "Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства". Відповідно до цієї постанови Державне казначейство має зосередити всі кошти Державного бюджету на своєму єдиному рахунку, що дасть змогу більш ефективно використовувати ці кошти і управляти ними.

Платіжна система виконання державного бюджету є частиною національної платіжної системи, у якій держава виконує функції отримувача і відправника платежів державного бюджету.

Під платежами державного бюджету слід розуміти переказ коштів від держави до зовнішнього отримувача і навпаки - від зовнішнього отримувача до держави. Тобто платіж складається з двох складових: надходжень і виплат. Якщо переказ коштів здійснюється між кількома державними відомствами, то такі платежі вважаються внутрішніми у системі органів Держказначейства.

Чинна платіжна система виконання Державного бюджету України регулюється Національним банком України, Міністерством фінансів, Державним казначейством України відповідно до покладених на ці органи функцій.

Платіжна система виконання бюджету включає три елементи:

1. Система норм, що встановлюють правила проходження платежів.

2. Технічне забезпечення здійснення платежів.

3. Механізм взаємовідносин користувачів коштів з казначейською системою.

Казначейське виконання державного бюджету за доходами і видатками включає: облік надходження платежів; регулювання обсягів і термінів прийняття бюджетних зобов'язань; дозвіл на право здійснення видатків у межах затверджених асигнувань; проведення платежів розпорядників бюджетних коштів.

При цьому важливо дотримуватись наступних принципів:

1 Принцип єдності каси і єдиного бухгалтерського обліку.

2. Принцип оплати рахунків установ, які утримуються за рахунок коштів

бюджету, державними бухгалтерами (казначеями).

3. Принцип повноти включення доходів та видатків до бюджетів.

Практика фінансового управління та організація ефективного контролю

за бюджетними коштами та бюджетним процесом сформулювала як найважливішу норму бюджетного права принцип єдності каси. Згідно з останнім, усі державні гроші акумулюються в одній касі та регулюються єдиним бухгалтерським обліком, що значно посилює контроль органів казначейства над рухом готівки. При цьому в казначейства з'являється можливість планувати оптимальну величину використання грошових коштів через їх розподіл за термінами здійснення операцій позик та зведення до мінімуму їх невикористаних залишків.

Принцип єдності каси і єдиного бухгалтерського обліку логічно випливає із визначальної норми бюджетного права про єдність (цілісність) бюджетної системи. У свою чергу, ця норма забезпечується існуванням єдиного рахунку надходжень і платежів до бюджету та єдиної бюджетної класифікації доходів та видатків, єдністю регулювання бюджетних правовідносин, єдиною структурою бюджетної документації, вимогами надання необхідної статистичної та бюджетної інформації від одного бюджету до іншого, спільною грошовою системою та єдиною соціально-економічною політикою держави. При цьому всі державні кошти акумулюються в одній касі та регулюються єдиним бухгалтерським обліком.

Єдність каси і бухгалтерського обліку досягається через виконання державного бюджету на основі Єдиного казначейського рахунку. Цей рахунок являє собою систему бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих у регіональних розрахункових палатах органів Державного казначейства, із відображенням руху коштів на кореспондентських рахунках в регіональних управліннях Національного банку України. На ці рахунки зараховуються податки, збори, обов'язкові платежі державного бюджету і надходження з інших джерел, встановлених законодавством України.

Водночас з цих же рахунків органами Держказначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів. Ці рахунки діють у єдиному режимі, створюючи, таким чином, загальнодержавну систему Єдиного казначейського рахунку і забезпечуючи підґрунтя для обліку всіх здійснених на ньому операцій.

Принцип єдності каси за умов повсюдного його запровадження дає змогу забезпечити як повну незалежність держави від банківської системи щодо контролю та обліку доходів і платежів, так і ефективне вирішення завдань, пов'язаних з управлінням державними доходами і витратами. Реалізуючи принцип єдності каси і бухобліку, державний казначей забезпечує здійснення платежів, а також проводить платежі і оплату державних витрат.

Єдність бюджетної системи України не може бути забезпечена лише наявністю єдиного рахунку надходжень і платежів. Її цілісність ґрунтується також на запровадженні єдиного бухгалтерського обліку на основі єдиної бюджетної класифікації доходів і видатків. Лише тоді внутрішня платіжна система Державного казначейства України забезпечує повне і своєчасне проходження коштів державного та місцевих бюджетів через органи Державного казначейства з одночасним їх відображенням у бухгалтерському обліку.

Наказом Державним казначейством України від 28.11.2000 р. № 119 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів. Слід зазначити, що при складанні нового плану рахунків були використані підходи, які застосовуються в обліку виконання бюджету в країнах з розвинутими ринковими відносинами. Новий план рахунків дає можливість:

• враховувати всі зміни, що відбулися в економічній і фінансовій сферах, а також усі джерела надходження до державного бюджету в розрізі складових;

• відображати операції з виконання видаткової частини з урахуванням діючих методів і прийомів, а також операції щодо взаємодії державного бюджету з іншими ланками бюджетної системи в процесі його виконання;

• відображати на рахунках бухгалтерського обліку державні внутрішні та зовнішні боргові зобов'язання.

Виконання державного бюджету здійснюється шляхом відображення Державним казначейством усіх операцій у системі відкритих на ім'я органів Державного казначейства рахунків з надходження коштів до Державного бюджету України та їх використання.

При здійсненні повернень надмірно та/або помилково сплачених платниками платежів кошти з внутрішньої платіжної системи Державного казначейства потрапляють через субкореспондентський рахунок управління Державного казначейства в СЕП НБУ, а звідти через кореспондентський рахунок відповідного банку у його внутрібанківську платіжну систему, де зараховуються на рахунок платника.

5.3. Економічний зміст та призначення єдиного казначейського рахунку

Державне казначейство України здійснює платежі за видатками державного бюджету через систему своїх органів шляхом безготівкового перерахування коштів. З цією метою в органах Державного казначейства відкрито бюджетний рахунок, який називається "Єдиний казначейський рахунок".

Єдиний казначейський рахунок - це система бюджетних рахунків органів державного казначейства, що відкриті в органах казначейства за відповідними балансовими рахунками, на які зараховуються податки, збори, інші обов'язкові платежі державного та місцевих бюджетів та надходження з інших джерел, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів. Він має об'єднати систему рахунків, що діятимуть в єдиному режимі та через які органи Державного казначейства провадять операції за доходами і видатками бюджетів усіх рівнів відповідно до затверджуваного щороку Закону України "Про Державний бюджет України".

З метою покращення організації роботи з банками щодо готівкового обслуговування бюджетних коштів, підвищення надійності зберігання та посилення контролю за їх рухом Державним казначейством України видано наказ від 30.07.2001 р. № 134 "Про готівкове обслуговування комерційними банками бюджетних установ та організацій". Згідно з цим наказом головним розпорядникам бюджетних коштів доводиться перелік банків, які підписали на центральному рівні генеральні угоди щодо обслуговування рахунків, відкритих на ім'я органів Державного казначейства за балансовими рахунками № 2570 та № 2571 Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2001 р. № 200 "Деякі питання касового виконання Державного бюджету України" до готівкового обслуговування бюджетних коштів залучаються відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Державний експортно-імпортний банк, Акціонерний комерційний поштово-пенсійний банк "Аваль", Український акціонерний промислово-інвестиційний банк "Промінвестбанк", Акціонерний комерційний банк "Правекс-банк", Акціонерний комерційний банк "Приватбанк".

Звернення про доповнення зазначеного переліку комерційних банків розглядаються колегією Державного казначейства лише протягом грудня кожного року. Державне казначейство України при укладанні з банками угод на готівкове обслуговування бюджетних коштів керується нормативними актами Національного банку України з питань організації розрахунково-касового обслуговування банками клієнтів.

Відповідно до наказу кожний орган Державного казначейства повинен відкрити на своє ім'я у визначеному управлінням Державного казначейства банку один рахунок за балансовими рахунками № 2570 та № 2571 Плану рахунків комерційних банків України. Для цього кожен орган Державного казначейства має укласти з визначеним банком угоду на обслуговування вищезазначеного рахунка, керуючись генеральною угодою між Державним казначейством України та уповноваженим банком. Водночас управління державного казначейства визначають спільно з банками стандарти обміну інформацією, передбачають надання інформації за допомогою ПТК "Клієнт Банку - Банк".

Нині всі бюджетні грошові надходження центрального уряду автоматично спрямовуються на центральний рахунок за доходами, а платежі за видатками здійснюються через 28 кореспондентських рахунків у Національному банку України: один для центрального Казначейства і один для кожного з управлінь. Ці рахунки знаходяться в єдиній системі електронних платежів, а отже Держказначейство має до них прямий доступ. При цьому Держказначейство прийняло виважене рішення щодо скорочення функцій районних відділень (тобто переведення їх у статус безбалансових філій управлінь), що дозволило зосередити виконання складних процесів на обласному рівні. Відділення Державного казначейства відкривають рахунки на своє ім'я в Регіональній розрахунковій палаті управління ДКУ. У перспективі - впровадження Єдиного казначейського рахунку на центральному рівні. Це відкриття кореспондентського рахунку на центральному рівні шляхом технічного злиття 28 рахунків в об'єднаний казначейський єдиний рахунок з субрахунками для кожної області, та з доступом до СЕП НБУ через розрахункові палати Нацбанку на обласному і центральному рівнях. Управління цим рахунком здійснюватиметься центральним апаратом Держказначейства.

Розпорядники бюджетних коштів та установи банків згідно з наказом до 20 серпня 2001 року повинні закрити рахунки, відкриті на ім'я розпорядників за балансовими рахунками 257-ї групи Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Видача готівки розпорядникам бюджетних коштів здійснюється на підставі чеку лише через рахунки, відкриті на ім'я органів Державного казначейства за балансовим рахунком № 2570 Плану рахунків комерційних банків України.

Обслуговування бюджетних рахунків здійснюється банками на безоплатній основі. Штрафні фінансові санкції за затримку перерахування доходів до бюджету не встановлені. Однак у випадку порушення укладених угод Державне казначейство має право розірвати відносини з банком.

Ведення Єдиного казначейського рахунку, на який зараховуються згідно з новою бюджетною класифікацією усі державні доходи і з якого здійснюються всі наступні видатки державного бюджету, дозволяє зосередити державні кошти в руках одного господаря. Уряд матиме вичерпну інформацію про стан державних фінансів у режимі реального часу і здійснювати контроль за дотриманням встановленого розміру дефіциту державного бюджету, тобто володітиме фінансовими важелями регулювання економічної ситуації.

Значно скорочуються терміни надходження коштів до їх отримувачів. Видатки в межах лімітів, установлених на відповідний період кожному розпоряднику коштів, здійснюватимуться залежно від сум прогнозованих надходжень відповідно до затвердженого бюджету на відповідній території. У такий спосіб реалізується механізм попереднього контролю за витрачанням державних коштів, при якому оплата видатків здійснюється безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності на підставі первинних документів розпорядників бюджетних коштів, що підтверджують необхідність і доцільність витрат.

За наявності Єдиного казначейського рахунку контроль за рухом бюджетних коштів органи Державного казначейства можуть здійснювати безперервно в режимі реального часу кожного дня, а за необхідності - кілька разів на день. Основні вимоги до щоденного управління коштами передбачають не просто визначення залишків бюджетних коштів на ЄКР, але й зіставлення виявлених тенденцій з прогнозами динаміки грошових ресурсів та відстеження причин значних відхилень для проведення своєчасного коригування у планах позичання грошових коштів.

На Єдиний казначейський рахунок зараховується загальна сума надходжень відповідно до бюджетної класифікації (податки, збори, всі обов'язкові платежі та надходження, встановлені законодавством України). З нього здійснюються платежі на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

Враховуючи всі переваги консолідації грошових ресурсів на Єдиний казначейський рахунок, поетапній їх інтеграції в систему ЄКР підлягають:

- залишки касових коштів від попереднього року (попередніх років);

- податкові та неподаткові надходження;

- офіційні трансферти у національній валюті;

- дивіденди, внески, інші надходження з державних підприємств;

- прибутки фінансових установ, що належать державі;

- доходи від інвестицій, включаючи надходження процентних платежів від боржників держави;

- надходження від продажу державних активів, включаючи доходи від приватизації;

- повернення позик боржниками;

- ресурси позабюджетних фондів, крім тих, які мають конкретні дозволи діяти поза рамками казначейства;

- потоки касових коштів, отримані від операцій позичання, та надходження від повернення коштів з державного кредитування.

Цей перелік фінансових ресурсів відображає практику консолідації грошових ресурсів на Єдиний казначейський рахунок у розвинених країнах. Характерною особливістю таких країн є досягнення практично повної єдності на користь універсальності охоплення грошових ресурсів органів управління у межах Єдиного казначейського рахунку.

Таким чином, запровадження Єдиного казначейського рахунку дозволяє зосередити державні кошти в руках однієї юридичної особи і забезпечити:

• досконалу базу даних за бюджетними показниками;

• щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до державного та місцевих бюджетів;

• розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним бюджетом та місцевими бюджетами;

• перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів та результатів взаєморозрахунків;

• дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю;

• надання інформації органам законодавчої влади щодо здійснених на Єдиному казначейському рахунку операцій;

• оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо використання залишків коштів на Єдиному казначейському рахунку;

• повну незалежність держави від банківської системи у справі контролю та обліку доходів і платежів.

Державне казначейство організовує, контролює і забезпечує роботу Єдиного казначейського рахунку через єдину інформаційно-обчислювальну систему. Територіальні органи Державного казначейства здійснюють попередній контроль за використанням наявних ресурсів Єдиного казначейського рахунку в межах лімітів, що встановлюються Державним казначейством для кожного розпорядника коштів на підставі розподілу, затвердженого відповідним головним розпорядником.

Державне казначейство з Єдиного казначейського рахунку перераховує через систему своїх органів у межах кошторисів бюджетних установ кошти в обсягах, визначених головними розпорядниками або розпорядниками коштів II ступеня. При надходженні коштів до органу Державного казначейства за місцезнаходженням розпорядника бюджетних коштів зарахування здійснюються на відповідні рахунки, які є складовою частиною Єдиного казначейського рахунку, що відкриваються згідно з порядком, встановленим нормативними актами.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 1381; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.