Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Історичні етапи формування, сутність та функції політичних партій

Політичні партії та партійна система України

Сутність та різновиди партійних систем.

Типологія політичних партій.

Історичні етапи формування, сутність та функції політичних партій.

Лекція 9. Політичні партії та партійні системи

Газонаповнені пластмаси

 

Газонаповнені пластмаси - гетерогенні дисперсні системи, що складаються з твердої або пружноеластичним фаз.

Структура цих пластмас : еластичний полімер як зв'язка , який утворює стінки елементарних клітинок або пір з розподіленою в них фазою - наповнювачем - газом.

Подібна структура визначає малу щільність і високі теплоізоляційні та звукоізоляційні властивості .

Пінопласт виготовляють на основі полістиролу , полівінілхлориду , фенолу , епоксидних смол , поліуретану , поролону та ін полімерів при їх вспіненні в змозі високоеластичною деформації , тобто при температурах, що перевищують 1 ; с на 10-20 ° С. Пінопласту мають пористу структуру , газоподібні наповнювачі відокремлені один від одного і від навколишнього середовища тонким шаром полімеру.

Пориста структура виходить введенням до складу смол газообразователей - ( КН ^ СО ^ КаНС03 , органічних Порофори ( азодінітріл , подіізоціанід та ін.) Пінополістирол ( ПС) , пенополівініл -хлорид (ПВХ ) здатні працювати до +60 ° С. Фенолкаучуковие пінопласти здатні працювати до 120 ° С. Добавки до їх складу алюмінієвої пудри ( ФК -20- А-20 ) підвищують робочу температуру до 250 ° С.

Використовуються пінопласти як теплоізоляційний матеріал, який застосовується в холодильниках , Рефрежиратор , для ударопоглощающей тари , Звукоїзолятори і т.д.

Поропласти ( губчасті матеріали) - откритодирістая структура , система осередків з частково зруйнованими перегородками. Газоподібна фаза в такій системі може циркулювати . Виготовляють поропласти на основі простих полімерів , вводячи до складу композицій речовини, здатні википати при нагріванні або вимиватися , що

призводить до утворення пір . Поропласти випускають у вигляді блоків з плівкою на поверхні. Ці матеріали відрізняються високою звукопоглинаючою здатністю .

Сотопласти виготовляють з гофрованих листів полімеру , склеєних у вигляді бджолиних сот. Застосовуються для обшивки панелей і як теплоізоляційний , електроізоляційний матеріал .

 

Питання по темі « Пластичні маси » :

 

1.Із чого складаються пластмаси ?

2.Каково основні недоліки пластмас ?

З.Что таке термопласт ?

4.Як поводяться реактопласти при нагріванні ?

5.Перечислите основні види термопластів .

6 . Чому реактопласти не беруть під повторній переробці ?

 

Політичні партії є одним з головних елементів політичної системи, тому побудова демократичного суспільства неможлива без їх активної та конструктивної участі. Роль політичних партій особливо підсилюється у зв’язку з трансформаційними процесами минулого десятиріччя. В усіх країнах в процесі трансформації були створені нові політичні партії, які взяли на себе відповідальність за управління та поглиблення політичного розвитку. Однак недостатній досвід як при проведенні самих демократичних процесів, так і в створенні, ідеологічному та програмному спрямуванні партій приводять до того, що партії та політична еліта не завжди адекватно реагують на проблеми трансформаційного періоду, а інколи навіть стають причиною деструктивних явищ в суспільному житті. Все це надзвичайно актуалізує проблему дослідження та вивчення сутності та ролі політичних партій в сучасному суспільстві.



Політична партія (від лат. рars – частина, група, відділ) – політичний інститут, що представляє інтереси та цілі різноманітних суспільних груп. Через цей інститут люди висловлюють свої групові вимоги до держави, спілкуються та взаємодіють з нею. Політична партія – явище Нового часу, але звичайно, виникла вона не на пустому місці. М. Вебер, наприклад, виділяє три основні історичні етапи формування політичних партій:

1. Виникнення аристократичних угруповань, які являють собою групи привілейованих громадян, що борються за політичну владу в державі.

2. Створення політичних клубів, тобто союзів однодумців, які захищають та розповсюджують якусь політичну ідею.

3. Формування масових політичних партій, які насамперед виокремлюються наявністю соціальної бази, тобто частки населення країни, що підтримує програму даної партії та голосує за неї на виборах.

Феномен політичної партії досліджували Г. Бюрдо, К. фон Бойме, М. Дюверже, Дж. Лапаламбара, Дж. Сарторі та ін.

Принципи, що виокремлюють політичну партію від суспільних організацій, сформулювали Дж. Лапаламбара та М. Вейнер в праці «Політичні партії та політичний розвиток». Вони виділяють чотири сутнісні риси партій:

1. Партія – це організація, тобто достатньо довго діюче об’єднання людей. Довготривалість існування організації дозволяє відокремити її від фракцій або клік, які виникають та зникають разом зі своїми організаторами.

2. Існування стабільних місцевих організацій, що підтримують регулярні зв’язки з центральним керівництвом.

3. Мета партії – завоювання та здійснення влади. Саме це виокремлює їх від груп тиску та суспільних організацій.

4. Наявність народної підтримки, починаючи з голосування, та закінчуючи активним членством у партії.

Моріс Дюверже в праці «Політичні інститути та конституційне право» визначає сутність політичних інститутів на відміну від юридичних. На його думку, політичні інститути роблять акцент «на реальну та конкретну організацію суспільств, а не на юридичні установлення, які ми намагаємося до них покласти». «Закон, юридичне установлення, Конституція, – стверджує вчений, – є не вираженням реального, але спробою упорядкування реального, спробою, яка ніколи не вдається повністю». Відповідно, політична партія, за М. Дюверже, – це своєрідний інститут, що визначається особливою структурою та організацією.

В політології відсутнє єдине визначення політичної партії. Існує декілька підходів до його формулювання. Політичні партії розглядаються як групи людей, об’єднані спільною ідеологією, або спільними програмами. М.Вебер під політичною партією розумів громадські організації, що спираються на добровільне прийняття членів, які прагнуть завоювати владу для свого керівництва і забезпечити активним членам певні вигоди (духовні чи матеріальні).

Французький політолог Р.-Ж. Шварценберг вважає, що політична партія – це постійно діюча організація, що існує як на національному, так і на місцевому рівнях, націлена на отримання та здійснення влади шляхом використання народної підтримки.

Російські дослідники В. Пугачов та О. Соловйов під політичною партією розуміють спеціалізовану організацію впорядкованих груп, що об’єднує найбільш активних прибічників тих чи інших цілей та спрямована на завоювання та виконання влади. Отже, сучасна політична партія – це добровільне об’єднання людей на ідеологічному та організаційному ґрунті з метою завоювання, утримання та використання державної влади для реалізації інтересів певних соціальних груп.

Для усвідомлення сутності та ролі політичних партій важливим є визначення їх структурних складових. К. Гаджиєв виділяє три структурні рівні політичних партій. Перший рівень – це блок виборців, що підтримує дану партію та голосує за неї на виборах (соціальна база партії). Другий рівень – це офіційна партійна організація, первинні осередки партії. Їхнє завдання –мобілізувати виборців на підтримку партійного кандидата. Сукупність таких організацій створює організації на районному, земельному, штатному і т.ін. рівні, а сукупність цих партійних організацій – загальнонаціональну партію.

В структуру партії входить партійний апарат, що представляє собою групу людей, яка професійно займається керівництвом та організаційними питаннями діяльності партії.

Третій рівень – це представники партії в системі правління. На думку О. Соловйова, внутрішня структура політичних партій представлена керівництвом та рядовими членами. Перше в свою чергу представлене вищим керівництвом та функціонерами. Вище керівництво – це лідери партії, її найбільш авторитетні та досвідчені діячі, ідеологи, мозковий центр. Це невелика група, партійна еліта, що визначає загальний політичний курс, конкретні цілі та засоби їх досягнення, розробляє програму партії. Функціонери – це партійні активісти, що працюють на всіх рівнях як в центральних, так і в місцевих органах партії. Вони є організаторами усіх напрямків партійної роботи та провідниками її політичної лінії.

Рядові члени партії, як правило, працюють в первинних організаціях. Вона діють у відповідності до політичного курсу партії, виконують завдання партійного керівництва. Таким чином, у структуру політичної партії входять:

– лідер партії;

– партійна бюрократія;

– мозковий штаб;

– партійна ідеологія;

– партійний актив;

– рядові члени партії.

Політичні партії виконують важливі функції в суспільній системі.

До внутрішніх функцій партії відносяться такі: формування партійного бюджету, вибори керівництва, підтримка відносин партійної бюрократії та рядових членів і т.ін.

Найбільш важливими зовнішніми функціями партій є представництво групових інтересів громадян в органах влади, інституціалізація політичної участі громадян, відбір та рекрутування політичних лідерів та еліт, політична соціалізація громадян, розробка політичних програм розвитку суспільства, організація виборів до парламенту.

Підвищення стабільності та функціональності політичних партій пов’язане з розвитком партійної дисципліни. Її відсутність або незначний рівень призводить до існування слабких партій, які то об’єднуються, то роз’єднуються, залежно від особистих бажань лідерів та домінуючих корпоративних інтересів. Суттєве значення партійна дисципліна має в першу чергу для партій, які входять до складу парламенту, що пояснюється необхідністю організованого голосування членів партії у парламентській фракції. За відсутності партійної дисципліни роль партій в політичній системі значно зменшується, вони розглядаються лише як тимчасовий засіб досягнення парламентського мандату. Після виконання цього завдання парламентарі дуже часто забувають про ідеологічні, політичні та організаційні пріоритети, що дозволили їм перемогти в передвиборчій боротьбі. На жаль, партії та партійні блоки можуть бути реально діючими одиницями на виборчій арені і розгубити свою «реальність» у парламентській діяльності.

Для того щоб уникнути цієї негативної ситуації та підвищити дійсно конструктивний вплив партій на діяльність парламенту й уряду, необхідно зміцнювати їх здатність контролювати голосування та політичну діяльність своїх членів. Коаліційний уряд не може управляти без підтримки парламентської більшості, це означає, що партії, які підтримують уряд, повинні реально впливати на голосування своїх представників у парламенті, а це, в свою чергу, потребує існування партійної дисципліни. Звісно, тут не йдеться про відродження тоталітарних партій, де одностайність думки та залізна дисципліна забезпечувалися безальтернативністю та жорстким примусом. Як вважає Дж. Сарторі, дисципліна голосування не повинна бути результатом примусу та покарання. Він виділяє чотири групи факторів, що можуть сприяти організованому голосуванню в партійних фракціях парламенту:

1. Вплив з боку центрального органу партії.

2. Соціально-політична, ідеологічна згуртованість членів партії.

3. Особиста зацікавленість парламентарів, наприклад, у підтримці власного однопартійного уряду.

4. Наявність шкідливого впливу дисциплінованої партії-конкурента.

У практичній діяльності парламентів, як правило, існують усі ці різновиди партійної дисципліни в залежності від конкретної ситуації, типу партійного об’єднання тощо.

Наявність чіткої партійної дисципліни здатна значно підвищити послідовність законодавчої політики, якщо, звичайно, партія має реальну програму, а не лише набір передвиборчих закликів, знижує ступінь конфліктності в процесі обговорення законопроектів, послаблює деструктивний вплив вузько корпоративних інтересів та лобістських груп.

Дисциплінована партія стає реальним, конструктивним суб’єктом управління державою, бо організована, згуртована структура важче піддається зовнішнім впливам. Її політика, попри всі спроби тиску, спрямована переважно на виконання партійної програми. Однак в Україні та інших пострадянських державах формування таких позитивно дисциплінованих, згуртованих та дієздатних партій ще тільки розпочинається і динаміка цього процесу буде значною мірою впливати на темпи модернізації політичної системи в цілому.

Для визначення загальних рис і конкретних особливостей політичної системи велике значення має з’ясування суспільно-політичного середовища, в якому ці механізми діють. Такі дії відбуваються в межах відносин між партіями, виборцями та парламентом. Основою цих відносин є політичні партії.

Партії є своєрідним механізмом зв’язку між відповідними інтересами та їх реалізацією через органи державної влади, в тому числі і парламенті. Ця функція політичних партій за кордоном реалізується завдяки тому, що парламентські фракції мають суто партійний характер. Створення подібних структур за іншими ознаками не припускається, а нерідко навіть забороняється.

Фракції виконують істотну роль у підготовці практично всіх парламентських рішень. Від них залежать зміст порядку денного роботи палати, напрям і характер парламентських дебатів, сам хід і багато організаційних моментів законодавчого процесу, ініціативи щодо контролю за урядом тощо. Фракції беруть участь у формуванні таких парламентських структур: постійних та спеціальних комісій та комітетів, а також керівних органів палат. У країнах з парламентарними формами правління в тих випадках, коли жодна партія не завоювала більшості місць у законодавчому органі влади, фракції відіграють вагому, а нерідко і вирішальну роль у формуванні уряду. Тому саме при існуванні багатопартійної системи та відсутності правлячої партії надзвичайно важливо мати партії з чіткою дисципліною та наявністю реального контролю центрального органу партії за голосуванням у парламенті.

Політичні партії повинні складати гармонійну цілісність як у власних межах, так і в зв’язках з електоратом і владою. Життєздатність політичних партій визначається якісними і кількісними характеристиками зв’язку електорату з партійним лідером, партійною структурою та усвідомленням потенційними виборцями партійної програми. Найчастіше провідну роль тут відіграє партійне лідерство, здатне компенсувати низьку ефективність організаційних, кадрових і програмно-цільових ресурсів партії. Наявність у політичній партії сильного харизматичного лідера створює можливості компенсувати низьку функціональність партії та програми, але, з іншого боку, може сприяти перетворенню всієї структури на систему обслуговування вузько корпоративних інтересів лідера та соціальної групи, що його підтримує.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Історичні етапи формування, сутність та функції політичних партій

Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 307; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.146.5.196
Генерация страницы за: 0.104 сек.