Собівартість продукції. Види собівартості. Класифікація затрат на виробництво

Собівартість передачі і розподілу енергії. Повна собівартість енергії в енергосистемі

Особливості визначення собівартості енергії на ТЕЦ

Особливості визначення собівартості продукції в енергетиці. Класифікація затрат на виробництво. Структура собівартості. Характеристика елементів затрат.

Собівартість продукції. Види собівартості. Класифікація затрат на виробництво

ЛЕКЦІЯ 7 ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗРАХУНКІВ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ В ЕНЕРГЕТИЦІ

Собівартість притаманна товарно-грошовим відносинам. Вона виникла тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісну форму, тобто коли виникла необхідність підрахувати, скільки коштує виробництво товару і з якою вигодою або збитком він реалізований.

Таким чином, собівартість є одним із найважливіших показників роботи підприємства.

Собівартість відображує рівень витрат підприємства на виробництво продукції і комплексно характеризує ефективність використання ним ресурсів, організаційний і технічний рівень виробничого процесу, рівень продуктивності праці тощо а також є базою для ціни.

З 1996 року, основним документом з формування собівартості діє «Типове положення з планування, обліку та калькулюванню собівартості продукції у промисловості», при введенні у 1997 році законодавства про оподаткування прибутку з’явилось нове поняття валові витрати.

До валових витрат належать усі (абсолютно) витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду (у зв’язку з підготовкою, пуском підприємства в експлуатацію, придбання сировини, витрати на електроенергію або охорону праці тощо), а також суми коштів або товарів добровільно перераховані протягом звітного року до державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, до страхових резервів, податки тощо.

До валових витрат не включаються витрати на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності (презентації, свята, витрати на відпочинок тощо),придбання лотерей, фінансування особистих потреб фізичних осіб, сплата штрафів і т. ін

Витрати на виробництво продукту відносяться до валових витрат і поділяються на загальні та витрати на одиницю продукції.

Загальні витрати на виробництво (Σ В) – це витрати на весь обсяг продукції за певний період.

Витрати на одиницю обчислюються як середні за певний період і називаються собівартістю (S)

S = Σ В / V

V – кількість виробленої продукції за певний період.

За виробничим принципом витрати групуються у статті собівартості залежно від виробничого призначення. У кожній галузі їх структура специфічна, але можна відокремити такі елементи:

- сировина і матеріали;

- енергія технологічна;

- основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників;

- утримання та експлуатація машин і механізмів;

- загально виробничі (накладні) витрати;

- підготовка і освоєння виробництва;

- позавиробничі витрати.

За складом однорідності статті собівартості поділяють на прості (однорідні за складом і є первинними – це витрати на сировину і матеріали або на заробітну платню виробничих працівників) та комплексні (різняться за своїм складом і охоплюють кілька елементів витрат, наприклад до витрат на утримання машин і механізмів належать: заробітна платня обслуговуючого персоналу, амортизаційні відрахування на оновлення машин і механізмів, витрати на ремонт та підтримання устаткування в робочому стані, витрати на придбання запасних частин до устаткування та ін).

За способами віднесення на собівартість – на прямі, тобто ті, які пов’язані з виготовленням продукції і можуть бути обчислені на одиницю цієї продукції прямо, наприклад, вартість сировини та матеріалів, вартість купівельних полу фабрикатів та комплектуючих, допоміжних матеріалів, витрати на заробітну платню виробничих робітників, амортизація або платежі за оренду виробничого обладнання.

І непрямі – це витрати, які безпосередньо не пов’язані з виготовленням продукту і не можуть бути прямо обчислені на одиницю продукту, наприклад, заробітна плата обслуговуючого персоналу та управлінського, утриманні та експлуатація будівель, споруд тощо.

За принципом залежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні.

Постійні –їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції. Наприклад, амортизаційні відрахування, заробітна плата.

Змінні витрати – від них залежить кількість виготовленої продукції. Наприклад, сировина та матеріали.

Види собівартості:

Індивідуальна (виробничі витрати конкретного підприємства), галузева (середньо галузеві виробничі витрати), нормативна (формується з витрат, які визначаються за діючими нормами витрат), планова (визначається перед початком планового періоду, може дорівнюватися нормативної, або бути нижчою), фактична (відбиває фактичні витрати за даними бухгалтерського обліку), кошторисна (витрати на індивідуальне замовлення, яке виконується в разовому порядку), цехова (всі прямі поточні витрати, пов’язані з виробництвом в межах цеху), виробнича (охоплює витрати на виробництво в межах підприємства), собівартість збуту (витраті, пов’язані з доведенням товару до споживача), повна собівартість (це сукупність виробничої і собівартості збуту), собівартість реалізованої продукції (цей показник застосовується для визначення фінансового результату операційної діяльності підприємства і визначають як виробничу собівартість виготовленої продукції шляхом її коригування на зміну залишків нереалізованої продукції).

Дата добавления: 2014-01-05