Тема 10. Оцінка ефективності управління

При вивченні цієї теми необхідно визначити показники ефективності діяльності організації та ефективності управління.

Необхідно підкреслити, що ефектом володіє будь-яка взаємодія, яка має певний результат і в цьому змісті ефект можна розглянути як абсолютне явище, що характеризує результат, властивість будь-якої взаємодії (процесу). При всій близькості категорій "ефект" і "ефективність" вони не співпадають.

Ефективність властива лише цілеспрямованій взаємодії і тому вона носить управлінський характер і означає, в першу чергу, рівень досягнення встановлених цілей.

Тому ефективність - це завжди визначене співвідношення (результату і витрат не його одержання, відношення результату який був запланований до фактичного результату), тобто відносна величезна.

Існують критерії оцінки ефективності управлінських рішень.

У першу чергу - необхідно відзначити показники ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства:

- рентабельність виробництва (прибуток / собівартість виробництва);

- продуктивність праці (вартість продукції / витрати одиниці праці (людина/год.);

- фондовіддача (прибуток / вартість основних фондів);

- енерго місткість (витрати на енергоресурси / вартість виготовленої продукції);

- матеріаломісткість (витрати на матеріальні ресурси / вартість виготовленої продукції);

- собівартість на одиницю виробів (собівартість виробництва / кількість виготовленої продукції).

Оцінка діяльності ефективності підприємства також проводиться по основному економічному показнику:

Ефективність виробництва - вартість випущеної продукції / вартість всіх витрачених ресурсів.

Ефективність управлінської праці - відношення її результату до обсягу витрачених для цього ресурсів.

Виділяють два види ефективності управлінської діяльності:

- економічна;

- соціальна.

їх самостійність відносна, тому що вони знаходяться в тісній єдності і взаємозв'зку. Слід підкреслити, що по своїй ролі в забезпеченні соціально-економічних відносин в суспільстві вони не рівнозначні. Соціальна ефективність виступає, як узагальнююча, кінцева і тому головна, а економічна виступає, як первинна і тому основна.

На сучасному етапі найбільший розвиток і використання одержав критерій економічної ефективності управлінської праці.

Це пояснюється тим, що він дозволяє кількісно виміряти ефективність праці в сфері управління. Справа в тому, що оцінка системи управління повинна розглядатись в нерозривному зв'язку з оцінкою ефективності виробництва, тобто з кінцевими результатами роботи підприємства.

Економічна ефективність праці управлінського персоналу характеризується різними показниками, які розділяються на дві групи:

перша група - показники, які характеризують ефективність праці управлінського персоналу в процесі управління;

друга група - показники ефективності управління в сфері його впливу на об'єкт управління.

Оцінка економічної ефективності базується на кількісному вимірі економії трудових, часових і фінансових витрат(і).

Річна економічна ефективність управлінського персоналу в сфері управління (І група) в загальному вигляді визначається по формулі:

Е - ³' > С«

де." Е - річна економічна ефективність управлінського персоналу; З — річний економічний ефект діяльності підприємства (прибуток)- З, - річні витрати на управління.

До основних факторів, які впливають на економію в сфері управління, відносяться:

- підвищення продуктивності праці управлінського персоналу;

- зниження трудових витрат на обробку інформації;

- оптимізація чисельності управлінського персоналу.

В сфері виробничої діяльності (II група) оцінка діяльності управлінського персоналу здійснюються по показниках, які характеризують результати роботи підприємства. До основних показників, які визначають роботу підприємства і на які впливає управлінський персонал, відносяться:

- збільшення обсягів реалізованої продукції;

- зниження собівартості випускаємої продукції, або послуг;

- приріст прибутку;

- зростання продуктивності праці;

- скорочення умовно-перемінних витрат.

Аналіз оцінки економічної ефективності управління підприємством показує, що неможливо в повній мірі визначити ефективність діяльності управлінського персоналу без врахування якісних показників.

Тому оцінка економічної ефективності управлінського персоналу не повинна проводитись лише по показниках зниження витрат на управління. Оцінка витрат повинна здійснюватись при умові покращення результатів роботи підприємства. Ефективною працею персоналу можна рахувати лише при виконанні одного з трьох умов:

- витрати на управління зменшились, а показники управління не зменшились, навіть покращились;

- витрати на управління не зменшились, але якість управлінської діяльності покращилась;

- витрати на управління дещо зросли, але в більшій мірі покращились показники якості управління.

У загальному вигляді річну економічному ефективність управління можна визначити по формулі (2):

де: Е_у - річна економічна ефективність управлінського персоналу; П_і - результати роботи підприємства по і-му показнику;

З - сумарні рівні витрат на управління.

Розглянемо критерії соціальної ефективності управління. Комплексний (системний) характер результатів управління дозволяє виділити три самостійні рівні критеріїв:

- загальний (вищий рівень);

- спеціальний (другий або середній рівень);

- конкретний (третій або нижній рівень)

Загальний (або вищий) рівень соціальної ефективності управління представляє собою найбільш узагальнені і важливі критерії, які відображають суспільну користь принесену населенню у результаті існування і функціонування відповідних систем управління. Цей рівень критеріїв пов'язаний з потребами, інтересами і цілями суспільного розвитку і дає можливість виміряти ступінь задоволення потреб, інтересів і цілей.

До критеріїв загальної соціальної ефективності управління можна віднести:

1) рівень продуктивності праці, співвідношення з світовими показниками;

2) темпи і масштаби приросту національного багатства (обчислені за методикою ООН);

3) рівень добробуту людей у розрахунку на душу населення та різноманітних його соціальних прошарків і груп, а також у порівнянні з стандартами розвинутих країн світу;

4) упорядкованість, безпека і надійність.

Другий або середній рівень складають критерії спеціальної ефективності управління, які розкривають організацію і функціонування управлінських підсистем. Оцінка здійснюється в межах самих об'єктів управління обох ланок, що охоплюють своїм управлінським впливом ті чи інші керуючі об'єкти.

Критерії цього рівня такі:

- цільова обгрунтованість діяльності організації і функціонування суб'єктів управління, їх підсистем і ланок;

- витрати часу на вирішення різноманітних управлінських питань і здійснення управлінських операцій;

- стиль функціонування суб'єктів управління, їх підсистем і ланок;

- складність організації суб'єктів управління, їх підсистем і ланок - їх горизонтальна і вертикальна структура;

- сукупні витрати: економічні, соціальні, технічні, інформаційні, кадрові й інші на утримання і забезпечення функціонування відповідних суб'єктів управління, їх підсистем, ланок.

Третій або нижній рівень, при аналізі й оцінці управління складають критерії конкретної соціальної ефективності організаційної структури управління й управлінського працівника, кожного учасника управління, кожного управлінського рішення, дії й відношення. При цьому подібні критерії містяться в таких проявах управлінської діяльності:

- у ступені відповідності напрямків, змісту і результатів діяльності управлінських структур та їх працівників тим її параметрам, що визначені функціями, й статусом управлінського працівника, де кожний управляючий орган, кожна керівна посада створюється для реалізації визначених цілей, завдань і функцій;

- у законності рішень і дій відповідних управлінських структур та їхніх працівників;

- у реальності впливу управлінської діяльності на стан і розвиток управляємих об'єктів;

- у глибині врахування й вираження в управлінських рішеннях і діях базових і комплексних потреб, Інтересів і цілей;

- у характері й обсязі взаємозв'язків із широким колом людей;

- у ступені авторитетності рішень і дій організаційних структур управління і їх управлінського персоналу;

- у достовірності, доцільності й своєчасності управлінської інформації, що видається управлінськими структурами і їх працівниками;

- у моральному впливі управлінської діяльності на "зовнішнє" середовище;

Дата добавления: 2014-01-05