Інфекційна безпека медичної сестри на робочому місці

Принципи догляду за хворими з токсичними ураженнями нервової системи.

В обов’язки середнього медичного персоналу входить проведення заходів, спрямованих на виведення токсичних речовин з шлунково-кишкового тракту (промивання шлунку, призначення блювотних, проносних засобів) та проведення дезінтоксикаційної терапії (в/в введення 5% розчину глюкози та ізотонічного розчину натрію хлориду).

Дуже важливий старанний догляд за хворими і уважне спостереження, оскільки поява розладів дихання чи серцевої діяльності потребує негайного проведення реанімаційних заходів.

При порушенні ковтання хворих годують за допомогою зонду. Необхідно своєчасно очищати порожнину рота і носоглотки від слизу, кірок, стежити за частотою і ритмічністю пульсу, дихання. З перших днів треба забезпечити старанний догляд за шкірою, проводити профілактику пролежнів.

Правильно і своєчасно організований догляд у комплексі з лікувальними заходами запобігає розвиткові тяжких ускладнень і сприяє швидшому одужанню хворих.

До числа професійних захворювань, що найчастіше спостерігаються у медичного персоналу, належать гепатит В та гепатит С. Згідно з даними ВООЗ, від гепатиту В у світі щодня гине один медичний працівник. Одним з головних чинників ризику зараження гепатитами В і С є контакт із кров’ю. Тому найвищі показники захворюваності на ці вірусні гепатити зафіксовані у таких професійних групах: хірурги, акушери, гінекологи, працівники лабораторій, процедурні сестри. Загальна інфікованість медичних працівників вірусом гепатиту В за оцінками фахівців, становить близько 33%.

Розвиток епідемії СНІДу в світі, зокрема в Україні, створив проблему професійного захворювання медичних працівників і на цю небезпечну хворобу. Пацієнти, яких госпіталізують, мають різний ступінь захворювання, при цьому багато хто не знає про нього. Ризик зараження, хоча й значно менший, ніж у разі вірусного гепатиту В (через меншу концентрацію у крові людини і нижчу вірулентність ВІЛ), але не такий вже й незначний. У світі зареєстровано понад 100 випадків професійного зараження ВІЛ-інфекцією. Переважна більшість з них є наслідком уколу голкою чи травмування різальним інструментом.

Існує небезпека зараження медичних працівників також іншими інфекціями, але ризик при цьому різний при різних інфекціях. В умовах роботи амбулаторно-поліклінічних установ велике значення мають також захворювання, спричинені умовно-патогенною мікрофлорою. Поширенню госпітальних інфекцій сприяє розмаїття збудників (понад 300 видів), формування госпітальних штамів, що мають високу стійкість до несприятливих чинників навколишнього середовища, у тому числі до ультрафіолетового випромінювання, висушування, стійкість до медикаментів.

Усе викладене є незаперечним доказом реальної загрози стану здоров’я медичного персоналу, зумовленої особливостями професійної діяльності. У зв’язку з цим виникає потреба в організації ефективно функціонуючої системи забезпечення професійної безпеки й охорони здоров’я медиків.

«Інструкція щодо профілактики внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією», затверджена наказом МОЗ України від 25.05.00 р. за № 120, орієнтує на те, що кожного, хто звертається по медичну допомогу, потрібно вважати потенційним носієм ВІЛ. Це вимагає постійного удосконалювання заходів щодо профілактики госпітального інфікування, і в першу чергу вірусними гепатитами В, С та ВІЛ-інфекцією.

У питаннях профілактики госпітального інфікування медиків, так само як і пацієнтів, чи не найголовнішу роль відіграє чистота рук медичного персоналу. Мікроорганізми, які перебувають на шкірі людини, поділяють на: постійну бактеріальну флору (фізіологічну чи резидентну) і тимчасову (транзиторну) флору. Фізіологічну бактеріальну флору механічно усунути нелегко, але вона не має хвороботворних властивостей. Тимчасову флору на шкірі рук медичного персоналу часто утворюють хвороботворні мікроорганізми, наприклад Streptocoсcus pyogenes, Proteusvulgaris, Pseudomonas aerugenosa, Corynebacterium diphtherae. У природних умовах розмноження хвороботворних мікроорганізмів на шкірі здорових рук не відбувається; воно спостерігається у разі мікротравмування шкіри, коли виникають сприятливі умови для швидкого розмноження мікроорганізмів. Належне знезаражування рук персоналу один з основних елементів профілактики госпітальних інфекцій.

Гігієнічну антисептичну обробку з подальшим миттям рук проводять завжди: після контакту зі шкірою пацієнта, медичними відходами; перед контактом із хворим; після контакту з ранами чи ушкодженими тканинами, виділеннями, секретом; перед надяганням захисних рукавичок і після їхнього знімання.

Після завершення обробки надівають стерильні рукавички. Рукавички треба змінювати після кожного пацієнта — як хірургічні, так і захисні. При цьому слід пам’ятати, що використання захисних рукавичок не є альтернативою застосуванню антисептичних розчинів для обробки рук, а служить лише додатковим захисним засобом для запобігання професійному інфікуванню медперсоналу. Після зняття рукавичок обов’язково проводять гігієнічну обробку рук. Рукавичками можна користуватися один раз. Їхнє миття, дезінфекція, посипання тальком, упакування та стерилізація коштують дорожче, ніж придбання нових. Латексні рукавички, що їх використовують у медичних закладах, недовговічні й ушкоджуються, як правило, після кожної процедури. Навіть непомітні мікротріщини роблять рукавички надалі непридатними.

Другим за значенням чинником інфікування медичного персоналу є медичний інструментарій та інші вироби медичного призначення (ВМП). І тут у питаннях профілактики госпітальних інфекцій у медичних закладах молодшому і середньому медперсоналу належить основна, чільна роль. Ці питання регламентує ГОСТ 42-21-2-85 «Стерилізація та дезінфекція виробів медичного призначення. Методи, засоби, режими».

Підготовку ВМП до стерилізації потрібно проводити в спеціально виділених приміщеннях – санітарних блоках, обладнаних ефективною вентиляцією, мийними ваннами з підведеною гарячою та холодною водою. Однак починати таку обробку доцільно безпосередньо в робочих кабінетах, щоб уникнути висихання й прилипання біологічних субстратів до поверхні предметів.

Поряд із названими чинниками не останню роль у виникненні та поширенні госпітальних інфекцій відіграє забрудненість різноманітних поверхонь. Чистота у приміщеннях лікувального закладу є його своєрідною візитною карткою. Це перше, на що звертає увагу пацієнт, який відвідує поліклініку чи прибуває на лікування до стаціонару. Щоденне, ретельне й неухильне виконання вимог санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму в ході виконання професійних обов’язків і є основою системи заходів щодо профілактики госпітальних інфекцій.

Отже в ЛПЗ здійснюється не лише лікувально-діагностична діяльність, а й дуже широкий комплекс санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів задля профілактики госпітальних інфекцій. На чолі цієї багатогранної роботи стоїть медична сестра – головний організатор, виконавець і відповідальний контролер, правильність діяльності якого залежить від рівня знань і практичних навичок, які здобувають безупинним навчанням. Свідоме ставлення й ретельне виконання медичним персоналом вимог протиепідемічного режиму запобігатиме професійним захворюванням медпрацівників, що допоможе значною мірою знизити ризик виникнення й поширення госпітальних інфекцій.

Накази МОЗу:

1. «Про затвердження Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах». Наказ № 584 від 16.12.2003р.

2. «Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в державних і комунальних закладах охорони здоров'я України». Наказ № 356 від 18.12.1997р.

3. «Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД» Наказ № 120 від 25.05.2000р.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ СТУДЕНТІВ:

«Медсестринство в неврології» за редакцією С.І. Шкробот, Тернопіль «Укрмедкнига» 2003

«Нервові і психічні хвороби» З.М. Драчова та співавтори, Київ «Вища школа» 1993

Дата добавления: 2014-01-05