КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Поняття і принципи організації видатків Державного бюджету
Система видатків бюджету Тема 7. Динаміка доходу бюджету Донецької області України Питома вага місцевих бюджетів у доходах Зведеного бюджету
Згідно з даними статистичних щорічників України питома вага доходів місцевих бюджетів в Зведеному бюджеті України постійно змінюється. Зменшення почалося з 1996 р. Якщо в 1996 р. вона становила 47,6 %, то в 2002 р. 31,4 %, в 2003 р. – 30%. В 2004 р. питома вага доходів місцевих бюджетів в Зведеному бюджеті України впала до 25,1%, а в 2005 –ще знизилась до 22,6%. Доцільно буде провести аналіз виконання доходної частини бюджету Донецької області (табл. 6.3). Таблиця 6.3
Як бачимо з даних статистичного щорічника Донецької області, доходи загального фонду у 2006 р. в порівнянні з попередніми роками збільшились і склали 3511,1 млн. грн. Важливо відмітити, що такі доходи, як: податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, акцизний збір з 2000 року взагалі не перераховувались. Велику питому вагу складає податок з фізичних осіб, обсяги якого щороку збільшується. Так, у 2006 р. він склав 2703,8 млн. грн., або 77,0%.
Доходи спеціального фонду також зросли на 431,9 млн. грн. в 2006 р. в порівнянні з 2000 р. Варто сказати, що обсяги міжбюджетних трансфертів помітно зросли і склали в 2006 р. 2907,7 млн. грн., що більше, ніж у 2000 р. на 1681,9 млн. грн. Тенденція, що склалася в Україні, суперечить необхідності зростання ролі місцевих бюджетів в економічному й соціальному розвитку країни і не відповідає потребам зміцнення місцевого самоврядування. Тим самим звужується бюджетна автономія регіональної влади та існує значна залежність доходів частини регіональних і місцевих бюджетів від центру.
Зміст 7.1. Поняття і принципи організації видатків Державного бюджету 7.2. Методи фінансування державних видатків 7.3. Види видатків Державного бюджету 7.4. Видатки місцевих бюджетів Основні терміни та визначення: Видатки бюджету, державні витрати, бюджетне фінансування, бюджетне призначення, норматив мінімальної бюджетної забезпеченості, державні мінімальні соціальні стандарти, бюджетне фінансування, субвенція, субсидія, бюджетні кредити, кошторисне фінансування, бюджетна позика, видатки бюджету, трансферт
Література: 2,3,5,8,10,14,17,18,23,30,48,49,53,54,62-64,68,7-71,73,85,87
При виникненні фінансової науки увагу вчених було зосереджено переважно на доходних фінансових інститутах. Однак одним з найактуальніших ключових економічних питань сучасної теорії й практики державних фінансів є вибір оптимального рівня державних видатків. Так, наприклад, за період 1970 - 1994 рр. видатки бюджетів промислово розвинутих країн збільшились в 5-10 разів. Тому проблема формування системи державних видатків є важливою і її вирішення потребує глибокого наукового дослідження.
Зараз у світі існує багато підходів до визначення фінансової моделі функціонування економіки залежно від ступеня державної централізації ВВП - від так званої «американської» до «скандинавської». Можна виділити декілька факторів, які впливають на визначення рівня державних витрат, а саме: • етап суспільного розвитку; • зовнішня та внутрішня політика держави; • рівень добробуту населення; • розмір державного сектора в економіці; • історичні тенденції зміни витрат держави; • ставлення країни до перерозподілу доходів; • рівень багатства держави; • процедури прийняття бюджетних рішень. Крім того, в різних країнах існує різне уявлення про те, що є суспільним благом, і відповідно про те, які витрати треба фінансувати з бюджету. Якщо говорити про Україну, то на формування видатків бюджету держави в сучасних умовах впливають: 1. Економічна криза, яка спричиняє зростання видатків на соціальний захист населення; зростання видатків на фінансову підтримку підприємств державного сектора від банкрутства, а не на інноваційну діяльність; зростання видатків на підтримку соціальної сфери. 2. Зростання монетизованого державного боргу, який зумовлює зростання видатків на покриття державного боргу; витіснення інвестицій зі сфери виробництва. 3. Зростання немонетизованого державного боргу спричиняє виділення коштів на покриття заборгованостей, що виникли у попередні роки по заробітній платі працівників бюджетних установ, стипендіях та інших соціальних виплатах. 4. Дефіцит бюджетів усіх рівнів, який передбачає жорсткий режим економії коштів, скорочення видатків за всіма статтями кошторисів на утримання апарату управління. 5. Залучення зовнішніх ресурсів для покриття бюджетного дефіциту призводить до зростання платежів по відсотках. Таким чином, на обсяг та структуру державних витрат України впливають не тільки діючий фінансовий механізм та фінансова політика, яка проводиться урядом, а й існування великої суми державної заборгованості. Як наслідок, в Україні існує розмежування понять «видатки бюджету» і «витрати бюджету». Відповідно до Бюджетного кодексу України видатки бюджету [33] - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надлишок сплачених до бюджету сум.
Витрати бюджету — це видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу Державні видатки як економічна категорія — це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави та їх використання по галузевому, цільовому і територіальному призначенню з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку. Такі грошові відносини виникають на останній стадії розподільчого процесу; їх мета - забезпечення основних витрат розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб. Об'єктом державних видатків виступають грошові фонди, що сформовані в процесі розподілу й перерозподілу ВВП. Держава виконує свої функції або безпосередньо через систему органів управління, або через організації, установи та підприємства, які їй належать. Державні витрати [44] здійснюються як з централізованих фондів (бюджети різних рівнів, а також державні позабюджетні фонди), так і з децентралізованих (фонди державних підприємств). У сучасний період в країнах зі змішаною економікою основними залишаються централізовані державні виграти, а державний бюджет є формою утворення і витрачання грошових коштів для забезпечення функцій органів державної влади. Як було сказано вище, видатки бюджету [33] являють собою фінансування витрат, необхідних для здійснення державою своїх конституційних функцій. Через державний бюджет мобілізуються фінансові ресурси, необхідні для подальшого їх перерозподілу і використання для цілей державного регулювання економічного розвитку країни і реалізації соціальної політики на всій її території. Основна частина видатків місцевих бюджетів припадає на соціальні заходи і управління місцевим господарством - фінансування муніципального будівництва, дорожнього господарства, побутових установ, громадського транспорту, видатків на освіту, охорону здоров'я.
Фінансова ланка спеціальних (позабюджетних) фондів здійснює витрати, обумовлені призначенням цих фондів. Сюди відносяться витрати по соціальному забезпеченню і соціальному страхуванню громадян країни, обов'язковому медичному страхуванню, зайнятості населення, здійсненню різних економічних заходів та ін. Витрати, які відносяться до фінансів державних підприємств, поділяються на поточні витрати — витрати, які пов'язані із забезпеченням функціонування цих підприємств, і капітальні - інвестиції, які спрямовані на оновлення і розширення основного капіталу. Видатки бюджету [33], будучи компонентом загальної фінансової категорії - бюджету, являють собою витрати, які формуються у зв'язку з виконанням державою та органами місцевого самоврядування своїх конституційних та статутних функцій. Видатки бюджетів усіх рівнів бюджетної системи формуються з урахуванням: • мінімальних державних соціальних стандартів; • нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості [104] • єдиних методологічних основ розрахунку мінімальної бюджетної забезпеченості. Державні мінімальні соціальні стандарти [47] - це державні послуги, надання яких громадянам на безоплатній і безповоротній основі за рахунок фінансування з бюджетів всіх рівнів бюджетної системи і бюджетів державних позабюджетних фондів гарантується державою на певному мінімально допустимому рівні. Норматив мінімальної бюджетної забезпеченості [104] — це мінімально допустима вартість державних або муніципальних послуг в грошовому вираженні, які надаються органами державної влади або органами місцевого самоврядування у розрахунку на душу населення за рахунок коштів бюджетів. Державні прибутки не закріплені за державними витратами, що дозволяє маневрувати коштами. Видатки бюджетів залежать від обсягу бюджетних доходів. Однак і потреби держави в нових витратах ініціюють пошук нових додаткових джерел прибуткових надходжень. Тому витрати знаходяться в органічному взаємозв'язку з прибутками бюджетної системи. Видатки бюджету виражають економічні відносини, на основі яких відбувається процес використання коштів централізованого фонду грошових ресурсів держави у різних напрямах. Економічна сутність видатків бюджету проявляється в багатьох видах, кожний з яких має якісну і кількісну характеристики. При цьому якісна характеристика, відображаючи економічну природу явища, дозволяє встановити призначення бюджетних витрат, а кількісна — їх величину. Сукупність конкретних видів державних витрат, тісно взаємопов'язаних між собою, становить систему державних видатків. Організаційна побудова даної системи базується на певних принципах, які встановлюються державою. До числа найважливіших з них відносяться: • плановість; • цільове спрямування коштів; • безповоротність витрачання державних ресурсів; • безоплатність; • дотримання режиму економії; • контроль за їх використанням. Плановість являє собою визначення оптимального розподілу видатків за окремими групами й галузями згідно з проектом бюджету Оптимальність розподілу видатків визначається ефективністю використання бюджетних коштів з позицій забезпечення економічного зростання та соціальної гармонії у суспільстві. Цільове спрямування коштів означає, що державні видатки здійснюються суворо за цільовим призначенням відповідно до напрямів витрачання, передбачених у фінансових планах. Основними цільовими напрямами державних витрат в комерційній сфері діяльності є капітальні вкладення і фінансування оборотних коштів, а в некомерційній — заробітна плата, витрати на поточне утримування, капітальні вкладення і т. ін. Держава встановлює пріоритетність тих або інших потреб, регламентуючи порядок їх задоволення, виходячи з економічної політики і наявних ресурсів. Однак в минулому реальна ефективність використання державних коштів істотно відрізнялась від передбаченої в плані, оскільки жорстка регламентація обмежувала ініціативу, заважала вияву творчої заповзятливості людей, відповідальних за використання державних коштів. Принцип безповоротності витрачання державних ресурсів означає, що кошти, використані на фінансування народного господарства, соціальні й інші цілі, не потребують обов'язкового їх відшкодування. Цей режим витрачання фінансових ресурсів відрізняється, наприклад, від використання кредитних коштів. Однак дотримання принципу безповоротності не означає, що можна бути байдужим до результату використання державних ресурсів. Порядок і умови їх інвестування в різні види витрат повинні бути такими, щоб сприяти розвитку економіки і культури, підвищенню продуктивності праці і зростанню національного прибутку, а в кінцевому підсумку - приводити до загального збільшення державних фінансових ресурсів. Безоплатність означає, що виділення бюджетних коштів проводиться без сплати державі яких-небудь прибутків у вигляді процентів або інших видів оплати асигнувань. Досягненню найбільшої результативності в процесі здійснення державних витрат відповідає такий принцип їх організації, як дотримання режиму економії. Він може бути охарактеризований як система форм і методів послідовної мінімізації витрат відносно кінцевого результату. Цей принцип не завжди пов'язаний зі скороченням витрат, але обов'язково передбачає найбільш доцільне їх здійснення. Контроль спрямований на боротьбу з безгосподарністю і марнотратством, на дотримання законності і вимог фінансової дисципліни при витрачанні коштів. 7.2. Методи фінансування державних видатків
Здійснення витрат бюджету досягається за допомогою бюджетного фінансування, під яким розуміється система надання грошових коштів підприємствам, організаціям і установам на проведення заходів, передбачених бюджетом. Бюджетне фінансування базується на певних принципах, характеризується специфічними формами і методами надання коштів. Складовими елементами системи бюджетного фінансування, які впливають на результативність її функціонування, виступають принципи, форми і методи. Важливу роль в організації раціональної системи бюджетного фінансування відіграють передусім принципи фінансування, до яких належать: 1. Отримання максимального ефекту при мінімумі витрат. Бюджетні кошти повинні надаватися лише при умові забезпечення результативнішого їх використання. Цей ефект може виражатися, з одного боку, в розв'язанні різних задач соціально-економічного розвитку країни, а з іншого - в зворотному надходженні до бюджету грошових коштів за рахунок зростання прибутків одержувачів бюджетних асигнувань. 2. Цільовий характер використання бюджетних асигнувань. Юридичні особи отримують кошти з бюджету тільки на основі затвердженого бюджету, причому на заздалегідь визначені цілі. Суворе дотримання цього принципу перешкоджає неефективному використанню бюджетних асигнувань. 3. Надання бюджетних коштів в міру виконання виробничих та інших показників і з урахуванням використання раніше здійснених асигнувань. Залежність бюджетного фінансування від виконання показників дозволяє фінансовим органам здійснювати дійовий і ефективний контроль за діяльністю підприємств, організацій і установ. 4. Безповоротність бюджетних асигнувань. Надання коштів без умови їх обов'язкового повернення до державного бюджету. 5. Безоплатність бюджетних асигнувань. Виділення бюджетних коштів без сплати державі будь-яких прибутків у вигляді процента або інших видів оплати асигнувань. У практиці бюджетних асигнувань використовуються дві форми бюджетного фінансування, які мають свої відмітні риси: 1) фінансування за системою «нетто-бюджет». Ця форма надання грошових коштів характеризується тим, що бюджетні асигнування виділяються на досить обмежене коло витрат, передбачених затвердженим бюджетом; 2) фінансування за системою «брутто-бюджет» - застосовується для підприємств і організацій, які повністю перебувають на бюджетному фінансуванні. У цьому випадку бюджетні асигнування виділяються на всі види витрат, які пов'язані як з поточним утриманням, так і з розширенням діяльності бюджетних установ. Важливим елементом бюджетного фінансування є методи надання коштів з бюджету. З їх допомогою фінансові органи забезпечують грошовими коштами передбачені бюджетом заходи, здійснюють перекидання коштів з метою досягнення інших результатів їх використання, регулюють пропорції, які складаються в розподілі фінансових ресурсів. Виділяють кошторисний метод фінансування бюджетних підприємств і організацій. Цей метод фінансування державних витрат має такі особливості: • кошти на покриття витрат виділяються тільки з одного бюджету, залежно від підпорядкованості підприємства. В даному випадку виняток становить фінансування загальнодержавних заходів (боротьба з епідеміями, ліквідація наслідків катастроф і стихій); • фінансування бюджетних організацій здійснюється на основі встановлених економічних нормативів залежно від сфери діяльності підприємства. У випадку участі госпрозрахункових підприємств у реалізації великих державних проектів і програм застосовується метод фінансування госпрозрахункових підприємств і організацій. Бюджетне фінансування видатків, відбиваючи перерозподіл отриманих державою доходів, відображається у формуванні вторинних, а в окремих випадках і первинних доходів юридичних і фізичних осіб. Воно може мати прямий і непрямий (опосередкований) характер. Прямий характер має формування доходів конкретних отримувачів бюджетних асигнувань - розпорядників бюджетних коштів; опосередкований характер споживачів суспільних благ, які забезпечуються за рахунок бюджету. Бюджетне фінансування може здійснюватись у вигляді бюджетних інвестицій, державних трансфертів, бюджетних кредитів, кошторисного фінансування. Бюджетні інвестиції можуть здійснюватись у різних формах. Основною формою є фінансування капітальних вкладень. Виділення коштів може здійснюватись окремим підприємствам, міністерствам і відомствам під певні об'єкти, а може мати форму проектного фінансування конкретного інвестиційного проекту. Бюджетні інвестиції можуть спрямовуватись також на придбання певної частки акцій акціонерних товариств. Державні трансферти являють собою цільове, безповоротне та безоплатне (нееквівалентне) виділення коштів з бюджету конкретним суб'єктам у вигляді державних субсидій, субвенцій і дотацій. Субсидія [150] може виділятись юридичним і фізичним особам і має форму фінансової допомоги чи відшкодування втрат доходів. Наприклад, в Україні надаються житлові субсидії малозабезпеченим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг. У країнах з розвиненою ринковою економікою поширеними є субсидії виробникам сільськогосподарської продукції на відшкодування втрат доходів у зв'язку з підтриманням доступного рівня цін на продукти харчування. Субвенції і дотації надаються юридичним особам. Субвенція [149] — це бюджетні кошти, що надаються бюджету іншого рівня або юридичній особі на безоплатній і безповоротній основах на здійснення певних цільових витрат. Субвенції є різновидом цільових субсидій, які передбачають спільну участь отримувача і бюджету у фінансуванні певних витрат. Субсидія [150] - це бюджетні кошти, що надаються бюджету іншого рівня, фізичній або юридичній особі на умовах пайового фінансування цільових витрат. Державні дотації видаються на покриття збитків підприємств, але у тому разі, коли вони викликані незалежними від підприємств причинами. Бюджетні кредити [25] - це надання коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі, що загалом не властиве бюджетним відносинам. На відміну від банківських кредитів вони видаються на більш пільгових умовах та за нижчими процентними ставками. Кошторисне фінансування [84] означає виділення коштів з бюджету на основі спеціального планового документа — кошторису. Воно охоплює такі напрями видатків, як соціальна сфера, соціальне забезпечення, фундаментальні дослідження, оборона, управління. З погляду бюджетних установ кошторисне фінансування є формою цільового, безповоротного і безоплатного фінансування. Працівники даних установ отримують на цій основі свої первинні доходи. З позицій споживачів суспільних послуг у соціальній сфері це так звані «безплатні послуги», що характеризують вторинні доходи користувачів даних послуг. Можна виділити ще такий вид державних трансфертів, як бюджетна позика [123]. Бюджетна позика - це бюджетні кошти, що надаються іншому бюджету на поворотній, безоплатній основі на термін не більш ніж шість місяців в межах фінансового року. Бюджетна позика відрізняється від субвенцій і субсидій тим, що останні використовуються на стадії формування бюджету, а перші — на стадії його виконання. Найважливішою статтею витрат бюджетів є фінансування бюджетних інвестицій. Витрати на таке фінансування передбачаються відповідним бюджетом при умові включення їх в державну, регіональну цільову програму або за рішенням відповідних органів виконавчої влади. Бюджетне законодавство передбачає створення у витратній частині бюджетів резервних фондів органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. Одночасно в законодавстві міститься норма, яка забороняє створення резервних фондів законодавчих органів і депутатів законодавчих органів.
Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 1183; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |