Загальна характеристика договору зберігання

Глава 66 ЦК

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй іншою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві збереженою.

Договір зберігання в загальному розумінні регулюється § 1 гл. 66 ЦК, зберігання у товарному складі (договір складського зберігання) – ст. 294 ГК та § 2 гл. 66 ЦК; спеціальні види зберігання розкриваються у § 3 гл. 66 ЦК.

Характеристика договору зберігання

1. Предметом договору зберігання є зберігання речі (майна). Майно включає лише матеріальні цінності (активи), тобто основні фонди і оборотні засоби. Винятком є різновид договору зберігання – договір охорони, предметом якого, згідно зі ст. 978 ЦК, є забезпечення недоторканності не тільки майна, а й особи.

2. Сторонами договору зберігання можуть бути юридичні і фізичні особи, в тому числі суб'єкти господарської діяльності.

Статус зберігачів договорів зберігання залежить від виду таких договорів. Так, за договором складського зберігання зберігачем є організація (товарний склад), яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності (ст. 956 ЦК), тобто має статус суб'єкта підприємницької діяльності. Статус суб'єкта господарської (підприємницької) діяльності мають інші професійні зберігачі – ломбарди (ст. 967), банки (ст. ст. 969, 970, 971), підприємства транспорту, у віданні яких є камери схову (ст. 972), готелі (ст. 975 ЦК), а також охоронці (ст. 978 ЦК).

В деяких випадках законодавство встановлює обмеження щодо наявності відповідного статусу і у поклажодавців. Так, поклажодавцями у договорах відповідального зберігання можуть бути виключно суб'єкти господарювання.

3. Обов'язком зберігача за договором зберігання є збереження майна, а також його повернення в схоронності.

Згідно зі ст. 942 ЦК зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ як про свою власну. Також зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

4. Строк не є істотною умовою договору зберігання. Згідно зі ст. 938 ЦК зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання, а якщо він не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов – до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Проте згідно зі ст. 180 ГК при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору.

5. Договір зберігання може бути оплатним і безоплатним. Характер договору обумовлюється як угодою сторін з цього приводу, так і вимогами законодавства до зберігання конкретного виду. Так,згідно ч. 1 ст. 956 ЦК про те, що товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності, договір складського зберігання є оплатним. Проте установчими документами юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

6. Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання, а, відповідно, зберігач – повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Повернення речей у деяких випадках пов’язане з оформленням факту їх передачі зберігачу. Наприклад, договір зберігання речі, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції (ч. 1 ст. 967); укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві (ст. 969); на підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім автоматичних камер) поклажодавцеві видається квитанція або номерний жетон (ст. 972 ЦК) та ін. Згідно зі ст. 961 ЦК товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію, просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво.

7. Договір зберігання може бути укладений як в усній, так і в письмовій формі у випадках, визначених законодавством. Так, згідно із загальними вимогами ст. 208 ЦК у письмовій формі вчиняються: угоди між юридичними особами; угоди між фізичною та юридичною особою, крім угод, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім угод, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення; інші угоди, щодо яких законом встановлена письмова форма (договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому).

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

8. Як правило, договір зберігання є реальним, оскільки вважається укладеним з моменту передачі речі, а не з часу досягнення про це згоди.

Дата добавления: 2014-01-06