Листки чаю – Folia Theae

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА, ЩО МІСТЯТЬ ФЛАВОНОЇДИ.

Чай китайський – Thea sinensis L.., (Camilla sinentis O. Ktze.)

Род. чайні – Theaceae

Рос. назва: Чай китайский.

Рослина. Чай – це дерево або кущ, який в культурі підрізають до висоти 1 м, надаючи йому майже напівкулястої форми. Систематична підрізка сприяє утворенню додаткових гілок та листків.

Листки почергові, короткочерешкові, майже сидячі. Квітки правильні, великі (до 4 см в діаметр), білого кольору, розташовані по 1 –3 в пазухах листків. Плід тригранна коробочка з трьома великими кулястими насінинами. Цвіте восени в районі Батумі (Грузія).

Розповсюдження та місце зростання. Батьківщина чаю – гірські ліси Південного, Південно – Західного Китаю та Індокитаю. Культивується в багатьох країнах. В СНГ плантації чаю знаходяться в Грузії (Аджарія), Краснодарському краї (Росія), Азербайджані. Великі плантації чаю знаходяться в Індії, Індонезії, Шри – Ланці, Китаї та інших країнах.

Заготівля. Обривають молоді пагони – флеші (3 листочки), 4-й з пазушною брунькою залишається на гілці, з бруньки розвивається новий пагін. При утворенні нових пагонів флеші збирають знову. Починають збирать в квітні, закінчують в листопаді.

Первинна обробка. Листки відділяють від залишків гілок, які потрапляють при збиранні випадково, а також відбирають пошкоджені листки.

Сушіння. Розрізняють чорний та зелений чай, які відрізняють способами сушіння. Зелений чай сушать після збирання при максимально високій температурі. Для одержання чорного чаю свіжезібрані флеші на чайних фабриках проходять складну обробку. Спочатку їх зав’ялюють, пересуваючи на конвеєрі в потоці теплого повітря (40 – 45 ⁰ С), листки стають м’якими та еластичними.

Наступна стадія – скручування, яке проводиться в ролерах – машинах, являючих собою циліндри. Під час скручування клітини листків роздавлюються, повітря досягає клітинного соку і починається окислення. Скручування проводиться 3 - 4 рази по 45 хвилин з послідуючим сортуванням.

Скручені листки піддають ферментації, яка проводиться протягом 3 – 5 годин в спеціальному приміщенні при кімнатній температурі і добрій вентиляції з додаванням вологого повітря (до 98 %). Під дією окислювальних ферментів із галової кислоти утворюються водорозчинні пігменти буро – червоного кольору, при окисленні катехінів – мідно – червоні. Смак чаю залежить від співвідношення окислених та неокислених дубильних речовин. При великому вмісті неокислених речовин чай терпкий та гіркуватий. Під впливом поліфенолоксидази частина катехінів та інших фракцій дубильних речовин окислюється до хінонів, які самі діють як окислювачі, впливаючи на утворення в чаї запашних речовин. Наприклад, при окисленні амінокислот, утворюються альдегіди з запахом троянди та інших квіток, спирт гексенол та альдегід гексеналь переходять в речовини з запахом апельсина та лимона. При ферментації проходять також інші процеси, які впливають на формування аромату, смаку та інших властивостей чаю.

Слідуючий етап – сушіння. Дуже важливо своєчасно перервати ферментативні процеси та закріпити досягнуті властивості чаю. Сушіння проводиться в потоці гарячого повітря в сушарках спеціальних конструкцій.

Висушена чайна маса неоднорідна по величині та якості окремих чаїнок, тому завершальною стадією є сортування на різні фракції, їх змішування за строгими рецептами, з метою отримання встановлених сортів чаю.

Стандартизація. Відділяють чайний пил та стебла, які ще залишились після первинної обробки.

Зберігання. Зберігають герметично упакованим в сухих приміщеннях.

Сировина. Листки еліптичної форми з загостреною верхівкою, зубчастими краями, шкірясті. Неферментована сировина має слабкий трав’янистий запах та гіркуватий смак, в залежності від сорту.

Хімічний склад. Поліфенольні сполуки (15 -30 %), флавоноїди та дубильні речовини, катехіни, кверцетин, рутин (віт. Р).

Алакалоїди: кофеін (1,5 – 3,5 %), сліди теофіліну. Вітаміни С, В₁, В₂, РР, пантотенову кислоту, ефірну олію, мінеральні речовини.

Фармакологічна дія. Зумовлена комплексом біологічно – активних речовин. Кофеін діє стимулююче на ЦНС, збуджує дихання та діяльність серцево – судинної системи. Поліфенольні сполуки мають Р – вітамінну, антиоксидантну, знешкоджуючу, бактерицидну, протизапальну, в’яжучу дію.

Застосування. Чай використовують переважно як харчосмаковий продукт. У випадках долікарської допомоги застосовують при отруєннях, які викликають пригнічення ЦНС, послаблення серцевої діяльності й дихання.

Лікарські засоби та лікарські форми. Чай, настій. Пагони, великі листки, відсів використовують для отримання кофеіну та танальбіну, вітаміну Р. Кофеін в основному отримують синтетичним шляхом.

Квітки волошки синьої – Flores centaureae cyani

Волошка синя – Centaurea cyanus L..,

Род. Айстрові – Asteraceae

Рос. назва – василек синий

Народні назви: синьок, синюшник, блават, глават.

Рослина. Однорічна трав’яниста рослина з тонким, стрижневим розгалуженим коренем, прямостоячим з середини галузистим павутинистоопушеним стеблом висотою 30 – 80 см. Листки почергові, сіро – зелені, павутинистошерстисті. Прикореневі листки черешкові, ліроподібно – перистороздільні, стеблові – сидячі, лінійні, цілокраї. Квітки в кошиках діаметром до 4 см на довгих безлистих квітконіжках. Обгортка із черепитчастих видозмінених листочків. Крайові листки стерильні лейкоподібні, серединні – трубчасті, двостатеві, менші за крайові.

Плід – опушена сім’янка з брудно – пурпурною летючкою, яка легко відламується.

Цвіте в червні – липні, плоди достигають в серпні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається майже по всій території України, але на Поліссі рідко та дуже рідко в Карпатах.Росте як бур’ян на посівах ярих і озимих культур та трав’янистих і забур’янених місцях.

Заготівля. Охоронні заходи. Заготовляють крайові квіти під час цвітіння, вищіпуючи їх із суцвіть руками. При заготівлі частково допускаються серединні трубчасті квітки (до 40 %).

Запаси сировини досить великі, але з підвищенням культури хліборобства кількість рослин швидко зменшується, тому при заготівлі необхідно залишати 2 –3 рослини на 1 м² для розмноження.

Первинна обробка. Після заготівлі вилучають стебла, квітколожа, обгортки та частково серединні квітки, які потрапили випадково в сировину під час заготівлі.

Сушіння. Сушать тільки в затінку під наметами або в приміщеннях з доброю вентиляцією, розкладаючи сировину тонким шаром (1 – 1,5 см).

Вихід сухої сировини – 20 %.

Стандартизація. Після сушіння сировина підлягає сортуванню від домішок: квіток, які втратили свій колір, домішок інших частин, мінеральних домішок.

Зберігання. Сировину пакують в мішки з тканини не більше 20 кг, пачки з картону по 50 г. Зберігають в сухих темних, добре провітрюваних приміщеннях.

Термін зберігання 2 роки.

Сировина. Суміш крайових та частково (до 40 %) трубчастих квіток. Крайові квітки лійкоподібні, безстатеві довжиною до 2 см, віночкоподібні, неправильні з 5 –8 глибоконадрізаними ланцетоподібними долями відгину та трубчастою основою до 6 мм довжиною. Серединні – двостатеві, трубчасті, довжиною біля 1 см, які закінчуються 5 прямими зубцями, від середини до основи різко звужені. Тичинок 5 з вільними шерстистими нитками та зрослими пиляками. Маточка з нижньою зав’язю. Колір крайових квіток синій, у основи - безкольоровий, серединних – синьо – фіолетовий.

Запах слабкий. Смак злегка пряний, гіркий.

Хімічний склад. Квітки волошки містять флавоноїди: антоціани – ціанін, похідні пеларгонідину, флавони – лютеолін, апігенін, флавоноли – кверцетин, кампферол, рутин, кумарин цикорин; смолисті речовини, сапоніни, пектини, алкалоїди, глікозид центаурин.

Фармакологічна дія. Застосування. Лікарські форми з волошки синьої виявляють сечогінну, жовчогінну, протизапальну, дезинфікуючу дію.

Застосовуються при захворюванні нирок, сечового та жовчного міхурів.

Лікарські засоби та лікарські форми. Квітки волошки, настій. Збори сечогінний та жовчогінний.

Трава фіалки – Herba Violae

Фіалка триколірна – Viola tricolor

Фіалка польова – Viola arvensis

Род фіалкові – Violaceae

Рос назви: фиалка трехцветная, фиалка полевая.

Народні назви: братик – і – сестричка, зозулині черевички, Іван – да –Мар’я.

Опис рослини. Одно – дворічні трав’янисті рослини з тонким стрижневим малогалузистим коренем та висхідним розгалуженим стеблом висотою до 30 см. Листки почергові, нижні – черешкові, стеблові – сидячі, дрібніші за нижні. Квітки великі на довгих пазушних, зігнутих на верхівці квітконіжках, двостатеві, неправильні. Оцвітина подвійна. У фіалки триколірної віночок більший за чашечку, дві верхніх пелюстки синьо – фіолетові, три нижніх – жовті. У фіалки польової чашечка більша з а віночок. Верхні пелюстки білі, нижні – жовті. Плід – яйцеподібна коробочка. Цвіте травень – червень. Плоди достигають в липні – серпні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається по всій Україні (за виключенням Криму), частіше в лісових та лісостепових районах. Росте на лісових галявинах, рідких лісах, по чагарниках, лісових луках, повздовж доріг, парках, садах.

Заготівля. Охоронні заходи. Заготовляють траву під час цвітіння, зрізуючи ножами, ножицями, залишаючи 1 –2 рослини на 1 м ² для розмноження.

Первинна обробка. Після збирання відбирають несировинні частини рослини (корені, плоди), неякісні (пожовклі, пошкоджені листки), домішки інших рослин, особливо траву перестрілу гайового (недопустимі домішки), відсіюють пісок, грунт, відбирають каміння тощо.

Сушіння. В природних умовах траву сушать під наметами в добре провітрюваних приміщеннях, в штучних умовах при температурі 40^о С, розкладаючи сировину шаром 5 – 7 см.

Вихід сухої сировини 20 – 22 %.

Стандартизація. Після сушіння проводять сортування від частин, які втратили товарний вигляд (побурілі, почорнілі частини), досушують сировину, тощо.

Зберігання. Пакують сировину в тюки по 50 кг, подрібнену сировину в пачки з картону по100 г. Зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 3 роки.

Сировина. Суміш стебел з листками, квітками та плодами. Стебла прості або галузисті, слаборебристі, порожнисті довжиною до 25 см. Листки почергові, прості з двома великим перисторозсіченими прилистками; нижні – широкояйцевидні, верхні – довгасті, краї тупозубчасті або великогородчасті, довжиною до 6 см, шириною до 2 см. Квітки поодинокі неправильні. Чашечка з 5 зелених чашелистиків. Віночок з 5 нерівних пелюсток, нижня пелюстка більша за інші, зі шпорцем у основи. Плід одногніздна довгасто – яйцевидна тристулкова коробочка. Насінини овальні, гладенькі.

Колір листків зелений. Стебел – зелений або світло-зелений. Колір верхніх пелюсток квітки фіолетовий з 5 – 7 темними смужками, темно-синій, блідо-жовтий або блідо-фіолетовий, середні пелюстки сині або світло-жовті, нижні – жовті або світло-жовті. Насіння – світло-буре. Запах слабкий. Смак солодкуватий з відчуттям слизу.

Хімічний склад. Трава фіалки містить флавоноїди: антоціани – віоланін, глікозиди дельфінідину та неонідину; рутин, кверцетрин, вітексин.

Із інших речовин: сапоніни, каротиноїди (віолаксантин, β-каротин), віт. С, слиз, полісахариди, сліди ефірної олії, саліцилова кислота.

Фармакологічна дія та застосування. Трава фіалки має відхаркувальну, діуретичну, протизапальну, бронхолітичну, потогінну, слабку жовчогінну, протиалергічну дію.

Застосовується при захворюваннях дихальних шляхів, нирок, сечового міхура, золотусі, подагрі, артриті, дерматитах, пов’язаних з порушенням обміну речовин.

Лікарські засоби та лікарські форми. Трава фіалки. Збори (сечогінні, протиалергічні).

Квітки цмину піскового – Flores Helichrysi arenarii

Цмин пісковий – Helichrysum arenarium (L..) Moench.,

Род. Айстрові – Asteraceae

Рос. назва: бессмертник песчаний

Народні назви: безсмертники польові, жовті котики, жовті котячі лапки, сухоцвіт.

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина білоповстистоопушена. Корневище коротке чорно – буре, дерев’янисте, корінь стрижневий, галузистий. Стебла прямостоячі або вісхідні в кількості від 1 до 10, прості біля суцвіть гіллясті заввишки 10 – 30 см. Листки цілокраї, прикорневі довгасто – оберненояйцевидні, тупуваті, поступово звужуються в черешок, стеблові почергові, сидячі лінійно – ланцетні. Квітки дрібні зібрані в кулясті кошики, що утворюють густий щиток. Плід – сім’янка, з однорядним волосистим чубком. Цвіте в червні – липні, плоди достигають в липні – серпні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається майже по всій Україні (за виключенням Карпат), на пісках, сухих схилах, соснових лісах, іноді, як бур’ян на легких грунтах.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовляють суцвіття на початку цвітіння до розкривання кошиків. При пізньому збиранні, під час сушіння кошики розсипаються і залишаються голі квітколожа з обгортками. Кошики зрізають ножицями, сікаторами, не пошкоджуючи кореневої системи та залишаючи декілька рослин для розмноження.

Первинна обробка. Відрізають стебла довше 1 см; відбирають суцвіття, які перецвітають, домішки листків, коренів та інших рослин, мінеральні домішки.

Сушіння. В темних, прохолодних приміщеннях, розкладаючи сировину тонким шаром (2 – 3 см), в сушарках при температурі не вище 40 ^оС.

Стандартизація. Після сушіння відбирають сировину, яка втратила колір, кошики, що обсипалися, голі квітколожа з обгортками та інші домішки.

Зберігання. Сировину пакують в тюки масою 50 кг, мішки по 20 кг. Подрібнену сировину фасують по 75 г в пачки з картону.

Зберігають в сухих, темних, добре провітрюваних приміщеннях.

Термін зберігання 3 роки.

Опис сировини. Кулясті кошики, поодинокі або декілька разом на коротких шерстисто – повстистих квітконіжках довжиною до 1 см, діаметром біля 7 мм. Кошики складаються з багатьох квіток, розташованих на голому квітколожі, оточеному багаточисленними листками обгортками. Квітки трубчасті п’ятизубчасті, двостатеві з чубком. Обгортка черепитчаста. Листки обгортки вігнуті, сухі, плівчасті, блискучі. Зовнішні – яйцеподібні, серединні – лопатчасті, подовжені, внутрішні – вузькі, лінійні. Колір обгортки лимоннно – жовтий, квіток – лимонно – жовтий, жовтий, рідше оранжевий.

Запах слабкий ароматний. Смак пряно – гіркий.

Хімічний склад. В суцвіттях містяться флавоноїди (біля 6,5 %): флаванон нарингенін у вільному стані та у вигляді 5 – моноглікозиду – саліпурнозиду; флавон апігенін у вільному стані та у вигляді 5 – моноглікозиду, флавонол кампферол у вигляді 3 -диглікозиду.

Похідні фталевого ангідриду, дубильні речовини, ефірна олія (0,04 %), вітамін К, каротиноїди, слиз, органічні кислоти, смоли, кумарини.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати цмину піскового виявляють жовчогінну, спазмолітичну, протизапальну, антибактеріальну дію, посилюють секрецію шлункових та підшлункової залоз. Застосовуються при хронічних холециститах, холангітах, жовчо – кам’яній хворобі, гострих циститах.

Лікарські засоби та лікарські форми. Квітки, збори, настій, фламін, сухий екстракт.

Трава сухоцвіту багнового – Herba Gnaphalii uliginosi

Сухоцвіт багновий – Gnaphalium uliginosum L...,

Род. Айстрові - Asteraceae

Рос. назва: сушеница топяная (сушеница болотная)

Народні назви: сухоцвітки, жаб’яча трава.

Опис рослини. Однорічна трав’яниста рослина сіро – повстисто опушена зі слабкорозвинутими коренями. Стебло 5 – 30 см заввишки, від основи галузисте. Листки почергові. Суцвіття – кошики, скупчені у клубочки на кінцях гілок і оточені верхівковими листками у вигляді променів.

Плоди – сім’янки з чубком.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається майже по всій території України (рідше на півдні та сході). Росте на вологих місцях: по берегах річок, канав, біля доріг, болотах, вологих луках, по сирих лісах, як бур’ян на городах і полях.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Сухоцвіт багновий краще збирати наприкінці літа, коли він трохи підросте. Траву виривають з корінням під час цвітіння.

Первинна обробка. Після заготівлі струшують грунт з коренів, відбирають нестандартну сировину, домішки інших рослин (особливо домішки інших видів сухоцвіту).

Сушіння. Сушать траву сухоцвіту багнового під залізним дахом, під наметами, в приміщеннях з доброю вентиляцією, розкладаючи тонким шаром (3 – 5 см). В сушарках – при температурі 30 – 40 ^оС.

Вихід сухої сировини 23 – 25 %.

Зберігання. Сировину пакують у мішки до 30 кг, тюки. Подрібнену сировину фасують по 100г в пачки з картону.

Термін зберігання 3 роки.

Опис сировини. Стебла з листками, квітками, плодами, корінням, довжиною до 30 см. Вся рослина сірувато – біло – повстисто опушена. Стебла циліндричні, тонкі, розгалужені від основи. Листки почергові, короткочерешкові, лінійно – довгасті, довжиною 0,5 – 3,5 см, шириною 0,1 – 0,4 см. Суцвіття складається з яйцеподібних дрібних кошиків довжиною 0,3 – 0,4 см, щільно скупчених клубочками на верхівках пагонів і оточених верхівковими листками, які розходяться променями. Обгортки кошиків складаються з 2 – 3 рядів черепитчастих темно – бурих листочків: зовнішні листочки яйцевидні, при основі повстисті, внутрішні – довгасто – яйцевидні, загострені, голі. Квітки дрібні, жовтуваті, трубчасті, п’ятизубчасті. Плоди – сім’янки з чубком з 10 окремих волосків. Корені стрижневі, розгалужені. Колір зеленувато – сірий. Запах слабкий. Смак солонуватий.

Хімічний склад. Флавоноїди: флавони (гнафалозиди А і В, 7- 0 – глікозид скутеляреїн, 6 – метоксилютеолін та його 7 – глікозид), флавоноли (кверцетин, кампферол); каротиноїди (до 30 м/г 100 г), ефірна олія, смолисті речовини (до 16 %), дубильні речовини (до 4 %).

Фармакологічна дія та застосування. Препарати трави виявляють судинорозширюючу, гіпотензивну, ранозагоювальну, протимікробну дію.

Застосування. Застосовують при початкових стадіях гіпертонічної хвороби, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Зовнішньо застосовують при опіках, ранах, трофічних виразках.

Лікарські засоби та лікарські форми. Трава, збори, настій, олійний екстракт.

Квітки пижма – Flores Tanaceti

Пижмо звичайне – Tanacetum vulgare L..,

Род. Айстрові – Asteraceae

Рос. назва: пижма обыкновенная

Народні назви: дика горобинка, приворотень, остуда.

Опис рослини. Багаторічна, з сильним запахом, трав’яниста рослина 100 – 150 см заввишки. Кореневище горизонтальне, повзуче, корені тонкі шнуровидні. Стебло прямостояче, бороздчасте, у верхній частині гіллясте, голе або злегка опушене. Листки прості, почергові, в окресленні довгасті, довжиною до 20 см, перисторозсічені на 9 – 12 пар довгасто – ланцетних з зубчастими або перистонадрізаними краями сегментів. Суцвіття – кошики, яскраво – жовті зібрані на верхівках стебел у рясні щитки.

Плід конусоподібно звужена ребриста сім’янка без летючки. Цвіте рослина в червні – серпні, плоди достигають в серпні – вересні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається майже по всій території України (за виключенням гірських районів Криму). Росте на подвір’ях, вздовж доріг, канав, на сухих луках, рідше по чагарниках і лісах.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовляють суцвіття на початку цвітіння, зрізуючи ножами, ножицями з залишком квітконіжки не більше 4 см, залишаючи декілька рослин для розмноження.

Первинна обробка. Відрізають стебла довше 4 см, відбирають листки та кошики, які перецвіли, домішки інших рослин, мінеральні домішки.

Сушіння. Сушать на горищах під залізним дахом, під наметами та в приміщеннях з доброю вентиляцією, розкладаючи сировину тонким шаром (2 – 3 см). В сушарках сушать при температурі не вище 40 ^оС.

Вихід сухої сировини 22 – 23 %.

Зберігання. Сировину пакують в мішки по 20 кг, тюки по 50 кг. Подрібнену сировину в пачки з картону по 75г. Зберігають окремо від інших видів.

Термін зберігання 3 роки.

Опис сировини. Складне щитковидне суцвіття і окремі квіткові кошики, напівкулясті з вдавленою серединою, діаметром 6 – 8 мм, складаються з дрібних трубчастих квіток: крайових – маточкових, серединних – двостатевих. Квітколоже голе, м’ясисте, злегка випукле, оточене черепітчастою обгорткою, яка складається з ланцетних з плівчастим краєм листочків. Квітконіжки бороздчасті. Колір квіток жовтий, обгорток – буровато – зелений, квітконіжок – світло – зелений. Запах своєрідний (камфарний). Смак пряний, гіркий.

Хімічний склад. Флавоноїди: похідні апігеніну, лютеоліну, акацетину, кверцетину.

Ефірна олія, головні компоненти якої біциклічні монотерпенові кетони: ά-і β- туйон, сесквітерпеновий лактон – танацетін; дубильні речовини, органічні кислоти, алкалоїди.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати пижма посилюють секрецію жовчі, посилюють травлення, підвищують артеріальний тиск, мають протигельмінтну дію.

Застосовують при холециститах, гепатиті, гастриті, колиті, ентероколиті, ентеробіозі (зараженні гостриками) та аскаридозі. Застосовувати обережно. Рослина отруйна.

Лікарські форми та лікарські засоби. Сировина, настій, збори. Протипоказання: вагітність.

Квітки глоду – Flores Crataegi

Плоди глоду – Fructus Сrataegi

Глід криваво – червоний – Сrataegus Sanguinea Pall /

Глід колючий – Сrataegus oxyacantha sensu Pojark

Род. Розові – Rosaceae

Рос. назва:боярышник кровавокрасный, боярышник колючий (обыкновенный)

Народні назви: гліт, глот, гложина.

Опис рослини. Обидва види – високі кущі, рідше невеликі дерева з прямими пазушними колючками. Листки почергові з прилистками, короткочерешкові, оберненояйцевидні, з клиновидними основами, більш або менш глибоколопатеві з великозубчастим краєм. Квітки в невеликих білих щитках. Плід несправжній, яблукоподібний, червоний. Цвітуть в травні, плоди достигають у серпні. Головні відмінності між видами в тому, що тонкі гілки у глоду колючого сірі, листки голі, плоди з 2 –3 кісточками, у глоду криваво – червоного тонкі гілки пурпурно – коричневі, блискучі, листки з обох сторін коротковолосисті, плоди з 3 – 4 кісточками.

Розповсюдження та місце зростання. Глід криваво – червоний у дикому стані росте в лісових та лісостепових районах України в підліску мішаних та листяних лісів, на узліссях, берегах річок та боліт. Глід колючий росте в Закарпатті.

В Україні росте біля 30 інших видів глоду, з яких дозволена заготівля сировини, також ці рослини широко культивуються у парках та садах по всій Україні.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовляють квітки на початку цвітіння, коли частина квіток в суцвітті ще не розкрилась, зриваючи або зрізуючи цілі суцвіття і рихло складають в кошики. Плоди заготовлюють під час повного достигання, зриваючи їх руками без плодоніжок. При збиранні сировини не можна обламувати гілки.

Первинна обробка. Відбирають листки, які випадково потрапили при заготівлі, суцвіття, які складаються тільки з бутонів (вони погано висихають і швидко буріють), суцвіття, які перецвіли (вони також швидко буріють при сушці), недостиглі та пошкоджені плоди і інші домішки.

Сушіння. Квітки сушать швидко під наметами, залізним дахом, в приміщеннях з доброю вентиляцією, розкладаючи сировину тонким шаром (2 – 3см), плоди в сушарках при температурі 50 – 60 ^оС.

Вихід сухої сировини 25 %.

Стандартизація. Після сушіння відбирають побурілі квітки, почорнілі та побурілі плоди.

Зберігання. Квітки упаковують в ящики по 10 – 15 кг, пачки з картону по 100 г. Плоди упаковують в мішки по 40 – 50 кг, пачки з картону по 50 г.

Зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях.

Термін зберігання квіток – 3 роки, плодів – 2 роки.

Опис сировини. Квітки. Суміш цільних щитковидних суцвіть, рідше зонтиковидних та їх частин. Квітки правильні з подвійною оцвітиною, Яка складається з 5 довгасто – трикутних, трикутних або вузьколанцетних зеленуватих чашолистків і 5 овальних буровато або жовтувато – білих пелюсток; тичинок до 20, з червоними шляпками, стовпчиків 1 – 5, квітконіжки голі або слабкоопушені, довжиною до 35 мм. Діаметр квіток 10 – 15 мм, бутонів – 3- 4 мм. Запах слабкий, своєрідний. Смак слабогіркий, слизистий.

Плоди. Плоди яблукоподібні, від шаровидної до еліптичної форми, тверді, зморщені довжиною 6 – 14 мм, товщиною 5 – 11 мм, зверху з кільцевою оторочкою, утвореною залишками чашолистків. В м’якоті плоду 1– 5 здерев’янілих кісточок, неправильно трикутної або овальної форми. Поверхня кісточок ямчасто – зморщена або бороздчаста по спинці. Колір плодів від жовто – оранжевого і буровато – червоного до темно – бурого або чорного, іноді з білуватим нальотом. Запах відсутній. Смак солодкуватий.

Хімічний склад. Квітки містять флавоноїди: гіперозид, кверцитрин, кверцетин, вітексин, ацетилвітексин; оксікоричні кислоти – кофейна і хлорогенова; холін, ацетилхолін, триметіламін, ефірну олію.

Плоди містять гіперозид, кофейну та хлорогенову кислоти, дубильні речовини, тритерпенові сполуки (урсолову і олеанову кислоти), жирну олію, β- сітостерин, сорбіт, холін, ацетилхолін.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати глоду виявляють кардіотонічну, гіпотензивну, седативну, протиаритмічну, спазмолітичну дію, посилюють кровообіг у коронарних судинах серця і судинах мозку.

Застосування. Препарати глоду застосовують при функціональних розладах серцевої діяльності, після перенесених тяжких захворювань, на початкових стадіях гіпертонічної хвороби, безсонні, атеросклерозі, клімактерічному неврозі.

Лікарські засоби та лікарські препарати. Квітки. Плоди. Збори. Настій з квіток, відвар з плодів. Настійка з квіток. Екстракт з плодів, який входить до складу препарату кардіовален. З плодів глоду зігнуточерешкового виготовляють кратезид. Рідкий екстракт квіток входить до складу препаратів кардіофіт, біовіталь, геровітал, Доппельгерц, які мають гіпотензивні та седативні властивості; фітульвент – репаративної, жовчогінної, антисептичної, седативної дії.

Пуп’янки софори японської – Alabastrae Sophorae japonicae

Плоди софори японської – Fructus Sophorae japonicae

Софора японська – Sophora japonica L..,

Род. Бобові – Fabaceae

Рос. назва: Софора японская

Опис рослини. Дерево - до 25 м заввишки з рясною кулевидною гіллястою кроною. Кора молодих гілок зелена, старих і стовбурів – темно – сіра з поздовжніми тріщинами. Листки почергові, непарноперистоскладні, з 7 – 17 довгастоовальними, загостреними, короткочерешковими, цілокраїми листочками довжиною 2,5 – 5 см. Зверху листкові пластинки темно – зелені, знизу – світліші. Суцвіття – рихлі волоті довжиною до 30 см, шириною до 15 см. Квітки неправильні, метелікові. З подвійною оцвітиною. Віночок блідо – жовтого кольору (квітки отруйні). Плоди пониклі, м’ясисті боби.

Цвіте в червні – липні. Плоди достигають у вересні – серпні.

Розповсюдження та місце зростання. У дикому вигляді росте в Японії та Китаї. В Україні культивується як декоративна рослина в парках, садах, в південних степових районах по всьому Чорноморському узбережжю.

Правила заготівлі. Пуп’янки збирають під час бутонізації, коли у основи китиці розкриваються перші квітки (червень – липень). Зрізають ножицями суцвіття обережно, не пошкоджуючи гілок.

Плоди збирають під час повного достигання на початку потемніння насіння, зрізуючи цілі китиці.

Сушіння. Пуп’янки сушать під наметами, в приміщеннях з доброю вентиляцією, розкладаючи сировину тонким шаром (2 – 3 см), в сушарках при температурі 40 – 50 ^оС. Плоди сушать в приміщеннях з доброю вентиляцією. В сушарках при температурі 25 – 30 ^оС, розкладаючи шаром товщиною 5 – 10 см.

Зберігання. Пуп’янки пакують у мішки масою 30 – 40 кг, ящики по 20 – 25 кг. Зберігають в приміщеннях з доброю вентиляцією. Термін зберігання – 2 роки.

Плоди пакують у мішки по 25 кг. Термін зберігання 1 рік.

Опис сировини. Пуп’янки видовжено яйцевидної форми, завдовжки3 – 7 мм і завширшки 1,5 – 3 мм. Чашечка дзвоникоподібна з 5 короткими тупими або злегка загостреними зубчиками жовтувато зеленого кольору. Віночок блідло – жовтого кольору. Запах слабкий. Смак гіркий.

Плоди – боби, на плодоніжках, не розкривні, чоткоподібні, між насінинами перетинки, заповнені клейким вмістом жовтувато – зеленого кольору, Насіння коричнево – чорне.

Запах відсутній. Смак гіркий.

Хімічний склад. У сировині міститься рутин до 20 %. У плодах також є кампферол –3 – софорозид, кверцетин – 3 –рутинозид, гепістеін та ін.

Фармакологічна дія. Рутин з препаратів софори має здатність (в поєднанні з віт. С) ущільнювати стінки судин, зменшувати їхню ламкість. Настойка плодів має антисептичну дію.

Застосування. Препарати. З пуп’янок одержують рутин, аскорутин, рутес, які застосовують для профілактики і лікування гіпо –і – авітамінозу Р. Настойка з плодів застосовується як ранозагоюючий засіб.

Трава собачої кропиви – Herba Leonuri

Собача кропива п’ятилопатева – Leonurus quinguelobatus

Род. Ясноткові – Lamiaceae

Рос. назва: Пустырник пятилопастный

Нар. назви: кропивничок, сердешник.

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина 50 – 200 см заввишки. Корені стрижневі, малогалузисті. Стебла прямостоячі, 4 – гранні, опушені. Листки супротивні, черешкові, прості, до верхівки стебла зменшуються. Квітки неправильні з подвійною оцвітиною, двостатеві, розташовані мутовками в пазухах листків, що утворюють приривчастий колос на верхівці стебла та гілок. Плід складається з чотирьох однонасінних горішків, на верхівці волосистих, занурених в чашечку. Цвіте в червні – вересні, плоди достигають в серпні – вересні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається по всій Україні, але частіше в лісостепових районах, біля осель, на смітниках, під огорожами, в старих садах і парках. Культивується.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовляють траву на початку цвітіння, зрізуючи ножем, ножицями, секаторами верхівки стебел. Останнім часом запаси сировини зменшуються, тому при заготівлі треба залишати декілька рослин на 1 м² для розмноження, не виривати рослину з корінням, чергувати місця заготівлі.

Первинна обробка. Відрізають стебла товщі 0,5 см і довші 40 см. Відбирають пошкоджену, недоброякісну сировину, домішки інших рослин, неорганічні домішки.

Сушіння. Сушать траву в затінку, під наметами, на горищах під залізним дахом, приміщеннях з доброю вентиляцією, розкладаючи сировину шаром 5 – 7 см, в сушарках при температурі 50 – 60^о С.

Вихід сухої сировини 25 – 28 %.

Зберігання. Пакують сировину в мішки, тюки масою 10, 25, 50 кг, подрібнену сировину - в пачки з картону по 100 г. Зберігають в сухих прохолодних приміщеннях. Термін зберігання 3 роки.

Опис сировини. Верхні частини стебла довжиною до 40 см з квітками та листками. Стебла 4 – гранні, порожнисті, товщиною до 0, 5 см. Листки супротивні, нижні 3 – 5 – лопатеві, в суцвіттях трьохлопатеві або ланцетні, зубчасті або цілокраї з клиновидною основою,довжиною до 14 см, шириною до 10 см. Суцвіття колосоподібне, перерване; квітки і пуп’янки зібрані в мутовки по 10 – 18 (20) в пазухах листків. Чашечка трубчасто – колокольчаста з п’ятьма шиловидно – загостреними зубцями, конічна, колюча. Віночок довжиною до 0,.12 см, двогубий, довший за чашечку, верхня губа цілокрая, нижня – трилопатева; тичинок – 4. Стебла, листки, чашечки квіток опушені волосками.

Колір стебел сіро – зелений, листків - темно – зелений, чашолистиків – зелений, віночків – брудно – рожевий або рожево – фіолетовий. Запах слабкий. Смак гіркуватий.

Хімічний склад. Флавоноїдні глікозиди: рутин, квінквелозид, квірцитрин, гіперозид, космосіїн, кверцитерітин. Дубильні речовини, іридоїди, протоалкалоїд – стахідрин. Тритерпенові кислоти: урсолова кислота, сліди ефірної олії.

Фармакологічна дія. Застосування. Комплекс діючих речовин в собачої кропиви обумовлює седативну та гіпотензивну дію і застосовується при серцево – судинних неврозах, початкових стадіях гіпертонічної хвороби, кардіосклерозі, підвищеній нервовій збудливості.

Лікарські засоби та лікарські препарати. Трава, збори, настій, настойка, кардіофіт, біовіталь, геровітал, Доппельгерц.

Трава гірчака перцевого – Herba Polуgoni hydropiperis

Гірчак перцевий – Polygonum hydropiper L..,

Род. Гречкові – Polygonaceae

Рос. назва: горец перечный, водяной перец

Нар. назва: перець собачий.

Опис рослини. Однорічна трав’яниста рослина 20 – 70 см заввишки. Корінь стрижневий слабкорозвинутий, малогалузистий. Стебло прямостояче на верхівці трохи розгалужене, листки почергові, прості, прилистки перетворюються в розтруби. Квітки правильні двостатеві, по 2 – 3 в пучках зібрані в тонкі приривчасті колосовидні суцвіття. Плід горішок. Смак свіжої трави злегка пекучий. Цвіте червень – серпень. Плоди достигають в серпні – вересні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається майже по всій Україні (дуже рідко в Криму). Росте на вологих місцях: берегах річок, озер, ставків, вологих лісах, серед чагарників, іноді, як бур’ян, на городах, повздовж доріг.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовляють траву під час цвітіння, до почервоніння стебел, зрізуючи ножами, секаторами, ножицями без грубих прикореневих частин на відстані 10 – 20 см від поверхні грунту. На великих масивах можна скошувати косами.

Первинна обробка. Відбирають рослини з дуже почервонілими стеблами, відрізають нижні грубі частини стебел та корені (які випадково потрапили в сировину). При скошуванні трави відбирають домішки інших рослин.

Сушіння. Сушать під наметами, на горищах та в приміщеннях з доброю вентиляцією, розкладаючи сировину шаром 3 – 5 см. В штучних умовах сушать в сушарках при температурі 40 – 50^о С.

Вихід сухої сировини 20 – 22 %.

Зберігання. Суху траву пакують, пресуючи в тюки по 40 кг, мішки до 25 кг. Подрібнену сировину фасують у пачки з картону по 100 г.

Зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 2 роки.

Опис сировини. Пагони з листками, квітками та плодами різного ступеня стиглості. Стебла циліндричні з потовщеними вузлами, довжиною до 45 см. Листки почергові, короткочерешкові, довгасто – ланцетні, загострені або тупуваті, цілокраї або хвилясті, голі, довжиною до 9 см, шириною до 1,8 см. У основи черешків циліндричні розтруби довжиною до 1,5 см. Поверхня розтрубів гола, верхній край з короткими щетинками. Суцвіття – тонкі переривчасті, довжиною до 6 см. Квітки на коротких квітконіжках. Оцвітина віночкоподібна з 3 – 4 тупуватими долями, довжиною 3 – 4 мм, вкритими багаточисленними бурими крапками. Тичинок 6, рідше 8, маточка одна з 2 – 3 стовпчиками. Плоди – яйцеподібно – еліптичні горішки, занурені у оцвітину, яка залишилася. Колір стебел зелений або червонуватий. Квіток – зеленуватий або рожевий, плодів - чорний. Запах відсутній. Смак злегка пекучий.

Мікроскопія. В поверхневому препараті клітини епідермісу звивисті; продихи з обох боків листка оточені 2 – 4 клітинами. На поверхні дрібні безбарвні або світло – бурі залозки, які складаються з 2 – 4 клітин. По краю листкової пластинки та по жилках в нижньому боці листка розташовані конусоподібні пучкові волоски, які зростаються з декількох клітин. В мезофілі листка багато численні великі гострокінцеві друзи оксалату кальцію і великі кулясті або овальні схизогенні вмістища з вмістом світло – бурого, бурого або золотисто – жовтого кольору.

Хімічний склад. Основні діючі речовини – флавоноїди (2 –2,5 %): рутин, кверцитрин, гіперозид, кампферол, персикарини (сульфати метіолових ефірів кверцетина). Дубильні речовини (біля 3 %), вітаміни С і К, барвники.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати гірчака перцевого виявляють кровоспинну діюпри маткових та гемороїдальних кровотечах. Кровоспинна дія слабша ніж у маткових ріжок, але супроводжується знеболюючим ефектом.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. Трава, збори, настій, рідкий екстракт, проти гемороїдальні свічки “Анестезол “.

Трава гірчака почечуйного – Herba Polygoni persicariae

Гірчак почечуйний – Polygonum persicaria L..,

Род. Гречкові – Polygonaceae

Рос. назва: горец почечуйный (почечуйная трава)

Опис рослини. Однорічна трав’яниста рослина зі стрижневим коренем. Стебло прямостояче або висхідне 30 – 100 см заввишки. Листки прості, почергові, короткочерешкові, з бурою плямою, прилистки зростаються в розтруби. Квітки дрібні. Зібрані в густі колосоподібні китиці на верхівках стебла та гілок.

Плоди – тригранні горішки. Цвіте рослина в липні- серпні. Плоди достигають в серпні – вересні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається по всій території України. Росте по берегах річок, озер, ставків, по канавах, біля доріг, вологих луках. Як бур’ян на городах та полях.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовляють траву під час цвітіння, зрізуючи верхівки рослини ножем, ножицями, секаторами, скошують косою, залишаючи декілька рослин для розмноження.

Первинна обробка. Відрізають нижні грубі частини стебел, відбирають домішки інших рослин.

Сушіння. Сушать сировину в затінку (під наметами, в приміщеннях з доброю вентиляцією), розкладаючи шаром 3 – 5 см, в штучних умовах – в сушарках при температурі не вище 50 ^оС.

Вихід сухої сировини 20 – 22 %.

Стандартизація. Після сушіння відбирають почорнілу та пожовклу сировину.

Зберігання. Сировину пакують в тюки не більше 40 кг, в мішки по 20 кг. Подрібнену сировину пакують в пачки з картону по 100г.

Зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 2 роки.

Опис сировини. Пагони з листками, квітками та плодами різного ступеня достигання. Стебла довжиною до 40 см, гіллясті, поздовжньо – бороздчасті з потовщеними вузлами. Листки почергові, коротко черешкові, ланцетні, загострені з клиновидною основою, з темною плямою на верхньому боці (або без неї), цілокраї, довжиною до 16 см, шириною до 2,5 см. При основі черешків плівчасті розтруби, вкриті прижатими волосками, з верхнього краю війчасті, довжиною від 0, 2 до 4, 5 мм. Суцвіття – верхівкові, густі колосоподібні китиці. Квітки дрібні з простою 4 – 5 розсіченою оцвітиною, довжиною 2 – 3, 5 мм.

Плоди тригранні, сочевицеподібні або плоскі горішки довжиною 2, 2 – 2, 9 мм, шириною 1, 6 – 2 мм, блискучі, чорні або темно – коричневі.

Колір стебел зелений, іноді з буруватим відтінком; листків – з верхнього боку зелений, з нижнього – сірувато – зелений, оцвітина рожева, рідше біла, при основі зеленувата. Запах відсутній. Смак гіркуватий.

Хімічний склад. Флавоноїди: авікулярин, персикарин, кверцитрин, ізокверцитрин; вітамін К, танін, флобафени – продукти окислення конденсованих дубильних речовин, вільну галову кислоту, ефірну олію, пектини.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати з трави гірчака почечуйного виявляють кровоспинну, м’яку послаблюючу дію.

Застосовують при маткових кровотечах, рясних менструаціях, гемороїдальних кровотечах, атонічних та спастичних запорах.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. Трава, збори, настій, екстракт.

Трава споришу – Herba Polygoni avicularis

Спориш звичайний – Polygonum avsculare

Род. Гречкові – Polygonaceae

Рос. назва: горец птичий, спорыш.

Нар. назви: пташина гречка, спарина, шпуриш, мурижок.

Опис рослини. Однорічна трав’яниста рослина зі стрижневим галузистим коренем. Стебло розгалужене від основи, колінчасте, здебільшого лежаче, іноді висхідне завдовжки 10 – 60 см (100 см). Листки прості, короткочерешкові, почергові, при основі утворюють плівчасті розтруби. Квітки правильні, двостатеві, дрібні зпростою віночкоподібною оцвітиною, зібрані по 1 – 5 в пазухах листків. Плід тригранний горішок. Цвіте рослина травень – серпень, плоди достигають липень – вересень.

Розповсюдження та місце зростання. Росте по всій Україні (рідше на півдні) на подвір’ях, парках, садах, вздовж доріг, по берегах річок, як бур’ян на городах та полях, на вигонах, сухих пасовищах. Витривала до витоптування.

Правила заготівлі. Заготовляють траву під час цвітіння, зрізуючи ножем, ножицями, при утворенні суцільних заростей, скошують косою.

Первинна обробка. Відділяють недоброякісну сировину, корені, органічні та мінеральні домішки, довжину стебла доводять до 40 см.

Сушіння. Сушать траву під наметами, під залізним дахом, в приміщеннях з доброю вентиляцією, розкладаючи шаром 2 – 3 см. В штучних умовах сушать в сушарках при температурі 40- 50 ^оС.

Вихід сухої сировини 22 – 24 %.

Зберігання. Цільну сировину пакують в тюки, мішки масою 40, 20 кг. Подрібнену – в пачки з картону по 100г. Зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 3 роки.

Опис сировини. Пагони з листками довжиною до 40 см. Стебла тонкі, галузисті. Циліндричні, колінчасті. Листки прості, почергові, короткочерешкові, цілокраї, різні за формою: широкоеліптичні, оберненояйцевидні, вузькодовгасті або майже лінійні, тупі або загострені, довжиною до 3 см, шириною до 1 см. У основи листків два прилистки, які зростаються в розтруб. Розтруби сріблясто – білі, плівчасті, розсічені. Квітки розташовані в пазухах листків по 1 – 5. Оцвітина проста глибоконадрізана майже до 2 / 3, п’ятичленна.

Колір листків та стебел зелений або сизувато – зелений, оцвітини – у нижній частині – блідно – зелений, у верхній – білий або рожевий. Запах слабкий. Смак злегка в’яжучий.

Хімічний склад. Флавоноїди (до 2,5 %): авікулярин,. персикарин, гіперозид, кверцетин. Вітаміни: вітамін С, коротиноїди. Дубильні речовини (4 %), слиз, водорозчинні сполуки кремнієвої кислоти (4,5 %), фенолокислоти, лігнановий глікозид авікулін.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати споришу виявляють сечогінну дію. Сприяють розчиненню та виведенню з сечового міхура та нирок піску та каменів; кровоспинну та тонізуючу м’язи матки дію, сприяють загоєнню туберкульозних каверн, зміцнюють тканини легень (кремнієва кислота), зменшують прониклість стінок судин, мають в’яжучу та протимікробну дію.

Застосовують при сечо – та нирковокам’яній хворобі, катарі сечового міхура та інших хронічних його захворюваннях, маткових кровотечах, гастроентериті, проносі, туберкульозі легень.

Лікарські засоби та лікарські препарати. Трава, збори, настій, марелін, фітоліт.

Квітки бузини чорної – Flores Sambuci nigrae

Бузина чорна – Sambucus nigra

Род. Жимолостеві – Caprifoliaceae

Рос. назва: бузина черная

Народні назви: бозник, бузок, бузчила.

Опис рослини. Кущ, іноді невелике дерево, заввишки 2 – 6 (10) м, з пепельно – бурою трещікуватою корою на старих стовбурах і сіро - бурою з багаточисленними жовтуватими сочевичками на молодих гілках. Листки супротивні, непарноперистоскладні, без прилистків, з 5 – 7 яйцеподібними, гостропильчастими листочками. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, зібрані у великі щиткоподібні суцвіття. Плід – чорно – філетова куляста соковита кістянка з 2 – 4 зморщеними кісточками.

Цвіте травень – червень. Плоди достигають у серпні – вересні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається майже по всій Україні (рідко в Карпатах та Криму). Росте в листяних, рідше у хвойних лісах, серед чагарників, як бур’ян у селищах, під стінками та огорожами, садах, парках, придорожніх лісонасадженнях, полезахисних полосах.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовляють квітки під час цвітіння. Зрізують суцвіття ножами та секаторами, не обламуючи гілок.

Сушіння. Сушать швидко (при тривалому сушінні віночки буріють), розкладаючи в один шар, в сушарках при температурі 40 С. Сухі суцвіття обмолочують, відділяють квітки від інших частин.

Вихід сухої сировини – 18 %.

Зберігання. Сировину пакують в мішки до 20 кг, тюки до 50 кг, пачки з картону по 100г.

Термін зберігання – 3 роки.

Опис сировини. Окремі квітки та пуп’янки на коротких квітконіжках або без них. Квітки з 5 – зубчастою спайколистою чашечкою та віночком з 4 – 5 пелюсток, які зрослися у основи і мають колесоподібну форму. Тичинок 5. Колір жовтуватий. Запах ароматний. Смак пряний.

Хімічний склад. Флавоноїди (1,5 – 3 %): флавоноли кверцетин, кампферол та їх глікозиди гіперозид, ізокверцетин, рутин, ціаноглікозид самбунігрин, ефірну та жирну олію, антоціани, фенольні (хлорогенову) та органічні (яблучну, оцтову, валеріанову) кислоти. Тритерпеноїди: урсолову, олеанову кислоти.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати квіток бузини мають потогінні, діуретичні, болетамувальні, протизапальні властивості. Застосовують при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, нирок, сечового міхура, жовчовивідних шляхів.

Лікарські засоби та лікарські препарати. Сировина, настій, збори (потогінний, сечогінний).

Квітки липи – Flores Tiliae

Липа серцелистна – Tilia cordata Mill..,

Род. Липові – T i liaceae

Рос. назва: липа сердцелистная.

Опис рослини. Дерево до 25 м заввишки з червонуватими або олівковими пагонами. Листки почергові, довгочерешкові, серецевидні з загостреною верхівкою, пильчастим краєм, голі, на нижній поверхні по кутах жилок розташовані пучки бурих волосків. Квітки зібрані по 5 – 15 квіток у щитковидні суцвіття з великим приквітковим листком, який зростається з суцвіттям.

Плоди – горішки, дрібні, гладенькі, голі. Цвіте наприкінці червня – липні. Плоди достигають у жовтні.

Розповсюдження та місце зростання. Липа серцелиста зустрічається у листяних і рідше у мішаних лісах, майже по всій Україні, культивується як декоративна рослина. У Західній Україні росте також липа широколиста, квітки якої можна збирати разом з квітками липи серцелистої.

Правила заготівлі.Охоронні заходи. Заготовляють суцвіття разом з приквітковим листком в середині цвітіння, коли більшість квіток розкрилася. Допускається присутність суцвіть, в яких з’явились 1 – 2 зелених плодики. Зрізують суцвіття секаторами, ножами, використовуючи драбини, щоб не пошкодити дерева.

Первинна обробка. Після збирання відрізають від суцвіть залишки гілок, відбирають суцвіття, де багато плодів, домішки листків.

Сушіння. Сушать швидко, розстилаючи сировину шаром 3 – 5 см під наметами або в сушарках при температурі 25 – 30 ^оС. При пересушуванні квітки обсипаються.

Стандартизація. Після сушіння відбирають сировину, яка побуріла, обсипалась, інші домішки.

Зберігання. Квітки липи пакують у тюки до 50 кг, мішки до 20 кг. Подрібнену сировину фасують у пачки з картону по 100 г.

Термін зберігання – 2 роки.

Опис сировини. Щитковидні суцвіття з 5 – 15 квіток на довгих квітконіжках, які зростаються і переходять у головну жилку приквіткового листка. Квітки правильні діаметром 1 – 1, 5 см. Чашечка з 5 вільних яйцевидних чашелистиків. Віночок з 5 вільних пелюсток, довше за чашечку. Тичинок багато. Маточка одна. Зустрічаються пуп’янки та плоди. Приквітковий листок плівчастий, з сіткою жилок довжиною до 6 см, шириною до 1, 5 см, довгасто – еліптичної форми з притупленою верхівкою.

Колір пелюсток білувато – жовтий, чашелистків - зеленувато- або жовтувато – сірий, приквіткових листків – світло – жовтий або зеленувато – жовтий.

Запах слабкий. Смак солодкуватий, злегка в’яжучий, з відчуттям слизу.

Хімічний склад. В квітках липи міститься значна кількість флавоноїдів (4 – 5%): похідних флавона, флавонола, флаванона. Ефірна олія (0, 05 %), до складу якої входить фарнезол. Полісахариди (7 – 10 %): галактоза, глюкоза, рамноза, арабіноза, ксилоза, галактуронова кислота.

Фармакологічна дію та застосування. Сукупність діючих речовин обумовлює протизапальну, обволікаючу, імуностимулюючу, потогінну, бактерицидну дії препаратів липи.

Застосовують при грипі, застуді та інших захворюваннях дихальних шляхів; ангіні, катарі, бронхіті, запаленні ротової порожнини, зіва.

Лікарські засоби та лікарські препарати. Сировина, збори, настій, гарячий настій (чай).

Листки гінкго – Folia Ginkgo

Гінкго дволопатеве – Ginkgo biloba L...,

Род. Гінкгові – Ginkgoaceae

Рос. назва: гинкго двулопастное.

Опис рослини. Велике листопадне, дводомне дерево заввишки до 25 м, з віялоподібними дволопатевими на верхівці листками. Квітки одностатеві. Тичинкові – зібрані в сережкоподібні суцвіття, маточкові – на довгих квітконіжках, розгалужених на кінцях на дві або більше частин, які закінчуються насінними зачатками. Насіння кістянкоподібне, схоже на жовту сливу з м’ясистою оболонкою.

Розповсюдження та місце зростання. Росте у Китаї та Японії. Широко культивується у ботанічних садах і парках як декоративна рослина. Розроблена технологія культури клітин гінкго.

Правила заготівлі. Листя збирають протягом усього вегетаційного періоду.

Сушіння. Сировину використовують свіжою та висушеною. Сушать сировину в затінку або в сушарках при температурі 50 -–60 ^оС.

Зберігання. В сухих добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Листки довгочерешкові, шкірясті, з віялоподібним жилкуванням, з однією або кількома виїмками по краю. Колір світло – зелений, запах відсутній. Смак гіркуватий.

Хімічний склад. Листя гінкго містять флавоноїдні глікозиди кемпферолу, кверцетину, ізорамнетину, флавон лютеолін, катехіни, лейкоантоцінідини, біфлавоноїди – аментофлавон, гінкгетин, білобетин.

Дітерпени- гінкголіди А, В, С, сесквітерпеновий трилактон білобалід.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати з листя гінкго виявляють спазмолітичну, судинорозширюючу, бронхолітичну, бактеріостатичну дію, нормалізують мозковий кровообіг, артеріальний тиск, покращують провідну функцію периферичної та центральної нервової системи.

Застосовують при склерозі судин мозку, венозній недостатності ніг, варикозному розширенні вен, геморої, бронхіальній астмі.

Лікарські засоби та лікарські препарати. Сировина, відвар. Екстракт з свіжого листя входить до складу галенових препаратів гінкогінк, танакан, мемоплант, гінкор – прокт, гінкор – гель, гінкор – форт.

Трава ерви шерстистої – Herba Aervae langtae

Ерва шерстиста – Aerva lanata L..,

Род. Амарантові – Amrantaceae

Рос. назва: эрва шерстистая.

Опис рослини. Дворічна трав’яниста рослина до 140 см заввишки зі стрижневим коренем. Стебла прямостоячі, іноді сланки, розгалужені від основи. Листки почергові прості. Квітки дрібні зібрані в щільні пазушні суцвіття. Плід – дрібна коробочка з подовженим носиком.

Розповсюдження та місце зростання. Батьківщина ерви шерстистої – Південна Азія. Розповсюджена у тропічній та Південній Африці, Індії, Цейлоні та інших островах тропічного поясу. В СНГ вирощується як однорічна культура в зоні вологих субтропіків Грузії.

Правила заготівлі. Заготовляють сировину з початку цвітіння до початку плодоносіння (вересень – жовтень), виривають рослину разом з коренем.

Первинна обробка. Відбирають домішки інших рослин. З коренів струшують грунт, траву розрізають на шматки довжиною до 20 см.

Сушіння. В природних умовах сушать у затінку (під наметами, під дахом), в штучних умовах – в сушарках при температурі 40 – 50 ^оС.

Зберігання. В сухих добре провітрюваних приміщеннях, упакованим у тюки, мішки. Подрібнену сировину в пачках з картону по 50 г.

Опис сировини. Висушена трава з корінням, стеблами, листками, суцвіттями та зеленими плодами. Корені циліндричні з гладеньким короком, довжиною 10 – 15 см. Стебла ребристо – бороздчасті. Листки прості, короткочерешкові, еліптичні або майже кулясті, цілокраї, опушені. Квітки правильні, двостатеві з простою 5 – членною плівчатою оцвітиною, покривним листком при основі та двома приквітковими листками, зібрані в багаточисленні пазушні щільні суцвіття. Довжина стебел до 20 см. Колір коренів – сірувато – білий, стебел – зелений, листків – сіро – зелений, квіток – білувато – зелений або кремовий. Запах слабкий. Смак злегка слизистий.

Хімічний склад. Сировина ерви шерстистої містить флавоноїди (до 1,12 %), ацилглікозиди кемпферолу та ізорамнетину; тілірозид, кумароіл – тілірозид, ервітрин, нарциссин; фенолокислоти (ванилинова), алкалоїди (ервин), калія нітрат.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати ерви шерстистої ефективні як діуретичні, гіпоазотемічні, солевивідні, литолитичні засоби.

Застосовують при пієлонефриті, циститі, уретриті, сечокам’яній хворобі, порушенні сольового обміну (подагра, спондильоз).

Лікарські засоби та лікарські форми. Трава, настій.

Трава хвоща польового – Herba Equiseti arvensis

Хвощ польовий – Equisetum arvense L..,

Род. Хвощові – Equisetaceae

Рос. назва: хвощ полевой

Народні назви: сосонка польова, тінички, лускавець.

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина з довгим повзучим розгалуженим кореневищем буро – зеленого кольору, тонкими коренями та кулястими бульбочками.

Рано навесні відростають соковиті нерозгалужені стебла рожевого кольору до 20 см заввишки, з дзвониковидними піхвами, які мають 8 – 9 бурих зубців. Стебла закінчуються спороносними колосками. Після дозрівання та висипання спор, вони відмирають і відростають літні вегетативні стебла до 50 см заввишки, бороздчасті, членисті, мутовчасто – розгалужені, зеленого кольору.

Спороносять у березні – квітні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається майже по всій Україні, в значних кількостях у лісових, на півночі у лісостепових районах, рідше – на півдні лісостепу, у степу – тільки по берегах річок, ставків, вологих місцях. Росте як бур’ян на полях, городах, луках, біля доріг, по чагарниках. Наявність хвоща вказує на кислу реакцію ґрунту.

Правила заготівлі та охоронні заходи. Заготовляють траву влітку (червень – серпень). Зривають руками, зрізують серпом, ножицями, ножем, скошують, якщо зарості суцільні.

Первинна обробка. Відбирають домішки (особливо інші види хвощів), відрізають грубі нижні частини стебел, корені, мінеральні домішки.

Сушіння. Сушать сировину на стелях під залізним дахом, під наметами, приміщеннях з доброю вентиляцією, розкладаючи шаром 5 – 7 см. В штучних умовах – при температурі 40 – 50 ^оС в сушарках.

Вихід сухої сировини 20 – 25 %.

Зберігання. Сировину пакують в мішки до 20 кг, тюки – до 35 кг. Подрібнену сировину фасують у пачки з картону по 100 г.

Зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 4 роки.

Опис сировини. Стебла довжиною до 30 см, жорсткі, членисті, бороздчасті, з 6 – 18 повздовжніми реберцями, майже від основи мутовчасто розгалужені з порожнистими міжвузлями та потовщеннями по вузлах. Гілки не галузисті, членисті, спрямовані косо догори, чотири -, п’ятигранні, без порожнин. Піхви стебел циліндричні довжиною 4 – 8 мм з трикутно ланцетними, темно – бурими з білою облямівкою зубцями, спаяними по 2 – 3. Піхви гілочок зелені з 4 – 5 коричневими довговідтянутими зубчиками. При відриванні гілок на стеблах утримуються тільки перші короткі членики. Колір сірувато – зелений, запах слабкий. Смак злегка кислуватий.

Хімічний склад. Трава хвощу містить флавоноїди: похідні апігенену, лютеоліну, кверцетину, кемпферолу (еквізетрин);

Тритерпенові сапоніни (еквізетонин), алкалоїди (еквізетин, никотин), фенолкарбонові кислоти, дубильні речовини, кремнієва кислота (6 –25 %), молібден, селен.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати хвоща виявляють сечогінну, кровоспинну, протизапальну, літолітичну, репаритивну, ремінералізуючу, дезинтоксикаційну при отруєні свинцем дію. Застосовують при набряках різного походження, пієліті, циститі, уретриті, плевриті, маткових та гемороїдальних кровотечах, при туберкульозі з порушенням селікатного обміну.

Лікарські засоби та лікарські препарати. Сировина, настій, збори, арфазетин, комплексні препарати: марелін, фітоліт, фітолізин.

Трава золотушника – Herba Solidaginis

Золотушник звичйний – Solidago virgaurea L..,

Род. Айстрові – Asteraceae

Рос. назва: золотарник обыкновенный.

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина, заввишки 30 – 60 –см, з горизонтальним кореневищем та прямостоячими або висхідними простими, іноді гіллястими на верхівці, стеблами. Листки прикорневі та стеблові прості, довгасто – еліптичні з зубчастим краєм, нижні листки з крилатими черешками, серединні та верхні – сидячі. Квітки зібрані в дрібні кошики, які утворюють однобокі китиці, зібрані у волоті, обгортки кошиків дворядні. Крайові квітки язичкові, серединні – трубчасті, двостатеві, жовтого кольору. Плід сім’янка з чубком. Цвіте у липні – вересні. Плоди достигають у серпні – жовтні.

Розповсюдження та місце зростання. Золотушник звичайний росте по всій території України у хвойних лісах, по чагарниках, на вирубках, в сухих місцях по берегах річок, схилах.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Збирають сировину під час цвітіння, зрізуючи верхні частини пагонів з листками та квітками, залишаючи декілька рослин для розмноження. Збирати треба обережно. Рослина отруйна.

Сушіння. Сушать сировину в природних умовах у затінку, в штучних умовах в сушарках при температурі 40 ^оС.

Зберігання. Пакують сировину в тюки, мішки. Зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях окремо від інших видів.

Термін зберігання 3 роки.

Опис рослини. Трава. Стебла з листками та квітками, окремі листки. Довжина стебла 25 30 см. Колір стебел та листків зелений, обгорток кошиків – зелений, квіток – жовтий. Запах слабкий, смак не визначається.

Хімічний склад. Трава містить флавоноїдні глікозиди кемпферолу та кверцетину: рутин, астрагалін, сапоніни, дубильні речовини, вітаміни РР, С, каротиноїди; ефірну олію, фенолкарбонові кислоти.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати золотушника виявляють жовчогінну, сечогінну, протизапальну, кровоспинну дію. Застосовують при жовтяниці, жовчокам’яній хворобі, розладах сечовиділення, сечокам’яній хворобі, набряках, ревматизмі, подагрі. Великі дози викликають ураження печінки.

Лікарські засоби та лікарські форми. Трава, настій, препарат ерікан (антидіарейний засіб), марелін, фітоліт.

Квітки робінії звичайної (білої акації) – Flores Robiniae pseudoacaciae

Робінія звичайна – Robinia pseudoacacia L..,

Род. Бобові – Fabaceae

Рос. назва: робиния ложноакация (белая акация), колючая акация.

Опис рослини. Дерево до 35 м заввишки, стебло розкидисто – розгалужене, молода кора зеленувато – червонувата, стара – сіра з повздовжніми тріщинами. Листки почергові, непарно – перистоскладні довжиною 11 – 24 см. Листочків 4 – 10 пар, довгасто – овальної форми, майже сидячих на коротких черешках довжиною 1 – 2 мм. У основи рахиса розташовані парні колючки (видозмінені прилистки). Суцвіття – рідка, поникла китиця, довжиною до 17 см. Квітки білі, метелікові. Плід – біб, довгасто – лінійний, плоский з зігнутим носиком. Цвіте травень – липень. Плоди достигають у вересні.

Розповсюдження та місце зростання. Батьківщина білої акації – Північна Америка. В Україні культивується у парках та садах.

Правила заготівлі. Сировину заготовляють на початку цвітіння, коли основна частина квіток ще знаходиться у бутонах. Суцвіття зрізують ножицями, ножами та обривають з них квітки.

Сушіння. Сировину сушать швидко під наметами на горищах, розкладаючи шаром 2 – 3 см. Штучне сушіння проводять в сушарках при температурі 60^о С.

Зберігання. Зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Квітки неправильні, двостатеві, 8 – членні на коротких квітконіжках, довжиною 0,4 – 0,6 см, чашечка бубенчата, буроватого кольору, зубчаста. Чашелистки довжиною до 7 мм, шириною до 5 мм, у основи з короткими бурими смужками. Віночок білого або блідно – рожевого кольору, метеліковий. Верхня пелюстка майже куляста з виямкою на верхівці довжиною 1,5 – 1,8 см, шириною 1,3 – 1,5 см. Дві бічні пелюстки довгасті, з невеликими вушками біля основи. Дві пелюстки на верхівці зрослися. Запах медовий. Смак солодкувато – слизистий.

Хімічний склад. Сировина робінії звичайної містить флавоноїди: робинин; ефірну олію, до складу якої входять складні ефіри саліцилової кислоти, линаоол, терпеніол.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати робінії звичайної виявляють гіпоазотемічну, жарознижуючу, відхарківальну та спазмолітичну дію.

Застосовують при захворюваннях нирок та сечового міхура, простудних захворюваннях.

Лікарські засоби та лікарські форми. Квітки, настій, збори, фларонин.

Трава череди – Herba Bidentis

Череда трироздільна – Bidens tripartita L..,

Род. Айстрові – Asteraceae

Рос. назва: череда трехраздельная

Нар. назви: причепа, собачі репяхи, вовчки, собачки.

Опис рослини. Однорічна трав’яниста рослина зі стрижневим галузистим коренем, прямостоячим супротивно – розгалуженим стеблом 15 – 60 (100) см заввишки. Листки прості, супротивні, короткочерешкові, трироздільні або розсічені. Суцвіття – кошики, поодинокі або по 2 – 3 на верхівках головного та бічних стебел. Квітки дрібні, жовтого кольору. Плід – сім’янка з 2 – 3 зазубреними щетинками. Цвіте липень – серпень, плоди достигають у вересні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається по всій Україні. Росте на болотах, вологих місцях, по берегах річок, по чагарниках, як бур’ян на городах, полях.

Правила заготівлі. Траву череди заготовляють в період бутонізації, зрізуючи верхівки пагонів не довші за 10 – 15 см, окремі листки. Не можна збирати інші види череди.

Сушіння. Сушать в затінку: під наметами, на горищах та в приміщеннях з доброю вентиляцією, розміщуючи сировину шаром 5 – 7 см. В сушарках – при температурі 35 – 40^о С.

Вихід сухої сировини 25 %.

Зберігання. Сировину пакують у тюки до 50 кг, мішки до 20 кг. Подрібнену сировину фасують у пачки з картону по 100 г.

Зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 3 роки.

Опис сировини. Стебла з листками, суцвіттями – кошиками, окремі листки. Листки супротивні на коротких черешках, з якими зростаються основами, серединні – трьох – п’ятилопатеві з ланцетними пальчастими долями, верхівкові – суцільні, широколанцетні. Стебла кулясто – овальні, повздовж – бороздчасті, товщиною до 0,8 см. Суцвіття – кошики діаметром 0,6 – 1,5 см. Зовнішні листки обгортки (3–8 шт) зелені, видовженоланцетні, в два рази довші за кошик, внутрішні – коротші, видовженоовальні, по краям плівчасті, буро – жовті з темно – фіолетовими жилками. Квітки дрібні, трубчасті з двома зазубреними щетинками замість чашечки.

Колір листків зелений або буро – зелений, стебел – зелений або зелено – фіолетовий, квіток – брудно – жовтий. Запах слабкий. Смак гіркуватий, злегка в’яжучий.

Хімічний склад. Трава череди містить флавоноїди: лютеолін – 7 – глікозид, халкон бутеїн, аурон сульфуретин та ін; каротиноїди (до 60-70 мг/%), віт. С; конденсовані дубильні речовини (до 6,5 %), кумарини, слиз, мікроелементи (марганець), ефірна олія.

Фармакологічна дія та застосування. Препарати череди виявляють бактерицидну, сечогінну, жовчогінну, потогінну дії, нормалізують обмін речовин при діатезах, золотусі, рахіті, себореї, нейродерматитах, псоріазі, поліпшують травлення. Застосовують при захворюваннях шкіри як зовнішньо так і внутрішньо, при захворюваннях сечового міхура, нирок, печінки.

Лікарські засоби та лікарські препарати. Сировина, настій, збори, масляний екстракт (ранозагоювальний засіб).

Корені вовчуга – Radices Ononidis

Вовчуг польовий – Ononis arvensis L..,

Род. Бобові – Fabaceae

Рос назва: стальник полевой.

Народні назви: вовцюг, бича трава.

Опис рослини. Багаторічна травяниста рослина з коротким, звичайно багатоголовим кореневищем, яке переходить в стрижневий, знизу розгалужений корінь. Від кореневища відходить декілька галузистих стебел прямостоячих або трохи висхідних, до 80 см заввишки. Листки на стеблах почергові, нижні та серединні –складні, верхні прості, листочки овальні, гострозубчасті з обох боків золотисто – опушені, клейкі з великими парними прилистками широкояйцевидної форми. Прилистки стеблообгортаючі, рівні з черешками та прирослі до них. Квітки метелікового типу, двостатеві знаходяться по 2 в пазухах листків і утворюють колосоподібні суцвіття. Плід – короткий, опушений, широкояйцевидний біб з 2 – 4 насінинами. Цвіте червень – липень. Плоди достигають в серпні.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається по всій Україні за виключенням Криму. Росте на суходольних та поймених луках, берегах річок, іноді по лісових галявинах, в заростях чагарників, біля доріг, в Карпатах на гірських схилах. Культивується.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовляють корені восени після відмирання підземних частин рослини (жовтень – листопад) або рано навесні до початку вегетації (квітень), залишаючи декілька рослин для розмноження, чергують місце заготовки. Викопують лопатами, струшують грунт, обрізують ножем надземні та пошкоджені частини, миють у холодній воді, довгі корені розрізують на шматки.

Сушіння. Попередньо сировину підвялюють протягом 1 – 2 днів, сушать під залізним дахом на горищах, під наметами з доброю вентиляцією, розкладаючи шаром 5 – 7 см. Краще сушить в сушарках при температурі 40 – 45 ^оС.

Вихід сухої сировини 30 – 32 %.

Зберігання. Пакують сировину у тюки з тканини до 50 кг, подрібнену у мішки до 30 кг.

Зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 2 роки.

Опис сировини. Цільні або розрізані корені довжиною до 40 см, товщиною 0,5 – 2,5 см, циліндричної форми, злегка сплющені, перекручені, прямі або зігнуті, тверді, здерев’янілі. Поверхня повздовж бороздчаста; корок частково відслоюється; злам волокнистий. Колір зповерхні світло – коричневий, на зламі – жовтувато – білий. Запах слабкий, своєрідний. Смак солодкувато – гіркуватий, злегка в’яжучий.

Хімічний склад. Корені вовчугу містять ізофлавонові глікозиди: ононін, оноспін, формононетин, даідзеїн; ефірну олію, яка швидко осмолюється; дубильні речовини, тритерпенові сапоніни (оноцерин).

Фармакологічна дія та застосування. Препарати вовчугу виявляють кровоспинну, послаблюючу та сечогінну дії.

Застосовують при геморої, маткових кровотечах, захворюваннях сечовивідних шляхів.

Лікарські засоби та лікарські форми. Сировина. Відвар, настойка.

Плоди горобини чорноплідної свіжі – Fructus Aroniae melanocarpae recentes

Горобина (аронія) чорноплідна – Aronia melanocarpa (Michx.) Elliot

род. розові - Rosaceae

Рос. назва: арония черноплодная, рябина черноплодная

Опис рослини. Листопадний кущ выд 1,5 до 2,5 м з простими цільними листками еліптичної або оберненояйцевидної форми з пильчастими краями та перистим жилкуванням. Листки блискучі, яскраво – зелені. Квітки правильні двостатеві, 5-членні, білого або рожевого кольору, зібрані у щиткоподібні суцвіття (12-34 квітки). Плід кулястий, яблукоподібний, чорного кольору. Цвіте рослина у травні – червні. Плоди достигають у серпні – вересні.

Розповсюдження та місце зростання. Батьківщина – Північна Америка. В Україні вирощують як декоративну, лікарську та плодову культуру.

Правила заготівлі. Плоди збирають під час повного достигання у вересні – жовтні. Використовують свіжими або висушеними.

Сушіння. Сушать на відкритому повітрі або в сушарках, при температурі 40 – 50^оС.

Зберігання. Свіжі плоди зберігають при температурі від 0^о – до +10^оС протягом 1,5 місяців. Висушені – в сухих добре провітрюваних приміщеннях.

Опис сировини. Достиглі плоди, кульовидної форми, соковиті, яблукоподібні, з залишками оцвітини на верхівці. Діаметр 6-15 мм. Колір зовні чорний з сизим нальотом. М’якоть темно – фіолетова з коричневими насінинами. Запах відсутній. Смак кисло – солодкий, злегка в’яжучий.

Хімічний склад. Флавоноїди – рутин, віт. Р, кверцетин, геоперидин, катехіни; фенолокислоти, пектинові речовини, віт. С, йод, віт. В₂, Е, РР, каротиноїди, ліпіди, віск, парафіни.

Фармакологічна дія та застосування. Плоди аронії мають Р – вітамінну та гіпотензивну дію.

Застосовують при Р – вітамінній недостатності, гіпертонічній хворобі І та ІІ стадії.

Протипоказання: підвищення ссідання крові, виразкова хвороба шлунка та 12 – палої кишки, гіперацидний гастрит.

Лікарські засоби. Лікарські препарати. Свіжі плоди. Сік, таблетки з висушеної сировини. Препарат аромелін (репаративної дії).

Дата добавления: 2014-01-06