Прийом та облік засуджених в установах виконання покарань

Важливим фактором у процесі виконання покарання у вигляді позбавлення волі є правильна організація роботи з прийому прибу­лих в установу, а також чіткий і повний їх облік, що відображає як якісний, так і кількісний склад усього контингенту, який утримуєть­ся в даній установі.

Штатним органом установи, на який покладається організація роботи з прийому засуджених і здійснення їх обліку, є відділ спеці­ального обліку. У відповідності з Інструкцією з організації праці спеціальних відділів установ виконання покарання на них поклада­ються:

— перевірка правильності оформлення документів на засудже­них при їх прийомі в установу;

— ведення персонального і кількісного обліку засуджених, скла­дання звіту за їх чисельністю, складом і переміщенням;

— облік і збереження особових справ засуджених;

— оформлення обліково-реєстраційних матеріалів на засудже­них для направлення їх в управління (відділи) оперативної інформа­ції МВС, ГУ, УМВС України в областях.

Кримінально-виконавчим законодавством і відомчими норматив­ними актами передбачені підстави і порядок прийому, а також види і форми обліку засуджених. Підставою для відбуття покарання в установах виконання покарань є лише вирок суду, що вступив у за­конну силу. Але оскільки засуджені повинні розміщуватися в уста­нові диференційовано, одного вироку для правильного вирішення питання про доцільність і законність розміщення засуджених недос­татньо. Потрібні деякі інші документи управлінського характеру. До них належать: особова справа засудженого з вироком суду, що всту­пив у законну силу; наряд на етапування засудженого в зазначену установу; шляховий список.

1. Особова справа, насамперед, містить вирок суду як підставу Для виконання покарання і здійснення виправно-трудового впливу. В особовій справі, крім вироку, є:

— анкета засудженого з упізнавальними фотокартками;— дактилокарта;

— протокол затримання;

— характеристика й інші документи, які відображають поведін­ку і переміщення засудженого в період перебування у місцях попе­реднього ув'язнення, а в подальшому — і відбуття покарання.

2. Наряд на етапування є наказом вищестоящого органу управ­ління (Державного департаменту з питань виконання покарань) на переведення засудженого із слідчого ізолятора або з однієї установи покарань в іншу.

3. Шляховий список відображає, хто конкретно, звідки і куди етапується. У ньому вказуються короткі судово-установчі дані на кожного етапуючого, звідки і куди етапується, і на якій підставі.

Прийом та реєстрація засуджених. Прийом засуджених являє собою надходження засуджених в УВП і пов'язаний з цим комплекс режимних, організаційних і виховних заходів, встановлених норма­ми кримінально-виконавчого права. Прийом засуджених умовно можна розділити на два етапи.

Усі засуджені до позбавлення волі, незалежно від того, звідки вони прибувають — із слідчого ізолятора чи з іншої установи вико­нання покарання, доставляються в установу під конвоєм. Порядок дій адміністрації установи на цьому етапі регламентовано наказами і вказівками Державного департаменту з питань виконання пока­рань і він повинен здійснюватися у такій послідовності:

— прийняття особової справи та шляхового списку засуджених, які прибули до установи. Перевірка наявності на попутному списку підпису представника конвойного підрозділу про прийом засудже­них під охорону;

— звірка кількості прибулих засуджених з їх числом, указаним у шляховому списку, та перевірка наявності особових справ на при­булих засуджених;

— встановлення належності особової справи конкретному засу­дженому шляхом опитування засудженого та перевірки його відпо­відей з анкетами та іншими відомостями, які є в особовій справі, по пізнавальній фотокартці, особистим прикметам, а в необхідних ви­падках — по дактилоскопічній карті;

— відмітка працівника спецвідділу у шляховому списку про прийняття особових справ на прибулих засуджених.

Відомості про кожного засудженого, прийнятого до установи, за­носяться до журналу обліку пересувань засуджених і реєстрації осо­бових справ.

На засуджених, які згідно з рішенням суду зобов'язані відшкоду­вати матеріальні збитки та виплачувати аліменти, спецвідділом складається у двох примірниках список, в якому вказується прізви­ще, ім'я та по батькові засуджених, назва та адреса суду, який виніс ці рішення. Перший примірник списку передається до бухгалтерії під розписку на його копії. Список у двох примірниках з указаними прізвищами, ім'ям та по батькові складається також на засуджених, щодо яких судом винесені рішення про примусове лікування від ал­коголізму або наркоманії. Перший примірник цього списку у триден­ний строк передається у медичну частину під розписку на його копії.

На кожного засудженого, який прибув до установи, спецвідділ у

триденний строк оформляє повідомлення, яке надсилає в суд, що виніс вирок, та повідомлення про місце перебування засудженого, з адресою установи, яке направляє його сім'ї.

На другому етапі комісія, до складу якої входять начальник уста­нови — голова комісії, його заступники, начальники відділів і служб (нагляду й безпеки, виробничої, спеціальної (секретар комісії), бух­галтерії та офіцери служби охорони). З кожним засудженим прово­диться бесіда і на її підставі, з урахуванням вивчення матеріалів особистої справи, стану здоров'я, спеціальності засудженого та ін­ших даних, визначається, в яке соціально-психологічне відділення його направити і де він працюватиме. Розподіл засуджених по соці­ально-психологічним відділенням закріплюється наказом начальни­ка установи.

Облік засуджених. Облік є невід'ємним елементом діяльності будь-якого органу управління. Сутність обліку полягає в тому, що він дозволяє отримати, обробити і систематизувати відомості про різні сторони діяльності того чи іншого органу управління, як пра­вило, в кількісних показниках. Ці показники вказують на стан і змі­ни в суб'єктів (об'єктів) управління, а також про результати діяль­ності всієї системи. Враховуючи результати своєї діяльності за який-небудь період в минулому і аналізуючи помилки, людина вчиться їх уникати. Результати обліку, крім того, дають можливість на основі їх аналізу прогнозувати ті чи інші зміни в системі управ­ління і в середовищі його оточення.

У сфері боротьби зі злочинністю облік завжди був спрямований на повне охоплення всіх осіб, які вчиняють злочини, заарештова­них, засуджених, осіб, які ховаються від слідства і суду. Протягом багатьох років в органах, які ведуть боротьбу зі злочинністю, посту­пово склалася єдина система обліку вказаних категорій осіб і відпо­відні звітності. Важливе місце в цій системі посідає облік засудже­них в УВП. За його допомогою збирається, аналізується і узагаль­нюється інформація, яка характеризує процеси, що проходять в УВП. Цей облік включає в себе відомості про кількість, рух засу­джених, їх соціально-демографічний склад, стан дисципліни серед них, злочинність і багато іншого.

Потреба такого обліку в кожній установі спричинена тим, що система його показників, яка характеризує окрему установу, є пер­винною стадією побудови статистичних звітів про діяльність усіх УВП в Україні. Значення обліку ще і в тому, що система його показ­ників дозволяє виявляти й усувати недоліки при здійсненні карно-виховного процесу і прогнозувати заходи щодо удосконалення діяль­ності УВП.

Належним чином організований облік дозволяє адміністрації по­стійно мати відомості про кількість засуджених, що відбувають по­карання, у встановлені строки виконувати передбачені законом дії з виконання вироків суду, виконувати акти амністії і помилування, своєчасно звільняти засуджених. Облік дозволяє глибоко і всебічно вивчити особу засудженого, сприяє розкриттю раніше вчинених злочинів, ефективно проводити розшук осіб, які ховаються від пока­рання за скоєння тяжких злочинів в УВП і вирішувати багато інших важливих питань боротьби із злочинністю.

Для здійснення обліку створена система облікових апаратів, які поділяються на центральні та місцеві. До центральних належать: уп­равління оперативної інформації МВС України і відділ спецобліку Державного департаменту України з питань виконання покарань. До місцевих — відділи оперативної інформації ГУ, УМВС областей, відділи (відділення) спецобліку управлінь (відділів) Державного де­партаменту України з питань виконання покарань, а також відділи спецобліку установ виконання покарань. Таким чином, існує два ви­ди обліку засуджених: центральний і місцевий, кожен з яких, у свою чергу, поділяється на персональний і кількісний.

Персональний облік — це відображення в облікових докумен­тах достатньо повних соціально-демографічних і кримінологічних да­них про кожного засудженого.

Кількісний облік — це реєстрація в облікових документах кіль­кох одиниць обліку (відомості про кількість засуджених, про їх рух, склад тощо).

Відділи спецобліку установ ведуть персональний і кількісний об­лік засуджених. Персональний облік ведеться за особовою справою засудженого, за обліковою карткою; за журналом обліку пересувань засуджених і реєстрацією особових справ. Кількісний — за п'яти­денними звітами про пересування засуджених, за встановленими формами статистичної звітності.

Особова справа. Особова справа на засудженого є основним об­ліковим документом в установі. Вона формується ще в ізоляторі тимчасового тримання чи в СІЗО, надходить разом з засудженим до УВП і зберігається в архіві після його звільнення.

З метою забезпечення повного й точного обліку засуджених встановлені певні правила ведення цього облікового документа. Ос­новним нормативним документом, який регламентує порядок веден­ня особових справ, є Інструкція про роботу спеціальних відділів (від­ділень, груп, частин) УВП Державного департаменту з питань вико­нання покарань.

Особова справа на засудженого містить дві частини. Перша ком­плектується документами, які визначають чи змінюють правове ста­новище особи, засудженої до позбавлення волі, а також документа­ми, які фіксують факти цих змін. До першої частини особової спра­ви підшиваються документи, які перераховані в додатку № 5.

Друга частина комплектується документами, які відображають хід процесу відбування покарання, а також виправлення засудже­них. Особові справи нумеруються в порядку їх надходження, почи­наючи з 1 січня кожного року, їх номер складається з реєстраційно­го номера по прибуттю до УВП, першої літери прізвища засуджено­го і двох останніх цифр року прибуття (156-М-99).

Особові справи засуджених зберігаються у сейфах (металевих шафах) в алфавітному порядку. Для тимчасового користування (на строк не більше п'яти днів) особові справи видаються тільки праців­никам оперативного відділу. Видача і повернення особових справ здійснюється під розписку у відповідному журналі. Інші посадові особи (начальники соціально-психологічних відділень, вихователі та ін.) знайомляться з особовими справами безпосередньо у примі­щенні спеціального відділу, де обладнується окрема кімната чи ро­боче місце. Видача особових справ цим категоріям співробітників також здійснюється під розписку.

Особові справи на засуджених з УВП можуть бути відправлені лише за запитом органів прокуратури і суду. У всі інші органи осо­бові справи можуть бути направлені з дозволу керівництва УВП. Контроль за їх своєчасним поверненням ведеться за копіями супро­воджувальних листів. Особові справи засуджених, які скоїли втечу з УВП, терміново передаються в оперативний відділ під розписку.

При потребі ознайомлення засудженого з матеріалами особової справи, йому вголос зачитуються певні документи, про що в цих до­кументах робиться запис.

У випадку заведення кримінальної справи стосовно засудженого в осіб, які проводять попереднє розслідування, може виникнути по-215

треба вилучення з особової справи якихось документів. Вони мо­жуть бути вилучені на підставі постанови слідчого про проведення виїмки (ст. 178 КПК). Усі вилучені документи мають бути перерахо­вані в протоколі виїмки чи опису вилученого, і один примірник про­токолу залишається в УВП. Якщо особова справа на засудженого була втрачена, вона підлягає відновленню. Для цього треба провес­ти дактилоскопування і фотографування засудженого, детально опи­тати його з одночасним звіренням його відповідей з допоміжними обліковими документами на нього в УВП. У суді негайно запросити копії судових рішень, які є підставою для його тримання в місцях по­збавлення волі. У першу чергу потрібно відновити справи на осіб, які підлягають звільненню. На підставі матеріалів опиту й інших об­лікових документів виноситься письмовий висновок, який затвер­джується вищестоящим керівництвом і є підставою для тримання засудженого в УВП до відновлення копії вироку суду. На обгортці відновленої особової справи робиться надпис "відновлена".

З метою збереження особових справ і усунення можливих не­точностей у персональному обліку засуджених адміністрація УВП зобов'язана не менше одного разу на рік звіряти особові справи і об­лікові картки з фактичною наявністю самих засуджених.

Після звільнення засуджених особові справи на них зберігають­ся в архівах УВП. Строки їх зберігання визначаються відомчими нормативними актами ДДУПВП.

Облікові картки заповнюються на підставі документів особових справ засуджених, які прибули до установи. Облікові картки бува­ють двох видів: алфавітні та контрольно-строкові.

Алфавітні картки заводяться на кожного засудженого по при­бутті його в установу виконання покарання і відображають основні судово-встановлювальні дані: прізвище, ім'я та побатькові, стать, вік, місце проживання, ким і коли засуджений, за якими статтями, на який строк, початок його відрахування, коли і ким заарештова­ний, минулі засудження та інші дані. З алфавітних карток форму­ється алфавітна картотека, в якій вони розміщуються в чіткому ал­фавітному порядку.

Облікові картки засуджених, знятих з обліку, з картотеки вилу­чаються. На них робиться відмітка про підставу зняття з обліку. З цих карток складається архівна картотека в алфавітному порядку.

Контрольно-строкові картки, заповнюються на всіх засудже­них, які підлягають звільненню в поточному році, і з них формуєть­ся окрема контрольно-строкова картотека, в якій картки розміщу­ються по місяцях і днях звільнення засудженого — з 1 січня по 31 грудня. Контрольно-строкова картотека слугує також для здійснення контролю за проходженням строків, після відбуття яких можна подати до умовно-дострокового звільнення, заміни не відбутої части­ни строку позбавлення волі м'якшим покаранням і переведенням до колонії-поселення.

Наприкінці кожного року для особливого контролю з неї вилуча­ються картки на засуджених, які підлягають звільненню у наступно­му році; ці картки розміщуються по датах закінчення строку пока­рання (місяць, день). При етапуванні в інше місце позбавлення волі, звільнення або смерті засудженого, контрольно-строкова картка ви­лучається з картотеки та прилучається до його особової справи.

На засуджених, яким у поточному році виповнюється 18 років, заповнюються контрольні картки, з яких складається картотека на один рік. Картки розташовуються за датами виповнення 18 років (місяць, день). При етапуванні неповнолітнього в іншу установу картка прилучається до його особової справи, а в інших випадках вибуття — вона вилучається з картотеки і знищується.

Якщо засуджений змінив своє прізвище у зв'язку з одруженням, на нього заповнюється сигнальна картка за обраним ним прізви­щем. В обліковій картці робиться запис про наявність сигнальної картки на нове прізвище. У випадках розриву шлюбу засудженим та відновлення його дошлюбного прізвища сигнальна картка після вне­сення до неї виправлення заноситься у картотеку.

Картки зберігаються у спеціально обладнаних для цієї мети ме­талевих шафах або ящиках. При надходженні з Міністерства внут­рішніх справ або управлінь внутрішніх справ копії висновків про встановлення засудженому родового або зміненого у встановленому законом порядку прізвища та інших, спецвідділ сповіщає про це за­судженому під розписку, заводить на нього нову облікову і конт­рольно-строкову картки та вносить відповідні зміни в інші облікові документи. Нову облікову картку після відповідних записів в неї за­носять в архівну картотеку, а стару — знищують.

При надходженні документів про зміну засудженому строку по­карання в обліковій і контрольно-строковій картках робляться відпо­відні позначки. На документі, який надійшов, роблять позначку про Дату та прізвище працівника спецвідділу, який вніс зміни в обліко­во-реєстраційні документи.

Відомість про наявність і пересування засуджених складається Щодня за минулу добу за станом на 24 годину на підставі даних про засуджених, які перебувають на обліку, та документів про надхо­дження та вибуття засуджених за минулу добу. Одержані дані зві­ряються з результатами перевірок наявності засуджених та реєстра­ції особових справ за кожну минулу добу. Дані кількісного обліку засуджених мають збігатися з кількістю документів особистого облі­ку та фактичною наявністю в установі засуджених.

Облікові документи та повідомлення про засуджених складають­ся та надсилаються до управління (відділів) оперативної інформації МВС, ГУ, УМВС України в областях згідно з Інструкцією "Про по­рядок ведення алфавітного оперативно-довідкового та дактилоско­пічного обліків в ОВС".

Обліково-реєстраційні матеріали на засуджених, яким відновле­ні родові або змінені в установленому законом порядку прізвища та інші дані, надсилаються в управління (відділи) оперативної інформа­ції МВС, ГУ, УМВС України областей за місцем їх утримання та за­судження разом з копіями висновків з цього питання.

На засуджених, які змінили прізвища у зв'язку з одруженням, в управління (відділи) оперативної інформації МВС, ГУ, УМВС Украї­ни областей за місцем утримання та засудження цих осіб надсила­ється повідомлення, в якому вказуються повні відомості про суди­мості за попередніми анкетними даними, коли і де одружився, яке при цьому обране прізвище. На осіб, засуджених неодноразово, не­залежно від того, зняті чи погашені попередні судимості, такі відо­мості надсилаються до всіх управлінь (відділів) оперативної інфор­мації, на території яких вони були раніше засуджені. Щодо осіб, які стоять на централізованому оперативно-довідковому обліку, пові­домлення про зміну прізвища при реєстрації шлюбу надсилаються, крім того, до головного управління оперативної інформації.

При народженні дитини у засудженої жінки реєстрація її прово­диться у найближчому органі запису актів громадського стану на під­ставі заяви матері і довідки лікаря в строк, що не перевищує одного місяця з дня народження дитини. У заяві матері мають бути вказані ім'я та по батькові дитини, ім'я, по батькові, прізвище, національ­ність і вік заявника. Підпис заявника і правильність вказаних нею про себе даних завіряються адміністрацією установи. Дані про бать­ка записуються згідно з вимогами Кодексу про шлюб та сім'ю.

Посвідчення про народження дитини отримує працівник спецвід­ділу, який здав заяву матері в органи РАГСу. Це посвідчення збері­гається у конверті особової справи засудженої і видається їй при звільненні з установи.

Засуджені, які вибули в інші місця позбавлення волі або помер­ли, звільнені та такі, які втекли з установи, з обліку знімаються. За­суджені, які направляються на лікування до лікарень органів охоро­ни здоров'я та ті, які дістали дозвіл на короткостроковий виїзд за межі установи у зв'язку з винятковими особистими обставинами, з обліку не знімаються.

Крім названих форм обліку засуджених, в установах ведеться ряд додаткових обліків, необхідних для роботи окремих частин і служб.

Дата добавления: 2014-01-06