Контроль стану охорони праці підприємства

Контроль і нагляд за станом охорони праці на підприємстві спрямовані на виявлення відхилень від вимог правил та норм з метою вживання відповідних заходів до їх усунення.

За суб’єктами контролю від розділяється на три види:

- внутрішній контроль;

- державний контроль

- громадський контроль.

Внутрішній контроль з боку керівників робіт і підрозділів підприємства проводиться згідно із затвердженими посадовими обов'язками.

На підприємствах з кількістю 50 і більше працюючих рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Вона складається з представників власника, профспілок, уповноважених трудового колективу, спеціалістів з безпеки, гігієни праці і представників інших служб підприємства. Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють:

- трудові колективи через обраних ними уповноважених;

- професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників.

Відповідно до «Положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці» (НПАОП 0.00-4.11-07) уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право:

- безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці;

- вимагати від керівника структурного підрозділу припинення роботи, коли на виробництві створюється загроза життю або здоров'ю працюючих;

- вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти про охорону праці.

Для виконання цих обов'язків власник за свій рахунок організує навчання і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ним середнього заробітку.

Професійні спілки здійснюють контроль за дотриманням власниками законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників, забезпеченням їх засобами колективного та індивідуального захисту.

Професійні спілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зобов'язань колективних договорів (угод), вносити власникам, державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати аргументовану відповідь.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду – Держгірпромнагляд);

- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Державний комітет ядерного регулювання України);

- спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Управління пожежної охорони МНС України);

- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Санітарно-епідеміологічна служба МОЗ України).

Так спеціально уповноважений центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці є створений Постановою КМУ від 23 листопада 2006 р. № 1640 «Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду». Основними завданнями Держгірпромнагляду України є:

- участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони праці щодо промислової безпеки, страхування ризиків виробничої безпеки, а також у галузі використання та охорони надр;

- здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці в частині безпечного ведення робіт, державного гірничого нагляду, здійснення державного управління з питань, що належать до його компетенції, у галузі геологічного вивчення, використання та охорони надр;

- комплексне управління охороною праці;

- координація здійснення органами виконавчої влади заходів з питань безпеки, гігієни праці, виробничого середовища, інших питань охорони праці.

Вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об'єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

- безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки, отримувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

- надсилати керівникам підприємств, а також посадовим особам органів влади обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень з охорони праці;

- зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, та обладнання до усунення порушень вимог охорони праці;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

- надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати у необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної і кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Дисциплінарна відповідальність. Одним з конкретних порушень законодавства про охорону праці, за яке власник або уповноважений ним орган має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, є ухилення остатнього від проходження обов'язкового медичного огляду. У цьому випадку власник або уповноважений ним орган зобов'язаний також відсторонити працівника від роботи без збереження заробітної плати. Дисциплінарна відповідальність накладається у вигляді догани, звільнення з роботи. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Адміністративна відповідальність. До адміністративних порушень можна віднести протиправні дії чи бездіяльність, спрямовані на створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок, зокрема: ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки, або інші уповноважені трудовим колективом органи та їх представників від участі в переговорах щодо укладання, зміни чи доповнення колективного договору, угоди; умисне правопорушення встановленого законодавством терміну початку таких переговорів або незабезпечення роботи комісій з представників сторін у визначений сторонами переговорів термін; порушення чи невиконання зазначеними особами зобов'язань щодо колективного договору, угоди; ненадання таким особам інформації, необхідної для ведення переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод. Адміністративна відповідальність реалізується у вигляді накладання штрафів на працівників і, зокрема, службових осіб підприємств, установ, організацій, а також громадян - власників підприємств чи уповноважених ними осіб.

Матеріальна відповідальність. Загальними підставами покладення матеріальної відповідальності на працівника є наявність прямої дійсної шкоди, вина працівника (у формі умислу або необережності), протиправні дії (бездіяльність) працівника, а також наявність причинного зв'язку між виною, протиправними діями (бездіяльністю) працівника та завданою шкодою. На працівника може бути покладена матеріальна відповідальність при наявності всіх зазначених умов, відсутність хоча б однієї з них виключає матеріальну відповідальність працівника. Притягнення працівника до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності за дії, якими заподіяно шкоду, не звільняє його від матеріальної відповідальності. Законодавством передбачено різні види матеріальної відповідальності залежно від того, чи є в діях працівника, яким порушено правила охорони праці, ознаки кримінального злочину. При наявності в його діях ознак злочину на працівника може бути накладено повну матеріальну відповідальність, а при відсутності таких ознак на працівника накладається обмежена відповідальність в межах його середнього місячного заробітку. Працівник звільняється як від кримінальної, так і матеріальної відповідальності, якщо ним заподіяно шкоду в стані крайньої необхідності або ж в стані необхідної оборони.

Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці. Поняттям «порушення правил охорони праці» охоплюється недотримання загальнодержавних, галузевих та локальних для даного підприємства правил, інструкцій, положень та інших підзаконних актів. Це, зокрема, правила техніки безпеки, виробничої санітарії, правила зберігання і використання легкозаймистих або їдких речовин. Суб'єктом злочину з питань охорони праці є будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин - власник підприємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна відповідальність настає не за будь-яке порушення, а за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, якщо це порушення створювало небезпеку для життя або здоров'я громадян. Кримінальна відповідальність настає за умов, викладених в відповідних статтях Кримінального кодексу України (ст.271-275). Максимальна кримінальна відповідальність може сягати до 8 років позбавлення волі (порушення, що спричинили загибель людей або майнову шкоду в особливо великих розмірах)

Дата добавления: 2014-01-07