Природа і основні поняття світового ринку технологій

Глобалізація міжнародних фінансових ринків

Поняття глобалізації у власне економічному трактуванні точніше за все варто віднести до процесу нагромадження структурних зрушень і поетапного формування органічно цілісного і взаємозалежного всесвітнього господарства, окремі ланки якого органічно переплетені та безупинно зміцнюються фінансово-економічними, виробничо-технічними, інфор­маційними та іншими зв’язками.

Сферами економічної глобалізації виступають:

• міжнародна торгівля товарами, послугами, технологіями;

• міжнародний рух факторів виробництва: прямі інвестиції в основний капітал, носіями яких виступають ТНК; робоча сила (праця), що набуває дедалі більш інтернаціонального характеру. У сукупності, поєднуючись із фінансовими потоками, вони утворюють міжнародне виробництво;

• міжнародні фінансові операції: валютні операції; позики і кредити; цінні папери (акції, облігації та інші боргові зобов'язання).

Глобалізація фінансових відносин (фінансова глобалізація) як складова загальноекономічного глобалізаційного процесу являє собою процес руху до світового економічного та фінансового простору, що зумовлює зниження державних бар'єрів на шляху потоків капіталу і фінансових послуг, зрос­тання ролі наднаціональних фінансових інституцій у регулюванні як світової, так і національної економіки окремих країн.

Основними чинниками глобалізації світових фінансів є, по-перше, інтернаціоналізація господарського життя, по-друге, поширення нау­ково-технічних досягнень, по-третє, лібералізація міжнародних валют­но-кредитних відносин та фінансових ринків, по-четверте, зростання інтеграції національних ринків грошей та капіталу.

Глобалізація фінансових ринків — це найскладніший і найбільш просунутий у плані інтернаціоналізації процес, який є наслідком пог­либлення фінансових зв'язків країн, лібералізації інвестиційних по­токів, створення транснаціональних фінансових груп. За темпами при­росту обсяг позик на міжнародному ринку капіталу в попередні 10—15 років перевищив на 60 % обсяг зовнішньої торгівлі та на 130 % — ва ловий світовий продукт.

4. СВІТОВИЙ РИНОК ТЕХНОЛОГІЙ

Під технологією розуміють сукупність систематизованих наукових знань, а також вироблених на цій основі технічних, організаційних та інших рішень, що стосуються процесу виробництва, споживчих влас­тивостей продукції чи наданих послуг у різних сферах діяльності лю­дини. Поняття технології охоплює три групи: технологію продуктів, ^технологію процесів і технологію управління.

Високі технології — це технології, що грунтуються на принципово; нових знаннях сучасного етапу науково-технічного прогресу.

На початку 90-х років серед наукоємних та високотехнологічних галузей почали додатково виділяти так звані провідні наукоємні технології та технології високого рівня

На сьогодні у статистичній звітності країн ОЕСР галузі промисло­вості поділяються за показником наукоємності на чотири групи:

• високотехнологічні (high-technology industries) галузі повітряні й космічні літальні апарати; виробництво комп'ютерів та офісного устаткування; радіо-, телевізійне і комунікаційне обладнання; медичні, точні й оптичні інструменти; фармацевтична галузь;

• середньо-високотехнологічні (medium-high technology industries) галузі електричні машини й апарати;

моторні засоби пересування; хімікалії, за винятком фармацевтичних; залізничне і транспортне обладнання; машинобудування та обладнання;

• середньо-низькотехнологічні (medium-low technology industries) галузі очищені нафтопродукти і ядерне паливо;

гумові й пластмасові вироби; інші неметалічні мінеральні продукти; будівництво і відновлення суден; базові метали;

виготовлення металевих виробів, крім машинобудування і обладнання;

низькотехнологічні (low-technology industries) галузі виробництво і переробка; продукція з деревини і корку; целюлоза;

папір, паперові вироби, поліграфія; продовольчі продукти, напої, тютюн; \^^текстиль, текстильні вироби, шкіра і взуття.

Варто зазначити, що є й інша класифікація високотехнологічної продукції та високих технологій. У країнах ЄС для сфери міжнародної торгівлі розроблена класифікація 245 високотехнологічних продуктів, що складається з восьми груп:

автоматизовані верстати;

системи обробки інформації та телекомунікаційні системи;

електронні споживчі товари;

електронні компоненти;

продукція авіакосмічної промисловості;

електричні й електронні прилади та устаткування;

продукція хімічної промисловості.

Суб'єктами сучасного ринку технологій згідно з класифікацією, зап­ропонованою Є. Ростовим, виступають:

• на моно- та мікрорівні — університети та наукові заклади, венчурні фірми, інноватори-індивідуали, на частку яких припадає 2/3 світо­вого обсягу «чистих» новацій;

• на мезорівні — ТНК і МНК, національні компанії та науково-технічні комплекси (дослідницькі, технологічні парки), які є про­відними впроваджувачами-патентознавцями, що забезпечують ко­мерційну та виробничу реалізацію до 2/3 світового обсягу інно­вацій;

• на макрорівні — держави і національні інноваційні системи, роль яких в еволюції сучасного світового ринку технологій є визначальною;

• на мегарівні — міждержавні утворення та інтеграційні союзи, які зо­середжують зусилля на окремих ключових напрямах НТП;

• на метарівні — міжнародні організації, насамперед системи ООН, серед функцій яких особливо вирізняються технологічне сприяння країнам, що розвиваються, а також формування світового ринку

\ екологічно безпечних технологій.

Загалом міжнародний науково-технологічний обмін можна кла­сифікувати:

• за сферою поширення: міждержавний, міжрегіональний, регіональ­ний, між- і внутрішньогалузевий;

• за типом передання технологій: комерційний, некомерційний, вер­тикальний (між головною і дочірньою компаніями ТНК), горизон­тальний (між незалежними фірмами);

• за змістом технології, що передається (в матеріалізованому вигляді чи у вигляді інформаційного продукту).

Форми міжнародного науково-технологічного обміну, на нашу > думку, найбільш повно ілюструє рисунок 10.1.

Світовий ринок технологій як основа інтернаціоналізації науково-технологічної сфери

Дата добавления: 2014-01-07