Обставини, що сприяють вчиненню злочинів

Висновок

1. Антисуспільні властивості особи, які склалися під впливом негативних умов її формування, ведуть до вчинення злочинів за наявності певних обставин, що сприяють такому наслідкові і створюють ситуацію вчинення злочину - криміногенну ситуацію.

2. Конкретною криміногенною ситуацією треба розуміти сукупність зовнішніх (об'єктивних) обставин, в яких опинилася людина і які впливають на її свідомість, почуття, волю, з урахуванням яких особа приймає рішення вчинити дію, що утворює склад умисного злочину або призводить до злочину з необережності.

3. Криміногенна ситуація - це особливий характер взаємодії особи із соціальною дійсністю.

4. У загальному вигляді криміногенну ситуацію можна розглядати як один з різновидів соціального середовища, яке сприяє вчиненню злочинів.

5. Конкретні криміногенні ситуації можуть створюватися не тільки з одних соціальних умов, а й через дії сил природи, наприклад, стихійне лихо.

6. Класифікація криміногенних ситуацій за джерелом їх виникнення має практичне значення, оскільки вказує на напрями запобіжної роботи щодо усунення чи нейтралізації обставин, спроможних призвести до вчинення нових злочинів.

Елементами криміногенної ситуації є обставини, які сприяють вчиненню злочинів. Ці обставини різноманітні. Вони можуть бути пов'язані з недоліками в діяльності державних чи громадських організацій, мати місце на виробництві і в родині, у школі і серед найближчого оточення індивіда. Ці обставини полегшують вчинення злочину, створюють умови для настання суспільне небезпечних наслідків. До таких обставин належать:

1) недоліки в діяльності державних установ (тяганина, бюрократизм), незадовільна робота правоохоронних органів (приховування злочинів від обліку, необґрунтована відмова у порушенні кримінальних справ, інші порушення законності);

2) недоліки в системі господарювання (ненадійна охорона майна, незадовільний стан обліку і контролю, проблеми в матеріально-технічному забезпеченні тощо);

3) упущення в ідеологічній та культурно-виховній роботі, нена-лагодженість сфери дозвілля;

4) вади у сімейному, шкільному і трудовому вихованні;

5) пияцтво, наркоманія, токсикоманія, паразитизм, проституція;

6) згубний вплив побутового оточення з антисуспільною спрямованістю.

До недоліків у діяльності правоохоронних органів належать:

- відсутність на сьогоднішній день цілісної системи боротьби зі злочинами, її планування, програмування та фінансування;

- недостатнє залучення широких верств населення до профілактичної роботи та формалізм у діяльності існуючих громадських формувань щодо попередження злочинів та інших правопорушень;

- відсутність належної координації і взаємодії як між правоохоронними органами, так і громадськими формуваннями.

Подібні обставини можуть мати протиправний або навіть злочинний характер (наприклад, неналежний контроль у якій-небудь сфері соціального життя).

Перелічені вище обставини є не причинами злочинів, а умовами, оскільки самі по собі вони не викликають їх вчинення, а лише допомагають цьому.

Попередження конкретного злочину досягається впливом не тільки на його причини, а й на умови його вчинення. У багатьох випадках усунути обставини, які допомагають вчиненню злочинів, значно легше, ніж усунути самі причини. Тому вплив на обставини криміногенної ситуації, попередження її виникнення, усунення або нейтралізація - найважливіші напрями профілактичної діяльності органів внутрішніх справ.

Під механізмом злочинної поведінки розуміється зв'язок і взаємодія зовнішніх факторів об'єктивної дійсності і внутрішніх, психічних процесів та станів, що обумовлюють (детермінують) усвідомлене і вольове рішення діяти (бездіяти), спрямовують і контролюють його виконання.

Механізм злочинної поведінки включає в себе три ланки: мотивацію злочину; планування злочинних дій; виконання злочину і настання суспільне небезпечних наслідків.

До першої ланки входять потреби особи, її інтереси, ціннісні орієнтири, установки, які породжують мотиви злочинної поведінки.

У другій ланці механізму злочинної поведінки мотивація вже конкретизується у план протиправного вчинку. Суб'єкт визначає безпосередні цілі й об'єкти своїх дій, а також засоби, місце і час вчинення злочину, приймаючи відповідне рішення.

Третя ланка - безпосереднє вчинення злочину. Вона охоплює як злочинні дії (бездіяльність) суб'єкта, так і настання злочинного наслідку.

Виходячи з усього вищесказаного можна зробити висновок, що детермінанти злочинів лежать, з одного боку, у морально-психологічних якостях особи (внутрішній момент), а з іншого - у криміногенних ситуаціях і соціальних суперечностях та негараздах, які об'єктивно існують у нашому суспільстві (зовнішній момент).

Дата добавления: 2014-01-06