Місцеві органи виконавчої влади

Склад

до складу Кабінету Міністрів України входять:

- Прем'єр-міністр України,

- Перший віце-прем'єр-міністр,

- три віце-прем'єр-міністри,

- міністри.

Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України.

Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.

Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом України.

Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові України про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів. Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України за рішенням Президента України чи у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри.

Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

10) виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України, вони відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обгрунтовану відповідь.

Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Конституційні засади здійснення правосуддя в Україні.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Основу судової влади в Україні становлять судові органи, які є різними за своєю компетенцією та юрисдикцією.

Призначення судових органів – захист прав та свобод громадян, конституційного ладу, національної безпеки, додержання законності і справедливості. Лише органи суду наділені правом використовувати примусові повноваження державної влади, тобто у встановленому законом порядку визнавати особу винною у вчиненні злочину і призначати їй кримінальне покарання.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Органи суду поділяються на:

- суди загальної юрисдикції

- суди спеціальної юрисдикції

Суди загальної юрисдикції.

Загальні суди забезпечують захист прав і свобод громадян шляхом розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних та інших справ. Їх система побудована за принципами територіальності і спеціалізації.

Принцип територіальності означає, що до системи цих судів входять:

- районні (міські)

- міжрайонні (окружні)

- обласні (та прирівнені до них суди)

- Верховний суд України.

Принцип спеціалізації передбачає спеціалізацію зазначених судів, запровадження відповідних організаційних структур – галузевих судів для розгляду окремих категорій справ (зокрема, крим., цив., сім., як це передбачено Концепцією судово-правової реформи в Україні).

Найвищим судовим органом в системі судів загальної юрисдикції є верховний Суд України (переглядає в апеляційному та касаційному порядку справи, розглянуті загальними судами, а також розглядає справи занововиявлении обставинами).

Суди спеціально юрисдикції. (пов. бути створені)

- адміністративні суди – розглядають спори між громадянами та органами державного управління;

- суди у справах неповнолітніх (випливають із ЗУ “про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” 5.02.1993)

- господарські (арбітражні) – захист прав і законних інтересів учасників господарських відносин (обласні та прирівнені до них господарські суди та Вищий господарський суд України)

- військові суди – справи про військові злочини та соціальний захист військовослужбовців.

Усі судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Конституційний статус суддів.

Конституцією та законами України гарантується незалежність і недоторканність суддів.

Незалежність – судді підвладні лише закону, будь-який вплив на них неприпустимий.

Недоторканність – поширюється на їх листування, засоби зв’язку, документи, службові та приватні приміщення.

Судді всіх рівнів не можуть бути без згоди ВРУ затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом.

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років (до 65 років), який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Основними засадами судочинства є:

1) законність;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) забезпечення доведеності вини;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

9) обов'язковість рішень суду.

Конституційний статус місцевого самоврядування.

Правовий статус Конституційного Суду України.

Нормативні акти:

1. Конституція України від 28.06.1996 року, Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 08.12.2004 року / Верховна Рада України. – Офіційне видання. – К.: Парлам. вид-во, 2005.

2. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 25.03.2004р. // Відомості Верховної ради України. – 2004. – № 27-28; Голос України. – 2004. – № 73 від 20.04.2004р.; Урядовий кур’єр. – 2004. – № 64 від 06.04.2004р.

3. Закон України “Про статус народного депутата України” від 17.11.1992р. в редакції Закону від 22.03.2001р. // Відомості Верховної ради України. – 2001. – № 42; Голос України. – 2001. – № 139 від 07.08.2001р.; Урядовий кур’єр. – 2001. – № 174 від 26.09.2001р.

4. Закон України “Про вибори Президента України” від 05.03.1999р. в редакції Закону від 18.03.2004р. // Відомості Верховної ради України. – 2004. – № 20-21; Голос України. – 2004. – № 71 від 16.04.2004р.; Урядовий кур’єр. – 2004. – № 64 від 06.04.2004р.

5. Закон України “Про громадянство України” від 18.01.2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13; Голос України. – 2001. – № 42 від 06.03.2001р.; Урядовий кур’єр. – 2001. – № 39 від 01.03.2001р.

6. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 06.04.2004р. // Відомості Верховної ради України. – 2004. – № 30-31; Голос України. – 2004. – № 76 від 23.04.2004р.; Урядовий кур’єр. – 2004. – № 68-69 від 10.04.2004р.

7. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24.

8. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” від 11.07.2002р. // Відомості Верховної ради України. – 2002. – № 40; Голос України. – 2002. – № 142 від 07.08.2004р.; Урядовий кур’єр. – 2002. – № 140 від 02.08.2004р.

9. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 05.04.2001р. // Відомості Верховної ради України. – 2001. – № 23; Голос України. – 2001. – № 82 від 12.05.2001р.; Урядовий кур’єр. – 2001. – № 77 від 28.04.2001р.

10. Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16.10.1996р. // Відомості Верховної ради України. – 1996. – № 49; Урядовий кур’єр. – 1996. – № 200 від 22.10.1996р.

Дата добавления: 2014-01-07