Відповідність мовним нормам

6. Достатність за обсягом. Обсяг реферату – одна з гостро дискутованих дотепер проблем. Як правило, обсяг реферату становить п’яту частину обсягу реферованого джерела.

Єдиних вимог до обсягу реферату немає. Однак склалися деякі загальноприйняті норми, яких дотримуються провідні реферативні служби світу.

Обсяг реферату залежить від обсягу реферованого джерела. Так, обсяг рефератів на короткі повідомлення звичайно становить 500–600 знаків; на статті, описи винаходів – від 1000 до 1500; на документи великого обсягу (монографії, збірки, наукові звіти, дисертації) – від 2500 до 3000 знаків.

Іноді обсяг залежить від конкретного змісту реферованого джерела:

- обсяг рефератів з природничо-технічних наук відповідно до ДСТУ становить 1000–2500 друкованих знаків, наприклад: на звіти про науково-дослідні роботи коливається в межах 1200–2000 знаків;

- обсяг рефератів з гуманітарних наук не регламентовано: від 2700 до 9000 знаків, у середньому 5000–6000 друкованих знаків, іноді – 12000 друкованих знаків і більше. Може сягати 10–15 % обсягу статті, інколи наголошують, що такий реферат не може перевищувати 0,1 обсягу первинного документа.

Зміст та обсяг реферату також залежать від його виду:

- реферат-конспект – це повний реферат;

- реферат-резюме – це стислий, узагальнений реферат;

- реферат-огляд – це реферат на основі кількох джерел, з-поміж яких визначено базове.

Структура реферату:

Відповідно до стандарту структура реферату складається із трьох частин:

1) заголовна – бібліографічний опис джерела;

2) власне реферативна – головний структурний елемент реферату, подає основну інформацію про зміст документа: вступ, основна частина, висновок;

3) довідкова (довідковий апарат) – відомості, які додатково характеризують первинний документ: класифікаційні індекси; шифр (номер) реферату; відомості про кількість ілюстрацій, таблиць, схем у тексті первинного документа; про наявність бібліографічних списків та посилань; примітки референта або редактора; прізвище референта або назва установи, де складено реферат.

Композиційно текст реферату складається із трьох логічно пов’язаних частин:

1. Вступ – подають:

а) бібліографічний опис – стислі відомості про автора (автор, назва, вихідні дані);

б) загальну характеристику документа й характеристику використовуваних автором матеріалів, зокрема:

- стисло викладають тему джерела й мотиви вибору теми, аспекти, на яких автор акцентує увагу, методи його роботи тощо. Використовують такі вислови: «Стаття (книга, монографія й ін.) присвячена… (актуальній темі, проблемі, питанню)… / висвітлює… / становить виклад (опис, аналіз, огляд)…»;

- характеризують композицію джерела – вказують кількість і найменування структурних частин джерела (звичайно книги). Використовують такі вислови: «Стаття (книга) складається з… (трьох розділів і т.п.)», «Стаття (книга) містить…» тощо.

2. Основна частина (описова) – викладають фундаментальні положення тексту, зокрема:

а) подають конкретні результати та висновки автора. Їх можна наводити:

- відповідно до композиції джерела – за його основними або навіть більш дрібними рубриками;

- конспективно, без вказівки назви рубрик;

- фрагментарно (якщо реферують багатоаспектне джерело);

- аналітично (за планом референта) тощо.

Використовують такі вислови: «У вступі автор вказує / зазначає, що…», «У першому розділі висвітлено…», «Другий розділ присвячений (містить)…», «У третьому розділі…», «У висновках вказано (відзначено), що…», «Автор відзначає (зазначає, вказує, підкреслює, констатує, формулює)…», «Автор висвітлює (теорію, методику, хід та результати, перспективи…), викладає (теорію, концепцію, погляди, аргументи на користь, контраргументи…), обґрунтовує (теорію, тезу, погляди науковців, концепцію, своє розуміння…), характеризує (сутність, сучасний етап, значення, особливості, зміст, причини…), відслідковує (процес, факти, можливості, умови…), наводить (теорію, загальну характеристику, результати, аналіз, тлумачення, дефініцію, приклади…)», «Автор пропонує (нові підходи, шляхи розв’язання проблеми, класифікацію, рекомендації…), доводить (тезу, актуальність, правомірність, справедливість твердження, гіпотезу…), спростовує (тезу, погляд, точку зору, висновок, гіпотезу…), підтримує (версію, точку зору, концепцію, доктрину, класифікацію, позицію…)»,», «Автор аналізує (сутність та форми, різні точки зору, результати, механізми, природу, коло проблем…), досліджує (проблему, низку проблем, процес, функції, стан…), розглядає (проблему, особливості, ознаки, структуру, основні принципи, засади, шляхи розв’язання, механізм…), з’ясовує (причини, сутність, особливості, умови, місце та роль, закономірності…), «Автор встановлює / виявляє (закономірність, тенденцію, необ’єктивність, неправомірність…)», «Автор порівнює / зіставляє (одержані дані, поняття, позиції, різні точки зору / погляди, результати дослідження, наукові концепції, особливості…), узагальнює (досвід, висновки, результати, матеріали, дані…), «Автор робить висновок, що…», «На думку автора…» тощо;

б) відзначають наявність ілюстрацій, малюнків, таблиць, інших наочних матеріалів. Використовують такі вислови: «Свої міркування автор ілюструє конкретними фактами й прикладами, наводить малюнки, фотографії, таблиці…» тощо.

3. Висновок – відзначають значущість роботи, зокрема подають:

- узагальнення, резюме, висновки;

- відомості про додатки до джерела, укладачів бібліографічних матеріалів та інші дані, які, на думку референта, є необхідними. Наприклад, вказують, для кого призначений текст. Використовують такі вислови: «Стаття призначена для фахівців в галузі…», «Стаття становить інтерес для… (широкого кола читачів)» тощо.

До композиції більшості рефератів, у тому числі авторефератів, за сучасними вимогами входять ключові слова – основні наукові терміни та терміносполуки, які відбивають основні наукові поняття реферованого джерела та логіку викладу матеріалу.

Для складання анотації або реферату необхідно:

1) виділити в кожному абзаці ключові слова (у наведеному тексті ключові слова підкреслені);

2) визначити тему тексту – це те, чому приділена найбільша увага в тексті. Тема цього тексту – різні ролі, які відіграє та сама людина у своєму житті;

3) скласти план тексту за абзацами з опорою на ключові слова. План для складання анотації повинен містити називні речення, для реферату – двоскладні речення.

Сформульовані пункти плану називають проблеми, які розглянуто в тексті. Проблема – це питання, що вимагає розв’язання або висвітлення та яке автор безпосередньо розглядає у тексті. Сукупність проблем, розглянутих у тексті, становить його проблематику. Таким чином, ми визначили проблематику тексту;

4) скласти текст анотації за схемою, перерахувавши в його основній частині всі пункти складеного плану (тобто проблематику тексту);

5) скласти текст реферату за схемою, використавши в його основній частині всі пункти плану, причому кожний пункт повинен бути конкретизований на основі ключових слів. У наведеному зразку реферату пункти плану виділені напівжирним шрифтом, а конкретизувальні частини – курсивом.

Отже, реферування – це інтелектуальний творчий процес, що потребує осмислення, аналітико-синтетичної переробки інформації та створення нового документа – реферату, котрий має специфічну мовно-стилістичну форму.

Дата добавления: 2014-01-07