Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Історичні витоки текстознавства

Теоретичні основи текстознавства.

Історичні витоки текстознавства.

3. Місце текстознавства серед інших галузей знань і навчальних дисциплін.

- Поняття “текст”. Специфіка визначень.Текст і твір.

- Становлення наукових основ вивчення тексту.

- Текст як предмет дослідження різних гуманітарних наук.

- Текстознавство і текстологія.

Література:

1 Бахтин М.М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках. Зстетика словесного творчества.— М., 1979. — С. 281.

2. Гринев С.В. Введение в лингвистику текста: Учеб пособие / Лингвистический фак. Моск. пед. ун-та. — 2-е изд., доп. и испр. — М.: Сигналъ, 1999. — 60 с.

3. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. — К.: Вид. центр "Академія", 1999. — С. 10.

4. Селиванова ЕА. Основы лингвистической теории текста и коммуникации: Учеб. пособие / Черкасский гос. ун-т им. Б. Хмельницкого. — К.: Фитосоциоцентр, 2002. — С. 46.

 

Текстознавство як теоретико-прикладна дисципліна виникло на межі функціональної стилістики та лінгвістики тексту, що зумовлено спільністю об'єкта дослідження — текст як джерело та носій інформації.

Лінгвістика тексту — самостійна мовознавча наука, яка досліджує внутрішню структуру тексту, його категорії, змістово-знакову і комунікативну репрезентацію.

Лінгвістику тексту різні дослідники називають також текстовою лінгвістикою, текстуальною лінгвістикою, текстикою, текстологією, граматикою тексту, текстолінгвістикою.

Ця наука вивчає текст і його структуру, категорії та складові, а також способи його створення. Основна її мета — виявлення системи правил, за якими сукупність усвідомлених речень можна організувати на вищому рівні — тексту. Лінгвістика тексту спрямована на вивчення текстотвірних закономірностей, властивих усім текстам. Однак досягнення цієї мети передбачає попередній аналіз багатьох текстів і порівняння результатів. Тексти різних жанрів мають свої форми організації, вироблені та кодифіковані суспільною практикою. Зважаючи на важливість тих функцій, яку виконують публіцистичні , наукові, навчальні, художні тексти у суспільстві як джерело та носій інформації, засіб комунікації та формування переконань, засіб впливу нині актуалізується питання стосовно закономірностей створення текстів (надфразових єдностей), механізмів їх структурування та способів мовного оформлення у зв'язному тексті, удосконалення. Ці питання досліджує текстознавство.

Теорія тексту в текстознавстві спирається на розробки лінгвістики тексту. Фактично всі їхні основні завдання в аспекті теорії тексту тотожні і різниця полягає у більш широкому спектрі об'єктів дослідження у лінгвістиці тексту — вивчення усіх видів текстів і конкретизації такого об'єкта в текстознавстві — текстів, призначених для масового видання, вивчення моделей їх форми та змісту.



Становлення лінгвістики тексту як самостійного мовознавчого напряму зі своєю теорією і практикою відбувається у 60-ті роки XX ст. Своєрідним центром її формування вважають Німеччину, у якій протягом 60-х років виходить друком низка наукових робіт з лінгвістики тексту (Р. Харвег, Я. Петефі, С. Шмідт, В. Дресслер). Великий внесок в її розвиток та становлення зробили філологічні школи різних країн світу, зокрема Лондонська, Французька функціональні школи, радянська філологічна традиція (текстова концепція М.М. Бахтіна 40—50-х років).

Розвиток лінгвістики тексту був зумовлений посиленням уваги мовознавців до розрізнення понять "мова" і "мовлення"2, і відповідно до рівнів системи мови, визначення статусу тексту як автономної одиниці. Вивчення рівнів системи мови (фонологія — морфологія — лексикологія — синтаксис) залишало відкритим питання щодо верхньої межі системи одиниць: фонема — морфема — лексема — вільне словосполучення — речення Ще у 1930-ті роки мовознавці Л.В. Щерба, О.М. Пєшковський, намагаючись уточнити та дослідити одиниці синтаксичного рівня, пропонували виділити одиниці, які за обсягом більші, ніж речення, та виражені у тексті у вигляді абзаців. У 1960—70-ті роки ці одиниці — надфразові єдності, або складне синтаксичне ціле, — стають предметом всебічного аналізу та вивчаються у синтаксисі тексту (синонімічні назви — суперсинтаксис (В. Дресслер), макросинтаксис (3. Харріс), гіперсинтаксис (Б. Палек)).

Лінгвістика тексту як відносно молода галузь науки була підготовлена та зумовлена ідеєю видатного швейцарського мовознавця Ф. де Соссюра стосовно розрізнення понять "мова" і "мовлення". Оскільки текст є вихідною одиницею мови, Ф. де Соссюр пропонував виділити лінгвістику тексту і лінгвістику мовлення.

Вільні словосполучення — це синтаксичні словосполучення, що утворюються щоразу за новими моделями, членуються на окремі слова, які за необхідності можна замінити іншими.

Предметом вивчення малого синтаксису, або синтаксису словосполучень як науки про лінійну послідовність лексичних одиниць, крім речень, стали вільні словосполучення. Виділення цих двох типів одиниць пов'язано з іменем академіка В.В. Виноградова. Однак логічно було б передбачити існування одиниць більших, ніж речення. Про їх існування свідчило формальне виділення частин тексту — абзаців, статус яких був невизначеним, але вони були загальновизнані та загальновживані. Інтенсивне вивчення надфразових єдностей як одиниць тексту проводилося у 1960—1970-х роках1.

У 60-ті роки XX ст. увага мовознавців була зосереджена на дослідженні структури і граматики тексту: вивчалися засоби і типи зв'язності в тексті, принципи дотримання зв'язності для більш адекватного сприйняття тексту читачем. Однак обмеженість досліджень тільки формальною зв'язністю тексту, його граматичними властивостями призвела до певного повторення тематики, відсутності теоретичних узагальнень і неможливості виявлення змістових, а не формальних категорій тексту. Це не сприяло вирішенню поставлених лінгвістикою тексту завдань — виявлення категорій тексту, механізмів глобальної зв'язності, засобів створення цілісності тексту. Внаслідок цього термін "лінгвістика тексту" став застосовуватися до невласне лінгвістичних досліджень, які були включені у видання на кшталт "Граматика тексту", "Структура тексту", "Текст" тощо. Таку розмитість статусу лінгвістики тексту можна пояснити початковим суто формальним прагненням і відсутністю пошуку специфічних для цієї дисципліни змістових категорій, а також впевненістю в універсальності "граматики тексту" для будь-яких текстів: від висловлення до протяжного письмового замкненого тексту1.

У 70-х роках XX ст. на основі граматики тексту створюється семантичний напрям лінгвістики тексту, який починає поступово розглядатися у контексті глобальної семантичної зв'язності, а також семантичної еквівалентності як основи для об'єднання речень у зв'язний текст. У межах семантичного напряму лінгвістики тексту розробляються проблеми семантичних компонентів і смислової структури тексту, співвідношення семантики тексту і контексту, змістових, смислових категорій тексту, семантико-смислових основ та інтерпретації тексту тощо. Наприкінці 70-х років XX ст. відбуваються позитивні зміни — розшарування лінгвістики тексту внаслідок залучення різних аспектів суміжних наук. У лінгвістиці тексту виділяються три самостійні наукові дисципліни: загальна теорія тексту (І.Р. Гальперін), граматика тексту (О.І. Москальська), стилістика тексту (О.В. Арнольд, В.В. Одинцов)2.

У рамках загальної теорії тексту розглядаються такі проблеми:

• вивчення тексту як явища і системи, основними ознаками якої є зв'язність і цілісність: дослідження властивостей текстів (перш за все характерних особливостей — ознак і параметрів);

• комунікативна ситуація та її елементи як фактори реалізації тексту;

• побудова типології та класифікації текстів за різними (функціональними, комунікативними та іншими) параметрами і співвіднесеними з ними лінгвістичними ознаками.

Граматика тексту вивчає такі питання:

• композиція різних видів текстів, структура тексту та її компоненти;

• виокремлення та опис, а також функціонально-семіотичний аналіз основних видів одиниць, з яких складається текст;

• вивчення засобів зв'язку текстових одиниць.

На межі сфер функціональної стилістики та стилістики індивідуального мовлення оформилася стилістика тексту, напрями розвитку якої зводяться до стилістичного аналізу, або інтерпретації тексту, що передбачає:

• авторську установку, її компоненти та їх вплив на реалізацію тексту;

• виявлення основних текстових категорій;

• визначення особливостей функціонування мовних одиниць різного рівня під впливом тексту, вивчення особливостей їх реалізації в тексті, виявлення нових властивостей, прирощування смислу.

Теоретичний розвиток лінгвістики і закономірне включення тексту в багаторівневу систему лінгвістичних одиниць активізували дослідження різних типів текстів (наукових, технічних, виробничих, службових), зумовили практичні потреби визначення загальних принципів їх структурної організації та правил ефективної побудови. Комп'ютеризація стимулювала пошук лінгвістичних принципів їх автоматизованої підготовки, трансформації (перш за все згортання), аналізу й оцінювання, сприяла розвитку прикладної лінгвістики тексту.

На сучасному етапі розвитку лінгвістика тексту інтегрує досягнення нових теорій і галузей знань, орієнтованих на мовлення, акт комунікації. Цю науку стали визначати як таку, що вивчає сутність та організацію передумов та умов людської комунікації. Текст перетворився на складну комунікативну структуру, за допомогою якої здійснюють комунікацію автор (беруться до уваги його психологічні, ментальні, соціальні, культурні та інші ознаки) та адресат (з його рівнем сприймання), враховується ситуація (простір і час).

Сьогодні лінгвістика тексту досліджує широке коло питань: виділення одиниць і структур на рівні тексту, виявлення закономірностей побудови текстів, проблеми реферування текстів і запису його семантики, породження і сприйняття тексту, його інтерпретації тощо, також різноманітні дослідницькі підходи до вирішення цих проблем.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Історичні витоки текстознавства

Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 602; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.196.17.193
Генерация страницы за: 0.107 сек.