Теоретичні основи текстознавства

Перехід до інформаційного суспільства супроводжується зростанням обсягів текстів в усіх сферах людської життєдіяльності. Незмірно зростає роль тексту.

Текстознавство — мовознавча дисципліна, яка досліджує внутрішню структуру тексту, його змістові категорії, мовностилістичну репрезентацію.

Актуальним є питання щодо визначення понятійного апарату текстознавства. Об'єктом вивчення цієї дисципліни є тексти, призначені для масового видання, а предметом — правила побудови та мовне оформлення цих текстів, виявлення категорій, які виражаються за цими правилами.

Текст має широке трактування і може включати, крім традиційного запису природною мовою, також статичне чи динамічне зображення, звукове повідомлення чи/або їх комбінацію. Ця інформація може бути представлена у вигляді текстових і нетекстових елементів, однак словесний текст переважає.

Текстознавство вивчає тексти, зміст яких зафіксовано знаками природної мови, переданими засобами графіки. Слово "текстовий" співвідноситься не тільки з твором, зміст якого оформлений на паперовому носії, але й на електронному.

Сучасне текстознавство як синтетична наука перебуває на стадії становлення, формується його понятійний апарат. Інтегрування теоретичних і практичних здобутків інших галузей мовознавства визначили основні напрями його розвитку.

• Вивчення тексту як системи вищого рівня, основною ознакою якого є цілісність і зв'язність. Дослідження тексту як системи вищого рангу передбачає, що текст — складне ціле, структурно-семантичне утворення, відмінне від простої послідовності речень. Це єдність, об'єднана комунікативною цілісністю, смисловою завершеністю, логічними, граматичними і семантичними зв'язками.

У контексті вивчення тексту як системи вищого рангу постає проблема визначення істотних особливостей тексту, його відмінності від речення (висловлення), надфразної єдності, характеру його існування у часі та просторі, характеру відображення у тексті реального світу.

Завданням лінгвістики стає також пошук семантичних і синтаксичних критеріїв єдності тексту, а саме внутрішньої побудови тексту, що виступає як функціонально, семантично та структурно завершене ціле.

• Вивчення одиниць, що становлять текст. Вивчення одиниць тексту значно розширює межі синтаксичної теорії і вводить як предмет дослідження одиницю більшу, ніж речення, — складне синтаксичне ціле, або надфразову єдність. Цей напрямок синтаксису найменш розроблений у лінгвістиці. Теорія складного синтаксичного цілого розроблялася у працях В.В. Виноградова, О.М. Пєшковського, Н.С. Поспєлова та ін. 1

• Вивчення міжфразових зв'язків і відношень. Речення, які належать до складного синтаксичного цілого, різні за своєю структурою і самостійні, вільно поєднуються між собою передусім за змістом. Зв'язки між такими реченнями називають міжфразовими. Вони здійснюються за допомогою лексичної послідовності та спеціальних синтаксичних засобів. У цьому напрямі недостатньо вивчено механізм об'єднання суміжних цілих речень, актуалізацію зв'язків між ними за допомогою повтору, ключових слів тощо. Дослідження семантичних і структурних засобів зв'язку між компонентами тексту сприяє розвитку синтаксису складних структур.

1. У контексті текстознавства як навчальної дисципліни порушується низка актуальних питань. Що перетворює послідовність речень на текст? Який механізм конструювання тексту? У цьому випадку велику роль відіграє рубрикація. Яка послідовність розміщення смислових компонентів тексту, що повністю відповідають його призначенню?

2.Уніфікація мовних засобів вираження змісту (єдина форма мовного вираження, найбільш точно відображає зміст повторюваних ситуацій чи дій у тексті), яка досягається шляхом: стандартизації мовних одиниць, їх унормування (терміни загальнонаукові та галузеві, найменування об'єктів, виробів, лексичні та графічні скорочення); формалізації мовних засобів (обмеженого використання елементів природної мови за рахунок вживання штучних мовних засобів: кодів, умовних позначень, графічних елементів тощо).

3. Виявлення основних категорій текстів і лінгвостилістичних засобів, які забезпечують реалізацію цих категорій у тексті. Виявлення текстових категорій, визначення кола питань, які вони передають, засобів їх вираження можна віднести до останнього десятиліття XX ст. Найбільший внесок у розробку цієї проблеми зробили Ілля Гальперін, Олена Селіванова, О.П. Воробйова, Р. Харвег, Xаральд Вейнріх, Вольфганг Дресслер. Однак і нині вчені не дійшли одностайної думки щодо визначення того, що являють собою категорії тексту та які засоби забезпечують їх вираження.

Аналіз стану справ у галузі текстознавства свідчить про те, що вчення про текст, продовжуючи накопичувати матеріал, піддає його першим класифікаціям і зводить до певних правил, закономірностей. Дедалі стає очевиднішим, що назріла необхідність прискорення цього процесу. Галузь текстознавства потребує конкретизації, зокрема поглиблення, уточнення низки аспектів системно-структурного вивчення тексту, співвіднесеності з іншими розділами науки про мову.

1.3. Місце текстознавства серед інших галузей знань і навчальних дис циплін

Висловлювання про текст як альфу і омегу лінгвістичних досліджень знаходимо у багатьох роботах сучасних вчених-лінгвістів (З.Й. Шмідта, Михайла.М. Бахтіна, Петера Хартмана та ін.). Видатний вчений М.М. Бахтін назвав текст "первинною даністю всього гуманітарно-філософського мислення", "безпосередньою дійсністю", з якої можуть виходити всі лінгвістичні дисципліни1.

Історично текст насправді є вихідною одиницею мовознавчих досліджень, оскільки філологія виросла з потреб дослідження та тлумачення давніх текстів. Традиційно особливості структури та мовні засоби текстів як творів мовлення вивчала риторика.

Текстологія — сукупність прийомів (основні з них — критика, атрибуція, інтерпретація текстів рукописів, видань) для вивчення історії тексту (літературної пам'ятки чи історичного документа), встановлення основного тексту та його варіантів (списків, редакцій), авторства та часу написання, підготовки тексту відповідно до типу видання. Практичним результатом текстологічних пошуків є публікація пам'яток. При текстологічному аналізі лінгвістичні особливості залишаються поза увагою дослідника — це зумовило розвиток лінгвістичного джерелознавства. Предмет лінгвістичного джерелознавства — виявлення, анотування та систематизація джерел з погляду їх лінгвістичної змістовності, інформативності та розробка принципів їх відтворення. Текстологія — сучасний термін, раніше вживалися такі, як філологічна критика, археографія, екзегетика, герменевтика.

Герменевтика — міжнаукова галузь, яка вивчає тлумачення, розуміння й інтерпретацію текстів. Герменевтичний підхід використовують у процесі лінгвістичного дослідження тексту, що включає дві операції: інтерпретацію, яка породжує нові смисли тексту, та герменевтичні процедури тлумачення і розуміння цих смислів. Герменевтика є мистецтвом розуміння авторського мовлення і авторського стилю.

Текстознавство використовує для аналізу своїх об'єктів теоретичні і практичні здобутки низки суміжних лінгвістичних дисциплін та інших галузей знань. У мовознавстві тексти досліджує лінгвостилістика, на основі якої виникла лінгвістика тексту. До сфери лінгвостилістики належить опис типів текстів. Текстологія вивчає класифікацію текстів друкованих ЗМІ та видавничих. Крім того, зближенню стилістики та текстознавства сприяє тенденція до вивчення не ізольованих мовних одиниць, а відношень, в які вони вступають при формуванні зв'язного тексту. 1. Зокрема опис категорій тексту в курсі текстознавства передбачає виявлення особливостей текстової структури, організації мовних одиниць, зв'язків, які встановлюються між ними. У цьому випадку текстознавство стикається зі стилістичним аналізом, який спрямований не на самі мовні факти, а на їх відбір, організацію та поєднання. Таким чином, сфери дослідження двох мовних дисциплін перетинаються. Однак вони по-різному вивчають текст. Стилістика вивчає художні, публіцистичні та інші твори з погляду стилістичних (експресивних) ефектів, які досягаються у результаті вправного використання авторами лексичних і граматичних засобів мови. Текстознавство розглядає побудову, складові тексту, формальну і змістову структуру з погляду формування його смислу.

Текстознавство пов'язане з синтаксисом. Цей розділ граматики вивчає будову та значення словосполучень і речень, їхні функції й умови вживання, способи зв'язку слів у словосполученнях, речень у тексті. Об'ємно-прагматичне членування тексту, темо-рематичний зв'язок, виділення складових тексту є об'єктом вивчення у синтаксичній теорії та текстознавстві.

Текстознавство спирається на розробки журналістики, а саме: класифікацію публіцистичних текстів, вивчення їх змісту та зовнішньої форми, характеристики публічної інформації. Інформатика, або теорія інформації, також займається текстами, оскільки в них зафіксована інформація, здебільшого інформаційні роботи проводяться на матеріалі текстів. Інформатика розглядає тексти як інформаційні документи — з погляду інформації, яку вони передають. У межах цієї науки вивчаються питання стосовно змістової та структурної організації текстів, питання їх типології та класифікації, принципи і методи створення, аналізу та інформаційного оцінювання, перетворення і трансформації різних видів текстів.

Теорія інформації розширила коло проблем текстознавства, ввела такі поняття, як інформація, код, канал зв'язку, процес декодування тощо.

Поняття підтексту, проспекції, ретроспекції запозичено текстознавством з літературознавства.

Тексти вивчає також теорія редакційно-видавничої справи, в межах якої проводяться дослідження та практична робота стосовно вдосконалення з погляду логіки, послідовності викладу, внаслідок цього — підвищення ефективності сприйняття тексту. Текстознавство спирається на теорію редагування текстів.

Текстознавство інтегрує також дані суміжних наук — філософії, логіки, семіотики. Кожна лінгвістична теорія враховує філософські питання про відображення людським мисленням навколишнього світу, відношення мислення до мови, співвідношення мови і мовлення. Мислення здійснюється за допомогою мови, і дослідити характер мислення можна тільки через мову. Такі проблеми текстознавства, як внутрішні зв'язки мовних структур, методи і методики лінгвістичного дослідження розв 'язуються за допомогою філософії. У свою чергу, текстознавство збагачує філософію новими фактами, що ілюструють філософські положення.

Семіотика — наука про загальні властивості знаків і знакових систем. Текстознавство розглядає твір, створений знаками природної мови, але записаний у формі тексту засобами графіки.

Зв'язок текстознавства з логікою, яка вивчає форми вираження одиниць мислення — понять, суджень, умовиводів — полягає у тому, що процес мислення можливий тільки через мову, з іншого боку, змістом мови є думка особи. Логіка спрямована на розкриття законів мислення, його форм, будови, руху1. Текст створюється за законами логіки — він має бути змістовним, послідовним, точним, несуперечливим. Логічна послідовність викладу особливо увиразнюється у тих жанрах, у яких немає суб'єктивних (емоційних, експресивних) елементів, виявлення особистого ставлення до явищ, подій, осіб. Логіка збагачує термінологію текстознавства такими термінами, як суб'єкт, предикат, об'єкт.

Текстознавство пов'язане з психолінгвістикою. Накопичення інформації та зберігання її у пам'яті, можливість вилучення необхідних для певної ситуації фактів із тезаурусу індивіда — важливі при описі підкате-горій тексту — ретроспекції та проспекції. Психолінгвістика спрямована на виявлення закономірностей роботи свідомості при сприйманні та переробці отримуваної інформації. Організацію та поєднання мовних засобів, у яких реалізується така інформація, досліджує текстознавство.

Текст як об'єкт комунікативної діяльності, зокрема опис засобів комунікативної взаємодії, способи її оптимі-зації й ефективності, інтерактивні стратегії, рівні мовленнєвих операцій, типи мовленнєвих актів вивчають лінгвопрагматика, теорія дискурсу, соціолінгвістика, теорія мовленнєвої діяльності та ін.

Отже, текст — це об'єкт, що пов'язує багато галузей діяльності, які спеціально спрямовані на вивчення тексту, та суміжні, які використовують його як метод і спосіб професійної діяльності. Інтеграція наук дає змогу глибше зрозуміти багато теоретичних і практичних проблем.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення лінгвістики тексту.

2. Що є об'єктом вивчення лінгвістики тексту?

3. Які причини виникнення текстознавства?

4. Коли виникло текстознавство як самостійна мовознавча дисципліна?

5. Поясніть причини виникнення лінгвістики тексту як навчальної дисципліни.

6.Які особливості еволюції лінгвістики тексту як мовознавчої дисципліни?

7. Які проблеми досліджують загальна теорія тексту, граматика тексту, стилістика тексту?

8. Які особливості розвитку лінгвістики тексту нині?

9. Розкрийте сутність зв'язків текстознавства з мовознавчими дисциплінами, іншими галузями знань.

Теми рефератів

1. Виникнення та розвиток текстознавства

2. Форми і сутність зв'язків текстознавства з іншими галузями знань.

Дата добавления: 2014-01-07