Пріоритети й проблеми в розвитку нових інформаційних технологій в освіті

Проблеми ефективності освіти в новому освітньому середовищі. Проблеми дистанційної освіти.

При організації й впровадженні дистанційного навчання в систему освіти різних країн виникає проблема оцінки ефективності дистанційної освіти в порівнянні із традиційною освітою. Як показують дослідження, що тривають уже не одне десятиліття, проблема оцінки ефективності є досить складною і багатоплановою й не має остаточного рішення.

Розвиток і розширення використання освітніх ІТ прямо пов'язується із проблемою зміни ефективності навчання. Визначення ефективності будь-якого методу, технології навчання включає – вимір досягнутого результату, витрат матеріальних ресурсів і часу на його досягнення. Ефективність навчання вимірюють або за результатами контрольних робіт у балах, або за результатами тестування у відсотках вирішених завдань. При цьому звичайно порівнюють групи учнів, які користувались і які не користувались комп'ютерними засобами підтримки навчання.

Оцінку ефективності методів навчання із застосуванням інформаційних технологій дають звичайно в порівнянні з так званими традиційними методами й обмежуються виміром результату навчання, іноді з огляду і на витрати часу учнів. Чи можливо застосування традиційних критеріїв якості до ключових аспектів дистанційної освіти в технологічному навчальному середовищі? Застосування такого підходу до оцінки інформаційних технологій у навчанні має на увазі, що останні не вносять нічого нового в цілі й завдання навчання. Насправді впровадження інформаційних технологій впливає на якість і зміст освіти.

На думку експертів, нові інформаційні технології навчання дозволяють підвищити ефективність практичних і лабораторних занять з природничо-наукових дисциплін не менш як на 30 %, об'єктивність контролю знань учнів - на 20-25 %. Успішність у контрольних групах, що навчаються з використанням освітніх ІТ, як правило, вище в середньому на 0,5 бала (при п'ятибальній системі оцінки). Зокрема, швидкість накопичення словникового запасу при комп'ютерній підтримці вивчення іноземних мов підвищується в 2-3 рази.

Разом з тим існує підхід, що припускає застосування традиційних критеріїв якості й ефективності в технологічній вищій освіті. Тут ключовими чинниками прийнято вважати:

· (І) кваліфікований викладацький склад;

· (II) педагогічну майстерність;

· (III) розробку курсу з додаванням елементів, обумовлених застосуванням технологічних засобів навчання;

· (IV) роботу студентських служб.

Інформаційні й комунікаційні технології за визнанням фахівців є одним із пріоритетних напрямків науки й техніки, які в XXI столітті стануть вирішально критичними.

Під критичними розуміють такі технології, що мають міжгалузевий характер, створюють істотні передумови для розвитку багатьох технологічних галузей або напрямків досліджень і розробок, стають у сукупності головним внеском у вирішення ключових проблем розвитку й прогресу.

В освіті роль критичних, безсумнівно, відіграють базові інформаційні технології, тобто такі, що є основою освітніх технологій, які використовують засоби інформаційно-обчислювальної техніки й у сукупності утворюють технологічну інфраструктуру навчального закладу.

Критичні освітні технології забезпечують створення на основі інфраструктури корпоративних телекомунікаційних мереж освітніх установ розподілені бази освітніх технологій. Вони завдяки цій інфраструктурі можуть використовуватися в будь-якому місці освітнього простору, у тому числі й у процесі реалізації ідеології дистанційного освіта.

У цьому зв'язку найважливішими напрямками інформатизації освіти є:

- реалізація віртуального інформаційно-освітнього середовища на рівні навчального закладу, що передбачає виконання комплексу робіт зі створення й забезпечення технології його функціонування;

- системна інтеграція інформаційних технологій в освіті, що підтримує процеси навчання, наукових досліджень і організаційного менеджменту (керівництва);

- побудова й розвиток єдиного освітнього інформаційного простору.

По суті мова йде про вирішення проблеми якісної зміни стану всього інформаційного середовища системи освіти, про виникнення нових можливостей як для випереджальної, розвиваючої освіти кожної особистості, так і для росту сукупного суспільного інтелекту.

Важливою й ефективною умовою прогресу будь-якого суспільства було і є створення й розширення єдиного інтерактивного інформаційного простору. Саме єдині інформаційні простори історично в значній мірі сприяли прискоренню розвитку всього людства в цілому. Вони були вирішальним чинником прогресу цивілізації у всіх сферах (духовній, професійній, соматичній, культурній й інших). Обмін знаннями, об'єднання зусиль з подальшого пізнання природи, розвитку науки, техніки, культури — все це сприяє ефективному підвищенню матеріального рівня. Тому створення єдиного інтерактивного інформаційного простору можна вважати стратегічною метою впровадження сучасних і перспективних інформаційних технологій в усі сфери людської діяльності.

Основні цілі побудови єдиного інформаційного простору в освіті пов'язані з наданням принципово нових можливостей для пізнавальної творчої діяльності людини. Це може бути досягнуте завдяки сучасному інформаційному й технічному оснащенню основних видів діяльності в освіті: навчальної, педагогічної, науково-дослідної, організаційно-управлінської, експертної й ін.

Побудова єдиного інформаційного простору в освіті дозволить домогтися:

– підвищення ефективності і якості процесу навчання;
– інтенсифікації процесу наукових досліджень в освітніх установах;
– скорочення часу й поліпшення умов для додаткової освіти й освіти дорослих;
– підвищення оперативності й ефективності керування окремими освітніми установами й системою освіти в цілому;
– інтеграції національних інформаційних освітніх систем у світову мережу, що значно полегшить доступ до міжнародних інформаційних ресурсів у галузі освіти, науки, культури й в інших сферах.

Основні напрямки й проблеми створення й розвитку єдиного інформаційного освітнього простору формулюються так:

1. Технічне оснащення навчальних закладів є одним з першочергових завдань, рішення якого стримується в основному організаційно-економічними факторами, пов'язаними з тим, що "мала" інформатизація виявляється неефективною, а "більша" — надмірно дорогою, що не дає миттєвої віддачі. Значно актуалізується проблема реалізації освітніх інформаційних технологій в інваріантних середовищах і стандартах.

2. Організація підготовки фахівців. Нестача фахівців в галузі нових інформаційних технологій (особливо - мережевих технологій) збільшується процесами їх "вимивання" зі сфери освіти в комерційні й інші структури, що особливо характерно для країн з перехідною економікою.

3. Організаційні заходи. Створення єдиної системи інформаційних ресурсів неможливо без постійно координуючої участі й контролю з боку педагогічної й наукової громадськості, вираженого в тій або іншій формі.

4. Перенос інформаційних ресурсів суспільства на електронні носії. Тільки перенос більшої частини накопиченої людством інформації на сприймάні комп'ютерами носії дозволить створити реальні можливості доступу до цієї інформації всіх членів суспільства. Удосконалення існуючих технологій такого переносу залишається однією з актуальних проблем розвитку інформаційних технологій.

Дата добавления: 2014-01-07