Три основні рівні організації живого на планеті

Серед всієї різноманітності живих систем чітко виділяються три основні рівні їх організації - організмений, популяційний і екосистемний.

У системах організменого, популяційного і екосистемного рівнів організації відбуваються всі біохімічні, фізіологічні, біогеоценотичні, біофізичні і біогеохімічні процеси, що забезпечують існування і еволюцію біосфери. Всі інші системи є підпорядкованими згаданим трьом рівням (мал. 1), є вторинними і неуніверсальними по відношенню до них. Їх, по К. М. Завадському, доцільно називати рівнями еволюції або рівнями організації (структурними рівнями).

Мал. 1. Схема структурно-функціональних зв'язків між основними рівнями організації живого.

Організменний рівень організації.Найголовнішою функцією цього рівня є розмноження - відтворення собі подібних.

До підлеглих систем організменого рівня організації або до рівнів організації цього рівня належать системи, об'єднані під назвами протоклітинних, одноклітинних і багатоклітинних організмів, системи, що виділяються як підлеглі структурні компоненти високоорганізованих багатоклітинних організмів (макромолекулярна, органельна, клітинна, тканинна) або як їх функціональні системи (кровоносна, нервова, травна, видільна, ендокринна; див. мал. 1).

Основна функція популяційного рівня - це формування в певному обмеженому ареалі (зайнятого однією популяцією) такого видового населення, яке за структурою і життєвими особливостями найбільш відповідає середовищу його існування.

Основною ознакою систем третього екосистемного рівня в порівнянні з двома попередніми є те, що вони є функціональною єдністю живих і неживих компонентів (живих істот і середовища їх існування), охопленою безперервним обміном речовин і енергії, а також що вони є ареною життя на Землі. Поза екосистемами життя не існує. Колообіг речовин в екосистемах будь-якого рангу (біогеоценоз або біосфера) може бути забезпечений лише за умови тісної взаємодії організмів різних трофічних рівнів між собою і з довкіллям.

Екосистеми є тими універсальними утвореннями, в яких забезпечується безперервний функціональний зв'язок між живою і неживою природою, безперервний рух речовин по біогеохімічних циклах і постійна трансформація сонячної енергії в трофічному ланцюзі. Основна функція екосистем на планеті - забезпечення постійної передачі енергії і постійного обміну речовин між всіма її живими компонентами і середовищем їх існування (неживими компонентами).

Підлеглими системами на цьому рівні організації є індивідуальні або популяції консорції, біогеоценози, біогеосистеми і біосфера, а також структурні підсистеми цих систем (наприклад, біоценоз, фітоценоз, біострома, ґрунт і т. ін.). Характерною особливістю описаних трьох основних рівнів організації живого є те, що вони мають не лише ієрархічну, але і сітчасту супідрядність (див. мал. 1).

Такий тип підпорядкування (співвідношення) підтверджує правильність твердження В. І. Вернадського про те, що всі три рівні організації є первинними і що вони формувалися на планеті одночасно, або, як відзначає К.М. Завадський, надорганізменні системи організації такі ж древні, як саме життя.

Жоден організм в природі не існує ізольовано (стерильно) по відношенню до інших живих істот. Він завжди топічно, трофічно, фабрично або форично пов'язаний з іншими організмами. Між ним і середовищем здійснюється безперервний обмін речовин, він пронизаний постійним потоком енергії, отже, він може існувати лише як елементарна екологічна система. Прикладом цього може служити будь-який автотрофний або гетеротрофний організм зі всією сукупністю симбіотичних, паразитичних, мутуалістичних, протокооперативних і будь-яким іншим способом пов'язаних з ним особин інших видів.

Дата добавления: 2014-01-06