Питання до розгляду. Задание на самоподготовку

ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БУХГАЛТЕСЬКОГО ОБЛІКУ У БАНКАХ

Кіровоград 20__р.

Разработал

Задание на самоподготовку

1. Повторить материал лекции

2. Подготовиться к семинарскому и практическому занятию.

Профессор кафедрыУиИМК д.э.н. Бородушко И.В.

«____»______________20___г

1. Необхідність і зміст програми реформування бухгалтерського обліку у банках.

2. Система бухгалтерського обліку у банках та її складові: підсистема фінансового обліку; підсистема управлінського обліку; підсистема податкових розрахунків.

3. Організація та забезпечення операційної діяльності в банках.

4. Первинні документи, регістри синтетичного та аналітичного обліку.

5. Характеристика та особливості побудови плану рахунків бухгалтерського обліку у банках.

6. Необхідність запровадження контррахунків та їх використання під час обліку операцій за принципами оцінки та обачливості.

1.Необхідність і зміст програми реформування бухгалтерського обліку у банках.

З 1 січня 1998 р. банківські установи України працюють за реформованою системою обліку. Основна мета реформування обліку — зміна підходів до формування звітності. Ідеться про від­ображення у звітних формах показників за реальним станом акти­вів, зобов’язань, капіталу банку. Такий підхід передбачає запро­вадження в методики обліку всіх банківських операцій осново­положних принципів МСБО, а саме: нарахування доходів (витрат),
оцінки активів через формування резервів під можливі втрати банку під час здійснення активних операцій та переоцінки акти­вів за зміни їхньої справедливої (ринкової) вартості.

У процесі реформування банки перейшли на новий план рахунків, що його опрацьовано та затверджено окремо для установ Національного банку України та банків другого рівня (донедавна їх означували як комерційні банки). Слід зауважити, що за час, що минув з «початкової дати затвердження плану рахунків (ПП НБУ від 21.11.97 № 388), до плану рахунків унесено суттєві зміни, що свідчить про постійний процес удосконалення реформованої системи обліку і звітності. Утім загальні підходи до побудови пла­ну рахунків (поділ рахунків на класи, групи, розділи) залишився незмінним.

У процесі реформування змінено також підходи до організації та ведення аналітичного обліку. В облікову практику запроваджено спеціальні та обов’язкові параметри для формування номера аналітичного рахунка. Передбачено максимальну кількість цифр в аналітичному рахунку — 14. Якщо перші чотири цифри відповідають чотиризначному коду балансового синтетичного рахунка з відповідного класу Плану рахунків, то решта 8 цифр — це коди, що відповідають обов’язковим і спеціальним параметрам. Обов’язкові параметри банки включають до номера аналітичного рахунка, зважаючи на вимоги НБУ та виходячи з чинної методики формування звітності за банківською системою України загалом. Обов’язкові параметри поділяються на загальні та спеціальні. Загальні параметри клієнтів, наприклад, охоплюють: код конт­рагента, ідентифікаційний код, резидентність, код країни, ознаку інсайдера, інституційний сектор економіки; форму власності, галузь економіки, види економічної діяльності.

1.2. Система бухгалтерського обліку у банках та її складові: підсистема фінансового обліку; підсистема управлінського обліку; підсистема податкових розрахунків.

Під системою бухгалтерського обліку в банках слід розуміти множину структурних елементів, які виконують різні функції, однак взаємопов’язані єдиним інформаційним полем банку. Функ­ціонування системи завершується корисним результатом — звіт­ністю, отже, взаємодія компонентів системи завжди здійснюється за типом взаємодії, спрямованої на одержання цього результату.

Система бухгалтерського обліку в банку має конкретне призначення, а саме — відображає кругообіг ресурсів у процесі його діяльності. На основі інформації, що її продукує система бухгалтерського обліку, на рівні кожного банку формується мікроекономічна модель його господарської діяльності.

З переходом до формування ринкових відносин розпочався процес становлення якісно нового інформаційного поля діяль­ності банку. Це зумовило, як уже зазначалося, методичний поділ системи бухгалтерського обліку на підсистеми: фінансову; управ­лінську; податкових розрахунків.

У підсистемі управлінського обліку інформація деталізується за структурними підрозділами, що забезпечує процедуру розрахунку ефективності їхньої діяльності, тобто визначення вкладу кожного підрозділу в загальний результат діяльності банку за звітний період. Формування інформаційної бази для складання податкової звітності ґрунтується на засобах і способах обліку валових доходів та валових витрат, різниця між якими становить базу оподаткування — податковий прибуток. Це підтверджує потребу у веденні податкового обліку, тобто функціонуванні підсистеми податкових розрахунків.

Спільність завдань фінансового обліку і податкових розрахун­ків полягає у створенні достовірної інформації про фінансові результати господарської діяльності банку. Різняться тільки цілі користувачів у процесі застосування цієї інформації під час здійснення контролю за банківським бізнесом.

Мета управлінського обліку — допомогти керівництву прий­мати правильні рішення. Спеціалісти з управлінського обліку віль­ні у виборі форм, методів і засобів його організації та ведення, оскільки навіть номенклатура рахунків класу 8 «Управлінський облік» не регламентується чинним планом рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Під управлінським обліком банку слід розуміти облік доходів і витрат за всіма фактами їх виникнення, а також облік ефективності діяльності банку загалом та кожного структурного підрозділу зокрема.

До центрів доходів відносять підрозділи, відповідальні за розміщення коштів, тобто підрозділи, котрі здійснюють активні операції, що забезпечують отримання прибутку.

Центри витрат поділяють:

· на центри обслуговування — підрозділи загалом витратні, діяльність яких не пов’язана з процесами розміщення ресурсів. Утім вони отримують певний дохід, здебільшого комісійний, що є платою за виконувані ними функції (операційний відділ, відділ міжнародних розрахунків, відділ консультування клієнтів);

· центри залучення — підрозділи, на які покладається складний процес залучення ресурсів і котрі, з огляду на платність ресурсів на фінансових ринках, формують основний обсяг процент­них витрат банку;

· центри забезпечення — підрозділи, що надають послуги внут­рішнім центрам доходів, обслуговування, залучення.

Порівнюючи планові та фактичні дані (особливо за доходами і витратами) у розрізі перелічених центрів, а далі — за струк­турними підрозділами і банком загалом, одержують управлінсь­ку інформацію високого рівня, що є необхідною умовою прий­няття ефективних управлінських рішень. У підсистемі податко­вих розрахунків узагальнюються дані про валові доходи та вало­ві витрати, різниця між обсягами яких за звітний період стано­вить суму прибутку як об’єкт оподаткування (оподатковуваний прибуток).

Інакше кажучи, методика податкових розрахунків передбачає, що об’єктом оподаткування є прибуток, визначений зменшенням суми скоригованого валового доходу звітного періоду відповідно до п. 4.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»:

· на суму валових витрат банку як платника податку за правилами ст. 5 цього Закону;

· суму амортизаційних відрахувань, нарахованих за правилами статей 8 і 9 Закону.

Податковий облік банки здійснюють з урахуванням можливостей програмного продукту в межах САБ (системи автоматизації банку) за одним із трьох допустимих варіантів: позасистемно; на балансових рахунках.

Правила ж фінансового обліку залежать від політики НБУ з питань обліку, яка суттєво залежить від змін у змісті МСБО та фінансової звітності.

Дата добавления: 2014-01-07