Тема: Основні поняття та роль логістики в морському транспорті

Лекція 1, 2

Конспекту лекцій з логістики

ПРОЕКТ

Джерела сплати місцевих податків і зборів

Порядок сплати й перерахування місцевих податків і зборів

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, яки­ми вони встановлюються. Стягнення невнесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Податки і збори, вказані у пунктах 8, 13, 14, 15, 16 і 17, сплачуються юридичними особами з доходу (прибутку), що залишається в їх роз­порядженні, але не більше 10% оподаткованого доходу (прибутку).

Податки і збори, вказані у пунктах 2, 3, 4, 11 і 12 та внесені коштом юридичних осіб, відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг).

З М І С Т

Вступ

Лекція 1,2. Основні поняття та роль логістики в морському транспорті

Тема 2. Міжнародна торгівля та експортно-імпортні операції. Матеріальні та інформаційні потоки, транспортні коридори.

Лекція 3. Концепції логістики, логістичні системи та показники

Лекція 4. Логістика матеріально - технічного забезпечення та виробнича

логістика

Лекція 5. Логістика розподілення, транспортна та інформаційна логістика

Лекція 6. Логістика експлуатаційних процесів на морському транспорті

Лекція 7. Морський транспорт в умовах логістики

Лекція 8. Логістичне управління на морському транспорті. Логістика сервісного обслуговування морського флоту

Рекомендована література

План лекції

1. Історичний шлях зародження логістики

2. Роль логістики як інструмента управління економікою

3. Різновиди поняття логістики. Етапи формування логістики як науки

4. Завдання і мета логістики

5. Правила логістики

6. Важливість логістики та її особливості в морському транспорті

Рекомендована література по темі: [2] c.32-44, [4] c.30-32, [10] c.36-38.

Слово «логістика» (від грецького logistike — майстерність підраховувати, міркувати) має витоки ще за часів римської імперії, коли існували спеціальні службовці — «логісти», або «логістики», які займалися розподілом продуктів харчування. наукою ж логістика стала завдяки військовій справі.

Кожний етап формування теорії логістики характеризується відповідними концептуальними підходами.

Першим етапом еволюції, періодом виникнення і кристалізації теорії логістики є десятиріччя з 1956-го по 1965 pp. Поява теорії логістики в цей період обумовлена двома причинами:

1) трансформацією економічного клімату, що почалася із середини 50-х pp. XX ст. Зростання продуктивності праці, загострення конкуренції об'єктивно сприяли зародженню тенденції зниження прибутку та стимулювали пошук резервів зменшення собівартості товарів;

2) постіндустріальна революція, яка обумовила модернізацію технологій і масове розповсюдження комп'ютерів. Наявність великої кількості ефективної, доступної комп'ютерної техніки нового покоління забезпечувала можливість зменшення логістичних витрат.

Формування теорії логістики здійснювалося за рахунок поступового синтезу чотирьох концепцій:

1) аналізу загальних витрат;

2) системного підходу;

3) поліпшення сервісу;

4) уваги до каналів фізичного розподілу.

Другим етапом еволюції, періодом впровадження та експериментальної апробації теорії логістики є п'ятиріччя з 1966-го по 1970 pp. На цих підприємствах витрати, зумовлені вихідним матеріальним потоком, дорівнювали 20—50% обсягу продажів, тому вдосконалення управління фізичним розподілом розглядалося як засіб скорочення витрат обігу та збільшення прибутку.

Американські фахівці наголошували, що централізація управління фізичним розподілом дає позитивні результати: на 20-50% скорочуються запаси готової продукції, в 2-3 рази зменшується час виконання замовлень, знижуються транспортні витрати.

Третім етапом еволюції, періодом зміни пріоритетів теорії логістики є дев'ятиріччя з 1971-го по 1979 pp. Під впливом економіко-екологічних факторів увага у сфері логістики змістилася на вирішення проблем постачання, а також скорочення втрат енергоносіїв при транспортуванні і збереженні.

Для матеріаломістких виробництв "напрямком головного удару" організаційних перетворень стала концентрація зусиль на зниженні витрат, що супроводжують рух технологічного конвеєра продуктопостачання на етапах постачання та виробництва. У цьому зв'язку значного поширення набув такий підхід, як управління матеріалами (materials management), що передбачає організаційне вдосконалення системи управління матеріальним потоком від моменту закупки до передачі готової продукції на склад підприємства.

Четвертим етапом еволюції теорії, періодом значних техніко-технологічних змін логістики є шестиріччя з 1980-го по 1985 pp. Серед цих змін найбільш значущі такі:

1) автомобілізація і модернізація транспорту,

2) поява персональних комп'ютерів,

3) удосконалення засобів зв'язку.

— П'ятим етапом еволюції теорії, який почався у 1986 р. і триває до цього часу, є період подальшої інтеграції логістики. Щонайменше з п'яти причин подальша інтеграція пов'язана з використанням логістичних систем, у межах яких тільки і можливий високий ступінь координації логістичних функцій.

Таким чином, логістика, як ефективний інструмент господарської практики, повністю відповідає характеру виробничих відносин в Україні, для яких властиве співіснування ринкових і планомірних форм зв'язку виробництва та споживання. Логістика є іманентно властивим атрибутом сучасних виробничих відносин.

Основним об'єктом дослідження, управління та оптимізації у логістиці є матеріальний потік. Інформаційні, фінансові, сервісні потоки (т.з. потоки, що супроводжують матеріальний) розглядаються у підпорядкованому плані як такі, що генеруються досліджуваним матеріальним потоком.

Логістику зазвичай розуміють у широкому і вузькому значенні. У широкому розумінні логістика— це наука про управління та оптимізацію матеріальних потоків, потоків послуг і пов'язаних з ними інформаційних і фінансових потоків, у визначеної мікро-, мезо- або макроекономічній системі, для досягнення поставлених перед нею цілей.

У вузькому розумінні (з позицій бізнесу) логістика— це інтегральний інструмент менеджменту, що сприяє досягненню стратегічних, тактичних або оперативних цілей організації бізнесу за рахунок ефективного (із погляду зниження загальних витрат і задоволенея вимог кінцевих споживачів до якості продуктів і послуг) управління матеріальними і (або) сервісними потоками, а також супутніми їм потоками інформації і фінансових засобів.

У найбільш загальній постановці з позицій логістики можна досліджувати виникнення, перетворення або поглинання матеріальних і супутніх потоків на визначеному економічному об'єкті, що функціонує як система, тобто реалізує поставлені перед ним цілі як єдине ціле. Дії, що супроводжують матеріальний потік в такій системі, називаються логістичними операціями або логістичними функціями.

Очевидно, що формою існування матеріальних потоків має бути направлене переміщення конкретних видів продукції (матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції) у процесах закупівель, виробництва і збуту. Тому матеріальний потік можна визначити як напрям, що знаходиться в стані матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції, до яких застосовуються логистичні операції або функції, пов'язані з фізичним переміщенням у просторі (навантаження, розвантаження, затарювання, перевезення продукції, її сортування, консолідація, розукрупнення і т.ін.).

Логістичною операцією назвемо будь-яку дію, що не підлягає подальшій декомпозиції в рамках поставленої задачі дослідження або менеджменту, пов'язану з виникненням, перетворенням або поглинанням матеріального і супутніх йому інформаційних, фінансових, сервісних потоків.

Логістичною функцією будемо називати відособлену сукупність логістичних операцій, спрямованих на реалізацію поставлених перед логістичною системою і (або) її ланками задач.

Здебільшого логістика розглядається крізь призму досягнення стратегічних цілей фірми та оптимізації її основних оперативних процесів, наприклад, транспортування і зберігання вантажів. У зв'язку з цим розрізняються загальні і підпорядковані їм локальні завдання логістики.

Головним загальним завданням є досягнення з найменшими витратами максимальної пристосованості фірм до мінливої ринкової ситуації, підвищення на ринку власної частки та одержання переваг перед конкурентами. Одне із загальних завдань логістики полягає також у створенні інтегрованої ефективної системи регулювання й контролю за матеріальними та інформаційними потоками, які забезпечували б високу якість постачання продукції.

Завданнями сучасної логістики є:

• своєчасне постачання відповідної кількості, якості та асортименту всіх матеріалів до місця їх споживання;

• зміна запасів матеріалів згідно з інформацією про наявну можливість їх швидкого придбання;

• узгодження політики продажу товарів з політикою їх виробництва;

• зниження оптимального розміру партії постачань та обробки до одиниці;

• виконання всіх замовлень з найвищою якістю та у стислі терміни.

Діяльність в області логістики має кінцеву мету, що одержала назву «сім правил логістики»:

1. Вантаж— потрібний товар.

2. Якість— необхідної якості.

3. Кількість— в необхідній кількості.

4. Час— повинен бути доставлений в потрібний час.

5. Місце — в потрібне місце.

6. Витрати—з мінімальними витратами.

7. Споживач – з врахуванням потреб та вимог споживача.

Ціль логістичної діяльності вважається досягнутою якщо ці правила виконані.

Аналіз стану розвитку логістики у розвинених країнах на сучасному етапі, різноманітність форм логістичних утворень у нестатичних умовах ринку дає змогу говорити про високу ефективність її застосування. Нині увага промислового менеджменту зосереджена на проблемах логістики, оскільки в його середовищі вже визріло розуміння недоцільності концентрації зусиль на підвищенні ефективності окремих процесів постачання.

Економічні методи впливу на процеси товароруху повинні являти собою в цілому систему фінансових заходів для раціоналізації цих процесів і скороченню пов'язаних з ними витрат. Така система передбачає:

1) вплив фінансової політики на формування господарських зв'язків;

2) вплив на транспортні підприємства при допущенні ними нераціональних перевезень;

3) стимулюючі інвестиції в розвиток транспорту і фінансову підтримку товаропровідної мережі;

4) регулювання цін на послуги оптово-торгових посередників.

Морський транспорт – найважливіша частина світової транспортної системи, йому належить основна роль у міжконтинентальному обміні товарами, він є самим масовим і дешевим та характеризується високою продуктивністю, вантажопідйомністю, невеликою кількістю задіяного персоналу і низькою собівартістю. Перевезення вантажів морем - це складний виробничий процес, у якому беруть участь відправник, перевізник та одержувач вантажу, а також цілий ряд інших фізичних і юридичних осіб: посередники (брокери, агенти, експедитори), банки, страхові компанії, служби порту, державні органи тощо.

Крім судновласницьких компаній у судноплавній індустрії активно діють різні фірми й організації, що обслуговують морський транспортний процес. Це -стивідорні компанії, буксирні фірми, агентські компанії, бункерні організації (паливо й масла), шипчандлерські фірми (продовольство, запчастини та ін.), ремонтні організації, класифікаційні товариства, компанії суднового менеджменту, компанії-оператори суден (тайм-чартер, бербоут-чартер), транспортно-експедиторські фірми, лоцманські компанії, брокерські організації, а також банки, страхові компанії, профорганізації, навчальні заклади та центри перепідготовки, портнагляд, арбітраж тощо.

Морські перевезення - це матеріальний потік, нерозривно пов'язаний з інформаційним потоком і підтримуваний наступними видами забезпечення - технічним, технологічним, організаційним, комерційним, фінансовим, правовим, кваліфікованим персоналом і різними видами матеріально технічного постачання.

Застосування принципів та методів логістики на морському транспорті є надзвичайно важливою частиною всього комплексу технології перевезень, та має особливе значення для координації матеріалопотоків та розвитку економічно раціональних схем транспортування вантажів, усунення повторних складських перевалок продукції та зменшення обсягів зустрічних перевезень і зведення до мінімуму зайвих та порожніх рейсів.

Час, вартість і безпека визначають зараз оптимальну діяльність у сфері перевезень вантажів. Найважливіші напрямки розвитку транспортного комплексу України – це застосування логістичних систем доставки вантажів, удосконалення інформаційних систем, забезпечення безпеки суден і портових засобів, захист морського середовища від забруднення.

Дата добавления: 2014-01-07