Мета призначення покарання

Питання

Заняття № 24

Тема 1.17. Поняття та мета покарання

Заключення

Розглянуті в лекції питання засвідчують, що пересування підрозділів буде завжди мати актуальний характер, як в бойовій обстановці так і в повсякденній діяльності. Тому командири усіх рівнів повинні вміти організовувати та здійснювати марші, як на малі, так і на великі відстані, в різноманітних умовах обстановки.

Від вміння командира підрозділу в стислі терміни вміло організувати марш, підтримати високу бойову готовність підрозділу буде залежить виконання бойового завдання. Тому необхідно зробити висновок, що тверде знання основ маршу, послідовності роботи командира взводу по організації маршу у складі головних сил механізованої роти та при діях у похідній охороні дозволить студентам при проведенні наступних занять по даній темі вдосконалити свої практичні навички на посаді командира механізованого взводу при організації маршу та в ході управління підрозділами взводу в ході здійснення маршу.

На лекції ми розглянули наступні питання:

1. Основи маршу і похідної охорони.

2. Порядок роботи командира механізованого взводу по організації маршу і похідної охорони.

3. Дії механізованого взводу на марші і в похідній охороні.

Старший викладач кафедри

___________ А.П.Кудрявцев

Теоретичний матеріал

1.Поняття покарання в контексті політики держави у боротьбі зі злочинністю

2.Характерні ознаки покарання

3.Покарання в системі заходів кримінально-правового впливу. Відмінність кримінального покарання від інших заходів кримінально-правового впливу

5.Проблеми визначення поняття та мети покарання в теорії кримінального права

«Порядність - це здатність чинити

свідомо і справедливо там,

де не передбачено дія закону»

Арістотель

Забезпечення заняття

Наочні посібники Конституція України, КК України, КПК України, ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах

Роздатковий матеріал навчальні кримінальні справи (к.с.), таблиці, схеми, тести

Технічні засоби навчання на даному занятті відсутні

Література

1. Кримінальне право України: Загальна частина:Підручник/М.І.Бажанов.-2-е вид., перероб. і

допов.-К.:Юрінком Інтер,2005.-480 с.; с.296-306

2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною

редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г.- К.,-“Форум”,2001., у 2-х ч.; ст.ст.50-64

Нормативно-правові акти

Конституція України, 28.06.1996р.; Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини від 04.11.1996р.; Кримінальний кодекс Україниїни. – К., 2006р.; Закон України “Про громадянство України” від 18.01.2001р. № 2235-III; Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992р. № 2135-XII

Акти судової практики

Постанова Пленуму ВС України від 01.11.1996р. № 9 “Про застосування Конституції України

при здійсненні правосуддя” Постанови Пленуму ВС України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах (Маляренко В.Т.) – с.331-700

1.Поняття покарання в контексті політики держави у боротьбі зі злочинністю

Політика держави у боротьбі зі злочинністю передбачає комплекс заходів, серед яких головну роль виконують заходи соціального, економічного, політичного, правового, організаційного та культурно-виховного характеру. В системі цих заходів певне місце займає і покарання. Воно є необхідним засобом охорони суспільства від злочинних посягань. Виконання цієї ролі здійснюється як за допомогою погрози покаранням, яка існує в санкції кожної кримінально-правової норми, так і шляхом його реалізації, тобто примусового впливу на осіб, що вже вчинили злочини.

У літературі поширена думка, що покарання у боротьбі зі злочинністю виконує допоміжну роль.

Це твердження потребує уточнення.

Воно є вірним щодо системи заходів, які держава використовує для профілактики злочинів, зниження злочинності, усунення її причин та умов.

На підтвердження цього слід зазначити, що гуманістичні ідеї Монтеск'є, Бекаріа та інших авторів про те, що навчений досвідом законодавець краще попередить злочин, ніж буде вимушений карати за нього, знайшли свій розвиток і підтвердження в науці кримінального права та практиці боротьби зі злочинністю.

В зазначеному аспекті покарання дійсно відіграє допоміжну роль. Проте серед заходів державного реагування на вже вчинені злочини і осіб, що їх скоїли, покаранню надається дуже важливе значення.

В ньому від імені держави виражається негативна оцінка вчиненого злочину і самого злочинця.

Зменшення цієї ролі покарання суперечить його каральній і попереджувальній суті як найгострішого, найсуворішого заходу державного примушування, що застосовується за вироком суду до осіб, які вчинили злочини.

Конституція України, кримінальне законодавство та практика його застосування переконують, що держава приділяє покаранню досить велике значення у виконанні свого обов'язку захищати суспільний лад, політичну та економічну системи, всі форми власності, права і свободи громадян, а так само правопорядок від злочинних посягань.

Кримінальне право і політика держави у сфері протидії злочинності

Кримінальне право взаємопов'язане з політикою держави і суспільних об'єднань у сфері боротьби зі злочинністю (кримінальною або її ще називають антикримінальною, антикриміногенною політикою).

У сучасних умовах кримінальна політика виробляється як результат компромісу позицій (нерідко - діаметрально протилежних) усіх гілок влади, політичних партій, інших об'єднань громадян, науковців тощо щодо прийняття певних кримінальних законів, а також підзаконних актів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю.

Важливим завданням кримінальної політики є виховання громадян України в дусі бездоганного виконання своїх обов'язків перед суспільством і державою.

Однак варто мати на увазі, що можливості кримінальної політики в боротьбі зі злочинністю не є безмежними. Справа в тому, що кримінальна відповідальність, покарання самі по собі не усувають причин злочинності. Тому в боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями особлива увага повинна приділятися здійсненню заходів соціально-економічного, правового і культурно-виховного характеру.

Запобігання злочинам та іншим правопорушенням - стратегічний напрям кримінальної політики.

Таким чином, кримінальна політика - це вироблена органами держави, партіями та іншими об'єднаннями громадян за участю наукових установ система відповідних правових, економічних і соціально-культурних заходів, які відображають стратегію і тактику боротьби зі злочинністю, і на основі яких формується, змінюється і доповнюється кримінальне законодавство, визначаються його цілі, завдання, принципи, форми й порядок впливу на осіб, що вчинили злочини.

Кримінальна політика знаходить своє відображення у відповідних законах та інших нормативно-правових актах, концепціях, програмах тощо. У найбільш концентрованому вигляді вона фокусується у кримінальному законі.

Розділ X КК ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ

Дата добавления: 2014-01-07