Сучасна масова культура

Феноменом другої половини XX ст. стало формування і поширення масової культури. У прямому розумінні - це культура, що знаходить попит в основній масі населення безвідносно приналежності до тієї чи іншої нації, держави. Незважаючи на регіональні або національні особливості, масова культура є космополітичною.

Своїм виникненням та бурхливим розвитком масова культура завдячує сучасній цивілізації. З переходом людства після Другої світової війни від індустріальної до постіндустріальної ери значно поширився розвиток і вплив засобів масової комунікації, інформаційних технологій, суттєво підвищився рівень освіченості населення багатьох країн. Тим самим створювались нові можливості поширення культури в суспільстві, донесення її надбань до кожного індивіда.

Масова культура зайняла місце між культурою елітарною (верхівка суспільства, найосвіченіші верстви) та народною, укоріненою переважно серед сільського населення. Вона приваблює, насамперед маргінальні (від лат. margo — край, межа, від фр. Marginal - побічний, на полях, несуттєвий, другорядний, незначущий) верстви людей, вилучених цивілізацією з їх традиційного оточення, культурного ґрунту. Це жителі села, що опинились у місті, емігранти, ті, хто змушені змінити спосіб життя через втрату роботи, кваліфікації та знаходиться в пошуку нових світоглядних та духовних орієнтирів.

Найхарактернішою рисою масової культури є її комерційний характер. У ринковому суспільстві ця культура, розрахована на основну масу населення, обов'язково виступає в ролі продукту, споживання якого має приносити прибуток. Для вивчення попиту на цей продукт сучасна західна цивілізація вже давно використовує могутній потенціал наук про людину – соціологію, психологію, менеджмент, політологію. Одночасно не лише вивчаються, а й формуються культурні потреби і бажання мас. Існує досить розгалужена система індустрії масової культури, що включає в себе такі підрозділи:

- засоби масової інформації – ЗМІ (практично всі приватні канали радіо та телебачення, газети та журнали існують за рахунок реклами споживчих товарів та послуг);

- система організації та стимулювання масового попиту на продукцію

(реклама на вулицях, транспорті, індустрія моди);

- індустрія здоров’я (формування іміджу здорового способу життя);

- індустрія дозвілля (туризм, книговидання, популярна музика та ін.);

- міжнародна комп’ютерна мережа ІНТЕРНЕТ;

- масова соціальна міфологія (цікаво спостерігати за розвитком цього жанру останнім часом в Україні: виходять численні матеріали про життя кумирів, поширюються міфи, псевдонаукові вчення, де складні або недостатньо досліджені проблеми зводяться до простих пояснень, типу: вплив прибульців з космосу, зірок, знаків зодіаку, передбачення Нострадамуса).

Важко та й не потрібно перераховувати всі напрями індустрії масової культури, бо її продуктів безліч. Який же він, продукт сучасної масової культури?

По-перше, він подається як якісний. Якщо це роман або художній фільм, тут важливий цікавий сюжет, інтрига, красиві герої, бурхливі почуття. Обов’язково при цьому треба дотримуватися чіткості жанру в розрахунку на певну категорію споживачів: для жінок «бальзаківського» віку – мелодрама, для чоловіків – бойовик, для домогосподарок – «мильна опера» (вихід на екрани Заходу перших телевізійних серіалів у 60-х роках супроводила реклама мила та пральних порошків). Хочеш розважитись – комедія, хочеш скинути напруження і стрес трудового дня – трилер (від англ. thrill – нервова дрож, хвилювання, тремтіти), для інтелектуалів – детектив та кросворд.

По-друге, твір масової культури повинен бути зрозумілим. Надмірна філософія та модерністські прийоми не сприймаються масою, тому в попиті переважно є традиційний реалізм. Так, у живопису серед масового загалу розповсюджуються хрестоматійні твори реалістів XIX ст. та їх послідовників. Масова культура унікальна тим, що вона добре навчилася маніпулювати людськими інстинктами, доцивілізаційними реакціями та імпульсами, серед яких – ерос, страх, агресивність. Усе це є, безумовно, і у великих класиків, але не в такій примітивній формі, як це тиражується в сотнях сучасних романів та серіалів.

Характерною рисою масовості іноді стає вульгарність – банальні істини, примітивні почуття та ідеї, красиво упаковані і розраховані на невибагливий смак. Квінтесенцією масової культури, її найодіознішим, пародійним виразом є так званий кітч (від нім. kitsch – несмак, дешева продукція, розрахована на зовнішній ефект). У 60 – 80-і роки цим терміном позначали популярну художню продукцію, що відповідала міщанським смакам, була символом бездуховності. Це матрьошки, керамічні фігурки котів або слоників, картини з русалками. Сьогодні кітч став вишуканішим, стилізованішим і водночас агресивнішим (найхарактерніший приклад – сучасна телевізійна реклама), він навіть претендує на один із стилів постмодерністського мистецтва.

У тоталітарному суспільстві, незважаючи на його колективістський характер, справжньої масової культури не існує. Декларована як масова, культура такого суспільства по суті є елітарною, оскільки її створює художня еліта на замовлення політичної верхівки. У такій художній культурі мало уваги приділяється особистим почуттям та індивідуальним інтересам, здебільшого йдеться про колектив та державу. Більшість творів соціалістичного реалізму, що виходили в СРСР масовими тиражами, не користувалися справжнім попитом, проте великий ажіотаж викликала поява окремої продукції західної масової культури (фільм «Тарзан» у кінці 40-х років, мультфільми Уолта Діснея, детективи Агати Крісті).

Батьківщиною сучасної масової культури є США. Тут виникли шоу-бізнес, бестселер, Голлівуд, Діснейленд та численні інші феномени маскультури, що заполонили увесь світ. У свідомості багатьох європейців Америка – країна суцільного маскульту, бездуховності і прагматизму. Певна рація в цьому є, але це не зовсім так. Історичні та культурні умови розвитку Сполучених Штатів дійсно сприяли розвитку насамперед масової культури, адже суспільство складалося тут як безнаціональне з численних емігрантів-маргіналів. У США не було традицій народної культури, не склався повноцінний фольклор. Американські діти дійсно краще знають Мікі-Мауса, ніж казки Г.-Х. Андерсена та братів Грімм, однак той же У. Дісней своїми геніальними фільмами зробив Білосніжку і Снігову Королеву улюбленцями всього світу.

Європейські інтелектуали вже не перший рік б’ють тривогу з приводу експансії американської масової культури. Однак йдеться швидше не про культуру взагалі, а про рівень творів. У масовій культурі є чимало значущих, навіть видатних творів, які необхідно пропагувати. Добре це чи погано, але на межі XX і XXI ст. її кращі зразки дієвіше впливають на рівень культури суспільства, ніж твори геніїв.

Яким є співвідношення між масовою і елітарною, або фундаментальною культурою? В. П. Руднєв, автор «Словника культури XX століття», підкреслює, що обидві культури – як дві півкулі головного мозку, кожна з яких здійснює принцип доповнення. Масова культура як первинна відтворює образ реальності, фундаментальна ж виступає як вторинна, моделююча система. У цьому відношенні масова культура XX ст. була повною протилежністю елітарної культури в одному та її копією в іншому. Так, знявши касовий фільм «Парк юрського періоду», знаменитий голлівудський режисер С. Спілберг, заощадив кошти на фундаментальну картину «Список Шиндлера», що розповідає про трагедію холокосту. Успіх «Сибірського цирульника» М. Михалкова дає можливість відродити неприбуткове російське документальне кіно.

Новітня масова культура нав’язує своєму споживачеві нібито неупереджене спостереження, а фактично моральне засудження «бунтівних» прошарків. Таким чином, вона, спираючись на громадську думку, прагне «знешкодити» будь-які рухи спротиву. У цій новій формі масової культури, спотворення та деформація можливостей освоєння людиною дійсності досягає величезної руйнівної сили. Найбільш небезпечні для буржуазного суспільства форми прогресивної політичної активності тонко і витончено перетворюються на подобу гри або естрадного виступу; свідомо гіперболізуються і неправомірно розширюються проблеми буржуазного ладу як суспільства, в якому люди не тільки ізольовані один від одного, але й самоізольовані та приречені на соціальну робінзонаду. Людину заводять в ідейний глухий кут, позбавляють будь-яких соціальних поривів, політично присипляють, спричиняють соціальну девальвацію та ідейну деформацію. Для цього панівні кола використовують всі форми духовного гноблення і, передовсім, масову культуру.

Таким чином, є антигуманною за своєю суттю. Її ідеологічне призначення – духовно уярмити людину, позбавити її громадянської і національної самосвідомості, обеззброїти у боротьбі за свої соціальні права. З допомогою масової культури здійснюється витончена тактика вторгнення в духовний світ людини і маніпулювання її свідомістю. Вона орієнтується на позбавленого власного творчого обличчя споживача, що задовольняється низькопробними підробками справжньої творчості. Це культура панівного класу, створювана на потребу тих, кому він відмовляє в самостійному духовному розвитку.

Буржуазна духовна культура з її цинізмом і культом сили, презирством до всього істинно людського й гуманного, прагне позбавити особистість справжніх людських якостей, калічить її духовне обличчя, спотворює моральний світ. Тому шкода масової культури полягає також у завданні непоправного збитку розвитку нації своєї країни, та розтраті її інтелектуальних сил і духовних ресурсів.

Буржуазні пропагандисти розглядають масову культуру як загальнолюдський феномен, нібито не обумовлений і не пов’язаний із соціальною структурою суспільства, а, за їх твердженням, укорінений в певних тенденціях розвитку сучасної техніки, як явище універсальне, незалежне від соціальної природи суспільства, характерне як для капіталістичного, так і для соціалістичного суспільства. Насправді ж, масова культура – це не тільки комікси та вестерни, це і своєрідне вираження образу духовного життя, способи духовного споживання за капіталізму, нав’язування індивідам буржуазних стандартизованих цінностей.

У самому буржуазному суспільстві масовій культурі протистоїть справді народна, демократична культура, що представляє широкі соціальні верстви і сприяє духовному розвиткові, боротьбі народу за свободу, соціальний прогрес і мир. В ідеологічному протиборстві двох культур буржуазного суспільства масова культура і демократична культура перебувають на різних боках барикад: одна – на боці реакції, інша – на боці прогресу.

У багатьох країнах з добре розвинутою ринковою економікою, незважаючи на панування масової культури, цілком успішно розвивається культура елітарна та народна. Отже, масова культура, як і цивілізація, може нести потенційну небезпеку бездуховності, але під контролем суспільства та його еліти вона повинна трансформуватись у прообраз нової буденної культури людства XXI ст.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Визначте основні риси нової соціально-культурної ситуації в Україні в сучасних умовах.

2. Які перспективи розвитку української культури в сучасних умовах?

3. Що свідчить про зростання національної культурної самосвідомості в сучасних умовах та які її основні фактори?

4. Що ми називаємо масовою культурою?

5. Яким є співвідношення між масовою і елітарною, або фундаментальною культурою?

6. Що включає в себе розгалужена система індустрії масової культури?

Дата добавления: 2014-01-07