Київське товариство народних дитячих садків

Лекція 2. Внесок педагогічних товариств у розвиток суспільного дошкільного виховання

План

1. Київське товариство народних дитячих садків.

2. Фребелівське педагогічне товариство м. Києва та його інститут

Мета діяльності Київського товариства. Боротьба товариства за розгалуження мережі дитячих садків в Україні. Книга «Народний дитячий садок», «Положення про дитячі садки», «Програма занять в дитячому садку». Створення особливої педагогічної комісії у 1911 році. Створення журналу «Дошкільне виховання». Підготовка педагогічного персоналу для дитячих садків. Навчання у школі нянь. Зміст освітньої роботи у дитячих садках товариства.

Фребелівське педагогічне товариство м. Києва та його інститут. Заснування у 1907 році Фребелівського педагогічного інституту. Зміст навчання в інституті. Відкриття фребелівським товариством дитячого осередку.

Наприкінці XIX століття в Києві виникло благодійне товариство сприяння вихованню та захисту дітей, у складі якого була комісія з дошкільного виховання. У 1899 році її члени звернулися до Міністерства народної освіти із клопотанням про дозвіл заснувати Товариство народних дитячих садків. Дозвіл було одержано лише в 1906 році, а ще через рік було затверджено Статут Товариства. Назва товариства вказувала на спрямованість його діяльності: це, перш за все, відкриття народних дитячих садків для дітей трудящих, а також пропаганда ідей суспільного дошкільного виховання, підготовка садівниць (вихователів) [2, c. 163].

Київське товариство народних дитячих садків об'єднувало у своїх рядах вчителів, лікарів, людей інших професій, яких турбувало положення дітей простого народу. Слід зазначити, що до товариства входили й почесні члени – заможні люди: фабриканти, землевласники, які робили благодійні внески і тим самим фінансували його діяльність. У 1908 році у складі товариства було 155 дійсних і почесних членів, а в 1916 році – 260.

Головою товариства була обрана Наталя Дмитрівна Лубенець, дружина відомого педагога, послідовника К.Д.Ушинського, – Т.Г.Лубенця, автора декількох підручників для початкової школи.

Маючи за мету створення широкої мережі народних дитячих садків і розуміючи, що приватної ініціативи для розв'язання цієї проблеми недостатньо, Київське товариство народних дитячих садків у 1907 році звернулося з доповідною запискою до Міністерства народної освіти. У ній йшлося про надзвичайно тяжке становище дітей дошкільного віку в сім'ях трудящих, зазначалося, що «на всю Росію з 1365 мільйонами дітей дошкільного віку існує всього 10 народних дитячих садків». Автори записки наполягали на необхідності поширення турботи держави про виховання дошкільнят і клопотали перед міністерством про те, щоб:

1. Порушити в законодавчому порядку питання про включення дитячих садків у систему державних навчально-виховних закладів і про внесення в кошторис Міністерства народної освіти окремої суми на заснування та утримання дитячих садків, а також навчальних закладів для підготовки дитячих садівниць та їхніх помічниць.

2. Видати постанову про народні дитячі садки та встановлення правил введення в дію цих закладів.

3. Допускати до нагляду за дітьми у дитячих садках та до занять з ними тільки осіб, які прослухали спеціальні курси.

4. Заснувати у великих містах постійні курси для педагогічної підготовки садівниць та їхніх помічниць.

5. Ввести до курсу жіночих середніх навчальних закладів, де викладається педагогіка, теоретичне та практичне ознайомлення з вихованням дітей дошкільного віку.

Ці вимоги, що були включені до доповідної записки, характеризують діяльність товариства як демократичну, спрямовану на розвиток державної системи дитячих садків і підготовки кадрів для них.

У відповіді на не звернення було сказано, що «міністерство цілком співчуває справі розвитку народних дитячих садків і має намір зайнятися розробкою цього питання». Але реальних дій за цією обіцянкою не послідувало. Єдине, що було зроблене, – це внесення в 1909 році в кошторис міністерства статті витрат «на заняття з дітьми дошкільного віку». Але виділені суми були надто мізерні.

У 1912 році Київське товариство народних дитячих садків здійснило нову спробу звернути увагу уряду на проблему дитячих садків. До міністерства було надіслано проект розвитку мережі дитячих садків у європейській частині Росії та на Кавказі. Була обґрунтована й обрахована існуюча потреба в народних дитячих садках і визначена сума, яка була необхідна на їх фінансування. На думку укладачів цього документа необхідно було відкрити 5213 народних дитячих садків (на 50 дітей кожний). Дитячі садки мали відкриватися і частково фінансуватися державою. Пропонувалося також залучати кошти земств і міських управ. Але і цього разу міністерство не пішло далі письмових подяк упорядникам документа.

За відсутності відповідних офіційно створених структур, які займалися б розробкою теорії та методики дошкільного виховання, цю роль узяли на себе деякі педагогічні товариства. Особливо активним у цьому плані було Київське товариство народних дитячих садків. Воно стало своєрідним науково-методичним центром, здійснивши велику роботу з визначення змісту, організації виховання в дитячому садку.

У книзі "Народний дитячий садок" (1907 рік) було надруковано "План бесід предметних уроків і занять у дитячому народному садку". Це було початком роботи товариства над визначенням змісту виховної роботи в дитячому садку. Слід додати, що цей план був першою, зафіксованою у друкованому виданні програмою дитячого гадка Його було складено за місяцями і поділено за видами діяльності [2, c. 165].

У 1908 році Товариство розробило „Положення про дитячі садки ”, в якому були визначені завдання дитячого садка, порядок його відкриття, зміст навчально-виховної роботи, а також вимоги до освітнього рівня педагогічного персоналу.

Згідно з Положенням, функцією дитячого садка визнавалося виховання дітей 4-8 років. Визначалися такі види діяльності: 1) унаочнені бесіди та розповіді; 2) ігри зі співом та гімнастикою; 3) малювання; 4) ліплення; 3) ручна праця; 6) перші елементи читання, письма та рахунку. Провідною формою організації навчання називалося заняття. На роботу в дитячі садки на посади садівниць (виховательок) мали допускатися особи із середньою освітою та спеціальною курсовою або отриманою у відповідних навчальних закладах підготовкою.

Робота над змістом і організацією виховання в дитячому садку продовжувалася і в подальші роки. У 1910 році Товариством була розроблена "Програма занять у дитячому садку". У ній зміст виховної роботи був розподілений за видами діяльності, віковими групами, а також надавалися деякі методичні поради, наводився перелік рекомендованих наочних матеріалів.

Бажаючи активізувати науково-методичну роботу та надати їй цілеспрямованого характеру, Товариство створило в 1911 році "особливу педагогічну комісію", яка повинна була займатися "теоретичною і практичною розробкою проблем виховання". Одним із завдань комісії було "розібратися в багатющій педагогічній літературі". На той час у цьому існувала "настійна необхідність" Головою комісії була обрана В.Флерова, а товаришем (заступником) голови – С.Русова.

Комісія окреслила коло проблем, які необхідно було розглянути в першу чергу, склала план роботи. У відповідності до цього плану члени комісії готували доповіді й виступали з ними на засіданнях. Комісія працювала активно і плідно Про це свідчить той факт, що вже в перший рік існування було проведено вісім засідань, кожне з яких було насиченим і змістовним Так на останньому засіданні (1911 рік) було заслухано 13 доповідей, серед них такі, як-от:

– Про відділ дошкільного виховання при Петербурзькому Товаристві сприяння дошкільному вихованню.

– Про іграшки і дитячий театр.

– Про екскурсії для дітей дошкільного віку.

– Про книгу Пентинга "Серйозні відповіді на дитячі запитання".

– Про народний дитячий майданчик у Полтаві.

– Про дисципліну у дитячих садках.

– Про покарання.

Ознайомлення з матеріалами засідань комісії дає змогу зробити висновки про те, що його члени добре володіли інформацією про стан теорії та практики дошкільного виховання в Україні, Західній Європі, Росії. Жваво відкликалися вони на появу нових педагогічних книжок, публікацій, практичного досвіду, самі проводили серйозну науково-дослідницьку роботу. Діяльність комісії сприяла розвитку теорії і практики дошкільного виховання.

У роботі комісії активну участь брала С.Русова. Так, п'ять з восьми засідань 1911 року пройшли під її головуванням. На багатьох з них вона виступала з доповідями [2, c. 168].

Визначаючи одним зі своїх завдань пропаганду ідеї суспільного виховання дітей дошкільного віку, правильного й наукового виховання дошкільників узагалі, Київське товариство народних дитячих садків прийняло рішення про заснування спеціального журналу. Організація нового видання була справою досить складною, оскільки розраховувати можна було лише на власні сили.

Журнал з назвою «Дошкільне виховання» почав видаватися з 1911 року і виходив до жовтня 1917 року. Це було єдине в Російській державі періодичне видання, повністю присвячене питанням дошкільного виховання. Журнал мав такі розділи:

1. Пропаганда ідей суспільного дошкільного виховання і перш за все народних дитячих садків.

2. Психологія дитинства і експериментальна педагогіка.

3. Теорія і практика дитячого садка: зразки занять, бесід, ігор, пісень тощо.

4. Гігієна дитячого віку та фізичне виховання дітей.

5. Критика і бібліографія, огляд вітчизняних та зарубіжних книг і журналів.

6. Педагогічна хроніка.

Опубліковані в журналі статті були дуже різноманітними за своєю тематикою і мали як теоретичний, так і практичний характер. У «Дошкільному вихованні» співробітничали відомі педагоги, психологи, діячі з дошкільного виховання України та Росії: І.Сікорський, С.Яницька, В.Фльоров, С.Тихеєва, М.Свентицька та інші. Друкувалися матеріали виховательок-садівниць. Журнал сприяв творчому єднанню педагогів, які проживали в різних регіонах Російської імперії. Редактором журналу була Н.Д.Лубенець. Вона не лише редагувала журнал, але й була авторкою багатьох статей.

У 1916 році тираж журналу досяг 1000 примірників. Його знали далеко за межами України. У 1915 році, коли тираж складав 718 примірників, його передплатники розподілялися таким чином· у південних губерніях було передплачено 311 примірників, у центральних – 126, північних – 95, на Кавказі – 44, на Уралі – 36, Сибіру, Польщі – 10, за кордоном – 242 примірники було передплачено у Києві.

З метою пропаганди ідеї суспільного дошкільного виховання, а також ознайомлення педагогів і батьків зі здобутками теорії і практики дошкільного виховання. Товариство в 1907 році організувало виставку „Дошкільне виховання”. На цій виставці, як зазначалося в підготовленому її організаторами каталозі, експонувалося "все те, що відноситься до виховання дітей дошкільного віку у сім'ї і в дитячому садку". До речі, перегляд каталога виставки вражає як кількістю, так і різноманітністю виставлених експонатів. Виставка мала два відділи. У першому, присвяченому вихованню дітей у сім'ї, було виставлено обладнання дитячої кімнати, іграшки, книжки, взірці дитячого одягу. У другому відділі експонувалися фотографії, картини, які зображували кращі дитячі садки, взірці обладнання, а також все необхідне для виховання дітей у дитячому садку: іграшки, матеріали для занять, наочні посібники, книги для читання дітям (230 примірників), педагогічна література для вихователів і матерів (78 примірників). Були також виставлені й роботи фребелівок-виховательок і дітей-дошкільнят.

У 1908 році Товариство відкрило крамницю "Дошкільне виховання", яка була розташована в самому центрі Києва, на вулиці Прорізній. Як свідчить звіт Товариства, в цієї крамниці можна було придбати: " 1. Книги для матерів і дітей. 2. Ігри та іграшки. 3. Посібники для дитячих садків. 4. Картини та наочні посібники. 5. Матеріали для занять у сім'ї та дитячому садку ". Таким чином, крамниця орієнтувалася на сімейне й суспільне виховання дошкільнят. Це був єдиний у своєму роді магазин.

Одним із напрямків діяльності Товариства була підготовка педагогічного персоналу для дитячих садків. У 1905 році воно відкрило школу нянь (ще напередодні дозволу на відкриття самого товариства). Це був перший в Україні навчальний заклад з підготовки педагогів для дитячих садків. Його відкриття поклало початок історії вітчизняної дошкільної педагогічно) освіти. Школа нянь згодом була перейменована на "школу фребелівок і «мала за мету підготовку помічниць садівниць». У рік відкриття в школі було лише три учениці. Але їх кількість швидко зростала: 1911 році – 40 чоловік, 1914 році – 48 чоловік, 1917 році – 86 чоловік. У звіті Товариства за 1914/1915 навчальний рік зазначалося, що попит на випускниць значно перебільшує їх кількість, і постійно зростає. Н.Д.Лубенець неодноразово заявляла, що Товариство має бажання та можливості розширити школу до 150 учениць, однак на перепоні стояли матеріальні труднощі [2, c. 171].

Навчання в школі нянь було безкоштовним. Більше того, оскільки значна кількість учениць були незаможними, то Товариство не лише платило за їх навчання, але й надавало деяку матеріальну допомогу своїм вихованкам. До школи приймали тих, хто закінчив однокласне училище.

Термін навчання в школі нянь був чотири роки. До навчального плану входив такий перелік дисциплін: Закон Божий, російська мова, арифметика, історія, малювання та ліплення, ручна праця, рукоділля, теорія дошкільного виховання, дитяча література, співи, гімнастика, гігієна (дитяча), практичні заняття в дитячому садку. Загальноосвітні предмети вивчалися переважно в перші два роки навчання. У цей час учениці отримували практичні вміння з малювання, ліплення, різних видів ручної праці та рукоділля. На третьому-четвертому роках навчання здійснювалася педагогічна та методична підготовка. У школі нянь значна увага приділялася практичній підготовці майбутніх "помічниць садівниць". В одному приміщенні зі школою знаходився дитячий садок, і учениці щоденно по декілька годин проводили в ньому, оволодіваючи навичками роботи з дітьми. Зміст підготовки учениць у школі нянь визначався тією діяльністю, до якої їх готували. Випускниці школи в подальшому мали працювати під керівництвом садівниць. Вони повинні були вміти, перш за все, проводити режимні процеси, організовувати ігри, доглядати дітей.

За роки свого існування Товариство відкрило в різних районах міста чотири народні дитячі садки. Вони були розташовані в робочих кварталах, і ходили до них діти найбідніших городян. Товариство повністю брало на себе утримання дітей у садку. У роки першої світової війни, коли гостро стала проблема осередків для притульності, Товариство відкрило також декілька осередків для маленьких дітей і дитячий притулок. До притулку приймалися діти-біженці, що залишилися без батьків. Розмістився він у будинку №15 на знаменитому Андріївському узвозі і прийняв 80 дітей віком від 4 до 14 років.

Збірник "Народний дитячий садок" (1907 рік), "Положення про дитячі садки" (1908 рік), "Програма занять у дитячому садку" (1910 рік), звіти Товариства за різні роки, дають уяву про організацію роботи дитячих садків, зміст навчально-виховної роботи в них тощо.

У садках Товариства працювали педагоги зі спеціальною освітою – випускниці Київського фребелівського педагогічного інституту і школи нянь.

Час перебування дітей у садку був досить тривалим – з 9-ї години ранку до 17-ї години вечора. День розподілявся на дві частини. У першій здійснювався прийом і огляд дітей, молитва, сніданок, вільні ігри на дворі або у приміщенні. З 11-ї до 14-ї години проводилися заняття: читання, письмо, лічба, бесіди, заучування молитв, віршів, читання й розповідання казок. О 14–й годині був обід, що складався з двох страв. У садку дітей привчали до праці з самообслуговування: чергові прибирали, мили посуд. У другій половині дня діти займалися ручною працею: вирізанням, вишиванням, ліпленням, малюванням, грали і співали.

В одному з річних звітів Товариства були наведені загальні напрямки змісту освітньої роботи в дитячому садку:

1. Ознайомлення дітей з молитвами й найважливішими святами. 2. Бесіди про явища природи, про рослинний і тваринний світ, про життя людини. 3. Казки, оповідання і вірші як ілюстрації до тем бесід та незалежно від них. 4. Різноманітні види ручної праці. 5. Екскурсії. 6. Прибирання приміщення і догляд за рослинами в кімнаті і в саду. 7. Співи, ігри імітаційні і рухливі.

На початку календарного року на кожний місяць складався приблизний план предметних уроків, бесід і занять. Планування здійснювалося за сезонним принципом. У збірці "Народний дитячий садок" наведено план, який було складено для першого дитячого садка, відкритого Товариством.

Для дітей часто проводилися екскурсії: до зоологічного саду, на берег Дніпра, у парки міста, на залізницю тощо.

Намагаючись скрасити життя дітей, внести до нього радість, вихователі дитячих садків за допомогою Товариства, організовували для дітей свята: різдвяну ялинку, Великдень та ін. У збірці "Народний дитячий садок" було зазначено: „Маючи постійно на увазі те, що діти дитячого садка зібрані з найбідніших сімей і які не бачать дома радощів, ми намагаємося час від часу влаштовувати для них розваги”.

У 1914 році дітей одного з народних дитячих садків на літні місяці вивезли до Поділля, де вони гостювали у маєтку однієї господині. Ця поїздка була докладно описана в річному звіті Товариства. Вона була дуже корисною для дітей і принесла їм багато радості. Діти з робітничих кварталів відрізнялися слабким здоров'ям, пригніченістю. На природі ж вони розквітли як фізично, так і інтелектуально та морально. "Як мало їм треба і як все було для них радістю", – з сумом зазначила жінка, яка приймала в себе дітей [2, c. 175].

Поставивши перед собою велику мету – сприяти широкому розповсюдженню народних дитячих садків по всій країні і здійснюючи досить масштабні заходи для досягнення цього, як-от: звернення до Міністерства, видання журнала, підготовка педагогічного персоналу для дитячих садків, – Товариство намагалося допомогти й конкретним дітям, відкриваючи дитячі садки.

2. Фребелівське педагогічне товариство м. Києва та його інститут

У Києві функціонувало також і Київське фребелівське товариство. Воно мало за мету наукову розробку питань навчання й виховання дітей дошкільного віку, підготовку кваліфікованих вихователів для дитячих садків.

У 1907 році товариство заснувало Фребелівський педагогічний інститут, який був вищим навчальним закладом і мав за мету підготовку керівниць дитячих садків.

Інститут був найбільшим навчальним закладом з підготовки фахівців для дитячих садків у Російській імперії. У 1910/1911 навчальному році в ньому навчалося 217 осіб 1911/1912 навчальний рік – 317 осіб, 1912/1913 навчальному році – 309 осіб, 1913/1914 навчальному році – 338 осіб.

Фребелівський педагогічний інститут був приватним навчальним закладом і існував здебільшого на кошти, які виділяло Фребелівське педагогічне товариство – засновник інституту, та за рахунок плати за навчання. З 1909 року інститут став отримувати субсидії від Міністерства народної освіти.

Основним документом, який регулював та регламентував діяльність інституту, було «Положення про Фребелівський педагогічний інститут». Ним визначалися завдання інституту, його структура, система управління, зміст та організація навчального процесу.

До інституту приймали осіб, що закінчили не менше шести класів гімназії. Стосовно інших вимог професор І.О.Сікорський, виступаючи на відкритті інституту, сказав, що слухачки будуть відбиратися «із натур найбільш тонких, ідеальних, проникливих в інтелектуальному відношенні, і в той же час не відчужених від практики життя». На його думку, саме такі «ідеалісти є носіями природного педагогічного інстинкту».

У «Положенні про Фребелівський педагогічний інститут» було записано, що його слухачками можуть стати жінки "всіх станів, звань та віросповідання", але освітній ценз і плата за навчання зумовили те, що слухачки здебільшого були вихідцями із дрібнобуржуазних верств населення, інтелігенції.

Першим директором інституту був обраний Іван Олексійович Сікорський, відомий психолог, професор університету ім. Святого Володимира. До роботи в інституті були залучені кращі педагогічні сили Києва. Предмети циклу «дошкільне виховання» викладали С.Ф.Русова, Н.Д.Лубенець, С.О.Толмачевська, О.М.Островська, О.Я.Іконнікова та інші. Психологічні дисципліни викладали професори І.О.Сікорський, В.В.Зіньковецький.

Будучи одним із перших навчалъних закладів, які готували «керівниць для дитячих садків», Київський фребелівський педагогічний інститут зробив дуже багато в галузі розробки змісту й методики підготовки педагогів цієї спеціальності [2, c. 178].

В інституті частково використовувався досвід педагогічних навчальних закладів Росії (а саме Петербурзьких Фребелівських курсів), а також і семінаріїв «з підготовки вчительок та дитячих садівниць» Німеччини. Але до наявного досвіду у Фребелівському педагогічному інституту ставилися досить критично, пропонуючи нові, більш прогресивні та науково обґрунтовані підходи. У семінаріях Німеччини значну увагу в підготовці «садівниць» надавали навчанню слухачок методиці проведення фребелівських ігор та занять, а у Фребелівському педагогічному інституті зміст підготовки був значно ширшим. На перше місце було поставлено вивчення дитини, особливостей її розвитку. В інституті вважали, що педагогічна діяльність має базуватися на «психологічному та всебічному вивченні дітей». Ця принципова позиція відрізняла Фребелівський педагогічний інститут також і від вітчизняних педагогічних навчальних закладів.

У Фребелівському педагогічному інституті протягом усього періоду його існування велась активна робота над змістом навчання. До навчального плану були внесені суттєві зміни: його доповнили нові предмети, вдосконалювалася його структура. Розширення програми навчання зумовило необхідність подовження терміну навчання з двох до трьох років.

Підсумком творчого пошуку став навчальний план 1915 року, котрий характеризувався досконалістю в системно-структурному оформленні, повнотою та обґрунтованістю. Він складався з двох розділів: загальноосвітнього та спеціального (психолого-педагогічного).

До загальноосвітнього розділу входили такі предмети: вчення про християнську мораль, природознавство, біологія рослин і тварин, анатомія і фізіологія людини, психологія, логіка, вступ до філософії, історія літератури.

Предмети спеціального розділу були об'єднані в такі групи:

1. Педагогічні предмети: педагогічна психологія, історія педагогічного вчення, вступ до експериментальної дидактики, природа як чинник виховання, вчення про фізичний розвиток людини.

2. Школознавство.

3. Методика початкового навчання в школі: російська мова, арифметика, природознавство, малювання, ліплення, співи, дитячі ігри, гігієна дитячого віку.

4. Дошкільне виховання: душа дитини, питання дошкільного виховання, вчення про важких дітей у виховному відношенні, анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму, гігієна дитячого віку.

5. Огляд народної та дитячої літератури.

6. Дитячі типи в літературі.

Привертає увагу тісний взаємозв'язок предметів загальноосвітнього та спеціального розділів і зорієнтованість першого на другий. Загальноосвітні предмети були базовими для подальшого вивчення спеціальних.

Наявність у навчальному плані школознавства та методик початкового навчання в школі пояснюється тим, що Фребелівський педагогічний інститут готував своїх слухачок до роботи не лише в дитячих садках, але и у початковій школі (однак орієнтація його діяльності була на дитячий садок).

Такий підхід склався деякою мірою під впливом досвіду семінарій Німеччини, де вважалося, що не можна стати вчителькою, не прослухавши курс для «дитячих садівниць», і навпаки.

На зміст навчання суттєвий вплив мала педагогічна система Ф.Фребеля. Прихильність до його ідей відбилася в назві інституту. У першому навчальному плані вивченню системи Фребеля відводилося значне місце. Були такі предмети, як «Теорія Фребелівської системи», «Практичні заняття з дітьми за Фребелівською системою» та інші. У подальшому ці предмети до навчальних планів не входили, однак ідеї Фребеля були покладені в основу окремих дисциплін. Слід зазначити, що викладачі інституту не сприймали теорію Фребеля як догму і ставилися до неї, як і до інших зарубіжних теорій, досить критично [2, c. 181].

Теоретичний курс у Фребелівському інституті вивчався у формі лекцій, семінарських занять і поєднувався з практичною підготовкою. Для організації навчальної практики при інституті були відкриті дитячий садок, початкова школа, педагогічна амбулаторія. Влітку слухачки проходили тривалу педагогічну практику в дитячих садках, на літніх майданчиках, у притулках. Запити на слухачок-фребелівок надходили не тільки з України, але і з центральних та віддалених регіонів Росії.

У роки першої світової війни київські товариства не тільки не припинили існування, а й активізували свою діяльність. Товариство народних дитячих садків відкрило дитячий притулок і три осередки. Його члени надавали методичну допомогу вихователям, які працювали в осередках та притулках, що у великій кількості з'явилися в той час.

Київське фребелівське товариство та його інститут відкрили в 1914 році дитячий осередок і розробили інструкцію, що визначала своєрідність діяльності дошкільних закладів цього типу. У 1915 році вийшов друком збірник «Діти і війна», в якому було показано, як війна відбивається на дитячому житті, в дитячих малюнках, розповідях. У ньому також були висвітлені і деякі аспекти виховання безпритульних дітей у воєнні роки, і навесні 1915 року були організовані шеститижневі курси з дошкільного виховання. Слід зазначити, що в історії Фребелівського педагогічного інституту мав місце нетривалий період евакуації у м. Саратов (1915 рік).

Попри всі складнощі ситуації в країні, члени київських товариств, викладачі Фребелівського інституту і школи нянь докладали чимало зусиль для організації діяльності дитячих садків, осередків, притулків. Вони вважали, що навіть у таких складних умовах не можна обмежуватися тільки доглядом за дітьми, а й необхідно здійснювати серйозну освітньо-виховну роботу.

Останні згадки про ці товариства датуються кінцем 1917 року. Події наступних років зробили неможливим їх подальше існування.

Зроблене Київськими педагогічними товариствами мало великий вплив на розвиток як теорії так і практики вітчизняного дошкільного виховання, а також і дошкільної педагогічної освіти.

Завдання для самостійної роботи:

· Доведіть, що оригінальність українського національного до­шкільного виховання цілковито відповідає національній вдачі ук­раїнської дитини і Грунтується на мудрості народної педагогіки та здобутках європейських країн у галузі дошкільного виховання.

· У чому різниця тлумачення понять український дитячий садок та національний дитячий садок? Визначте істотні ознаки кожного з цих понять.

· Підготуйте картотеку педагогічної літератури (до 10 назв), у якій подається визначення поняття національне виховання.

· Визначте роль національного чинника в оформленні інтер’єру дошкільного закладу. Опишіть оформлення основних приміщень для дітей.

· Визначте роль національного чинника у змісті навчально-виховних заходів на один квартал у дошкільному закладі.

Дата добавления: 2014-01-07