Додаткові особливості легких («невротичних») депресивних розладів

Легкий депресивний розлад

Депресивні синдроми

Для депресивних епізодів усіх ступенів тяжкості тривалість епізоду повинна бути не менш 2 тиж, але діагноз можна поставити і при коротших періодах, якщо симптоми надзвичайно тяжкі і настають швидко.

Пацієнти скаржаться на знижений настрій, брак енергії, відсутність задоволення, порушення сну. При легкому депресивному розладі часто наявні також інші симптоми, рідкі для серйозних порушень. Ці симптоми можуть бути широко охарактеризовані як «невротичні», вони містять тривогу, фобії, нав’язливості, інколи — конверсійні симптоми. Хоча тривога може бути симптомом депресивного розладу будь-якого ступеня виразності, вважають, що тривога при легкій депресії — це окремий синдром, а не тільки полегшений варіант тривоги при помірних і тяжких депресіях. Через особливості додаткових симптомів цей синдром названий невротичною депресією.

Крім «невротичних» симптомів, легкі депресивні розлади характеризуються симптомами зниженого настрою, зменшення активності й мотивації. Спостерігаються порушення сну, але без ранніх ранкових пробуджень, що є прерогативою більш серйозних депресивних розладів. Замість цього частіше зустрічаються утруднення засипання разом з пробудженням протягом ночі і глибоким сном наприкінці ночі. Біологічні симптоми (зниження апетиту, втрата ваги, низьке лібідо) звичайно не виявляються.

До таких особливостей належать тривога, фобії, нав’язливості, конверсійні симптоми, нічні пробудження, погіршення настрою увечері.

Настрій може змінюватися протягом дня, але звичайно він гірший ввечері, ніж ранком. Уповільнення асоціацій і рухів практично не виявляються. Також не зустрічаються галюцинації і маячні ідеї.

Маскована (соматизована) депресія. Термін «маскована депресія» іноді використовується, коли наявні окремі симптоми депресивного синдрому, але зниження настрою не помітно. Немає ніякої причини розцінювати цей стан як окремий синдром, але термін корисний для залучення уваги до станів, які легко не помітити неспеціалістами. У цьому випадку діагноз залежить від ретельного пошуку інших особливостей депресивного розладу, особливо порушень сну, депресивних думок. Масковані розлади частіше зустрічаються при легких і помірних депресіях, але можуть спостерігатися і при тяжких формах захворювання.

При депресивних розладах головні симптоми — знижений настрій, відсутність відчуття задоволення, песимістичні думки, зниження активності — у діяльності в цілому, що призводить до загального зниження продуктивності. Хворий зазнає значних труднощів у виконанні соціальних обов’язків, домашніх справ, у продовженні роботи.

Характерний зовнішній вигляд пацієнта зі зневагою до зовнішнього вигляду. Обличчя сумне, з опущеними кутами рота і вертикальною зморшкою між бровами. Кількість кліпань може бути зменшена. Плечі зігнуті, голова нахилена вперед так, що погляд спрямований униз. Зменшені кількість і амплітуда жестів. Важливо пам’ятати, що деякі пацієнти можуть удавати посмішку, незважаючи на глибоке почуття депресії, що може вводити в оману недосвідченого лікаря.

Психомоторна загальмованість — частий симптом при депресії. Уповільнення асоціативного процесу позначається на мові пацієнта; довга пауза випереджає відповідь на питання. Паузи в бесіді можуть бути настільки довгими, що стають нестерпними для здорової людини.

Знижений настрій пацієнта не поліпшується істотно в обставинах, де звичайні почуття суму були б полегшені, наприклад, у приємній компанії чи після одержання гарних новин. Депресивний настрій звичайно відрізняється від звичайного суму; пацієнти іноді говорять про «чорну хмару», що огортає людину. Деякі пацієнти можуть приховувати цю зміну настрою від інших людей, принаймні протягом коротких періодів. Аналогічна дисимуляція може спостерігатися в процесі клінічних інтерв’ю, що істотно утруднює діагностику хворобливого стану.

Тривога часто зустрічається в складі депресивного синдрому. Інший частий симптом — дратівливість, що виявляється в тенденції відповідати з недоречним роздратуванням на незначні вимоги. Ажитація являє собою стан невгамовності, що відчувається пацієнтом як нездатність розслабитися, він проявляється у неспокійній діяльності. При помірній виразності ажитації хворий робить безперестанні рухи руками і ногами, перебирає предмети; при більш серйозному розладі він не може всидіти на місці навіть протягом незначного часу.

Дата добавления: 2014-01-07