Господарство

Характерною ознакою господарства більшості країн Африки є колоніальна галузева і територіальна структура їх економіки.

У галузевій структурі переважають малоефективне, часто моно­культурне сільське господарство та добувна промисловість. Континент, на якому проживає майже сьома частина населення планети, виробляє лише 5 % сільгосппродукції та 2 % товарів обробної промисловості світу. До сьогодні в економіці більшості країн регіону домінують натуральне господарство та кустарні ремесла. Зростає залежність від іноземного капіталу. Його основні обсяги вкладені в господарства ПАР, Нігерії, Габону, Лівії, ДРК, причому переважно в добувні галузі. Для територіальної структури господарства африканських країн характерні невеликі окремі осередки промисловості та високопродуктивного сільського господарства на фоні величезних площ малоефективного дрібнотоварного виробництва. Від порівняно розвинених районів, які виробляють експортну продукцію, прокладені дороги до великих портів на узбережжях, звідки продукція вивозиться на світовий ринок. Таке розміщення господарських об'єктів зберігається в Африці з колоніальних часів.

Сільське господарство є основою економіки переважної біль­шості африканських країн. Незважаючи на те, що в ньому працює абсолютна більшість людей, країни змушені імпортувати продовольство. Близько 1/3 селян вирощують продукцію лише для власного споживання. Великі плантації та ферми, які вирощують експортні культури, відіграють важли­ву роль у ПАР, Кенії, Кот-д'Івуарі, Нігерії, Єгипті та ряді інших країн.

Рослинництво дає 80 % сільгосппродукції, хоча під ріллею зайнято менш ніж 1/5 площ сільгоспугідь. Для власного споживання культивують просо, сорго, кукурудзу, тропічні коренеплоди (маніок, ямс, таро, батат). Високотоварний сектор вирощує експортні технічні культури: какао (Кот-д'Івуар, Гана, Нігерія), каву (Кот-д'Івуар, Ефіопія, Уганда), арахіс (Нігерія, Судан, Гамбія), олійну пальму (Бенін), бавовник (Єгипет, Судан, Танзанія), цукрову тростину (Мозамбік, Маврикій), тютюн (Зімбабве, Малаві), чай (Кенія, Мозамбік). Для крайніх північних і південних частин Африки важливе значення мають виноградарство та садівництво. Екс­портом цитрусових вирізняються Єгипет, Марокко, ПАР.

Тваринництво Африки низькопродуктивне. Вона дає лише 20 % сільгосппродукції регіону, хоча під пасовищами зайнято понад 80 % сільгоспугідь. Переважає кочове, напівкочове та відгінно-пасовищне тва­ринництво. У саванах розводять велику рогату худобу, в напівпустелях та горах - овець, у пустелях - верблюдів. Головною продукцією тваринни­цтва є шкури, вовна, мохер. Молочний напрям майже не розвинутий.

Африка - промислово слабко розвинутий регіон. Основними га­лузями промисловості є гірничодобувна, харчова та легка. Новітні галузі промисловості представлені (крім ПАР) лише окремими підприємствами. Електроенергетика розвинута слабко. Близько 2/3 електро­енергії дають гідроелектростанції. Для ПАР основним джерелом електроенер­гії є ТЕС. Тут також працює перша в Африці атомна електростанція.

Чорна металургія повного циклу представлена лише в ПАР (ви­робляє 80 % сталі регіону), Єгипті, Алжирі, Тунісі та Зімбабве. Кольо­рова металургія базується на багатих ресурсах і має високий рівень розвитку в ряді країн. Заводи мідної промисловості працюють у Замбії, ДРК, ПАР; алюмінієвої — в ПАР, Єгипті, Камеруні, Гані; свинцево-цинкової — в Марокко, Тунісі, Намібії; олов'яної - в Нігерії.

Багатопрофільне машинобуду­вання посіло провідне місце в еко­номіці лише ПАР. Тут випускають гірниче обладнання, військову техніку, сільськогосподарські машини, заліз­ничні вагони, складають автомобілі, ремонтують річкові судна. Окремі галу­зі машинобудування (електротехніка, верстатобудування, автоскладання) є також в економіці Єгипту, Алжиру, Марокко, Нігерії. Хімічну про­мисловість середнього рівня роз­витку мають ПАР, Марокко, Алжир, Туніс, Лівія, Єгипет, Нігерія. Основним виробництвом є синтез мінераль­них добрив. У Замбії, Конго, ПАР, Зімбабве важливого значення набуло виробництво вибухових речовин для добувної промисловості.

^ Лісова промисловість країн екваторіальної Африки дає на експорт деревину в непереробленому стані.

Головною галуззю текстильної промисловості африканських країн є бавовняна. Провідну роль за її рівнем розвитку посідає Єгипет. Бавовняні фабрики працюють також у Судані, Нігерії, Сенегалі, Уганді, ПАР та деяких інших країнах.

Швидкими темпами розвивається харчова промисловість. Розширилося експортне значення консервованої продукції. Основними галузями харчової промисловості є олійна (виробництво пальмової, арахісової та маслинової олії), цукрова, фасування какао та кави, рибна, виноробна та плодоовочеконсервна.

Транспорт в Африці розвинутий слабко. Фактично регіон не має сучасної транспортної мережі. У багатьох країнах велика роль належить гужовому та в'ючному транспорту, а в районах поширення мухи цеце часто використовують працю носіїв. Деякі країни не зв'язані між собою транспортом. Найкраще транспортна мережа розвинута в ПАР, Зімбабве, Єгипті та прибережних частинах країн Північної Африки.

Більш як половину вантажопотоків у межах материка забезпечує за­лізничний транспорт. Проте він має низький рівень технічного оснащення, різну ширину колій. В Африці немає трансконтинентальних залізниць. Най-інтенсивніше розвиваються автомобільний і трубопровідний транспорт. Близько 1/3 автодоріг припадає на ПАР. Більшість зовнішніх перевезень здійснює морський транспорт. Великими морськими портами є Александрія (Єгипет), Алжир, Касабланка (Марокко), Лагос (Нігерія), Дакар (Сенегал),

Дар-ес-Салам (Танзанія), Кейптаун і Дурбан (ПАР). В Африці є близько 300 аеропортів. Найбільші з них - Каїр (Єгипет), Рабат (Марокко), Дакар (Сенегал), Лагос (Нігерія), Найробі (Кенія), Йоганнесбург (ПАР).

Дата добавления: 2014-01-07