Кераміка

Якщо ми нічого не знаємо про грецький декоративний живопис, то в області кераміки ми маємо багато цікавої інформації, тому що до нас дійшли тисячі різноманітних посудин. Перші зразки грецької кераміки стали нам відомі по розкопках некрополя в Етрурії. Ці розкопки дали велику кількість античної кераміки, і тому всі грецькі вази протягом деякого часу називалися етруськими, потім були знайдені сотні ваз у Греції, на островах і в областях, з якими Греція торгувала, головним чином в Італії, де жили етруски, і в Криму, де жили скіфи. Згадаємо на території Франції розкопки некрополя на горі Ензерун біля Бєзьє, а в Італії -У Спині біля Феррари цікаві знахідки, що дали, за останні піввіку.

Достаток грецької кераміки пояснюється надзвичайно широким її поширенням і використанням. Керамічні вироби служили для повсякденних потреб: домашній посуд, тара для перевезення й зберігання рідин, чаші для питва, сулії для масла, флакони для пахощів або мазей. Кераміка використовувалася й у торгівлі: глечики й амфори служили для зберігання маслинового масла, вина й інших продуктів; застосовувалася вона й для культових потреб: вази для жертовних узливань, посудини для церемоній одруження, похоронні урни, амфори для масла, що служили нагородою переможцям Панафінейських ігор. На деяких з них зображене виробництво керамічних виробів.

На коринфському посудині VI ст. до н.е. (Париж, Лувр) ми бачимо сидячого горшечника; повернувшись ліворуч, він однієї рукою обертає гончарне коло, а іншою формує виріб. Дві готові посудини підвішені зверху й ліворуч від майстра.

Матеріалом для кераміки слугувала червона глина. Вироби формовались на гончарному крузі, сушилися, полірувалися, розписувалися й, нарешті, випалювались при температурі 900°. Візерунок наносили чорним блискучим лаком, який одержували із суміші, що закріплюється за допомогою оцту, поташу (золи) і глини. Висока температура по-різному впливала на пофарбовані й незабарвлені ділянки посудини. Домішка окису вуглецю в димі відігравала важливу роль при випалі.

Існували два головні види техніки вазописи, що історично перемінили один одного: чорнофігурний стиль, де розпис проводився чорним по червоному тлу глини, і червонофігурний, де тло офарблювалося чорним, а незафарбована глина утворювала декор. Біла фарба вживалася рідко, ще рідше зустрічаються інші кольори. Деякі посудини із червоної глини пофарбовані чорним лаком і не мають ніякого візерунка, ні мальовничого, ні гравірованого. Вони гарні своєю строгою й витонченою формою. Один з кубків, що зберігаються в Національній бібліотеці (Париж), прикрашений магічним зображенням очей і поєднує в собі три різні технічні прийома: чорний лак із гравіруванням, підфарбований білою й пурпуровою фарбою; тонкий чорний малюнок по незафарбованому червоному тлу; чорний непрозорий люстр.

Форми грецької кераміки надзвичайно різноманітні. Найчастіше зустрічаються близько двадцяти видів (илл. 2), усього ж налічується більш 350 видів. Згадаємо також і фігурні вази у формі людей і тварин, наприклад у формі жіночої голови, італійські вази у формі дельфіна (Париж, Музей Пті-Палі), у формі собачої голови (Анжер, Музей; илл. 369), у вигляді оленя (Феррара, Археологічний музей).

У наш час ми звикли надавати великого значення особистості художника, і були зроблені спроби з'ясувати імена авторів грецької кераміки. У ряді випадків це виявилося неважким, оскільки деякі вироби підписані. Ми знаходимо написи різного типу: іноді позначене ім'я горшечника або ім'я художника; іноді зазначено обидва автора, як, наприклад, на знаменитій «вазі Франсуа»: «Ерготім зробив мене, Клітій розписав» (Флоренція, Археологічний музей). У тих випадках, коли один майстер і зробив і розписав виріб, ми довідаємося це з відповідного напису. На стамносі VI ст. (Брюссель, Музей мистецтва й історії) ми бачимо зображення майстра Смікроса у хвилину веселощів, зроблене їм самим. Ми знаємо імена прославлених керамістів: у чорнофігурному стилі - Ексекій, Амасіс, Анакл, Нікосфен; у класичному червонофігурному стилі: Епіктет, Евфроній, Андокід, Гієрон, Дуріс, Бріг, Мідій. Від художників більш пізніх епох нам найчастіше нічого не залишилося, крім їхніх імен, тут же самі твори говорять про своїх майстрів.

Іноді в процесі вивчення деталей вазописи археологи робили висновок про приналежність різних виробів одному авторові, якого вони умовно йменували «Майстер Пана», Берлінський майстер і т.п. чекаючи знахідки, яка відкриє нам справжнє ім'я художника.

Деякі посудини не мають ніякого декору, і їх художні достоїнства залежать винятково від гармонійності форми: така племохоя кінця VI ст. (Женева, Музей; илл. 360). У вазопису знайшли відбиття всі сторони життя греків, серед мотивів переважали зображення людей. На керамічних виробах ми зустрічаємо житлові кімнати, меблі, відому нам тільки по цих зображеннях, господарське начиння, працю чоловіків, їх відпочинок і гри, роботу жінок, картинки виховання дітей, бою, фігури воїнів (вкл. XII), похоронні обряди. Поряд зі сценами повсякденного життя ми знаходимо сюжети з епічної поезії (Іліади й Одисеї), лірики (Сафо й Анакреон), комедій; зображення будівель, статуй, фресок, сценки гри на музичних інструментах, танці; міфологічні й ритуальні сцени. Перед нами проходить усе життя, представлене інший раз із граничною відвертістю, так що на вазах можна зустріти картинку пиятики й інші сюжети, узяті з життя.

Розглянемо на декількох прикладах використання декоративних мотивів. На аттичному канфарі з геометричним декором (Мюнхен, Гос. античні збори) ми бачимо звивистий візерунок, що оперізує горло; на середній частині тулова під декількома горизонтальними смугами поміщений фриз із розеткою з восьми пелюсток в оточенні хрестів зі зламаними кінцями. На знаменитому лаконском кубку Аркесілая з Кабінету медалей Національної бібліотеки (Париж) профіль прикрашений пальметами, завитками, списоподібними гребінцями й пунктиром. Мотиви меандру, ромба, трикутника, кола й півкола знайшли найбільше застосування в протогеометричному і геометричному стилі; прикладом може служити більша амфора з Копенгагенського музею.

Грецьку кераміку розділяють на стилі:

протогеометричний, X ст. до н.е.,

кераміка із кварталу керамістів в Афінах;

геометричний, IX — VIII ст до н.е., з Аттики й Кікладських островів;

орієнталізуючий, VII ст. до н.е., з Афін, Коринфа й Кіклад;

протокорінфський і корінфський, 675- 550 рр. до н.е.; родосський, того ж часу; аттичний архаїчний чорнофігурний, 625- 550 рр. до н.е.;

аттичний класичний чорнофігурний, 550- 520 рр. до н.е.;

аттичний архаїчний червонофігурний, 525- 470 рр. до н.е.;

аттичний класичний червонофігурний, 470- 450 рр. до н.е.;

аттичний з білим тлом, 475- 440 рр. до н.е.;

греко-італійський, VI-III ст. до н.е., з Керчі й Південної Італії;

елліністичний, III-I ст. до н. э, з Малої Азії і Єгипту.

Наведені дати є, зрозуміло, приблизними, наприклад, чорнофігурну кераміку виготовляли й в архаїчний червонофігурний період. Проте кожний з виділених періодів має свої певні риси. Так, у протогеометриному стилі створювалися посудини з гармонічним і стримано величним декором. Геометричний стиль цікавий тим, що, з одного боку, у вазах розроблялися чисто геометричні мотиви (илл. 355, 356). що дали йому назву; з іншого боку — у цей же період створювався декор з фігур людей і тварин, який відрізнявся сміливою стилізацією й давав чудовий декоративний ефект на фризах; внаслідок стилізації фігури видадуться скоріше візерунками, ніж зображенням живих істот. Лінії малюнка цього періоду майже завжди ламані, але іноді ми зустрічаємо й красиво вигнуті лінії, наприклад на ойнохої з Вюрцбурга (илл. 358). Практикувався й рельєфний декор, как. наприклад, на родосському піфосі (Париж, Лувр) або кікладській амфорі з Міконоса, де дане зображення троянського коня з воїнами, що визирають із маленьких віконець (илл. 36I).

У стилі кераміки VII ст. до н.е. був ряд рис, цінних у декоративному плані. Найбільшими цінностями відрізнялися родосські й коринфські вироби (илл. 357 і 359) з фігурами тварин, розташованих горизонтальними смугами. Тварини взяті й з реального миру (кози, птаха, быки) і з міфології (крилаті грифони, сірени-птахи з жіночою головою). Серед керамічних виробів відомо також кілька невеликих фігурних посудин, як, наприклад, знаменита ваза у формі сови (Париж, Лувр).

VI ст. до н.е. розквіт аттичних стилів, архаїчного й класичного чорнофігурного, а потім червонофігурного, від яких уціліло багато зразків (илл. 363 і 364). Згадаємо вазу з Лана, що відрізняється вдалим декоративним розташуванням листів плюща на стеблі й шашковою облямівкою композиції із двома танцюючими менадами. На амфорі з Альтенбурга з надзвичайною жвавістю зображені танцюристи, розпаленілі вином. Деякі вази зовсім не мають розпису й гарні досконалістю форми й красою блискучого чорного лаку.

Деякі вироби мають біле тло, як, наприклад, ойнохоя, підписана Харином (Лондон, Британський музей). Серед червонофігурних посудин згадаємо гідрію з Мюнхенських античних зборів (илл. 362), на якій зображено дві бенкетуючі гетери, не менш веселі, ніж танцюристи з Альтенбургської амфори; сцени бенкетів завжди давали художникам привід для виразних композицій. Ми закінчимо огляд кераміки згадуванням більших амфор, які давалися у вигляді призу переможцям спортивних ігор на Панафінеях. На цих амфорах зображували Афіну.

Крім ваз керамісти виготовляли курильниці (іл. 367) і елементи архітектурного декору: фризи з пальметтами, спрямованими нагору або вниз, і під ними ряд голів Горгони (Париж, Лувр); фрагмент рельєфу з розфарбованих цегл, на якім під ліпним валиком зображений вершник на коні, що злякано метнувся від крилатого грифона, що ощирив грізний дзьоб. І нарешті, загальновідомі граціозні статуетки з Танагри й Мірини (илл. 368 і 383) і карикатурні голови зі Смірни.

Дата добавления: 2014-01-07