Поглиблена спеціалізація

Вступ

Київ – 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИНЦИПІВ

Лекція

СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ

План лекції:

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Специфічні принципи спортивної підготовки ………………………………3

1.1 Спрямованість до вищих досягнень…………………………………………3

1.2 Поглиблена спеціалізація…………………………………………………….4

1.3 Безперервність тренувального процесу……………………………………...6

1.4 Єдиність поступовності збільшення навантаження і тенденції до максимальних навантажень………………………………………………………7

1.5 Хвилеподібність і варіативність навантажень………………………………8

1.6 Циклічність процесу підготовки……………………………………………11

1.7 Єдність і взаємозв’язок структури змагальної діяльності і структури підготовленості…………………………………………………………………..12

Література………………………………………………………………………..15

Об'єктивно існуючі закономірності соціального, медико-біологічного, психологічного і спортивно-педагогічного характеру, що обумовлюють ефективність навчально-тренувального процесу і змагальної діяльності спортсменів, дозволили сформулювати специфічні принципи підготовки спортсменів. Ці принципи є теоретичними узагальненнями, що є основними для розробки методичних рекомендацій, які лежать в основі раціонально організованої спільної роботи тренера і спортсмена над побудовою системи підготовки до змагальної діяльності. Розширення науково-методичних основ підготовки спортсменів, організаційні зміни в сфері спорту вищих досягнень, досвід передової спортивної практики вимагають постійного удосконалення специфічних принципів спортивної підготовки як у напрямку корекції існуючих, так і в напрямку розробки нових.

І. Специфічні принципи спортивної підготовки

До найважливіших принципів, що базуються на міцній науковій основі і багаторічній перевірці спортивною практикою, варто віднести:

• спрямованість до найвищих досягнень;

• поглиблену спеціалізацію;

• неперервність тренувального процесу;

• єдність поступовості збільшення навантажень і тенденції до максимальних навантажень;

• хвилеподібність і варіативність навантажень;

• циклічність процесу підготовки;

• єдність взаємозв'язку структури змагальної діяльності і структури підготовленості.

1.1 Спрямованість до вищих досягнень

Закономірності спорту, виражені в його змагальності, спрямованості спортивної діяльності на досягнення перемоги в змаганнях, встановлення рекорду, найгострішої конкуренції між учасниками спортивних змагань і т.д., висувають в якості одного зі специфічних принципів спортивного тренування спрямованість до вищих досягнень.

Спрямованість до вищих досягнень реалізовується у використанні найбільш ефективних засобів і методів тренування, постійної інтенсифікації тренувального процесу і змагальної діяльності, оптимізації режиму життя, застосуванні спеціальної системи харчування, відпочинку і відновлення і т.п. Досвід показує, що постійне використання цього принципу в зазначених і подібних напрямках може забезпечити досягнення результатів сучасного рівня, успішний виступ у найбільших змаганнях. Наслідком керування цим принципом є невпинний ріст майстерності спортсменів і спортивних рекордів (Платонов, 1986; Schnabel, 1994).

Спрямованістю до найвищих досягнень значною мірою визначаються усі окремі риси спортивного тренування: її цільова спрямованість і завдання, склад засобів і методів, структура різних утворень тренувального процесу (етапів багаторічної підготовки, макроциклів, періодів і т.д.), система комплексного контролю і керування, змагальна діяльність і т.д.

Саме цей принцип визначає і постійне поліпшення спортивного інвентарю й устаткування, умов і місць проведення змагань, удосконалення правил змагань, тобто діяльність у напрямах, що істотно впливають на результативність тренувальної і змагальної діяльності.

Однією із закономірностей сучасного спорту є неможливість домогтися одночасно однаково високих результатів не тільки в різних видах спорту, але й у різних дисциплінах того самого виду. Тому в спортивному тренуванні необхідно дотримуватися принципу поглибленої спортивної спеціалізації. Реалізація цього принципу вимагає граничної концентрації сил і часу в роботі, що безпосередньо чи опосередковано впливає на ефективність процесу підготовки до виступу в конкретних номерах спортивної програми того або іншого виду спорту.

Необхідно відзначити, що цей принцип набув особливої актуальності лише в останні десятиліття в зв'язку з виключно високим рівнем спортивних результатів, найгострішою конкуренцією на міжнародній спортивній арені, впровадженням високоефективних засобів і методів підготовки спортсменів (Platonov, 1995). До цього багато спортсменів успішно сполучали підготовку й участь у найбільших змаганнях, у тому числі й на Олімпійських іграх, виступаючи, здавалося б, у несумісних видах спорту - важкій атлетиці і гімнастиці, гімнастиці і боротьбі, легкій атлетиці і гімнастиці, плаванні і водному поло, велосипедному і ковзанярському спорті і т.д. Сполучення різних видів спорту широко практикувалося наприкінці ХІХ і початку ХХ століття, у чому неважко переконатися, якщо познайомитися з протоколами Ігор Олімпіад 1896 -1912 р. Вже в 20-х роках ХХ ст. загострення конкуренції і ріст спортивних результатів вимагали від спортсменів значного збільшення тренувальних і змагальних навантажень в основних видах спорту, що різко знизило їхні можливості однаково успішного виступу в різних видах. Але ще протягом тривалого періоду багато спортсменів сполучали підготовку і змагання в літніх і зимових видах - лижному і гребному спорті, швидкісному бігу на ковзанах і велосипедному спорті. І в даний час ще зустрічаються випадки успішного виступу в різних, але подібних за структурою видах спорту.

Спортсмени успішно виступають і в різних видах змагань того самого виду спорту, де результат залежить від багатьох факторів (наприклад, на спринтерських і стаєрських дистанціях). Прикладом може служити Е. Хайден, що завоював у 1980 р. усі п'ять золотих медалей у швидкісному бігу на ковзанах - на дистанціях від 500 до 10000 м. Однак такі випадки є поодинокими і не характерними для сучасного спорту.

Значення принципу поглибленої спеціалізації багато в чому обумовлюється ще однією закономірністю - постійним збільшенням ролі природної обдарованості спортсмена до занять конкретним видом спорту і пов’язаною з цим необхідністю ранньої орієнтації і спеціалізації процесу підготовки. В його основу повинен бути покладений розвиток природних задатків і вирішення задач процесу навчання і тренування юного спортсмена, не шкодячи його індивідуальності.

Дата добавления: 2014-01-07