Містобудівна політика зменшення інтенсивності руху

До найрадикальніших засобів зниження інтенсивності руху автомобільного транспорту в міських центрах належать «зони, вільні від автомобілів ” (car-free zones). Вони характеризуються повною забороною руху транспорту, за винятком спеціальних видів (швидкої допомоги,міліції, пожежних і комунальних служб, обслуговування магазинів). Як правило такі зони влаштовують на невеликих територіях, які мають статус охоронних зон. Як приклади можна навести історичний центр Таллінна (Старе Місто. Сьогодні поширений вид заходів з організації транспортного руху – "заспокоєння руху" (traffic cаlming), що поєднує технічні і архітектурно-планувальні вирішення. Згідно з визначенням Інституту транспортних інженерів (ITE) заспокоєння руху є комбінацією фізичних заходів, які зменшують негативний ефект використання автомобілів і покращують умови для інших користувачів вулиці ”. Основними завданнями цих заходів є:

- поліпшення умов проживання;

- облік і пріоритет вимог, які пред'являють користувачі міської території (робота, рекреація);

- створення безпечних і привабливих вулиць;

- зниження негативних ефектів від автомобільного транспорту (насамперед шум і забруднення);

- створення сприятливих умов для пішоходів і велосипедистів.

До числа основних результатів, що досягаються заспокоєнням руху, зараховують:

- зниження швидкості руху транспортних засобів;

- зниження кількості і важкості ДТП;

- забезпечення умов для різних видів пересувань (громадський транспорт, велосипед, пішки);

- зменшення транзитного руху автомобільного транспорту.

Заспокоєння руху (traffic calming) досягається за рахунок як зміни вуличної мережі, так і технічними заходами. Передусім створюючи зони заспокоєння (calming zones), ліквідується транзитний рух, для чого в межах таких зон вулиці перетворюються в тупикові, петлеві, кільцеві тощо. Крім того, вводять обмеження швидкості руху, що дозволяє різко зменшити кількість конфліктів між транспортом і пішоходами та регламентувати паркування. Варто особливо зазначити, що під час проектування зон заспокоєння благоустрій вулиць і дизайн їх простору мають дуже важливе значення і їх розглядають як засоби впливу на режим руху транспортних засобів

Місцем народження ідеї створення зон заспокоєння руху називають Делфт (Нідерланди), в якому на початку 1960-х років за ініціативою жителів почали вживати заходи щодо перевлаштування вулиць з метою зменшення транзитного руху. Благоустрій і дизайн нового типу вулиць, який назвали Woonervern (буквально «житловий двір»), повинні були забезпечувати зменшення швидкості до 15 км/год. Заходи з заспокоєння руху з часом були визнані в Нідерландах найефективнішим способом організації руху на місцевих вулицях.

Спочатку зони заспокоєння набули поширення в Нідерландах, ФРН, Швейцарії. Надалі досвід їх застосування було використано в інших державах Європи. Більше того, в США і Канаді видані керівництва з проектування зон заспокоєння руху. У європейській практиці зони заспокоєння руху застосовують, передусім, в умовах забудови, що історично склалася, зокрема традиційною квартальною забудовою (рис. 6, 7). Опитування населення засвідчило популярность таких зон, до того ж жителі відзначали поліпшення зовнішнього вигляду міської території.

Відзначено також, що міська влада і експерти ставляться до ідеї зон заспокоєння скептичніше, ніж населення. Так, прибічниками заходів заспокоєння руху в історичному центрі Клагенфурта (Німеччина) були: 74 % пересічних жителів, 40 % представників міської влади, 44 % експертів і 44 % журналістів.

Конкретні результати успішної політики з зменшення інтенсивності руху можна проілюструвати прикладом Брюгге, де “ заспокоєння руху ” введене в історичному центрі міста в 1992 р.:

- зменшення кількості автомобілів, що приїжджають у центр, на 10 % (на 600 авт./год.);

- зниження інтенсивності руху в центрі на 30 %;

- збільшення швидкості сполучень автобусних маршрутів з 19 до 22 км/год.;

- збільшення кількості жителів, котрі користуються автобусом, на 33 %;

- збільшення кількості жителів, котрі користуються велосипедом, на 20 %;

- зменшення кількості ДТП в центрі на 36 %.

Одним з ефективних способів “ заспокоєння руху ” є поширений в країнах Західної Європи стандарт обмеження швидкості руху 50 і 30 км/год. для цілих міських територій. У Франції впровадження “ зон 30 км/год. ” розглядають як інструмент формування вуличних систем нового типу. До технічних способів, що забезпечують “ заспокоєння руху ”, зараховують також режим “ зеленої хвилі ” з низькою швидкістю руху, наприклад, 30 км/год. Так, одна з найзначніших за розмірами зон з обмеженням швидкості створена в Граці (Австрія). На головних “ пріоритетних ” вулицях (“priority streets”) міста введено межу швидкості 50 км/ч. Близько 75 % ВДМ, сумарна

протяжність якої 800 км., має обмеження швидкості руху 30 км/год. Крім того, обмеження швидкості до 30 км/год введені на деяких ділянках “ пріоритетних ” вулиць, наприклад біля шкіл. У результаті обмеження швидкості досягнуте зменшення кількості важких ДТП на 24 %, легких – на 12 %.

Рис. 6. Приклад пріоритетного руху різних видів громадського пасажирського транспорту в центрі міст: пішохідна вулиця з рухом трамваю – одна з трамвайних ліній в старовинному центрі Страсбурга, перетвореному в зону заспокоєння

У США і Канаді, де існує практика проектування паркових доріг (parkways), заходи з заспокоєння руху поєднують з ландшафтним проектуванням. Наприклад, частиною програм сталого розвитку району Великого Ванкувера стало створення так званих “ зелених вулиць ” (green streets, green ways). Спорудження цього типу вулиць передбачає: зменшення площ покриттів, збільшення територій посадок і газонів у межах вулиць, перетворення їх у бульвари, створення розділових смуг з посадками, застосування для тротуарів мощення і конструкцій з природних матеріалів замість стандартного асфальтобетону.

Концепція природного ландшафту вулиць (naturalized streetscapes), яка була розроблена у відділі вулиць муніципалітету Ванкувера, була прийнята до реалізації на початку 2003 р. Об'єктом пілотного проекту, виконаного відповідно до цієї концепції, стала реконструкція вулиці Crown Street у Ванкувері. Ця вулиця належить до категорії місцевих, інтенсивність руху на ній становить 650 авт./добу, спостережувана швидкість руху 50 км/год.

Важливо відзначити, що використання зон заспокоєння і зон обмеження швидкості руху передбачає, що обслуговування транспортних потоків починають здійснювати інші ділянки вулично-дорожній мережі. Це добре підтверджено даними обстежень, що виконуються в місцях впровадження засобів заспокоєння руху. Наприклад, в районі Midtown р. Сакраменто (США) на вулицях інтенсивність руху знизилася з 1800–5400 авт./добу до планованих значень, та зате зросла на сусідніх ділянках вуличної мережі.

Для введення зональних обмежень потрібна розвинена мережа магістральних вулиць і міських доріг. До того ж на міські дороги покладено обслуговування внутрішньоміських транзитних потоків і, відповідно, на них покладено основні обсяги транспортної роботи. Крім того, на них повинні перерозподілятися транспортні потоки. Отже, зони заспокоєння ще більше підсилюють диференціацію елементів вулично-дорожній мережі по виконуваних функціях, режимах і швидкості р

Рис. 7. Приклади благоустрою і дизайн під час введення зон заспокоєння руху:

а, б – пішохідні переходи; в – межування вулиць і проїздів; г – підведені пішохідні переходи в місцях межування вулиць і проїздів; д, е – аксонометрії вуличного простору

Дата добавления: 2014-01-07