Технології соціальної роботи із сім'єю

Сім'я становить собою систему соціального функціонування людини, один з основних інститутів суспільства. Вона знаходиться в русі, змінюється не тільки під впливом соціально-політичних умов, але й унаслідок внутрішніх процесів свого розвитку. У зв'язку з цим вона є однією з важливих сфер і одним з головних об'єктів соціальної роботи.

Таким чином, сім'я – це:

· заснована на шлюбі і (або) кровному спорідненні мала група, члени якої об’єднані спільним проживанням і веденням домашнього господарства, емоційним зв'язком, взаємними обов'язками стосовно один одного;

· соціальний інститут, тобто стійка форма стосунків між людьми, у межах якого здійснюється основна частина їхнього повсякденного життя; сексуальні стосунки, народження дітей, первинна соціалізація дітей, значна частина побутового догляду, освітнього й медичного обслуговування, особливо стосовно дітей і людей похилого віку;

· сильніше джерело емоційних реакцій, яке у сприятливому випадку забезпечує людині підтримку, прийняття, рекреацію;

· акумулятор усіх соціальних проблем, характерних для сучасного суспільства.

У зв'язку із зазначеними специфічними особливостями сім'ї до неї застосовуються тією або іншою мірою всі види технології соціальної роботи; існують також і специфічні технології, призначені для надання допомоги сім'ї як такій.

Технологія СР із сім'єю залежить і від типу сім'ї.

Розрізняють:

нуклеарні сім'ї (від лат. – «ядро»), що складається з однієї пари подружжя з дітьми або без дітей, які можуть бути повними або неповними (складаються з одного з батьків та дітей);

розширені сім'ї – сім'ї, що мають декілька сімейних ядер (прабатьки, їхні діти й онуки або сім'ї братів і сестер);

багатодітні сім'ї: 1) сім'ї, багатодітність яких запланована (у зв'язку з національними традиціями, релігійними розпорядженнями, культурно-ідеологічними позиціями, традиціями сім'ї); 2) сім'ї, що утворилися в результаті другого і наступних шлюбів матері (рідше – батька), у яких народжуються нові діти; 3) неблагополучні багатодітні сім'ї, що утворюються в результаті безвідповідальної поведінки батьків;

сім'ї інвалідів, які змушені переборювати економічні труднощі, викликані розпадом виробничо-реабілітаційної системи, заснованої колись на праці інвалідів, обмеженням працездатності й адаптаційної спроможності;

сім'ї, які виховують дітей-інвалідів, змушені вирішувати всі проблеми, пов'язані з інвалідністю;

повні малодітні сім'ї, що знаходяться в стані сімейного й соціального неблагополуччя;

сім'ї домашньої жорстокості, які тільки почасти пов’язані із зовнішніми соціальними труднощами, посилені впливом загальної психопатологізації соціально-психологічної обстановки в країні і схильністю до сімейного насильства.

Види й форми соціальної роботи щодо надання допомоги, мета яких – збереження сім'ї як соціального інституту в цілому й кожної конкретної сім'ї, що потребує підтримки, – можна розділити на екстрені, тобто спрямовані на виживання сім'ї (екстрена допомога, термінова соціальна допомога, негайне видалення із сім'ї дітей, що знаходяться в небезпеці або залишені без піклування батьків), і спрямовані на підтримку стабільності сім'ї, на соціальний розвиток сім'ї і її членів. Технологій, які «відповідають» за зазначені види й форми соціальної роботи із сім'єю, досить багато, і всі вони, як правило, беруть свій початок і спираються на загальні технології СР і на міждисциплінарні технології й методики СР. Завдання соціального працівника визначене відповідною системою технології в кожному конкретному випадку. Наведемо приклад.

При роботі з сім'єю алкоголіка застосовується соціальна діагностика, яка передбачає виявлення основної причини зловживання спиртними напоями й супровідних обставин. Для цього необхідно вивчення особистостей усіх членів сім'ї, а також вивчення соціальної біографії. Далі складається програма роботи з наркозалежною особою, її сім'єю, соціальним оточенням – це лікувальні заходи, консультації, психотерапія і психокорекція, можливо, соціально-трудова реабілітація самого алкоголіка і його сім'ї. Робота з такою сім'єю також передбачає формування мотивації клієнта і його сім'ї до безалкогольного способу життя й побудови іншої системи стосунків; психокорекційні заходи, спрямовані на виховання особистості, спроможної бути господарем своєї долі; уведення клієнта в спільноти або клуби осіб – прихильників безалкогольного способу життя або створення такої спільноти. Одна з найефективніших технологій створення сприятливого середовища, що сприяє лікуванню від алкоголізму, – рух «Анонімні алкоголіки», а також програми «Анонімні діти алкоголіків», «Анонімні наркомани» та ін.

Дата добавления: 2014-01-07