Групова психотерапія з дітьми

Групові дискусії й вправи допомагають дітям розв'язати для себе, кому в цьому світі вони можуть довіряти, а з ким слід бути обережними. Хоча випливає з великою передбачливістю використовувати групове психологічне консультування для дітей, що пережили сексуальне насильство, оскільки їх рани можуть бути занадто свіжими, щоб висловлювати свої почуття на групі.

Завданням терапії є не тільки допомога дитині в подоланні психологічної травми, нанесеної сексуальним зловживанням, але й формування в нього життєвих навичок, відповідних до віку. Процес групової терапії орієнтований на соціалізацію дитини. Він сприяє формуванню здоровіших взаємин дітей один з одним і вчить їх поважати як свої права, так і права інших. Одна з головних цілей групової терапії – допомогти дитині розбудовувати самоконтроль і вміння поводитися згідно з нормами, прийнятими в суспільстві.

пріоритетні завдання групової терапії можуть бути сформульовані в такий спосіб:

• зміна агресивних форм поведінки стосовно навколишнього світу, до інших людей, до самого себе;

• пророблення ситуацій, що травмують, зміна змісту переживань;

• можливість нової інтерпретації пережитого;

• усвідомлення й розвиток емоційної сфери;

• занурення дитини в атмосферу поваги, довіри, прийняття;

• розвиток базових соціально-психологічних навичок;

• відновлення позитивного відношення до навколишньої дійсності;

• розширення вистав про світ;

• розвиток позитивної перспективи майбутнього;

• створення системи підтримки в цей час і на майбутнє;

• повернення дитини до нормального життя.

Звичайно групова структурована терапія відбувається за принципом від простого до складного. Перехід до більш проблемного, хворобливому матеріалу відбувається тільки тоді, коли учасники терапії до цього готові, отже, групова терапія може тривати досить довго, наприклад, до напівроку. Група звичайно зустрічається раз у тиждень у фіксований час, тривалість сесії від 45 хвилин до 1,5 години, залежно від віку дітей. По кількості учасників дитячі групи повинні бути невеликими, до 7-8 людей.

Для відбору дітей для участі в груповій терапії необхідно зібрати про них якнайбільше інформації, що стосується:

- особистісних особливостей;

- особливостей раннього розвитку;

- динаміки внутрішнсімейних відносин.

Необхідно оцінити:

- рівень емоційно-вольової регуляції дитину: на- < скільки він здатний себе контролювати, концентри- е ровать увага, дотримуватися групових правил; «

- рівень інтелектуального розвитку дитину: наскільки він у стані розуміти інструкції й виконувати групові завдання;

- психічний стан дитини на даний момент: якщо дитина перебуває в стані емоційного зриву або в глибокій депресії, участь у груповій терапії не дасть позитивних результатів;

- рівень опору дитину груповій роботі. Якщо дитина активно заперечує що відбувся насильство або випробовує глибокі почуття провини й сорому, до роботи в групі він не готовий, спочатку рекомендується провести індивідуальну терапію.

У кожному разі необхідно провести дві або три індивідуальні зустрічі з кожною дитиною, щоб підготувати його до групової роботи: знизити тривожність, ознайомити з метою занять, поговорити про конфіденційність і неприпустимість глузувань у групі із приводу того, що трапилося з дитиною.

Необхідно провести роботу й з дорослими: проінформувати їх про мети й завдання групової роботи, обговорити питання конфіденційності й укласти контракт, у якім батько дає згоду на участь дитини в груповій роботі.

Дітям, що пережили насильство, особливо молодшим, показані одностатеві терапевтичні групи.

Для роботи з дітьми, що пережили насильство, особливо сексуальне, має значення піл ведучого, тому з дівчинками рекомендується працювати жінці, а із хлопчиками – чоловікові.

Групи повинні бути закритими.

Останні 20-30 хвилин кожного заняття дітям пропонують вільно поспілкуватися один з одним, щоб відпочити від емоційно складної групової роботи.

Закінчення групової терапії повинне сприйматися дітьми як значне досягнення, яке необхідно відзначити у вигляді загального свята, на якім відзначаються успіхи дітей.

ВИСНОВКИ

Не існує єдиної теорії, здатної повністю пояснити всі випадки й причини сімейного насильства. Беручи до уваги складність людської натури, особливості соціальної взаємодії й характер родини як соціальної структури, потрібно все-таки враховувати й усю різноманітність родин, індивідуальні характеристики їх членів і ті соціальні відхилення, які, переплітаючись і сполучаючись, можуть породжувати насильство. Усе це також надає особливого значення взаємному впливу людей один на одного і їх учинкам, які передують насильству й випливаю) т їм.

Проблеми сімейного насильства при винятковій своїй гостроті й актуальності дуже різі як у плані своїх проявів, так і з погляду причин і етіології, а виходить, і з погляду практичної роботи з їхнього запобігання й виправленню.

Ст. викладач _________________________________ Мрака Н.М.

Дата добавления: 2014-01-07