Передумови моделі Солоу

Модель Солоу

Одним із найбільших досягнень теорії економічного зростання є створення моделі Роберта Солоу, яка була опублікована у 1956 р. Свою модель Солоу побудував з урахуванням ідей як кейнсіанської, так і неокласичної теорій. У кейнсіанської теорії Солоу запозичив функцію інвестицій, обсяг яких ставиться в залежність від доходу і норми заощаджень. Відповідно до неокласичної теорії він спирається на апарат виробничої функції, але чинники економічного зростання доповнює зростанням населення та технічним прогресом.

Модель Солоу ґрунтується на низці передумов. Серед них головними є такі:

1. Об’єктом моделювання слугує приватна закрита економіка, рівновага в якій визначається за формулою Y = C + I.

2. Цільовою функцією моделі є зростання не загального обсягу продукту, а збільшення його обсягів на одного працівника, тобто зростання продуктивності праці:

продуктивність праці: y = Y / L;

капіталоозброєність: k = K / L;

інвестиції: i = I / L.

Врахуємо ще два параметри:

s - норма заощадження, яка є похідною від норми споживання, тобто s = 1 – c;

d - норма амортизації, що відображує частку капіталу, яка щорічно зношується в процесі його використання.

3. Продуктивність праці залежить від її капіталоозброєності. Це положення реалізується на основі перетворення простої виробничої функції: Y = f (K, L). Якщо обидві частини рівняння виробничої функції поділити на L, то отримаємо:

(8.4)

У формулі (8.4), Y / L = y, а f (K / L, L / L) = f (k). Звідси виробнича функція в моделі Солоу набирає такого вигляду:

(8.5)

Графічну інтерпретацію модифікованої виробничої функції наведено на рис. 8.1.

Виробнича функція демонструє, як капіталоозброєність k впливає на продуктивність праці y. Нахил кривої виробничої функції є граничним продуктом капіталу (МРК), який показує на скільки одиниць збільшується продуктивність праці y у разі зростання капіталоозброєності k на одиницю. Зі збільшенням k крива виробничої функції стає пологішою, що свідчить про зменшення швидкості зростання граничного продукту капіталу.

4. Капіталоозброєність ставиться в залежність від трьох чинників: нагромадження капіталу, приріст населення, технічний прогрес.

Рис. 10.1. Виробнича функція в моделі Солоу

5. Інвестиції дорівнюють заощадженням. Тому i = s × y, або i = s × f (k).

На підставі наведених передумов визначається вплив окремих чинників на капіталоозброєність і, як наслідок, на економічне зростання, тобто продуктивність праці.

Дата добавления: 2014-01-07