Класифікація туристично-рекреаційих ресурсів

Природні рекреаційно-туристські ресурси можна класифікувати за тими ж ознаками, за якими географи класифікують природні ресурси загалом. Зокрема, їх можна розглядати за належністю до певних компонентів природного середовища - кліматичних, водних, лісових; за їх функціональним призначенням - лікувально-оздоровчі, пізнавальні, спортивні; за ступенем вивченості - вивчені, недостатньо-вивчені.

Туристично-рекреаційні ресурси можна розділити на:

Ø прямі, або безпосередні,

Ø непрямі.

Перші можна визначити як ресурси, які використовують самі туристи (краса ландшафтів, лікувально-оздоровчі властивості місцевості, об'єкти пізнання та інші). Для освоєння безпосередніх ресурсів, без яких не існує туристської галузі, притягують непрямі ресурси: сировинні, енергетичні, фінансові, матеріальні, трудові та інші. Цей вид ресурсів, таким чином, вторинний. Така класифікація відображає специфіку використання території для туризму і підкреслює провідну роль безпосередніх рекреаційних ресурсів. Адже територіальні відмінності саме цього виду ресурсів лежать в основі рекреаційного використання того чи іншого місця.

Там, де є безпосередні ресурси, пролягають туристські маршрути та існують туристські заклади. Саме заради цих ресурсів прибувають сюди туристи, особливо, якщо є неповторний природний ландшафт або унікальний історичний пам'ятник.

Туристично-рекреаційні ресурси можна поділити на чотири групи:

1. природні рекреаційні ресурси;

2. культурно-історичні ресурси;

3. соціальні умови та ресурси;

4. економічні умови та ресурси.

У структурі рекреаційно-туристських ресурсів є дві складові: природна і соціально-культурна, які в свою чергу розділяються на кілька компонентів, що мають свою будову, див. рис. (2007, Шепетюк С.М.):

Головною складовою рекреаційно-туристських ресурсів регіону є природні ресурси. Насамперед, слід наголосити, що окремі види природних ресурсів впливають на рекреаційно-туристський процес комплексно, взаємодіють і взаємодоповнюють один одного та формують те неповторне природне оточення, на тлі якого людина реалізує свою потребу у відпочинку й відтворенні життєвої енергії.

Теоретично можна припустити, що рекреаційна система може існувати на основі штучно створених компонентів природного середовища. На практиці ж слід констатувати, що без відповідних природних ресурсів, розвиток і реалізація відповідних функцій з боку рекреаційної системи є нереальними.

Серед природно-географічних рекреаційно-туристських ресурсів найбільше значення для індустрії туризму й рекреаційної діяльності маютьпогодно-кліматичні, водні та ландшафтні складові, які доцільно об'єднати у клас ресурсів першого порядку. Ця група ресурсів має безпосередній вплив на розвиток рекреаційного процесу.

Дискомфортний погодно-кліматичний комплекс створює передумови для появи метеотропних реакцій і формує зону суб'єктивно негативних теплових відчуттів, які проявляються у значному переохолодженні чи перегріванні. Це викликано несприятливими погодно-кліматичними характеристиками: дуже жарка й волога, а також морозна погода, сильний вітер (більше 9 м/с), часті опади, тумани, грози, хуртовини й інші небезпечні метеорологічні явища, різка зміна погоднйх умов протягом доби і таке інше. Дискомфортні умови різко обмежують можливості для організації традиційних видів відпочинку.

До природно-географічних рекреаційно-туристських ресурсів, які мають опосередкований вплив на рекреаційний процес, слід віднести флоро-фауністичні, геологічні та геоморфологічні складники.

Ландшафтні ресурси подвійно впливають на розвиток туризму. З одного боку, ландшафтє середовищем, в якому відбуваються рекреаційно-туристські процеси, а з іншою - унікальним об'єктом споглядання, тобто перетворюється на туристську атракцію.

Ландшафт, як природне оточення рекреаційно-туристської діяльності, формує рівень сприятливості для відпочинку й естетичності відчуттів, які його супроводжують. Перевагу отримують ті країни та регіони, які мають ландшафтну мозаїчність і поєднання па обмежених територіях прибережних, гірських, лісових, приозерних, прируслових місцевостей у різних комбінаціях.

Українські ландшафти мають риси перехідності між мозаїчними західноєвропейськими й одноманітними східноєвропейськими, що формує достатню пейзажну різноманітність, яка найбільше цінується при виборі місць для відпочинку. Унікальними в цьому відношенні є Українські Карпати. Вони мають ландшафтні ресурси, придатнідля організації гірського зимового й літнього туризму, причому різних його видів.

Рельєф для туризму й рекреації має велике значення. Рекреаційні можливості території значною мірою визначаються відносними й абсолютними висотами, території, поширенням різноманітних орографічних елементів. Геоморфологічні ресурси, в першу чергу складчасті споруди, сприяють розвитку окремих напрямів рекреаційно-туристської діяльності. На інтенсивність рекреаційного використання гірських споруд впливає не стільки їх привабливість чи доступність, скільки рівень освоєності прилеглих територій та близькість до споживчого ринку. Ця закономірність не спрацьовує для екстремальних видів туризму, де відстань і освоєність території відходять на другий план.

Все розмаїття суспільно-історичних рекреаційно-туристських ресурсівдоцільно об'єднати у кілька груп: археологічні, архітектурні, науково-пізнавальні й інші які, у свою чергу, можуть членуватися на окремі підгрупи, наприклад, архітектурно-громадські, архітектурно-сакральні тощо. Ці об'єкти несуть семантичну та естетичну інформацію і можуть використовуватися в екскурсійно-туристській діяльності для задоволення специфічних соціально-рекреаційних потреб особистості.

Суспільно-історичні ресурси мають різну пізнавальну цінність, а тому поділяються на кілька рівнів: місцевий, національний (державний) і міжнаціональний (світовий).

Архітектурні споруди, як об'єкти споглядання, переходять у ранг рекреаційно-туристських ресурсів. Це відбувається у разі їх унікальності й культурної значимості. Головну роль при цьому відіграє обсяг семантичної інформації, сконцентрованої в об'єкті, його естетична й науково-пізнавальна цінність. Важливим моментом також є рівень недіючих окремих історико-культурних об'єктів, який дозволяє залучати кілька історико-культурних пластів і перетворювати архітектурні комплекси на вузлові пункти при організації екскурсій та інших видів рекреаційної діяльності.

За функціональним призначенням архітектурні споруди, що тепер залучені до рекреаційно-туристської діяльності, поділяються на громадські, сакральні, або культові, фортифікаційні, технічні. Це дозволяє організовувати спеціальні тури для ознайомлення з окремими сторонами матеріальної культури територіальних громад і цивілізацій. На практиці архітектурні споруди з високим рівнем атрактивності доволі часто мають подвійне використання. У них розмішуються музеї, готелі, ресторани тощо. У багатьох випадках архітектурні атракції використовуються за прямим призначенням, особливо це стосується сакральних споруд.

Археологічні ресурси відносно зрідка стають визначальним чинником формування рекреаційних систем. Але знахідки археологів, зібрані в одному місці, стають привабливими для сотень тисяч туристів. Таку ж притягальну силу мають і місця, де були зроблені унікальні археологічні відкриття, які проливають світло на історію людства й цивілізацій, здатні викликати в людини певні почуття й переживання.

Літературно-мистецькі, героїко-виховні та науково-пізнавальні рекреаційно-туристські ресурсиналежать до подієвих. Дуже часто вони пов'язані з особистостями, які залишили слід в історії людства, чи знаковими подіями, що супроводжували розвиток культури й історії. Вони опосередковано впливають на формування рекреаційних систем, їх виділенню в окремі групи сприяє їх історичне культурне значення. Ці види ресурсів стимулюють створення музеїв, тематичних парків, стають підґрунтям для виділення рекреаційних місцевостей.

Подієво-інформаційні ресурси належать до динамічних чинників формування туристських потоків, оскільки включають мотиваційні передумови подорожі. Спортивні змагання, культурно-мистецькі заходи, політичні акції - далеко не повний перелік подій, які спонукають людину до мандрівки. Подієво-інформаційні ресурси охоплюють найбільш істотні прояви сучасного життя з його модою, переконаннями й уявленнями про стиль і стереотип поведінки, включають його пропаганду й механізми реалізації.

Використання окремих груп суспільно-історичних ресурсів у реалізації рекреаційних потреб наклали свій відбиток на формування окремих функціональних типів рекреаційних систем.

Дата добавления: 2014-01-07