Перенесення рослин ін вітро в умови вільного існування

Укорінення пагонів

Після того, як утворилося багато пагонів, їх необхідно вкорінити і отримати повноцінні рослини. Основні індуктори коренеутворення (ризогенезу) – ауксини. Для формування коренів пагони відділяють і висаджують на поживне середовище, яке містить ауксинів більше, ніж цитокінінів. Це основне правило коренеутворення ін вітро, яке має свої винятки. Під впливом ауксинів стимулюється поділ клітин паренхіми пагона, що призводить до диференціації кореневих зачатків в його базальній частині. Утворення адвентивних коренів може також спонтанно проходити при перенесенні пагонів на середовище без цитокінінів (особливо в однодольних рослин). Деякі дослідники вважають, що для індукції ризогенезу доцільно спочатку використовувати середовище без фітогормонів. Це пояснюється тим, що ефективність ауксинів при вкоріненні зменшується під впливом цитокінінів попереднього етапу розмноження.

Ріст пагонів і їх подальше вкорінення призводить до утворення невеликих рослин з 3-5 листочками. Стебло можна розрізати на 5-6 мікроживців, які у сприятливих умовах виростають до нормальних рослин. Процес дозволяє безперервно отримувати велику кількість рослин.

Укоріненість пагонів ін вітро залежить від кількості їх субкультивувань до укорінення: із збільшенням кількості пасажів укоріненість зростає і скорочуються строки появи коренів на пагонах.

Таким чином, регенераційна здатність рослин залежить від таких чинників: виду рослини, місцеположення експлантат на рослині, сезонність відбору експлантат, складу поживного середовища, фізичних факторів (температура, освітленість, вологість), кількості субкультивувань і тривалості безпересадочного культивування.

Перенесення рослин з умов ін вітро в умови ін віво – важливий і найбільш трудомісткий заключний етап мікроклонального розмноження.

Найкращим для пересадки є період, коли у рослини добре розростаються корені для поглинання мінеральних елементів з ґрунту, а молоді листочки вже здатні до продуктивного фотосинтезу. Рослина стає повністю автотрофною для самостійного існування і її необхідно пересадити у природні умови.

Важливим аспектом роботи є вибір ґрунтового середовища, у яке переноситься рослина, особливо торфу у суміші з піском, перлітом або вермикулітом. Наприклад, для суниць, вишні, смородини використовують суміш ґрунт: торф: пісок = 1:1:1. Перед висаджуванням в ґрунт корені рослин промивають у розчині фунгіциду (фундазолу, каптану, бенолату). Висаджують не дуже загущено, щоб запобігти розвитку грибкових захворювань і сильному видовженню рослин у боротьбі за світло. У період вирощування щотижня рослини обприскують слабким розчином фунгіциду.

Фізіологічні особливості молодих листків (відсутність захисного воскового шару), а також кореневої системи (недостатньо закріплена в ґрунті, відсутність потужної зони кореневих волосків) не забезпечують нормального водного балансу рослин. Інтенсивна кутикулярна транспірація не компенсується надходженням води за допомогою тиску кореневої системи, що може призвести до прив’ядання і загибелі рослин. Саме тому високий рівень вологості (90-100%) повітря, у якому буде знаходитися рослина після пробірки – найважливіший фактор перших тижнів після вирощування. Для цього використовують установки туманоутворення в теплицях, індивідуальне покривання рослин поліетиленовою плівкою або скляним посудом (звичайними банками та ін.). Як правило, високий рівень вологості підтримують до утворення нового листка (два тижні і більше). Після цього рослини загартовують – підготовляють до відкритого ґрунту: поступово знімають покриття з рослини і зменшують вологість до природної. При загартуванні рослин, як останній фазі адаптації, необхідно приділяти увагу оптимальному живленню рослин. Надлишкове підживлення призводить до жирування рослин, вони стають надмірно рослими і погано приживаються після перенесення у відкритий ґрунт.

Якщо робота проводиться у великих промислових масштабах, то період адаптації рослин бажано спланувати і проводити з березня по вересень, що скоротить до мінімуму витрати. Рослини, отримані у зимовий період, зберігають у холоді (+5^о…+8^о) при освітленні, а весною проводять усі вище згадані процедури із перенесенням в умови вільного існування.

На рис. _ представлена схема промислового мікроклонального розмноження багатьох квіткових рослин (плакат).

Дата добавления: 2014-01-07