Сфери професійної діяльності

Тип особистості	Зміст діяльності
Реалістичний	Орієнтація на маніпулювання інструментами і механізмами
Інтелектуальний	Орієнтація на пошук
Артистичний	Орієнтація на емоційні прояви, самопрезентацію
Соціальний	Орієнтація на взаємодію з людьми
Підприємницький	Орієнтація на вплив на людей
Конвенційний	Орієнтація на маніпулювання даними, інформацією

Типологія вибору кар'єри за видами діяльності та предметами праці

Е.А. Клімова

Всі види діяльності розділені за предметами праці:

Тип П - "людина - природа", якщо головний, ведучий предмет праці - рослини, тварини, мікроорганізми.

Тип Т - "людина - техніка", якщо головний, ведучий предмет праці - технічні системи, предметні об'єкти, матеріали, види енергії.

Тип Ч - "людина - людина", якщо головний, ведучий предмет праці - люди, групи, колективи, спільності людей.

Тип З - "людина - знак", якщо головний, ведучий предмет праці - умовні знаки, цифри, коди, природні або штучні мови.

Тип Х - "людина - художній образ", якщо головний, ведучий предмет праці - художні образи, умови їхньої побудови.

Роль самоактуалізації

у розвитку кар'єрних орієнтацій особистості.

Самоактуалізація - поняття взяте з американської соціальної психології. Воно:

n входить у систему ціннісних орієнтацій індивіда,

n формується його минулим життєвим досвідом,

n позначає блок його соціальних настанов стосовно кар'єри і праці взагалі.

Професійна самоактуалізація є

¯ процес пошуку себе в професії,

¯ становлення своєї професійної ролі,

¯ професійного образу "Я" особистості, куди входять і професійний імідж, і індивідуальний стиль професійної діяльності.

Для актуалізації в професійному плані важливе значення має

¯ визначення особистістю своїх професійних перспектив і цілей,

¯ досягнення їх,

¯ покладання нових цілей.

Інакше кажучи, необхідне постійне прагнення особистості до розкриття і реалізації свого природного творчого потенціалу.

Психологічні характеристики самоактуалізованої особистості

(за А. Маслоу)

1. Ефективне сприйняття реальності. На відміну від інших, вони не схильні обманюватися своїми власними захисними механізмами, бажаннями, очікуваннями чи стереотипами. Їх не лякає невідоме, а фокус їх уваги не звужений буттєвими потребами. Для них властиве активне сприйняття дійсності та здатність добре орієнтуватися в ній.

2. Прийняття. Самоактуалізовані суб’єкти більше приймали себе, інших і природу (в тому числі й “тваринного рівня”), ніж середньостатистична людина. Вони терплячі, приймають хороше і погане, менше бояться смерті. Вони спонтанні, природні, зовнішньо не відрізняються від інших, але не ховаються за соціальною маскою, приймають себе й інших людей такими, якими вони є.

3. Центрованість на проблемах. Фокусуються на зовнішніх проблемах, концентровані на проблемі, а не на соб і. Завдання витікають з відчуття суспільного обов’язку.

4. Потреба у приватності (усамітненні). Більше, ніж інші люблять самотність, у них є певна відстороненість. Вони легше, ніж інші, переносять сенсорну депривацію, схильні на глибоку концентрацію і живуть своїм розумом, не дозволяючи іншим приймати рішення за них.

5. Незалежність від культури і оточення (автономія). Вони не залежать від інших у задоволенні власних потреб, самодостатні і життєрадісні перед труднощами. Мотивовані внутрішніми потребами, тому відчувають велику “психологічну свободу”. Їх відносини та цінності демократичні.

6. Свіжість оцінки. Їх оцінка людей і речей свіжа, не стереотипна. У них завжди живе відчуття благого вічного захоплення життям, яке може викликатися естетичними переживаннями, соціальними зустрічами чи іншими причинами. Вони мають глибокі містичні і духовні переживання, хоча не обов’язково релігійні. Серед них частіше зустрічаються вершинні переживання – одночасне відчуття себе більш могутнім і більш безпомічним, відчуття великого екстазу, здивування. Такі люди відчувають більшу інтеграцію, володіння собою, спонтанність, єдність зі світом і т.д.

7. Людська спорідненість. Самоактуалізовані люди ідентифікують себе з людськими істотами взагалі, відчуваючи спорідненість з людською расою. Вони позбавлені упередженості, оскільки ототожнюють себе зі всіма людьми, а не з певною окремою групою.

8. Скромність і повага. Самоактуалізовані люди скромні і відчувають, що можуть багато чому навчитися в інших людей. Вони демократичні, не авторитарні, не наполягають на підтримці свого становища.

9. Міжособистісні відносини. Самоактуалізовані люди схильні до “більшого усамітнення, більшої любові, більш удосконаленої ідентифікації”. Вони підтримують стосунки лише з небагатьма, уникаючи поверхових зв’язків. Вони також притягують до себе прихильників, які можуть бути їх учнями, але самоактуалізовані люди цього не підтримують, їх відносини з близькими людьми емоційні та глибокі, не поверхові.

10. Етика і цінності. Самоактуалізовані люди володіють міцними етичними стандартами, але їх цінності формуються на основі прийняття людської і власної природи, включаючи власний унікальний потенціал.

11. Розмежування цілей і засобів. Вони не змішують цілі та засоби, чітко сфокусовані на кінцевих цілях своїх зусиль і підкорюють цим цілям засоби. Водночас вони можуть оцінити задоволення, що приносять засоби.

12. Почуття гумору. Самоактуалізовані люди володіють нешкідливим почуттям гумору і не висміюють людей. Їх гумор філософський, стосується умов людського існування. У більшості самоактуалізовані люди є серйозними, а не здатними до жарту.

13. Креативність. Вони мають розвинуті творчі здібності, значні творчі ресурси. Це єдина характеристика, що властива усім самоактуалізованим людям без виключення. У цьому випадку креативність не обов’язково вимагає певного творчого продукту за типом витвору мистецтва чи музики. Креативність розвивається з таких характеристик як ефективність сприйняття, спонтанність, стійкість до окультурення та ін.

14. Стійкість до “окультурення”. Самоактуалізовані люди чинять опір підкоренню культурі, не “присто совуються” до суспільства за рахунок власного характеру, а “зберігають певну внутрішню віддаленість від культури”. Вони традиційні, але ця поверхнева адаптація відступає перед їх автономною натурою. На таких людей важко вплинути. Не упокорюються середовищу, а трансцендують.

15. Вирішення дихотомій. Вони не мислять у поняттях “чи - чи”, як це роблять менш здорові люди. Самоактуалізовані люди розглядають дихотомії як діючі сумісно частини цілого, “синергічно”. Високорозвинуті люди, мислячи синергічно, можуть вирішити певні соціальні проблеми, що виникли у менш розвинутому суспільстві.

Кожна людина прагне реалізувати свій внутрішній потенціал по своєму, свідомо вибирає власний шлях самовдосконалення, прагнучи стати тим, ким вона може бути в житті.

Кар'єрні орієнтації.

Однією із ознак розвитку особистості у напрямку професійної спрямованості, якою визначаються сподівання і потреби працівника,

важливим направляючим елементом Я-Концепції

n є так звана кар’єрна орієнтація - "якір кар'єри" (Г. С. Никифорова. Психологія менеджменту: Підручник для вузів - 2-е вид., доп. і перероб. - Спб.: Питер. - 639 с., 2004)

Це поняття виникло на основі емпіричних досліджень кар'єри менеджерів.

Кар'єрні орієнтації

· відбивають наявність усвідомлюваних пріоритетних професійних потреб у структурі особистості

· виникають у процесі соціалізації індивіда на основі її у результаті накопичення досвіду, уявлень і намірів щодо розвитку кар'єри та на основі навчання (научіння) в початкові роки розвитку кар'єри,

· достатньо стійкі і можуть залишатися стабільними протягом тривалого часу

· ними керується людина, обираючи кар'єру

• служить для керування, стабілізації й інтеграції індивідуальної кар'єри.

За термінологією, прийнятою у вітчизняній психології, цьому поняттю відповідає поняття особистісної диспозиції (установки) вищого рівня

Кар’єрні орієнтації людини

• різноманітні і суто індивідуальні

Чинники впливу (к ритерії) на розвиток типу кар'єрних орієнтацій особистості визначаються:

· конституційно (психологічні властивості - психологічний тип особистості)

· професійна спрямованість (особистісна концепція)

· пізнавальні інтереси, нахили, таланти

· професійна мотивація (спонукання, мотиви, цінності)

особистості до того чи іншого типу професійної діяльності

Роль і місце кар'єрних орієнтацій у загальному процесі розвитку кар'єри можна відобразити в такий спосіб:

Місце і значення кар'єрних орієнтацій у побудові кар'єри

Урахування цих факторів, значно збільшує ймовірність вибору людиною тієї кар'єри, яка буде приносити йому найбільше моральне задоволення і дасть змогу максимально реалізувати свій особистісний потенціал.

Ієрархія кар'єрних орієнтацій формується в людини протягом багатьох років. Ці структурні зміни відбуваються поступово і залежать не тільки від змін соціально-суспільного середовища, але і пов'язані з індивідуально-типовими змінами людини.

Дата добавления: 2014-01-07