Моральна культура спілкування та її специфіка

Найважливішою передумовою гармонійного спілкування є усвідомлення того, що спілкування неможливе поза мораллю. Бути моральним у спілкуванні – означає бути ввічливим і доброзичливим, уважним і чуйним, толерантним і співчутливим.

Структуру моральної культури особистості складають:

v розвиненість моральної свідомості (моральні знання про добро; честь тощо; моральні почуття та емоції, моральна воля, моральні цінності);

v розвиненість морального світогляду (моральні ідеали, норми і принципи, моральні орієнтації та інтереси, переконання і вірування);

v досконалість моральних якостей (людинолюбство, шанобливе відношення до людей, співчуття, справедливість, совісність, доброта, чесність, гідність, відчуття і розуміння обов’язку, відповідальність);

v послідовний прояв моральних якостей, дотримання норм і принципів моралі.

Моральна культура спілкування людини – це не прояв доброї волі, а об'єктивно зумовлена необхідність. Тобто: спілкування супроводжує усі без винятку суспільні відносини. А оскільки основним регулятором людських відносин є мораль, то вона регулює спілкування як одну з форм взаємодії людей. В тих випадках, коли в спілкуванні зневажають законами моралі, можна стверджувати, що спілкування не буде успішним. Плідне та гідне, гармонійне спілкування відбудеться лише тоді, коли воно будуватиметься на моральних принципах. Базовим моральним принципом в даному контексті є принцип гуманізму, що передбачає ціннісне, поважне ставлення до партнера.

Отже, рівень моральної свідомості та вміння користуватись моральними засобами спілкування називається моральною культурою спілкування.

Моральна культура спілкування:

§ пов´язана з утвердженням у суспільстві гуманістичних справедливих взаємин між людьми;

§ активізує прагнення людини до особистісного самовираження, до самоствердження людської гідності;

§ спонукає до моральної творчості під час спілкування.

Під моральним спілкуванням мають на увазі стійкі зв´язки між людьми основою яких є панівна в суспільстві моральність, а також духовну потребу в морально-психологічному взаєморозумінні, при чому навіть у вирішенні ділових проблем.

Виокремлюють такі рівні моральної культури:

ü ритуальний (спілкування людей у буденному житті з дотриманням загальноприйнятих правил етикету);

ü маніпулятивний (спілкування людей з метою досягнення своїх цілей, часто за рахунок інших);

ü гуманістичний (спілкування з повагою один до одного, з прагненням вирішити проблеми і врахувати інтереси кожного).

Для моральної культури спілкування властиве прагнення до взаєморозуміння, відвертості, симпатії, довіри, вміння говорити та вміння слухати. Не випадково в деяких соціальних сферах людської діяльності впродовж століть відшліфовуються такі поняття, як: моральні цінності, моральні норми та принципи, гуманістичні комунікативні установки у спілкуванні, професійна (службова) етика, моральні вимоги до представників професій, які найбільше включені у сферу людських відносин.

Дата добавления: 2014-01-07