Стадія кризи. Стадія стабілізації і стагнації

Стадія стабілізації і стагнації

Однак через якийсь час (для різних бізнесів по-своєму) поступово, але очевидно і невблаганно відбувалося зниження темпів зростання. Причин цього, як показує практика, чимало, але головними, безперечно, є моменти психологічного характеру. Як правило, почала спрацьовувати втома співробітників, які згадують про не «догуляні» відпустки, покинутих сім'ях і забутих особистих інтересах. Їм вже не дуже хочеться проводити стільки часу на робочому місці, переконуючи клієнтів зробити вибір на користь їхньої фірми. Починали втомлювати і завдання, які постійно надходили від різних начальників. Ну а найголовніше - люди, які прийшли в бізнес-організації з радянських установ і отримали можливість більш-менш забезпечити себе матеріально, на перших порах цим наситилися. Багатьом виявилося досить того, що вони вже мають.

Таким чином, в той самий момент, коли, здавалося б, що справу налагоджено і можна розвивати бізнес, спираючись на фундамент досягнутого (адже вже є клієнтська база, намалювались основні технологічні ланцюжки, з'явилися нехай невеликі, але реальні фінансові ресурси), в організації починається стагнація, яка має суто психологічну природу і пов'язана з людським фактором організаційного життя.

Криза етапу «тусовки» являє собою багатофакторне явище і має системний характер. У різних організаціях спрацьовують різні моменти, однак, незалежно від цього картина цілісного «синдрому» виявляється дивно одноманітною. Можна говорити навіть про типовий варіант протікання кризи в організаціях, що знаходилися на цьому рівні організаційного розвитку. Що ж характеризує цю кризу? Йдучи за логікою зверху - вниз, тобто від перших осіб компанії до виконавської ланки, простежується той спектр проявів кризи, яка і визначає багатство його симптоматики.

По-перше – виявилося, що у наших засновників з'явилися зовсім різні уявлення про те, куди рухатися далі і що повинно дати цей рух.

По-друге - виникли моменти недовіри, і збільшилася психологічна дистанція між колись близькими людьми.

Вказане посилюється ще й тим, що саме на етапі «тусовки» підприємці починають відчувати дефіцит менеджерських навичок. Організація розростається, людей стає все більше, а система управління будується за тими ж принципами, що й при наявності невеликої кількості співробітників.

Для фірм такого розміру відсутність чіткої організаційної структури, зрозумілої ієрархії, розподілу зон відповідальності стає гальмом у розвитку бізнесу.

Це, автоматично тягне за собою те, що клієнти не обслуговуються вчасно, робота з ними не відповідає очікуваному рівню якості. Запитати за невиконання роботи часто виявляється не з кого, бо ніхто не несе персональної відповідальності за результат.

Положення ускладнюється ще й зростанням кількості та рівня зрілості конкурентів, які прагнуть захопити якомога більшу ринкову нішу за рахунок залучення до себе клієнтів і пропозиції за більш цікавих умов.

Особливу роль на стадії кризи «тусовочної» організації відіграють і проблеми в області фінансів. Нелічені гроші і невміння працювати з фінансовими потоками призвели до того, що фінансові результати роботи організації невідомі нікому.

І, нарешті, змінився сам дух організації. Від колишнього горіння на роботі, ентузіазму та відданості спільній справі до цього часу часто не залишилося і сліду. Накопичилася втома, вона змінюється апатією і байдужістю. Старі цілі організації досягнуті, а нових немає.

Як показує досвід, ті бізнес-компанії, які на стадії кризи обрати шлях подальшого розвитку організації. прожили на ринку достатній час, або процвітають і зараз. Інші розвалились.

Дата добавления: 2014-01-07