Фінансовий план

Резюме

1.Будь-яка бізнесова діяльність об’єктивно зв’язана з ризиком, тобто ймовірною загрозою втрати підприємцем власних ресурсів, зменшення чи втрати очікуваного прибутку, появи додаткових (непе­редбачених) витрат внаслідок дії певної сукупності чинників. Найчастіше ризики спричиняють:

· несприятливі тенденції у бізнесовому середовищі;

· техніко-технологічні нововведення, що зумовлюють надто швидке техніко-економічне старіння продукту бізнесу;

· конкуренція у сфері однотипного бізнесу;

· нерівномірність обсягів продажу і грошових потоків;

· непрогнозоване перевищення виробничих витрат;

· труднощі з одержанням кредитів і матеріальних ресурсів;

· недостатня компетенція персоналу фірми.

2.У бізнесі можуть мати місце різноманітні ризики, зв’язані з:

· неправильним вибором місії і цілей підприємництва;

· недостатніми інвестиціями;

· недотриманням запланованих строків реалізації підприєм­ниць­кої ідеї;

· хибними чи недостатніми маркетинговими дослідженнями;

· недосконалою системою взаємодії з партнерами по бізнесу;

· непередбаченими витратами;

· недостатнім забезпеченням прав власності на конкретні ви-роби;

· розробкою та впровадженням конкурентами інноваційних проектів;

· конфліктними ситуаціями законодавчого й соціального характеру.

3.Концепція управління ризиками має охоплювати:

· оцінку ступеня ризику й побічних результатів, здатних негативно вплинути на економіку фірми;

· опрацювання економічних та інших заходів для запобігання можливим негативним наслідкам ризикованої діяльності.

4.Загальний підхід до оцінки ймовірних ризиків має грунтуватися на:

· виявленні різноспрямованих чинників, що збільшують (зменшують) негативний вплив певного виду ризику на бізнесову діяльність;

· оцінці конкретного виду ризику стосовно ліквідності підприєм­ницького проекту і визначенні доцільності його інвестування;

· встановленні допустимого рівня можливого ризику;

· здійсненні конкретних заходів для зниження ризику в бізнесовій діяльності.

5.Можливе використання кількох методів кількісної оцінки ступеня ризику, а саме:

· статистичного методу, коли ступінь ризику визначається розрахунком середньоквадратичних відхилень від очікуваних показників;

· методу доцільності витрат, що базується на ідентифікації зон ризику з урахуванням різного ступеня ризику окремих елементів витрат;

· методу експертних оцінок, що уможливлює використання бальних оцінок імовірності конкретного ризику та його впливу на ефективність діяльності фірми;

· аналітичного методу (методу аналізу чутливості), реалізація якого здійснюється поетапно: 1) визначають ключові параметри під­приємницької діяльності; 2) з’ясовують чинники, що впливатимуть на досягнення результатів і ступінь можливого ризику; 3) розраховують значення ключових параметрів та обгрунтовують спроби зменшення ризику;

· методу аналогій, що грунтується на аналізі ризиків в аналогічних проектах, реалізованих раніше іншими підприємцями.

6.У загальному вигляді ціна ризику може обчислюватися як різ­ниця між очікуваним (без урахування ризику) прибутком від конкретного підприємницького проекту і прибутком з імовірним ризиком. При цьому величину прибутку розраховують як різницю між ціною товару і визначеною собівартістю (валовими витратами) його виготовлення.

7.Так звані альтернативні плани складаються з метою своєчасного реагування на можливі негативні наслідки ризикової ситуації. Безпосередня процедура розробки цих планів охоплює такі етапи:

1) виявлення основних чинників зовнішнього й внутрішнього середовища конкретного бізнесу, що спричиняють ситуацію ризику;

2) прогнозування масштабів впливу цих чинників на бізнесовий проект;

3) визначення ймовірності появи цих чинників;

4) формування альтернативного плану дій, виходячи з найбільш реальних припущень.

При цьому визначають так звані критичні точки, досягнення яких свідчить про несприятливий розвиток подій і необхідність використати альтернативні плани.

8. Розрізняють зовнішні й внутрішні способи зменшення (нейтралізації) ризиків.

У практиці господарювання найпоширенішими зовнішніми способами вважають:

· хеджування (захист від утрат) укладенням довгострокової угоди на поставку продукції за обумовленою ціною;

· страхування, що здійснюється придбанням страхових полісів або укладенням спеціальної угоди.

Найбільш типовими внутрішніми способами зниження ризику є такі:

· підвищення ефективності управління фірмою (у тому числі й за рахунок значного розширення інформаційного поля, що використовується в процесі розробки бізнес-планів);

· диверсифікація (розподіл між різними проектами) і лімітування (встановлення верхньої межі інвестування в певний проект) інвестиційних ресурсів;

· самострахування (утворення спеціалізованого резервного фонду і покриття збитків за рахунок власних обігових коштів).

	Розділ 9

Дата добавления: 2014-01-07